Розділ XI ознайомлення дітей з рідним краєм

§ 1. Краєзнавство та батьківщинознавство

Ознайомлення дітей з рідним краєм у дошкільному закладі охоплює ділу систему різноманітної краєзнавчої роботи. Що ж таке краєзнавство? По-різному визнача­ють учені значення цього поняття. За педагогічною ен­циклопедією краєзнавство — це вивчення учнями на уро­ках та в позаурочний час природи, соціально-економіч­ного і культурного розвитку краю: шкільного мікрорайо­ну, села, міста, району, області¹⁰⁰. Таке визначення не повністю відображає смислове багатство і педагогічні функції краєзнавчої роботи. Однак досвід переконує, що краєзнавство є не тільки засобом визначення і пізнання своєї місцевості, а й органічним невіддільним складни­ком навчально-виховного процесу.

Витоки краєзнавства йдуть з глибини віків і беруть свій початок від народного краєзнавства. Невідомі на­родні краєзнавці були знавцями різних місць. Відомості про минуле поселень, міст, областей здавна збереглися в народній пам’яті. Свої знання історичного, географіч­ного, господарського характеру вони передавали з поко­ління в покоління, тим самим зберігаючи наступність у матеріальній і духовній культурі народу.

У вітчизняній педагогіці термін «батьківщинознавст­во» вперше обгрунтував видатний педагог К. Д. Ушин­ський у роботах «Рідне слово» і «Педагогічна поїздка до Швейцарії». У краєзнавстві він вбачав передусім могут­ній засіб вивчення рідного краю, його природних ресур­сів. Природа, на думку К. Д. Ушинського, має вивчатися від знайомого — до загального, від близького — до да­лекого. Він наголошував на необхідності розвивати в дітей «інстинкт місцевості», тобто розуміння взаємозу­мовленості природних процесів, уміння бачити місцевість в цілому, з усіма особливостями її природи, життя насе­лення, господарського розвитку. У кожному районі, заз­начав учений, «зосереджена маса відомостей — історич­них, географічних, етнографічних, статистичних, які вчи­тель повинен вміло використовувати, закладаючи надійні основи моральних почуттів, гуманізму, милосердя» К

Принципове значення має сьогодні праця С. Русової «Націоналізація дошкільного виховання». В ній наголо­шується, що найголовніше — «аби навчання дітей з са­мого початку було збудоване на тому рідному грунті, на якому зростає дитина, щоб воно було міцно зв’язане ти­ми враженнями, що їх заклала в багату душу дитини рідна сім’я, рідна хата»¹⁰¹.

С. Русова дала конкретний перелік засобів, за допо­могою яких вихователь зумів би захопити розум і душу дитини, розвинути в ній прекрасне і світле почуття лю­бові до рідного краю і його людей.

Серед окремих наук, які найкраще задовольняють ці­кавість дитини, видатний педагог виділяє природознавст­во. Вона стверджує, що кожна пора року — весна, літо, осінь, зима — викликає свої розмови, спонукає до від­повідної праці, тому закликала вихователів до того, що& ознайомлення дітей з навколишньою дійсністю відбува­лося під час їх безпосереднього спілкування з природою: «Усе те, що там (город, сад, баштан) росте, треба пока­зувати дітям не на малюнках, а справді, щоб діти могли взяти в руки, понюхати, покуштувати, яке воно на смак... До того ж не вадить додати загадки з того ж поля, яке постачає матеріал для бесід» ¹⁰².

Проблеми краєзнавства у працях «Моральні заповіді дитинства і юності», «Народження громадянина», «Бать­ківська педагогіка» глибоко розкриває В. О. Сухомлин­ський. Учений-педагог розробив струнку систему крає­знавства: кожний учень залучається до безпосередньої участі у справах суспільства.

