шпора ціноутворення
.docx17. Податок на додану вартість – це непрямий податок, який включаються до ціни товару та сплачується незалежно від результатів діяльності підприємства. При продажу товарів підприємство закладає в його ціну суму податку на додану вартість. Він включається в ціни абсолютної більшості товарів та послуг за винятком тих, які не обкладаються цим податком: вугілля та вугільні брикети, учнівські зошити та підручники, дитячі журнали та газети, лікарські засоби та вироби медичного призначення, товари для інвалідів тощо. Перелік товарів (робіт, послуг), що звільняються від податку на додану вартість є єдиним на всій території України і може змінюватись у законодавчому порядку.Податок на додану вартість визначається в ціні товару (послуги) за діючою ставкою до оподаткованого обороту, який не містить у собі цього податку, або інакше, до ціни, яка враховує собівартість та прибуток.
18. Акцизний збір є одним з непрямих податків. В Україні акцизний збір є непрямим податком на окремі товари, визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів. До таких товарів , як правило, відносять: алкогольні напої, тютюнові вироби, паливо-мастильні матеріали, транспортні засоби тощо. Акцизний збір може обчислюватися:- за ставками у відсотках до обороту з продажу ( передачі ) товарів ( продукції);- у твердих ставках з одиниці реалізованого ( переданого, ввезеного) товару (продукції);- одночасно за ставками у відсотках до обороту з продажу та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару ( продукції). Акцизний збір — це податок, який включається в ціни високорентабельних товарів не першої необхідності і в кінцевому підсумку сплачується їхнім покупцем. Акцизним збором оподатковуються виключно товари і не оподатковуються роботи та послуги. Акцизний збір встановлюється в цінах тільки окремих товарів, перелік яких затверджується Верховною Радою України. Визначення розміру акцизного збору, що включається в ціну, здійснюється на основі ставок, які можна поділити на дві групи. До першої входять тверді ставки в гривнях або євро на фізичну або умовну одиницю продукції. Суми акцизного збору визначаються суб’єктами підприємницької діяльності самостійно й оплачуються в порядку і строки відповідно до чинного законодавства України. У разі подальшого перепродажу придбаних товарів, акцизний збір не стягується.
19. Прибуток — це грошовий вираз вартості додаткового продукту або своєрідна грошова надбавка виробника (продавця) продукції, яку одержують завдяки тому, що мінова вартість продукту перевищує витрати на його виробництво, транспортування до місця продажу і реалізацію.Коли ціна прогнозується, складно передбачити реальний прибуток, оскільки товар не реалізований. Тому застосовують метод нормативно-розрахункового прибутку. З цією метою використовують таку категорію, як рентабельність, або відносний прибуток.В економічній практиці України прибуток зараховували до собівартості продукції, до вартості основних виробничих фондів, до зарплати або до суми фонду заробітної плати й амортизації. З позицій розрахунку цін зручніше користуватися значенням рентабельності у вигляді відношення прибутку до собівартості. Норматив рентабельності — це встановлений органами фінансового регулювання або суспільно визнаний середній, а найчастіше граничний рівень рентабельності. Якщо нормативне значення рентабельності відоме, то нормативний прибуток у складі ціни визначається простим множенням рентабельності на собівартість (і діленням на 100, якщо рентабельність виражена у відсотках). В економіці України рівень рентабельності 10 % вважається прийнятним, 20 % — нормальним, 30 % — високим. Якщо рентабельність підприємства, обчислена за цінами на всі вироблені ним види продукції, набагато перевищує 30 %, це вказує на одержання підприємством надприбутку. У цьому разі прибуток може оподатковуватись або вилучатися до бюджету.
20.Прибуток - це форма доходу, отриманого після того, як товар буде реалізовано за встановленою ціною.
Після сплати податків підприємства отримують чистий прибуток (по-іншому називається прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства). Чистий прибуток за рішенням зборів акціонерів ділиться у певному співвідношенні на фонд накопичення і фонд споживання. За рахунок фонду нагромадження підприємства можуть здійснювати різні інвестиційні проекти, підготовку і перепідготовку кадрів. За рахунок фонду споживання можливе збільшення соціальних виплат співробітникам підприємства, а також зміст установі соціальної сфери дитячих ясел, садів, піонерських таборів та ін.). При фіксованих цінах розмір реалізованої прибутку залежить від динаміки собівартості. Саме в зв'язку з собівартістю прибуток характеризує економічну ефективність виробництва, зростання її збільшує доходи підприємств і державного бюджету. В умовах інфляції зростання прибутку може бути певним внеском зростання цін. Відносною величиною прибутку є рентабельність. Слід врахувати, що якщо ціни регулюються державою, то регулюється не прибуток, а норма рентабельності. Пояснюється це тим, що абсолютна величина прибутку - величина похідна, залежна саме від норми рентабельності. У ціноутворенні важлива рентабельність виробів, яка аналогічна рентабельності витрат. Вона показує ефективність випуску, оскільки відображає взаємозв'язок маси прибутку, отриманого від реалізації продукції, і використаних на її виробництво витрат. При цьому прибуток, що включається в розрахункову оптову ціну, повинна забезпечити підприємству нормальну діяльність відповідно до чинного законодавства без втрат для бюджету.
