1. Планування – це:

1. необхідна передумова успішної реалізації будь-якого ділового починання організації;

2. реалізація концепцій, в яких поєднується цільовий та інтегральний підходи до діяльності організації;

3. низка цілеспрямованих рішень, які визначають діяльність організації.

2. До етапів стратегічного планування відносять наступні:

1. проведення досліджень внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства;

2. визначення основних орієнтирів підприємства;

3. порівняння першого та другого етапів результатів;

4. всі перераховані варіанти.

3. До основних орієнтирів підприємства належить:

1. місія організації;

2. принципи організації;

3. позиції організації.

4. Принцип, який передбачає те, що плани мають бути конкретизовані і деталізовані в тій мірі , як це дозволяють зовнішні та внутрішні умови діяльності фірми – це:

1. принцип єдності;

2. принцип точності;

3. принцип гнучкості.

5. Принцип, який передбачає, що планування в економічній організації має носити системний характер – це:

1. принцип єдності;

2. принцип участі;

3. принцип гнучкості.

6. В процесі планування повинні брати участь:

1. вище керівництво;

2. команда плановиків;

3. керівники і спеціалісти підрозділів;

4. всі перераховані варіанти.

7. Архітектором процесу планування є :

1. керівництво;

2. команда плановиків;

3. керівники і спеціалісти підрозділів.

8. Аналіз і оцінку зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства здійснюють:

1. секретар керівника;

2. вище керівництво;

3. плановики, поряд з іншими спеціалістами.

9. Процес планування в економічній організації не включає?

1. визначення стратегічних цілей:

2. вибір стратегії;

3. креативні рішення.

10. Цілевизначення – це:

1. орієнтири, яких розраховується досягти у певному періоді;

2. керівна філософія бізнесу;

3. ціль, задля якої організація існує і котра повинна бути виконана в плановому періоді;

4. вихідний момент у діяльності менеджера, який набуває все більшої ваги в умовах ринкової економіки, що розвивається.

11. Керівна філософія бізнесу, обґрунтування існування фірми, відчуття основної цілі підприємства – це:

1. цілевизначення;

2. місія;

3. бачення.

12. До факторів, які визначають вагомість бачення відносять;

1. є засобом мотивації працівників підприємства;

2. допомагає об’єднувати діяльність людей в одному напрямку;

3. створює почуття перспективи в діяльності організації;

4. все перераховане.

13. Місія організації є:

1. більш конкретним орієнтиром, ніж бачення.

2. більш загальним орієнтиром, ніж бачення;

3. ці орієнтири приблизно однакові.

14. Зміст місії не включає в себе:

1. характеристику ринку;

2. технологію;

3. філософію;

4. психологію.

15. Типи цілей в організації поділяються на:

1. економічні та неекономічні;

2. зовнішні та внутрішні;

3. ефективні та неефективні.

16. Усі цілі в організації можуть поділятись на:

1. зовнішні та внутрішні;

2. ефективні та неефективні

3. коротко-, середньо-,довгострокові.

17. Скільки виділяють ключових просторів, в рамках яких організації визначають свої цілі:

1. 4 простори

2. 6 просторів;

3. 8 Просторів.

18. Найбільш важливими цілями для організацій є:

1. фінансові;

2. соціальні;

3. мотиваційні.

19. Головними критеріями якості є:

1. конкретність цілей;

2. принциповість цілей;

3. виконуваність цілей.

20. Стратегічний план складається на:

1. 1рік;

2. 2 роки;

3. 5 Років і більше.

21. Основу загальних планів організації складають:

1. стратегічні плани;

2. план розвитку;

3. проекти підприємства.

22. До сфер стратегічного планування відносять:

1. інноваційна діяльність;

2. фінанси;

3. трудові ресурси;

4. всі варіанти.

30.Термін "парадигма" у філософію науки уперше впровадив:

1. Г. Бергман;

2. Дж. Вілсон;

3. М. Портер.

31.Парадигма – це:

1. модель постановки проблем, прийнята як зразок для вирішення дослідницьких завдань;

2. спосіб наукового мислення, який проявляється в певній закінченості і відносній узгодженості поглядів на явища і речі;

3. системний ряд форм відмінювання чи дієвідмінювання окремого слова або таблиця таких форм;

4. всі вище перераховані.

32.Управлінську діяльність організації можна представити наступними рівнями:

1. короткостроковим, середньостроковим, довгостроковим;

2. стратегічним, оперативним;

3. низьким, середнім, високим.

33.Модель стратегічного управління, першочерговим завданням реалізації якої є проведення стратегічного аналізу перспектив розвитку суб'єкта ринку у нових умовах середовища, - це:

1. модель аналітичного управління;

2. модель ситуативного управління;

3. модель оперативного управління.

34.Основою формалізації стратегічного управління є чітка регламентація процедур обгрунтування і реалізації стратегії – це:

1. модель оперативного управління;

2. модель формалізованого стратегічного управління;

3. модель формального управління.

35.Модель стратегічного управління, яка виникла в результаті подальшого ускладнення зовнішнього середовища, що значно обмежене, і навіть зробило неможливим передбачення майбутніх змін, - це:

1. модель ситуативного управління;

2. модель аналітичного управління;

3. модель формального управління.