Краєзнавство у дошкільному закладі слід розглядати як організовану і керовану педагогом багатогранну піз­навальну, пошуково-дослідницьку, суспільно корисну працю дітей, спрямовану на комплексне вивчення рідно­го краю (природа, побут, господарство, культура), з по­сильною участю їх в охороні та збереженні здобутків національної культури і навколишньої природи. Крає­знавство є однією з важливих основ у зміцненні зв’язку дитячого садка з життям, працею дорослих. Об’єднуючи в собі навчально-пізнавальну, пошуково-дослідницьку і суспільно корисну діяльність дітей, краєзнавство володіє великим виховним потенціалом. Це зумовлене насам­перед тим, що природа, суспільне життя і праця, еконо­міка, культура, історичне минуле рідного краю — неви­черпні джерела пізнання, формування національної самосвідомості і світогляду особистості, її всебічного і гармонійного розвитку на основі сприйняття навколиш­нього.

Краєзнавство як педагогічна категорія включає в се­бе поняття «рідний край».

Поняття «край» досить умовне. Це, як правило, по­рівняно невелика частина території, кордони якої виз­начають залежно від того, хто і з якою метою має її ви­вчати.

Для дитячого садка край — це мікрорайон, у межах якого знаходиться дошкільний заклад. Тут проводяться спостереження, прогулянки, екскурсії, подорожі, здійс­нюється науково-дослідницька та природоохоронна ді­яльність.

Крім того, під рідним краєм розуміють адміністра­тивний район, область, державу. Отже, ступінь локаль­ності, тобто територіальний компонент, не може вважа­тися найістотнішою ознакою поняття «рідний край». Ви­значальними у цьому понятті є соціальні компоненти: трудова діяльність і побут народу, традиції, суспільні від­носини, духовні і матеріальні цінності — все, що стано­вить суть національного в кожного народу.

Отже, краєзнавство — це багатогранна діяльність ді­тей: навчально-освітня, пошуково-дослідницька (резуль­татом якої у дошкільному віці передбачається природо­охоронна діяльність), суспільно корисна.

Суспільно корисна праця спрямована на благоустрій дитячого садка, населеного пункту, вона доступна дітям дошкільного віку і як природоохоронна робота з ураху­ванням фізичного й інтелектуального навантаження від­повідного віку.

Головним джерелом знань про рідний край є крає­знавчі об’єкти. За основними напрямами вивчення їх умовно можна поділити на такі групи:

• адміністративно-територіальні (населений пункт, ра­йон, область, край, країна);

• економічні (заводи, господарства, шахти);

• історичні (пам’ятки, заповідники, пам’ятки природи);

• культурно-мистецькі (театри, музеї, бібліотеки, на­вчальні заклади);

• природні (рельєф, гори, низовини, водойми,корисні копалини, рослини і тварини).

Система краєзнавчої роботи у дошкільному закладі, має відповідати таким основним вимогам: ідейність (у правильному розумінні); науковість і доступність; комплексність і систематичність; плановість, наступність, гласність;

• оптимальне поєднання пізнавально-пошукової і сус­пільно корисної праці;

• спілкування дитячих колективів з місцевими установами й організаціями, які мають безпосереднє відношен­ня до краєзнавчої діяльності;

• поєднання самостійної краєзнавчої діяльності дітей;

• кваліфікованим керуванням з боку дорослих.

Вивчення природи і багатств рідного краю дає мож­ливість зрозуміти значення господарської діяльності на­селення краю, збагнути взаємозв’язок людини з приро­дою.

У свідомості дітей вихователі мають утвердити думку, що земля є найголовнішим багатством народу.

Робота з вивчення природи рідного краю є могутнім засобом виховання в дітей цінних моральних якостей, насамперед національної свідомості, любові до своєї Віт­чизни.

Вивчати природу рідного краю в дошкільному закла­ді потрібно за такими напрямами: розташування геогра­фічне; рельєф; водойми; корисні копалини; видовий склад рослин лісів, лугів, боліт, їх цінність; видовий склад тва­ринного світу, біологічні особливості тварин, їх значен­ня; вивчення сезонних природних явищ; охорона і зба­гачення природи. Спілкування з природою, елементи на­укових знань, спостережливість роблять життя дітей яскравішим, багатшим, радіснішим, а на цій основі фор­муються почуття любові до Природи, рідного краю.