Інвестиційні операції міжнародних корпорацій

ПЛАН

1.Ринок міжнародних інвестицій 2.Прямі іноземні інвестиції міжнародних корпорацій.

3.Портфельні інвестиції міжнародних корпорацій.

4.Міжнародні інвестиційні компанії.

1.Ринок міжнародних інвестицій Ринок міжнародних капіталів - це ринок, на якому власники

фінансових ресурсів пропонують їх на термін користування більше одного року. Класичними операціями ринку міжнародних капіталів є операції з акціями, середньо- та довгостроковими облігаціями; довгостроковими депозитами, позиками комерційних банків, операції з фінансовими активами спеціалізованих інвестиційних компаній тощо.

В сучасних умовах розвитку світового господарства переміщення інвестиційних ресурсів між країнами відбувається відповідно до принципу економічної доцільності. Концентрація таких інвестицій, в основному, відбувається у регіонах, де можна досягти найвищої економічної ефективності. Приплив іноземних інвестицій сьогодні є одним із ключових критеріїв статусу країни, успішності її включення у світове господарство.

Іноземні інвестиції - це сукупність усіх видів фінансових ресурсів, що вкладаються в об'єкти інвестування іноземними інвесторами з метою отримання прибутку. До іноземних інвестицій належать валюта у готівковому вигляді, цільові банківські депозити, цінні папери, майнові права тощо.

Іноземні інвестиції здійснюються як з боку приватних фізичних та юридичних осіб, так і держав, але частка державних інвестицій в загальній структурі вкладень є дуже низькою.

За статистикою Міжнародного валютного фонду іноземні

інвестиції поділяють на:

-прямі інвестиції;

-портфельні інвестиції;

-інші інвестиції.

На ринку іноземних інвестицій виділяються такі структурні сегменти:

-міжнародний ринок акцій;

-міжнародний ринок облігацій;

-міжнародний ринок векселів.

Для підготовки зарубіжних ринків до своєї продукції ТНК використовують таку схему своїх дій:

-експорт товару, що виробляється фірмою в країні походження;

-надання ліцензії зарубіжній компанії для використання процесу чи технології виробництва (контрактні операції: ліцензування і франчайзинг);

-поширення продукції за кордоном через дочірню компанію (спільні підприємства);

-закордонне виробництво (створення за кордоном власного виробничого підрозділу).

-Мотиви здійснення прямих зарубіжних інвестицій ТНК можна пояснити декількома основними причинами:

2.Прямі іноземні інвестиції міжнародних корпорацій.

Прямі інвестиції - це тривале вкладення фінансових ресурсів з метою набуття довгострокового економічного інтересу та отримання підприємницького прибутку (доходу), причому інвестор, як правило, вкладає достатньо коштів, щоб забезпечити собі контроль над об'єктом інвестування.

В першу чергу потрібно звернути увагу на теоретичну розробку питання про прямі іноземні інвестиції. Адже за всіх інших умов вони є дорогим і ризикованішим способом одержання прибутку, ніж експорт і ліцензування.

Значна частина концепцій ґрунтується на тому, що всі інші умови не єрівними. Серед цих умов — транспортні витрати, недосконалості ринку,«ефект наслідування» у фірм-конкурентів, життєвий цикл продукції,конкуренто-географічні переваги місця розташування.

Інша теорія базується на ідеї стратегічної конкуренції між фірмами на глобальному ринку (Ф. Т. Кнікерброкер). В основі ще однієї концепції лежить теорія життєвого циклу товару, згідно з якою піонери в освоєнні певної продукції на якомусь етапі мають створювати за допомогою прямих іноземних інвестицій зарубіжне виробництво (Р. Вернон).

Однак найпоширенішою є концепція конкретно-географічних перевагбританського економіста Дж. Данінга, відома під назвою ОЛІ (Owner ship —власність, Location — місцезнаходження, Internalisation — інтерналізація). Відповідно до цієї концепції успіх прямого інвестування пов'язаний з поєднанням власних унікальних активів (технології, патенти, науково-дослідні розробки та ін.), ресурсів та активів, об'єднаних розробки та ін.), ресурсів та активів, об'єднаних певним місцем розташування, а також розвитком внутрішньокорпоративних відносин. У теорії прямого іноземного інвестування ця концепція булла названа Дж. Денінгом електичною парадигмою.

3. Портфельні інвестиції міжнародних корпорацій. Портфельні інвестиції - це диверсифіковане вкладення капіталу в цінні папери з метою отримання доходу, у цьому разі завдання отримання реального контролю над об'єктами інвестування не ставиться.

В основі портфельного інвестування лежить концепція міжнародної

диверсифікації портфелів, що містить такі положення: 1.Модель оцінки капітальних активів. 2.Багатокраїнна модель.

3.Арбітражне ціноутворення. 4.Ефективність і недосконалість ринку. 5.Валютний фактор.

6.Раціональні очікування та оцінка міжнародних активів. 7.Лінія ринку капіталів.

8.Побудова портфелів.

9.Кореляція доходів між національними ринками акцій.

10.Скорочення портфельних ризиків шляхом міжнародної диверсифікації. 11.Розробка міжнародних портфельних стратегій.

12. Оцінка дохідності і ризику за портфелем.

Міжнародний портфельний менеджмент складається з трьох основних етапів:

1.Обґрунтування міжнародних інституціональних портфельних стратегій. 2.Управління міжнародним портфелем.

3.Оцінка міжнародних інвестиційних характеристик.

З огляду на зазначені етапи в самостійному опануванні теми доцільновивчити конкретні інструменти портфельного менеджменту, щовикористовуються міжнародними корпораціями на кожному з цих етапів.

Серед портфельних стратегій важливо виокремити три найпоширеніші:

1.індексація портфеля з урахуванням крупних ринків; 2.агресивне проникнення і вихід з ринкових секторів; 3. глобальні стратегії.

Управління міжнародними портфелями будується на застосуванні такихпідходів:

1.пасивне управління, основою якого є гіпотеза про ринкову ефективність; 2.активне управління з проведенням всебічного аналізу,

складаннямпрогнозів та прийняттям рішень «тоб-даун» (згори донизу — відбірнаціональних фондових ринків та диверсифікація) або ж «боттом-ап» (знизунагору — відбір галузі і диверсифікація за галуззю);

3.модифіковане активне управління на основі побудови кривої граничногои кривої граничногорівня портфельної ефективності 20 і більше національних фондовихіндексів провідних акцій;

4.міжнародне портфельне страхування на основі використання індекснихопціонів.

Оцінка міжнародних інвестиційних характеристик включає такі етапи:

-з'ясувати проблеми, що виникають у процесі оцінки (якість портфеля чиздібності менеджера, складність визначення ризику альтернативнихпортфелів, специфічні обмеження різних видів інвесторів);

-використання різних методів оцінки портфельного ризику (критерійорганічного ризику Трейнора — перевищення доходу за портфелем надбезризиковою ставкою, критерій сукупного ризику Шарпа — дохід на одиницюризику та різниця в портфельній диверсифікації);

-побудова об'єднаних таблиць інституціональних інвесторів з урахуваннямвпливу ринку.