36.Відповідно до якої парадигми управлінська наука розвивала положення, які обґрунтували необхідність централізації управління, обмеження самостійності у господарській діяльності підприємств, жорсткої системи розподілу між підприємствами ?

1. марксистська парадигма;

2. традиційна парадигма;

3. циклічна парадигма.

37.Дана модель не має чіткої методології, прогнози будуть, як правило, помилковими, а стратегічні рішення – не обґрунтованими:

1. модель принципового управління;

2. модель логічного управління;

3. модель принципологічного управління.

38.Основою стратегічного управління є:

1. формування і реалізація стратегії суб'єкта ринку;

2. формування і реалізація стратегії об’єкта ринку;

3. формування і реалізація стратегічних моделей ринку.

39.Дана модель управління передбачає розробку стратегії у формі плану з чітко визначеними параметрами стратегічного розвитку – це:

1. модель прогностичного управління;

2. модель логічного управління;

3. модель планового управління.

40.Модель, яка позбавлена заздалегідь визначених формалізованих процедур, що передують прийняттю і реалізації стратегічних рішень, - це:

1. модель формалізованого управління;

2. модель аналітичного управління;

3. модель інтуїтивного управління.

41.Для підприємства можливі такі передбачення майбутнього:

1. передбачення способом екстраполяції;

2. частково очікувані проблеми за «сильними сигналами»;

3. очікувані зміни.

42.Система управління, яка застосовується тоді, коли темп змін зовнішнього середовища прискорюється, але майбутнє ще можливо передбачити шляхом екстраполяції тенденцій минулого:

1. управління на базі інтерполяції;

2. управління на базі екстраполяції;

3. управління на базі передбачення змін.

43.Система управління, яка застосовується тоді, коли передбаченість майбутнього велика:

1. управління на основі контролю;

2. управління на основі прогнозування;

3. управління на основі планування.

44.Історики виділяють такі етапи у розвитку корпоративного планування:

1. бюджетування, короткострокове планування, стратегічне планування, інноваційний менеджмент;

2. бюджетування, довгострокове планування, короткострокове планування, інвестиційний менеджмент;

3. бюджетування, довгострокове планування, стратегічне планування, стратегічний менеджмент.

45.Система управління, яка впроваджується в поточний час в умовах, коли багато важливих задач виникають настільки навально, що їх неможливо вчасно передбачити, - це:

1. управління на основі планування;

2. управління на основі гнучких екстрених рішень;

3. управління на базі передбачення змін.

46.Управління, яке ґрунтується на розподілі проблем на три види: термінові, відкладені і проблеми, які можна не брати до уваги – це:

1. управління на основі аналізу стратегічних задач;

2. управління на основі контролю;

3. управління на основі ранжування стратегічних задач.

47.Дана система управління застосовується, коли стали з’являтися неочікувані явища і темп змін прискорився:

1. управління на базі передбачення змін;

2. управління в умовах стратегічних несподіванок;

3. управління на основі контролю.

48.Концепція стратегічного управління з'явилася:

1. на початку 60-х р. ХХ ст.;

2. на кінець 70-х р. ХХ ст.;

3. на початку 70-х р. ХХ ст.

50.Система ідей, принципів, уявлень, що зумовлюють мету функціонування організації, механізми взаємодії суб'єкта та об'єкта управління, характер взаємовідносин між окремими ланками його внутрішньої структури, а також необхідний ступінь урахування впливу зовнішнього середовища на розвиток організації – це:

1. мета управління;

2. процес управління;

3. концепція управління.

51.Ступінь передбачуваності змін у середовищі має визначатися такими характеристиками:

1. субєктивними ознаками динамізму факторів середовища, що обумовлюють рівень його не стабільності;

2. суб'єктивною здатністю організації передбачувати майбутні зміни;

3. всі вище перераховані.

52.Прогнози, які мають на меті передбачити можливі варіанти ходу розвитку подій і підготувати організацію до відповідних, планово визначених дій, - це:

1. кількісні прогнози;

2. якісні прогнози;

3. сценарні прогнози.

54.Еволюція систем загальнофірмового управління має такий вигляд:

1. довгострокове планування, стратегічне планування, бюджетування, стратегічний менеджмент;

2. бюджетування, довгострокове планування, стратегічне планування, стратегічний менеджмент;

3. довгострокове планування, стратегічне планування, стратегічний менеджмент, бюджетування.

55.Акцент в управлінні в бюджетуванні направлений на:

1. творчість;

2. стабільність;

3. передбачення.

56.Темп змін у стратегічному менеджменті:

1. повільніше, ніж реакція;

2. порівняно з реакцією фірми;

3. швидше за реакцію фірми.

57.Основою управління в стратегічному плануванні є:

1. стратегічні зміни;

2. контроль відхилень;

3. врахування розвитку ринку і зовнішнього середовища.

58.Стратегія підприємства, яка визначає загальний напрямок його діяльності, формується його вищим керівництвом і передбачає сформувати (вибрати) власне головний напрямок діяльності підприємства і його стратегічних одиниць бізнесу (СОБ) – це:

1. корпоративна стратегія;

2. ділова стратегія;

3. функціональна стратегія.

