1. Вступ. Державна мова - мова професійного спілкування. ( 2 год.)

1. Предмет і завдання курсу УМПС. 2. Поняття літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови. 3. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Мовленнєва комунікативна компетенція. 4. Мовні норми.

1. Конспект лекції:

1. Предмет і завдання курсу «Українська мова за професійним спрямуванням».

Важливою складовою частиною майбутньої діяльності, іміджу та успіху є вміння спілкуватися, адже спілкування - один з неодмінних елементів спільної діяльності людей в усіх сферах, який полягає у взаємодії як мінімум двох суб'єктів з метою передачі інформації, взаємовп­ливу, взаємозаміни. Проте мова є не лише засобом спілкування. Це також спосіб сприймання світу, відтворення його у свідомості людини.

Спілкування - це обмін інформацією, передача певної інформації однією людиною іншій. Адже життя людини - це спілкування. В усі часи завжди цінувалося вміння спілкуватися. І це не дивно, адже діяльність людей так чи інакше пов'язана з їхніми комунікативними здібностями, і чим розвиненіші ці навички в особи, тим успішніше вона досягає поставленої мети.

Спілкування як процес і продукт життєдіяльності людей має багате минуле, а як результат наукових досліджень - коротку історію. Одним із перших описав спілкування на території нинішньої України ще у■ V сто­літті до н.е. Геродот. Він розповідав, як наші пращурі спілкувалися при світлі вогнища, розповідали казки та байки.

Мудрі настанови щодо спілкування дав прийдешнім поколінням Во­лодимир Мономах. У своєму «Повчанні» він писав, що людина повинна мати «душу чисту та непорочну, бесіду лагідну і дотримуватися слова Господнього, при сторонніх мовчати, мудрих слухати, старшим корити­ся, не шаленіти словом, не засуджувати мовою, небагато сміятися».

Українська мова за професійним спрямуванням - це форма сучасної української літературної мови, специфіку якої зумовлюють особливості спілкування у тій чи іншій галузі діяльності.

Мета професійного спілкування - врегулювання ділових стосунків у державно-правовій та виробничо-професійній сферах життя через орга­нізацію, стимул, контроль, реакцію.

Головна мета практичного курсу - сформувати високий рівень комунікативної культури у сфері професійного спілкування в його усній та писемній формах; виробити навички практичного володіння мовою у різних видах мовленнєвої діяльності в обсязі тематики, зумовленої професійними потребами; формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка вільно володіє усіма засобами рідної мови у процесі комунікації, відзначається свідомим ставленням до мови, високою мовною компетентністю і готовністю до подальшого професійно орієнтованого навчання. і

Відповідно до поставленої мети головним завданням курсу є:

1. здобути знання про основи професійного спілкування, його нор­ми та правила, шляхи їх застосування;

2. оволодіти особливостями української літературної мови, дотри­мання вимог усного і писемного мовлення, навичок комунікативно ви­правданого користування засобами мови у різних життєвих ситуаціях під час створення висловлювань із дотриманням українського мовного етикету, формувати національно-мовну свідомість і духовність;

3. сформувати уміння і навички використання мовних знань на практиці;

4. виробити вміння сприймати мову як мистецьке явище, що має етичну й естетичну цінність;

5. виховувати повагу до української літературної мови, її культури, формувати мовленнєву компетентність.

Завдання курсу полягає у використанні лінгвістичних методів ана­літичного опрацювання фахових текстів, дидактичних можливостей їх для розвитку мовленнєвої компетентності студентів, фор­мування комунікативних якостей культури професійного спілкування, одержання потрібної професійної інформації.

Володіння мовою професійного спілкування - це, по-перше, знання власне мови професійного спілкування (крім норм сучасної української літературної мови, це і спеціальна термінологія, й особливості побудови синтаксичних конструкцій, тексту тощо), тобто сформованість мовної компетенції; по-друге, вміння використовувати ці знання на практиці,доречно поєднувати вербальні (словесні) та невербальні (вираз облич­чя, жести, поза, інтонація) засоби спілкування відповідно до ситуації, мети, тобто сформованість комунікативних навичок.