Практичні заняття до теми 9: Індексний метод

Мета: Закріпити теоретичні знання та виробити практичні навички щодо використання методики побудови індивідуальних та зведених індексів

План заняття

1. Розрахунок індивідуальних індексів

2. Розрахунок зведених індексів - агрегатних та середньозважених. Вибір форми індексу

3. Розкладання абсолютного приросту результативного показника за факторами

4. Дослідження динаміки середніх величин

Методичні рекомендації Суть індексів та їх роль у статистичному аналізі, розрахунок індивідуальних індексів

Індекс - це узагальнюючий відносний показник, що характеризує зміну рівня будь-якого явища чи процесу в часі, просторі чи порівняно з планом, нормою, стандартом. Індекси найчастіше використовують при аналізі динаміки складних економічних явищ, які можуть бути представлені певними групами неоднорідних елементів, кількісні характеристики яких безпосередньо не піддаються додаванню.

Як відносна величина індекс подається у формі коефіцієнта або процента. Назва індексу відбиває його соціально-економічний зміст, а числове значення – інтенсивність зміни або ступінь відхилення (від норми, плану, стандарту).

Індекси застосовують для порівняльної характеристики сукупності в часі, для порівняння фактичного рівня з планом, для порівняння рівнів виробництва продукції, цін, продуктивності праці в різних регіонах, на різних підприємствах, для різних товарів. Їх застосовують для оцінки ролі окремих факторів у зміні складних подій та явищ, динаміки середніх показників, зміна яких залежить від структурних зрушень.

Класифікація індексів представлена у курсі лекцій до теми №9 [5], а пояснення до класифікації – в огляді ключових термінів і понять до даної теми.

Методологічні принципи побудови індивідуальних індексів

Індивідуальні індекси — відносні показники, які характеризують зміну в динаміці або відображають співвідношення в просторі якогось одного виду одиниць явища. Індивідуальний індекс позначають і з відповідним умовним позначенням економічного показника, що індексується.

Наприклад: при індексації кількісних показників

q – кількість проданого товару (фізичний обсяг продукції, що виготовлена) певного виду в натуральному вираженні; Ч, T – середньо облікова чисельність працівників або загальна кількість відпрацьованих людино-годин чи людино-днів; s – розмір посівної площі;

при індексації якісних показників

p – ціна одиниці товару чи продукції; z – собівартість одиниці продукції; t – трудомісткість виробництва одиниці продукції; w – продуктивність праці – середній випуск продукції в розрахунку на одного працівника чи за один людино-день – w=1/ t; y – урожайність певної культури в центнерах із 1 га.

показники, що отримані як добуток якісного та кількісного показника (результативні показники):

Q = pq –загальна вартість проданого товару певного виду (товарообіг) або вартість випущеної продукції, грн.;

Z = zq – загальна собівартість продукції певного виду, тобто витрати на її виробництво, грн.;

Т = tq – загальні витрати робочого часу на виробництво продукції, год.;

ВЗ = ·у s– валовий збір урожаю, ц.

У індексах, що характеризують динаміку показника, попереднє значення величини, що береться за базу порівняння, позначається підрядковою позначкою "0", а поточне значення - "1".

Наприклад, індивідуальний індекс ціни і_р , індивідуальний індекс кількості (фізичного обсягу продукції або продаж) і_q , індивідуальний індекс товарообігу або вартості виробленої продукції і_pq можуть бути представлені наступним чином (більш детально дивіться табл. 3.12):

; ;, (3.66)

При цьому і_pq = і_р· і_q , тобто цю формулу можна розглядати як двофакторну індексну мультиплікативну модель товарообігу, що характеризує динаміку товарообігу під впливом кожного чинника (р та q) зокрема.