59. Аналіз середовища підприємства – це:

а) середовище безпосередніх контактів з фірмою, воно включає тих учасників ринку, з котрими фірма має прямі відносини, або які мають прямий вплив на фірму;

б) процес визначення критично важливих елементів зовнішнього і внутрішнього середовищ, які можуть впливати на спроможності підприємства досягти поставлених перед ним цілей;

в) необхідна передумова успішної реалізації будь-якого ділового починання організації;

г) становище підприємства на ринку, яке забезпечує йому можливість переборювати сили конкуренції і залучати покупців.

60. Робоче середовище – це:

а) середовище безпосередніх контактів з фірмою, воно включає тих учасників ринку, з котрими фірма має прямі відносини, або які мають прямий вплив на фірму;

б) процес визначення критично важливих елементів зовнішнього і внутрішнього середовищ, які можуть впливати на спроможності підприємства досягти поставлених перед ним цілей;

в) приділення уваги на одному з сегментів ринку, на особливій групі покупців (наприклад, тільки похилого віку), визначеній групі товарів або на обмеженому географічному секторі ринку;

г) сукупність наявних ресурсів і можливостей (спроможностей) для розробки та реалізації стратегії підприємства.

2. Характер діяльності підприємства впливає на:

а) оцінку факторів середовища та на вибір критичних точок;

б) встановлення значущих факторів економічного середовища;

в) впливають на специфіку критичних точок організаційного середовища;

г) встановлення значущих факторів технологічного середовища;

4. Внутрішнє середовище організації включає в себе такі основні елементи:

а) Розміри і потужності ,тип і вік обладнання, джерела постачання, тенденції продуктивності

б) економічні, технологічні, політичні, соціальні;

в) виробництво, фінанси, маркетинг, управління персоналом, організаційну структуру;

г) усі відповіді вірні.

5. Зовнішнє середовище організації включає в себе такі основні елементи:

а) Розміри і потужності ,тип і вік обладнання, джерела постачання, тенденції продуктивності

б) економічні, технологічні, політичні, соціальні;

в) виробництво, фінанси, маркетинг, управління персоналом, організаційну структуру;

г) усі відповіді вірні.

6. Виділяють такі основні типи зовнішнього середовища:

а) мінливе середовище;

б) вороже оточення, створене жорсткою конкуренцією;

в) різноманітне оточення, що властиве глобальному бізнесу

г) технічно складне середовище;

д) усі відповіді вірні.

7. Інформацію про найбільш значимі фактори середовища організації можна одержати такими способами:

а) сканування середовища (пошук інформації, яка вже сформована);

б) моніторинг середовища (відслідковування поточної інформації, що з’являється як нова);

в) прогнозування (створення інформації про майбутнє середовище);

г) усі відповіді вірні.

8. Оцінка інформації є:

а) заключним етапом аналізу організаційного середовища;

б) попереднім етапом аналізу організаційного середовища;

в) основним етапом аналізу організаційного середовища;

г) усі відповіді вірні.

9. До основних методів оцінки можна віднести

а) метод SWOT;

б) метод Мак – Кінзі;

в) метод БКГ;

г) усі відповіді вірні.

11. Можливості появи нових конкурентів в галузі залежить від так бар’єрів:

а) тенденції розвитку галузі, система збуту продукції, структура галузевих витрат;

б) прихильність покупців щодо торгової марки, контроль над товарами збуту,

економія на масштаб виробництва, труднощі доступу до виробничого досвіду;

в) реальний і потенційний розмір галузі, перспективи росту галузі і стадії її життєвого циклу, структура і масштаби конкуренції;

г) портфельний аналіз, кабінетні дослідження: робота з бухгалтерськими документами, статистичними та іншими документами всередині фірми, спостереження та опитування працівників підприємства за спеціальними методиками;

12. Ключові фактори успіху (КФУ) – це:

а) загальні для всіх підприємств галузі керовані змінні, реалізація яких дає можливість покращити конкурентні позиції підприємства;

б) процес визначення критично важливих елементів зовнішнього і внутрішнього середовищ, які можуть впливати на спроможності підприємства досягти поставлених перед ним цілей;

в) необхідна передумова успішної реалізації будь-якого ділового починання організації;

г) усі відповіді вірні.

13. При аналізі конкурентів важливими є такі фактори:

а) виявлення сильних / слабких сторін конкурентів та загрози, яких можна від них очікувати;

б) прогноз майбутніх стратегій і рішень конкурентів;

в) передбачення реакції конкурентів на стратегію і дії фірми;

г) виявлення впливу конкурентів на переваги фірми;

д) усі відповіді вірні.

14. Стратегічна група конкурентів (СГК) це - :

а) загальні для всіх підприємств галузі керовані змінні, реалізація яких дає можливість покращити конкурентні позиції підприємства;

б) не проста послідовність операцій із складання планів і не процедура, за якою одна подія повинна відбутися вслід за іншою;

в) це множина фірм у певній галузі, які мають загальні риси;

г) необхідна передумова успішної реалізації будь-якого ділового починання організації.

