Вінницький фінансово-економічний університет
Економіко – правовий коледж
ЗВІТ
З науково – дослідної роботи на правову практику
<<________________________________________________________________________________________________________________>>
На базі підприємства(установи, організації)
______________________
______________________
______________________
Студента ___________ курсу
___ __________ групи
_________ ___________________________
(підпис) (прізвище та ініціали студента)
Керівник науково - дослідної роботи
__________ ______________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
Вінниця - 2012
ВІННИЦЬКИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Економіко – правовий коледж
Дисципліна________________________________________________
Спеціальність_____________________
Курс _________, група ________, семестр_____________________
Завдання
На науково - дослідну роботу студента
________________________________________________
(прізвище, ім'я та по батькові)
Тема роботи_______________________________________________
Терміни здачі виконаної роботи______________________________
3.Вихідні данні до роботи ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
4.Зміст розрахунково – пояснювальної записки (перелік питань,що розглядаютьрозробці)___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
5.Перелік графічного матеріалу ( з точною вказівкою обов’язкових діаграм, схем, графіків)_______________________________________
6. Дата видачі завдання _______________________________________
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 СУТЬ ТА ПОРЯДОК ВИРІШЕННЯ ПИТАНЬ СУДОМ,ПОВ'ЯЗАНИХ З ВИКОНАННЯМ ВИРОКУ
1.1 СУДОВИЙ ВИРОК ТА ЙОГО ВИКОНАННЯ
1.2 НАБРАННЯ ВИРОКОМ ЗАКОННОЇ СИЛИ І ПОРЯДОК ЗВЕРНЕННЯ ЙОГО ДО ВИКОНАННЯ
РОЗДІЛ 2 Порядок звернення вироку, ухвали і постанови суду до виконання
2.1 НАБРАННЯ ВИРОКОМ ЗАКОННОЇ СИЛИ І ЗВЕРНЕННЯ ЙОГО ДО ВИКОНАННЯ
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Виконання вироку, ухвали і постанови, які набрали законної сили, є завершальною стадією кримінального процесу. В ній реалізуються рішення суду про винність чи невинність підсудного, про обране винному покарання, про відшкодування завданої злочином шкоди інші рішення, сформульовані у резолютивній частині вироку. Суть і завдання виконання вироку як стадії кримінального процесу полягає, як правило, не у фактичної виконанні рішень суду, які сформульовані в резолюції ній частині вироку, зокрема: реалізації основних і додаткових мір покарання, стягненні завданих злочином збитків, судових витрат тощо. Виконання вироку здійснюється в основному виконавчою владою в особі або спеціально створених для цієї мети органів (виправно-трудові установи, інспекції виправних робіт органів внутрішніх справ, судові виконавці), або міліцією, адміністрацією підприємств, установ і організацій, і регулюється нормами кримінального, кримінально-виконавчого, цивільного процесуального, адміністративного та інших галузей права. Завданням цієї стадії кримінального права є організація процесуальної діяльності, спрямованої: 1) звернення вироку до виконання; 2) забезпечення встановлених законом випадках повної або часткової безпосередньої реалізації вироку; 3) вирішення встановлених законом питань, які виникають у ході фактичного виконання вироку; 4) здійснення контролю за виконанням вироку.[3]
Правовідносини, які виникають год час реалізації цих завдань, регулюються переважно нормами кримінально-процесуального права і становлять зміст стадії виконання вироку. Суб'єктами цих правовідносин, крім суду, є: прокурор, засуджений, захисник засудженого, цивільний позивач, цивільний відповідач, представник органу, що відає виконанням покарання, а також спостережної комісії, служби у справах неповнолітніх при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів та ін. Вирішальна роль у стадії виконання вироку належить судові. Тільки він звертає вирок до виконання, і тільки він вправі вирішувати всі важливі правові питання, які можуть виникнути в ході фактичного виконання вироку, шляхом розгляду і вирішення їх у судовому засіданні.
Таким чином, виконання вироку — це стадія кримінального процесу, в якій суд звертає вирок до виконання, здійснює контроль за приведенням його відповідними органами до реального виконання та вирішує у встановленому законом судовому порядку за поданням уповноважених законом посадових осіб і органів, клопотанням громадських організацій і громадян та за власною ініціативою передбачені кримінально-процесуальним законом важливі правові питання, які виникають у зв'язку і при виконанні вироків.[5]
Дана стадія кримінального процесу характеризується рядом важливих положень, до яких належать: а) обов'язковість виконання вироків для всіх державних і громадських структур, посадових осіб і громадян; б) оперативність звернення і приведення вироку до виконання; в) можливість зміни рішень суду щодо покарання в ході виконання вироку при наявності встановлених законом Для цього підстав; г) участь громадськості у вирішенні судом питань, пов'язаних з виконанням вироку.