21. Основними елементами ціни є собівартість, прибуток, податки.Собівартість - це витрати на одиницю товару в грошовому виразі.Прибуток - це різниця між ціною і собівартістю.Податки - це частина собівартості або процентне нарахування на дохід чи прибуток, що обов'язково перераховується до бюджету та характеризується регламентацією розмірів і термінів внесення. До собівартості включаються такі податки: відрахування до фонду соціального страхування, пенсійного фонду, фонду обов'язкового медичного страхування, податок для користувачів автомобільних доріг.В залежності від об'єкту оподаткування розрізняють прямі та непрямі податки.Прямі податки - встановлюються на дохід, прибуток і майно фізичних і юридичних осіб. До них відносяться: по дохідний податок фізичних осіб, податки на прибуток підприємств, на доходи банків, земельний, лісовий тощо.Непрямі податки - це податки на товари, які отримуються при їх продажу та перераховуються до бюджету: податок на додану вартість (ПДВ), акцизи, мито та інш. Податок на додану вартість є формою вилучення в бюджет частини знову створеної вартості. На кожній стадії виробництва й реалізації товарів створюється нова додана вартість, що визначається як різниця між сумою податку на додану вартість, отриманого за продані товари і, сплаченого за сировину та матеріали.
22. Процес надходження товару від виробника до кінцевого споживача (населення) може мати такі стадії: виробник - посередник - підприємство, виробник - роздрібна торгівля - населення, або виробник - посередник - роздрібна торгівля - населення. У цьому процесі можуть брати участь кілька посередників. Такий ланцюговий зв’язок зумовлює необхідність встановлення цін на кожному етапі товаропросування, що досягається за допомогою застосування посередницько-збутових і торговельних надбавок. Такі надбавки є самостійними елементами ціни і за своєю економічною природою аналогічні оптовим цінам підприємства. Вони покликані відшкодовувати витрати обігу продукції і забезпечувати отримання прибутку посередницьким і торговельним організаціям. Тому розмір надбавки залежить від величини витрат у сфері обігу (заробітна плата, транспортні та навантажувально-розвантажувальні роботи, паливно-енергетичні витрати, амортизація, оренда приміщень тощо), бажаного рівня прибутку та обсягу продажу. Враховуючи, що надбавки є формою доданої вартості, до їхнього складу входить відповідний податок. Рівень посередницьких і торговельних надбавок державою в цілому не обмежується. Вони визначаються за погодженням сторін і встановлюються, як правило, у відсотках до ціни придбання товару. З окремих видів продукції місцеві органи влади регулюють рівень посередницьких і торговельних надбавок шляхом встановлення їхніх граничних рівнів. Вони діють на вітчизняні та деякі імпортні лікарські засоби і вироби медичного призначення, окремі види хліба і хлібобулочних виробів, борошно пшеничне та житнє, дитяче харчування та деякі інші види продовольчих товарів, ціни на які декларуються на місцях.
23. 1. Витратний метод. Ціна розраховується, виходячи із суми постійних і змінних витрат на одиницю продукції й запланованого прибутку з урахуванням нижнього порогу ціни. При опосередкованому збуті ціна продажу кінцевому споживачу збільшується на розмір націнки, яка залежить від особливостей товару (сезонність, мода, новизна), а також еластичності попиту за цінами. Витратний метод не враховує ринкових факторів (характер попиту, рівень платоспроможності попиту, політику конкурентів), а ціна, визначена за таким методом, практично завжди завищена і в конкурентній ситуації чревата негативними наслідками для продавця. 2. Метод на основі цільової норми прибутку. Ціна встановлюється таким чином, щоб можна було досягти бажаної норми прибутку на вкладений капітал. Необхідно взяти до уваги, що розрахунки ціни в цьому випадку залежать від обсягу виробництва та реалізації, у зв'язку з чим необхідно визначити критичну точку обсягу виробництва. Критичний обсяг виробництва зменшується внаслідок зниження постійних і змінних витрат, які необхідно враховувати у виробничій фірмі. 3. Метод встановлення ціни на основі відчутної цінності товару обумовлений специфічними підходами до роботи на ринку. Розрахунок робиться на певну категорію покупців, які погоджуються платити гроші не тільки за вартість товару, а й за комплекс інших послуг: доплати, пов'язані з доставкою, обслуговування тощо. Рівень послуг, що надаються, визначити безумовно важко. 4. Вибір ціни на основі рівня поточних цін орієнтує діяльність фірм щодо ціноутворення передусім не на власні витрати, а на ситуацію на ринку, на цінову політику фірм-конкурентів. Поведінка фірм адекватна їхньому становищу на ринку. Фірма-лідер, як правило, диктує свої умови. Дрібніші фірми можуть собі дозволити орієнтуватися на лідера, змінювати ціну після того, як це зробив він. Метод ціноутворення, що орієнтується на рівень поточних цін, досить поширений. Він створює атмосферу справедливого підходу до встановлення ціни в цілому по галузі. А це дає змогу підприємствам отримувати певну норму в прибутку. 5. Установлення ціни на основі торгів. У процесі торгів кожна фірма конкурсант призначає ціну пропозиції, стежачи за тим, щоб вона була дещо нижчою, ніж у конкурентів, але й не опускалася нижче рівня собівартості. Остаточна ціна на товар встановлюється з урахуванням таких факторів: цінова політика фірми, психологія ціно сприйняття, вплив ціни на інших учасників ринкової діяльності.