15. Встановити стратегічну групу – це:

а) значить визначити бар’єри, які віддаляють одну групу від іншої;

б) передбачення реакції конкурентів на стратегію і дії фірми;

в) прогноз майбутніх стратегій і рішень конкурентів;

г) усі відповіді вірні.

17. Виділяють такі методи управлінського аналізу:

а) ситуаційний аналіз, портфельний аналіз, кабінетні дослідження, робота з бухгалтерськими документами, спостереження та опитування працівників підприємства за спеціальними методиками, експертні оцінки, математичні методи;

б) виявлення сильних / слабких сторін конкурентів та загрози, яких можна від них очікувати, прогноз майбутніх стратегій і рішень конкурентів, передбачення реакції конкурентів на стратегію і дії фірми, виявлення впливу конкурентів на переваги фірми;

в) побудова системи прогнозу для різних співвідношень „продукт-ринок”, оцінка впливу різних факторів на розвиток ситуації, в тому числі по окремих ринках (наприклад, вплив нових технологій виробництва, зміни в потребах окремих груп споживачів тощо).

18. Конкурентна перевага (КП) – це:

а) процес комплексного аналізу внутрішніх ресурсів і можливостей підприємства, направлений на оцінку поточного стану бізнесу, його сильних і слабких сторін, виявлення стратегічних проблем;

б) становище підприємства на ринку, яке забезпечує йому можливість переборювати сили конкуренції і залучати покупців;

в) стратегія розвитку бізнес-одиниці або стратегія діяльності підприємства на певному товарному ринку;

г) середовище безпосередніх контактів з фірмою, воно включає тих учасників ринку, з котрими фірма має прямі відносини, або які мають прямий вплив на фірму;

20. Існує багато напрямків досягнення конкурентних переваг або ділових стратегій, але найбільш загальними є:

а) лідерство у витратах, диференціація продукції, фокусування (концентрація), ранній вихід на ринок:

б) монополія, патенти, ноу-хау, секретність;

в) реальний і потенційний розмір галузі, перспективи росту галузі і стадії її життєвого циклу, структура і масштаби конкуренції;

г) усі відповіді вірні

21. Стратегічна одиниця бізнесу – це:

а) внутрішньофірмовий підрозділ, який відповідає за розробку стратегічних позицій фірми в одній або декількох зонах господарювання;

б) вибір рівнів в організації для проведення аналізу портфеля бізнесів;

в) визначення параметрів матриць;

г) це ті дії з реалізації стратегії, конкурентні можливості, результати діяльності, які кожна фірма має забезпечити в СЗГ задля своєї конкурентноздатності та досягнення успіхів.

22. Ключові фактори успіху (КФУ) – це:

а) стратегія розвитку бізнес-одиниці або стратегія діяльності підприємства на певному товарному ринку;

б) становище підприємства на ринку, яке забезпечує йому можливість переборювати сили конкуренції і залучати покупців;

в) ті дії з реалізації стратегії, конкурентні можливості, результати діяльності, які кожна фірма має забезпечити в СЗГ задля своєї конкурентноздатності та досягнення успіхів. КФУ в різних СЗГ розрізняються.

г) процес визначення критично важливих елементів зовнішнього і внутрішнього середовищ, які можуть впливати на спроможності підприємства досягти поставлених перед ним цілей.

23. До методів та оцінки конкурентоспроможності підприємства можна віднести:

а) метод, що заснований на теорії ефективної конкуренції;

б) методи, що пов’язані з показниками якості продукції підприємства;

в) методи, засновані на теорії конкурентної переваги;

г) метод бенчмаркінгу;

д) усі відповіді вірні.

24. До ділових стратегій підприємства відносять:

а) лідерство у витратах (собівартості продукції) – внутрішня гнучкість;

б) диференціація продукції (внутрішня гнучкість), яка означає спроможність підприємства забезпечити унікальність і більш високу цінність продукту;

в) фокусування або концентрація (зовнішня гнучкість), що означає вибір обмеженого кола споживачів;

г) усі відповіді вірні.

25. Стратегія лідерства у витратах вимагає:

а) розвинутої служби НДДКР, гнучкого виробництва, наявності ноу-хау в маркетингу;

б) супроводжується безпекою для підприємства, що може надійти від інших ринкових ніш;

в) від підприємства оптимальних розмірів виробництва, розвинутої збутової мережі, використання ресурсозбереження та інших витрат, що не завжди є можливим;

г) одержання конкурентних переваг за рахунок поєднання двох або більшого числа бізнес-одиниць в одних руках.