Значення стадії виконання вироку визначається важливістю тих завдань, які в ній вирішуються. Вона створює необхідні передумови для безпосередньої реалізації прийнятих у вироку рішень, сприяє формуванню у громадян переконання у неминучості понесення покарання за вчинення злочинного діяння та недопущення покарання (виправдання) невинних, забезпечує охорону прав і законних інтересів потерпілого, засудженого, інших учасників процесу. Своєчасне і точне виконання вироку ефективно сприяє виконанню завдань кримінального судочинства зміцненню законності і правопорядку.
РОЗДІЛ 1
СУТЬ ТА ПОРЯДОК ВИРІШЕННЯ ПИТАНЬ СУДОМ,ПОВ'ЯЗАНИХ З ВИКОНАННЯМ ВИРОКУ
Питання, пов'язані з виконанням вироку, в залежності від його характеру вирішуються судом, який постановив вирок, або судами за місцем відбування покарання, роботи, затримання чи проживання засудженого та особи, яка відбула покарання. Відповідно до ст. 411 КПК їх розгляд відбувається в судовому засіданні за участю прокурора. Як правило, в судове засідання викликається засуджений, а за його клопотанням і захисник. Якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, при необхідності викликаються також цивільний позивач і цивільний відповідач. Проте неявка цих осіб не є перешкодою для розгляду справи.
Вирішення судом питань про звільнення від відбування покарання в зв'язку з хворобою та інвалідністю, а також про застосування судом примусового лікування до засуджених, які є алкоголіками чи наркоманами, і його припинення обов'язково відбуваються за участю представника лікарської комісії, що дала висновок про стан здоров'я засудженого.[4]
Питання, які виникають у процесі виконання вироку, розглядаються в судовому засіданні, як правило, суддею Одноособово за поданням відповідних посадових осіб (прокурора, судового виконавця), органів, які відають виконанням вироку, та адміністрації місць відбування покарання (частіше спільного із спостережною комісією чи службою в справах неповнолітніх), за клопотанням громадських організацій або трудових колективів та засуджених осіб. Особи та органи і громадські організації, трудові колективи, які внесли відповідні подання чи порушили клопотання, повідомляються про день розгляду справи, їх представники також беруть участь у судовому засіданні.
У підготовчій частині судового засідання головуючий оголошує: про відкриття судового засідання; яке питання буде розглядатися; хто з викликаних і повідомлених осіб з'явився; склад суду та прізвища прокурора і секретаря судового засідання, перекладача, якщо він бере участь; роз'яснює учасникам судового засідання їх право на відвід та вирішує заявлені відводи.
Постанови суду виносяться в загальному порядку, повинні містити мотиви прийнятого рішення і точне його формулювання. Вони можуть бути оскаржені й опротестовані, за винятком випадків, спеціально застережених у кримінально-процесуальному законі (ст. 407, 408, 408 4083, 409', 410, 411і, 414 КПК), коли вони оскарженню не підлягають, але можуть бути опротестовані прокурором у порядку нагляду. Опротестування постанови суду про застосування умовно-дострокового звільнення від покарання і заміну покарання більш м'яким (ст. 407 КПК) зупиняє її виконання до розгляду справи вищестоящим судом.[8]
У стадії виконання вироку виникає ряд процесуальних питань, які вимагають судового вирішення. Розглянемо їх.
А. Питання, які виникають у процесі звернення вироку до виконання.
1. До таких питань насамперед належить відстрочка виконання вироку. Вона може бути застосована щодо засуджених до позбавлення волі або до виправних робіт при наявності однієї з встановлених кримінально-процесуальним законом (ст. 405 КПК) підстав, а саме: а) тяжкої хвороби, яка перешкоджає відбуванню покарання, — до його видужання; б) вагітності засудженої на момент виконання вироку — на строк не більше одного року; в) наявності у засудженої малолітніх дітей — до досягнення дитиною трирічного віку; г) коли негайне відбуття покарання може потягти за собою винятково тяжкі наслідки для засудженого або його сім'ї через особливі обставини (пожежа, стихійне лихо, тяжка хвороба або смерть єдиного працездатного члена сім'ї) — на строк, встановлений судом, але не більше одного року з Дня набрання вироком законної сили.