24. Витратний метод – це метод (середні видатки плюс прибуток), найпростіший метод ціноутворення. Він укладається в застосуванні галузевої націнки (надбавки) на видатки проведення. Ціноутворення за цим методом працює лише у випадках, якщо встановлена ціна приводить до запланованого рівня продажу. Ця методика не враховує особливостей поточного попиту й пропозиції й не дозволяє вийти на оптимальну ціну. Незважаючи на це, даний метод ціноутворення залишається популярним у виробників з багатьох причин. По-перше, продавці більш проінформовані про свої видатки, що про попит. Прив'язуючи ціну до видатків, продавець спрощує для себе встановлення вихідної ціни, йому не доводитися постійно відслідковувати зміни попиту. По-друге, якщо цим методом користуються всі фірми галузі, те їх ціни будуть подібними й цінова конкуренція зводиться до мінімуму. Витратний метод. Ціна розраховується, виходячи із суми постійних і змінних витрат на одиницю продукції й запланованого прибутку з урахуванням нижнього порогу ціни. При опосередкованому збуті ціна продажу кінцевому споживачу збільшується на розмір націнки, яка залежить від особливостей товару (сезонність, мода, новизна), а також еластичності попиту за цінами. Витратний метод не враховує ринкових факторів (характер попиту, рівень платоспроможності попиту, політику конкурентів), а ціна, визначена за таким методом, практично завжди завищена і в конкурентній ситуації чревата негативними наслідками для продавця.
25. Методи, орієнтовані на конкурентів. Орієнтиром є ціни конкурентів. Коли використовується поняття "ринкова ціна" зазвичай мається на увазі якась середня, типова ціна продукту на цьому ринку або навіть діапазон цін. Крім того, часто ціни окремих компаній, які є провідними на ринку, використовуються саме як сигнальні, довідкові, середні. Тобто вони є орієнтиром так званої ринкової ціни. А далі менеджери компанії, які відповідають за ціноутворення, визначаються якою повинна бути ціна їх товару стосовно орієнтиру: вища, така ж, нижча. Результат цього процесу залежить від багатьох факторів. При ціноутворення на основі рівня поточних цін компанія засновуєсвою ціну головним чином на цінах конкурентів, приділяючи менше увагивласним витратам тлі попиту. Компанія може призначити стільки ж,більше або менше, ніж її основні конкуренти. У олігополістичноїгалузі, якою, по суті, і є ринок послуг в галузі пасажирськихавтоперевезень, компанії зазвичай призначають однакову ціну. Невеликікомпанії зазвичай слідують за ринковим лідером: вони змінюють свої ціни разомзі зміною цін лідера ринку, а не в тому випадку, коли змінюється попитабо їх витрати. Деякі компанії призначають ціну трохи більше аботрохи менше лідера, але при зміні цін вони дотримуютьсяфіксованої різниці.
26. прибуток є функція обсягу виробництва продукції, собівартості і ціни. У реальному житті, в умовах ринкової економіки, обсяг виробництва не завжди тотожний об'єму продажів. Тому для забезпечення цільового прибутку потрібно не лише забезпечити прибуток на одиницю продукції. В умовах еластичного попиту підвищення ціни обумовлює збільшення прибутку на одиницю продукції, але при цьому призводить до зниження об'єму продажів і зменшення розміру загального прибутку. В умовах нееластичного попиту зниження ціни одиниці продукції наводить до збільшення об'єму продажів.Таким чином, максимальний прибуток можна отримати необов'язково при встановленні максимальної ціни на товар. І тут виникає проблема оптимізації ціни, тобто потрібно знайти таку ціну на товар (при певному об'ємі його продажів), при якій прибуток буде максимальним (або цільовий).Для розрахунків оптимальної ціни необхідно визначити залежність собівартості продукції від обсягу виробництва і виручки від об'єму продажів. Такий метод ціноутворення дозволяє аналізувати різні варіанти співвідношення обсягу виробництва й цін, які забезпечать одержання заданого (цільового) прибутку й відгородять підприємство (фірму) від збитків.