26. Стратегія диференціації вимагає:

а) одержання конкурентних переваг за рахунок поєднання двох або більшого числа бізнес-одиниць в одних руках;

б) розвинутої служби НДДКР, гнучкого виробництва, наявності ноу-хау в маркетингу;

в) від підприємства оптимальних розмірів виробництва, розвинутої збутової мережі, використання ресурсозбереження та інших витрат, що не завжди є можливим;

г) супроводжується безпекою для підприємства, що може надійти від інших ринкових ніш;

28. Підприємницький стиль організаційної поведінки - образ дій, направлений на мінімізацію відхилень від традиційної поведінки як усередині організації, так і в її відносинах з оточенням

1. Так

2. Ні

29. Потенціал для досягнення цілей організації в майбутньому є одним з кінцевих продуктів стратегічного управління

1. Так

2. Ні

30.Оперативна архітектоніка націлена на зміни, є гнучкою і не має жорстких структур, тоді як стратегічна архітектоніка стійка по відношенню до змін, націлена на високу ефективність

1. Так

2. Ні

31. Управління проблемами в реальному масштабі часу - логічне продовження стратегічного планування

1. Так

2. Ні

32. Управління стратегічними можливостями дозволяє організаціям реагувати на несподівані зміни, які відбуваються дуже швидко, щоб бути врахованими при періодичних переглядах стратегічної ситуації

1. Так

2. Ні

33. Управління стратегічними можливостями одночасно охоплює і стратегію, і розвиток можливостей організації. Прогнозуються не тільки майбутні проблеми і можливості, але і характер здібностей, які необхідні організації для успіху в середовищі майбутнього

1. Так

2. Ні

34. Для оптимальної потенційної прибутковості агресивність організаційної стратегії повинна відповідати мінливості оточення

1. Так

2. Ні

35. Для досягнення потенційної прибутковості готовність загального керівництва організації до змін повинна відповідати агресивності її стратегії

1. Так

2. Ні

36. Агресивність стратегії - ступінь різкості змін навколишніх умов, яку керівники організації в змозі осмислити, прийняти і подолати

1. Так

2. Ні

37. Якщо зміна в стратегічній агресивності поведінки не супроводжується відповідною зміною можливостей, то виникає тенденція до запобігання змін і обігу їх назад

1. Так

2. Ні

38. Опір змінам в зв'язці стратегія - можливості обернено пропорційно до відмінностей між структурою потенціалу, що склалася і новою, для реалізації цих можливостей

1. Так

2. Ні

39. Поняття потенціалу є щось більше, ніж сукупність всіх елементів, і володіє системними властивостями

1. Так

2. Ні

40. Керівник-стратег повинен уміти творчо вирішувати слабо структуровані проблеми, відчувати середовище організації, мати досвід в аналізі стратегій і проектуванні стратегічних гнучких структур

1. Так

2. Ні

41. Реактивність характеризується трьома параметрами: організаційним кліматом, компетенцією і управлінським потенціалом

1. Так

2. Ні

42. Організаційний клімат - здібність керівництва до реакції. Щоб передбачити зміни в складних умовах, організації необхідна система нагляду за зовнішньою обстановкою, тобто прагнення до змін без матеріального підкріплення залишиться просто наміром

1. Так

2. Ні

43. Найважливіші чинники клімату організації - настрій, культура, структура посадової ієрархії і самої організації

1. Так

2. Ні

44. Компетенція, з одного боку, визначається здібностями керівників, а з іншою - загальним досвідом організації в цілому

1. Так

2. Ні

45. Потенціал загального керівництва визначається функціональними чинниками успіху в стратегічній зоні господарювання, а функціональний потенціал - рівнем змін в цій зоні

1. Так

2. Ні

46. Метастратегия - стратегія більш високого рівня, що визначає вибір стратегії більш низького рівня

1. Так

2. Ні

47. Конкретний функціональний потенціал є метапотенціалом по відношенню до відвертості потенціалу

1. Так

2. Ні

48. Асинергизм - яскравий прояв синергізму

1. Так

2. Ні

49. В категоріях теорії систем рівень потенціалу знаходиться в діапазоні між закритою системою, яка індиферентна до оточення, і повністю відкритою системою, високочутливою до стимулів зовнішнього оточення

1. Так

2. Ні

50. Відвертість - це тип організаційної реакції, яка потрібна організації для підтримки своєї стратегічної активності

1. Так

2. Ні

51. Коли в організації існує єдина культура, що міцно склалася, одного діагностичного етапу може бути достатньо для визначення загального профілю можливостей. Якщо є відмінності в профілі, необхідно проводити окремі сеанси діагностики по кожному підрозділу, що бере участь в організації

1. Так

2. Ні

52. Ієрархічні бар'єри можуть спотворити і спотворюють сприйняття об'єктивної реальності

1. Так

2. Ні

55. Моделі зовнішнього середовища:

а) модель «галузевої структури» (модель Портера);

б) модель «пізнавальних систем» (прийняття рішень);

в) модель «ієрархічної структури» зовнішнього середовища;

г) модель «сфери дії організації» та екологічна модель;

д) всі відповіді вірні.

56.Відповідно до якої моделі середовище діяльності окремої організації складається із трьох середовищ?

а) модель «галузевої структури» (модель Портера);

б) ієрархічна модель;

в) екологічна модель;

г) модель пізнавальних систем.

57.З яких середовищ складається ієрархічна модель?

а) внутрішнє;

б) зовнішнє;

в) внутрішнє, мікро- та маркосередовища;

г) всі відповіді вірні.

58.Які існують напрямки аналізу факторів макросередовища?

а) політичні, економічні;;

б) економічні, соціальні;

в) соціальні, технологічні;

г) політичні, економічні, соціальні, технологічні.