Пленум Верховного Суду України в постанові від 1 грудня 1990 року «Про практику застосування судами країни процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків роз'яснив судам, що перелік виняткових обставин, перелічених в п. 4 405 КПК, не є вичерпним, і суд може визнати такими підставами й інші обставини, які свідчать про те, що негайне відбуття покарання може спричинити виключно тяжкі наслідки для засудженого та його сім'ї.[5]
Проте відстрочка виконання вироку в зв'язку з наявністю перелічених підстав не допускається щодо: особливо небезпечних рецидивістів; осіб, засуджених за особливо небезпечні злочини проти держави; осіб, засуджених за інші тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п'яти років.
У процесі звернення вироку до виконання суд вправі надати засудженому відстрочку або розстрочку сплати штрафу, коли він не має можливості сплатити його негайно, але не більше як на один рік.
Відстрочку виконання вироку, передбачену ст. 405КПК, не слід змішувати з відстрочкою виконання, яка може бути надана засудженому до позбавлення волі на підставі ст. 46і КК. В останньому випадку відстрочка виступає кримінально-правовим засобом виправлення і перевиховання осіб, які вперше засуджені до позбавлення волі на строк до трьох років, і питання про неї обговорюється судом під час постановлення вироку, в суді воно і вирішується. Але звільнення від відбуття покарання такого засудженого при дотриманні ним належної поведінки та виконання покладених обов'язків (випробу вальних умов) або, навпаки, приведення вироку до реального виконання у разі недотримання цих умов вирішується судом у процесі фактичного виконання вироку.[3] 2. В процесі звернення вироку до виконання вирішується судом питання про застосування давності виконання обвинувального вироку щодо особи, засудженої до смертної кари (ч. З ст. 49 КК). Воно вирішується в залежності від ступеня збереження суспільної небезпеки засудженим. Крім того, судом вирішується ще питання про неприведення до виконання вироку, повністю або І частині засудження за діяння, караність якого на момент звернення до виконання була усунена нововиданим кримінальним законом (ч. 6 ст. 404, ст. 405і КПК). .
І. Про застосування умовно-дострокового звільнення від покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким (ст. 52, 53 КК, ст. 407 КПК). Це питання розглядається суддею районного (міського) суду за місцем відбування покарання засудженим за спільним поданням органу, що відає виконанням покарання, і спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх при виконкомі місцевої Ради народних депутатів (державній адміністрації). Коли йдеться про умовно-дострокове звільнення осіб, умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці й умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, то це питання вирішується за спільним поданням адміністрації і громадських організацій за місцем роботи засудженого.
Щодо осіб, які відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні, то їх умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням застосовується суддею військового суду гарнізону за місцем знаходження засудженого за поданням командування дисциплінарного батальйону.
Питання про застосування умовно-дострокового звільнення від покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким вирішується судом за участю прокурора, представника органу, що відає виконанням покарання, і, як правило, засудженого в порядку, встановленому ст. 407 КПК.[2]
2. Про застосування умовного звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням засудженого до "Раці (ч. І, 2, 3 ст. 52 КК; ст. 407іКПК). Це питання вирішується в розглянутому вище порядку при наявності зобов'язання засудженого зразковою поведінкою і чесною працею довести своє виправлення.
З. Про звільнення від покарання і пом'якшення покарання, що вже реально виконується, у випадках засудження особи за діяння, караність якого нововиданим законом усунена або пом'якшена (ст. 54 КК; ст. 405і КПК). Звільнення від покарання або його пом'якшення здійснюється судом негайно після набрання відповідним законом чинності за місцем відбування покарання засудженим за його заявою або поданням прокурора чи органа, який відає відбуванням покарання. Ухвала суду або постанова судді про звільнення від покарання або його пом'якшення повинна грунтуватися тільки на обставинах справи, встановлених судом при постановленні вироку, та їх юридичній оцінці, яку дано цим судом.
4. Про звільнення від відбування покарання засудженого, який захворів на тяжку хворобу (ст. 109; ст. 408 КПК). У випадку, коли засуджений до позбавлення волі захворів під час відбування покарання на хронічну душевну або іншу тяжку хворобу, яка перешкоджає відбуванню покарання, суддя районного (міського) суду за поданням адміністрації виправно-трудової установи і на підставі висновку лікарської комісії, а у випадку виникнення у судді сумнівів щодо його правильності — на підставі висновку судово-медичної (психіатричної) експертизи, яку він призначає, має право вирішити питання про звільнення такої особи від дальшого відбування по карання, про що виносить постанову. При цьому суддя вправі застосувати до засудженого примусові заходи медичного характеру або передати його на лікування органам охорони здоров'я.
Суд обов'язково звільняє названих засуджених від дальшого відбування покарання у вигляді виправних робіт або штрафу.