2 курс ФК, ЕП, УП Денне / Волошина Статистика Курс лекцій 2011 / Статистика Волошина Електр посібнКурс лекцій із дисц статистика 2011 / 1 / istor rosv statist

Історія розвитку статистики

У давні часи здійснювався лише збір статистичної інформації. У середні віки це мало значення політичного стану держави. До науки термін “статистика” було введено у вісімнадцятому сторіччі німецьким вченим Готфрідом Ахенвалем, тоді він означав державознавство.

Обробку та аналіз статистичної інформації, тобто народження статистики як науки, слід віднести до другої половини вісімнадцятого сторіччя, коли професор фізіології та права Г. Ахенваль з 1746 року почав уперше викладати спочатку у Марбурзькому, а потім у Геттінгенському університетах нову навчальну дисципліну, яку він назвав статистикою. Основним змістом цього курсу був опис політичного стану та визначних пам’яток держави.

Біля джерел статистичної науки стояли дві школи – німецька описова школа та англійська школа політичних арифметиків.

Представники німецької школи, до яких належать Коринг (1606 – 1661 рр.), Г. Ахенваль (1719 – 1772 рр.), Бюшінг (1724 – 1793 рр.) та інші, намагалися розв’язати такі завдання:

по-перше, систематизувати існуючі способи описування держав

по-друге, створити теорію такого роду опису, розробити їх детальну схему

по-третє, вести опис лише у словесній формі, без цифр та поза динамікою, тобто без відображення особливостей розвитку держав у ті чи інші періоди, а лише на момент спостереження.

Таким чином, представники німецької описової школи недооцінювали математичні методи пізнання суспільних явищ. Однак, незважаючи на це, безперечним досягненням державознавства слід уважати сукупність розроблених показників і створення спеціальної системи збору статистичних даних про масові явища.

Англійська школа політичних арифметиків виникла за 100 років до німецької описової школи її засновниками були В. Петті (1623 – 1687 рр.) та Дж. Граунт (1620 – 1674 рр.). В. Петті замість словесних порівнянь, похвали й абстрактних аргументів висловлював свої думки мовою чисел, ваги, мір.

Політичні арифметики ставили за мету вивчення суспільних явищ за допомогою числових характеристик. Вони в цілому правильно визначили суть статистики, її завдання й значення як методу соціального пізнання. Тим самим вони збільшували арсенал статистичних методів, сприяли виникненню статистики як теорії статистичного обліку. Політичні арифметики бачили основне значення статистики у вивченні масових суспільних явищ, розуміли необхідність обліку у статистичному дослідженні вимог закону великих чисел, оскільки закономірність може виявитися лише за достатньо великим обсягом сукупності, що аналізується. Це був принципово новий етап розвитку статистичної науки щодо школи державознавства, бо від опису явищ та процесів статистика перейшла до їх вимірювання та дослідження. Представники цієї школи (Дж. Граунт, П. Зюсмильх та ін.) внесли вагомий вклад у розвиток демографії, ввели в науковий обіг таблиці й графіки. У XVIII сторіччі вченими Дюто та Карлі зроблено перші кроки у вивченні динаміки цін за допомогою індексів.

Як показала історія, останнє слово у статистичній науці лишилось саме за школою політичних арифметиків.

У першій половині дев’ятнадцятого сторіччя виник третій напрямок статистичної науки – статистико-математичний. Серед представників цього напрямку слід відзначити бельгійського статистика А. Кетле (1796 – 1874 рр.) – засновника вчення про середні величини. Математичний напрямок у статистиці розвивався у роботах англійських вчених Ф. Гальтона (1822 – 1911 рр.), К. Пірсона (1857 – 1936 рр.), В. Госсета (1876 – 1937 рр.), який більш відомий під псевдонімом “Стьюдент”, та інших. Представники цього напрямку вважали основою статистики теорію ймовірностей, яка є однією зі складових частин прикладної математики.

Більш детально історія розвитку статистики викладена [8, 13, 15, 21 - 24 ]