59. .......... – це постійне відстежування поточної і нової інформації.

а) моніторинг зовнішнього середовища;

б) моніторинг внутрішнього середовища;

в)сканування зовнішнього середовища;

г) немає правильної відповіді.

59. До методів аналізу макросередовища належать:

а) PEST-аналіз;

б) SWOT-аналіз;

в) відповіді «а» та «б» правильні;

г) немає правильної відповіді.

1. Аналіз і оцінка факторів зовнішнього середовища дозволяє проводити діагностику двох видів:

а) первинну та вторинну діагностику;

б) первинну та поточну діагностику;

в) поточну та первинну діагностику;

г) поточну та вторинну діагностику.

2. PEST-аналіз – це абревіатура:

а) політика, економіка, суспільство і технологія;

б) політика, економіка, середовище, техніка;

в) позиція, економіка, суспільство, техніка;

г) немає правильної відповіді.

3. SWOT-аналіз – це абревіатура:

а) сильні і слабкі сторони;

б) можливості та загрози;

в) сильні і слабкі сторони, можливості та загрози.

4. Параметри аналізу:

а) оцінка змін, що впливають на реалізовану стратегію фірми;

б) визначення факторів, що становлять загрозу для реалізованої стратегії фірми;

в) визначення факторів, що надають нові можливості для фірми;

г) всі відповіді вірні.

13. Який метод дозволяє встановити лінії зв’язку між зовнішніми можливостями і загрозами та сильними та слабкими сторонами фірми:

а) PEST- аналіз;

б) SWOT-аналіз;

в) метод «5*5»;

г) метод «перелік з чотирьох питань».

14.Розробником моделі п’яти конкурентних сил є:

а) Дж. Ван Гіг;

б) У. Ділл;

в) М. Мескон;

г) М. Портер.

15. Основне призначення аналізу зовнішнього середовища:

а) Виділити істотні фактори, що впливають на успіх діяльності фірми, і постійно контролювати їх зміни з метою передбачення нових можливостей і потенційних загроз;

б) визначити місію організації;

в) визначення цілі організації;

г) визначення розміри організації.

16. Способи збору інформації:

а) сканування, моніторинг і прогнозування середовища;

б) сканування і моніторинг середовища;

в) моніторинг середовища;

г) немає правильної відповіді.

17. …… - один з напрямів аналітико- прогностичних робіт, що швидко розвивається, використовуваний у системах стратегічного управління фірмами.

а) моніторинг зовнішнього середовища;

б) сканування зовнішнього середовища;

в) прогнозування зовнішнього середовища;

г) аналіз зовнішнього середовища.

18. …… - це формування уявлення про майбутній стан факторів зовнішнього середовища.

а) моніторинг зовнішнього середовища;

б) сканування зовнішнього середовища;

в) прогнозування зовнішнього середовища;

г) аналіз зовнішнього середовища.

19.Фірми, що потрапляють до однієї стратегічної групи, звичайно мають такі загальні ознаки:

а) номенклатура продукції;

б) однакові канали розподілу товарів;

в) близькі ціни на продукцію;

г) подібні параметри якості;

е) всі відповіді вірні.

20. Мета внутрішнього аналізу:

а) глибоке вивчення фірми і надання керівництву інформації, необхідної при виборі стратегії;

б) аналітичний апарат аналізу внутрішнього середовища;

в) провести оцінку потенціалу організації;

г) немає правильної відповіді.

21. У результаті внутрішнього аналізу можна визначити:

а) переоцінює чи недооцінює себе організація;

б) яким вимогам ринку вона надає занадто великого чи занадто малого значення;

в) відповіді 1 і 2;

г) немає правильної відповіді.

22. Розробку стратегії звичайно починають з аналізу ………… середовища, призначення якого зводиться до визначення можливостей і загроз, що формуються зовнішніми стосовно фірми факторами, і визначення стратегічних альтернатив.

а) внутрішнє середовище;

б) зовнішнє середовище;

в) моніторинг середовища;

г) прогнозування середовища.

23. Процес визначення критично важливих елементів зовнішнього та внутрішнього середовищ, які можуть впливати на спроможність підприємства досягти поставлених перед ним цілей – це:

а) аналіз середовища підприємства;

б) загальне середовище;

в) робоче середовище;

г) внутрішнє середовище.

25. Середовище безпосередніх контактів з фірмою, яке включає тих учасників ринку з котрими фірма має прямі відносини.

а) аналіз середовища підприємства;

б) загальне середовище;

в) робоче середовище;

г) внутрішнє середовище.

26. Яке середовище складається із елементів, які не пов’язані з фірмою безпосередньо, але впливають на формування загальної атмосфери бізнесу.

а) аналіз середовища підприємства;

б) загальне середовище;

в) робоче середовище;

г) внутрішнє середовище.

27. Елементи внутрішнього середовища:

а) виробництво, фінанси, маркетинг, управління персоналом, організаційна структура;

б) виробництво, фінанси;

в) управління персоналом, організаційна структура;

г) виробництво, фінанси, організаційна структура;

28.При аналізі конкурентів важливими є такі фактори:

а) виявлення сильних та слабких сторін конкурентів;

б) прогноз майбутніх стратегій і рішень конкурентів;

в) передбачення реакції конкурентів на стратегію та дії фірми;

г) всі відповіді вірні.

29. Аналіз споживачів включає три групи стратегічних питань, пов’язаних з:

а) сегментацією ринку;

б) мотивацією споживачів;

в) виявлення потреб споживачів;

г) всі відповіді вірні.

30.Слово «стратегія» походить з давньогрецької мови і початково визначає:

а) мистецтво або наука бути королем;

б) мистецтво або наука бути полководцем;

в) мистецтво або наука бути Богом;

г) немає правильної відповіді.

31. Серйозний науковий інтерес до поняття та змісту стратегій підприємства виник:

а) на кінець 60-х років;

б) на початку 70-х років;

в) на початку 60-х років;

г) він був завжди.

32.За К. Ендрю, стратегія представляла собою ідентифікацію ......... складових:

а) 7;

б) 4;

в) 10;

г) 2.

33.Стратегія – це:

а) набір правил та прийомів за допомогою яких досягаються цілі підприємства;

б) об’єктивний план, який пов’язує всі складові елементи фірми і різні аспекти її діяльності;

в) встановлений та переоцінений набір напрямів діяльності для забезпеченості поповнюваної визначеності;

г) все вище перераховане.

34.Особливості стратегічних рішень характеризуються тим, що вони:

а) інноваційні за своєю природою;

б) інвестиційні за своєю природою;

в) незворотні і мають довгострокові наслідки;

г) відповіді «а» і «в» вірні.

35.Велика фірма з філіанською структурою має як правило:

а) три рівні стратегічних рішень;

б) чотири рівні стратегічних рішень;

в) два рівні стратегічних рішень;

г) вісім рівні стратегічних рішень.

36.Стратегія, яка описує загальний напрям розвитку підприємства, розвитку виробничо-збутової діяльності, це:

а) ділова стратегія;

б) корпоративна стратегія;

в) стратегія зростання;

г) функціональна стратегія.

37.Яка стратегія часто втілюється в бізнес-планах і показує як підприємство буде конкурувати на конкурентному товарному ринку?

а) ділова стратегія;

б) корпоративна стратегія;

в) стратегія зростання;

г) функціональна стратегія.

38.Стратегія, яка розробляється функціональними відділами для їх розвитку на основі корпоративної та ділової стратегій, це:

а) ділова стратегія;

б) корпоративна стратегія;

в) стратегія зростання;

г) функціональна стратегія.

39.Залежно від класифікаційної ознаки розрізняють такі стратегії:

а) за характером поведінки на ринку;

б) за рівнем управління;

в) за стадією «життєвого циклу» підприємства;

г) всі відповіді вірні.

40. За характером поведінки на ринку стратегії поділяються на:

а) активні і пасивні;

б) ділові та пасивні;

в) ресурсні та активні;

г) правильна відповідь відсутня.

41.Диверсифікація, технологічна орієнтація, наступальність, це характеристики:

а) активної стратегії;

б) пасивної стратегії;

в) рецептивної стратегії;

г) немає правильної відповіді.

42. Концентрація діяльності фірми по визначеній сфері, ринкова орієнтація, оборона, це характеристики:

а) активної стратегії;

б) пасивної стратегії;

в) рецептивної стратегії;

г) немає правильної відповіді.

43.Якщо стратегія відповідає цілям фірми, то подальша її оцінка проводиться з напрямку:

а) відповідність обраної стратегії стану і оточенню;

б) відповідність обраної стратегії потенціалу та можливостям фірми;

в) прийнятність ризику, закладеного в стратегії;

г) всі відповіді вірні.

44. Із яких етапів складається процес вибору стратегії?

а) синтез, регулювання;

б) розробка стратегій та аналіз;

в) розробка стратегій, удосконалення та аналіз;

г) відповіді «а» та «б» вірні.

45.Різновидами стратегії скорочення є:

а) стратегії зростання, виокремлення, регенерація;

б) стратегії розгортання, відокремлення, ліквідації;

в) всі відповіді вірні;

г) немає правильної відповіді.

46.Що із перечисленого не належить до об’єктивних обмежень з якими стикається фірма при формування стратегій:

а) рівень наявних фінансових ресурсів;

б) протидія конкурентів;

в) корпоративна культура;

г) розмір допустимого ризику.

47. Класичною портфельною моделлю є:

а) матриця БКГ;

б) матриця Мак-Кінсі;

в) матриця Ансофа;

г) немає правильної відповіді.

51. Стратегічний план включає в себе:

а) бачення, місії, загальні цілі;

б) місія і цілі;

в) бачення і місії;

г) немає правильної відповіді.

52. У сучасній організації потрібно розробляти:

а) 3 групи планів;

б) 5 групи планів;

в) 4 групи планів;

г) 2 групи планів.

53. Річний план організації включає 4 основні розділи:

а) план з маркетингу, фінансовий план, план виробництва, план закупівель;

б) план з інвестування, фінансовий план, план виробництва, план закупівель;

в) резюме, план з інвестування, фінансовий план, план виробництва;

г) немає правильної відповіді.

54.. В управлінні фірмою розрізняють…… типи контролю:

а) 4;

б) 3;

в) 5;

г) 2.

55. Яка компонента є визначеною у виробництві конкурентоздатності продукції?

а) соціальна;

б) технологічна;

в) економічна;

г) організаційна.

56.Яка компонента характеризує макросередовище організації?

а) соціальна;

б) технологічна;

в) економічна;

г) організаційна.

57. Поточні плани:

а) це і є стратегічні плани;

б) є частиною стратегічних планів;

в) не є частиною стратегічних планів;

г) немає правильної відповіді.

59. З точки зору економічної стратегії підприємство розглядається як система:

а) закрита; динамічна; адаптивна;

б) стохастична; комплексна; динамічна; детермінована;

в) відкрита; однопродуктова; детермінована;

г) стохастична; відкрита; динамічна; адаптивна.

60. Розрив між цілями і результатами, що досягаються, може бути ліквідований за рахунок:

а) еволюційного розвитку;

б) якісного аналізу;

в) диверсифікації;

г) підвищення конкурентоспроможності;

д) стратегії зниження витрат.

1. Аналіз і оцінку зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства здійснюють:

1. секретар керівника;

2. вище керівництво;

3. плановики, поряд з іншими спеціалістами.

2. Одним із головних завдань підприємства в процесі планування є:

1. постановка цілей;

2. дотримання принципів планування;

3. процес зворотного зв’язку.

3. В процесі планування повинні брати участь:

1. вище керівництво;

2. команда плановиків;

3. керівники і спеціалісти підрозділів;

4. всі перераховані варіанти.

4. Архітектором процесу планування є :

1. керівництво;

2. команда плановиків;

3. керівники і спеціалісти підрозділів.

5. Диверсифікація, технологічна орієнтація, наступальність, це характеристики:

а) активної стратегії;

б) пасивної стратегії;

в) рецептивної стратегії;

г) немає правильної відповіді.

6. Концентрація діяльності фірми по визначеній сфері, ринкова орієнтація, оборона, це характеристики:

а) активної стратегії;

б) пасивної стратегії;

в) рецептивної стратегії;

г) немає правильної відповіді.

7. Стратегії підприємства класифікуються таким чином:

а) функціональні; загальні; конкурентні;

б) функціональні; за методами діяльності; конкурентні;

в) спеціальні; конкурентні; потенційні;

г) локальні; потенційні; реальні.

9. Матричні методи оцінки рівня конкурентоспроможності дозволяють досліджувати розвиток процесів конкуренції:

а) в динаміці;

б) в статиці;

в) за окрему фазу життєвого циклу підприємства;

г) в дискретних величинах.

10. Ключові фактори успіху (КФУ) можуть бути класифіковані на наступні типи:

а) сили і слабкості;

б) стратегічні необхідності і стратегічні сили;

в) орієнтири і конкурентні переваги;

г) стратегічні і оперативні.

11. Фірма «Таврія-Нова», що виготовляє легкові автомобілі, діє на ринку в період його скорочення. В процесі просування товару на ринок фірма повинна опиратись на:

а) низькі ціни;

б) стиль своїх автомобілів;

в) цінність для споживача і практичність автомобілів;

г) престижність покупки нового автомобіля;

д) різноманітність кольорів і оздоблення.

13. Стратегічний план включає в себе:

а) бачення, місії, загальні цілі;

б) місія і цілі;

в) бачення і місії;

г) немає правильної відповіді.

14. Конкретний функціональний потенціал є метапотенціалом по відношенню до відвертості потенціалу

1. Так

2. Ні

15. Асинергизм - яскравий прояв синергізму

1. Так

2. Ні

16. В категоріях теорії систем рівень потенціалу знаходиться в діапазоні між закритою системою, яка індиферентна до оточення, і повністю відкритою системою, високочутливою до стимулів зовнішнього оточення

1. Так

2. Ні

18. Модель “національного ромбу” М. Портера дозволяє систематизувати й досліджувати фактори:

а) конкурентоспроможності товару;

б) конкурентоспроможності підприємства;

в) галузевої конкурентоспроможності.

19. Яка з наведених категорій має найбільше значення з точки зору економічної стратегії?

а) конкурентоспроможність національної економіки;

б) конкурентоспроможність галузі;

в) конкурентоспроможність підприємства;

г) конкурентоспроможність товару (послуг).

20. Метод SWOT-аналізу застосовується для:

а) оцінки перспективності розвитку стратегічних одиниць бізнесу;

б) оцінки порівняльної конкурентоспроможності підприємств;

в) прогнозування конкурентних позицій підприємства;

г) оцінки сильних і слабких сторін внутрішнього і зовнішнього середовища;

д) розробки й обґрунтування товарної стратегії підприємства.

21. Типи цілей в організації поділяються на:

1. економічні та неекономічні;

2. зовнішні та внутрішні;

3. ефективні та неефективні.

22. Усі цілі в організації можуть поділятись на:

1. зовнішні та внутрішні;

2. ефективні та неефективні

3. коротко-, середньо-,довгострокові.

23. Скільки виділяють ключових просторів, в рамках яких організації визначають свої цілі: