- •Мiнiстерство освiти укра¯ни
- •I. Õòî òàê³ "ãîòè"?
- •II. Що свiдчать iсторичнi джерела про iснування русiв до iх столiття?
- •III. Який взаºмозв’язок мало введення християнства з державотворчим процесом часiв Ки¿всько¿ Русi?
- •IV. Яку роль у державотворчому процесi часiв Ки¿всько¿ Русi вiдiграла "Руська правда" Ярослава Мудрого?
- •V. Чим видiлялося серед iнших декабристських органiзацiй Товариство об'ºднаних слов'ян?
- •VI. Чому революцiйний 1917 рiк не принiс народу Укра¿ни визволення,а перерiс у громадянську вiйну? - погляд н.Махна.
- •VII. Чому перемогли бiльшовики? - земельна проблема в революцi¿ 1917 р. I ¿¿ розв'язання на Укра¿нi.
- •VIII. Що являв собою укра¿нський нацiональний союз I якою була його iсторична роль у 1918 - 1919 рр.?
- •Iх. Якою була радянська полiтика щодо нацiональних меншин пiд час укра¿нiзацi¿ 20-х рокiв?
- •Х. Чому провалились фашистськi плани використання робочо¿ сили в Укра¿нi у 1941-1944 рр.?
- •Хi. Який внесок народу Укра¿ни у ¿¿ визволення вiд фашистсько¿ окупацi¿ I перемогу срср над Нiмеччиною?
- •Хii. У чому суть проблеми "двох Укра¿н" в iсторичному процесi формування укра¿нсько¿ нацi¿?
Мiнiстерство освiти укра¯ни
ПОЛТАВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНIЧНИЙ УНIВЕРСИТЕТ
Iмен³ Юр³я КОНДРАТЮКА
Методичн³ рекомендац³¿
до вивчення IСТОРI¿ УКРА¯НИ
в ЗАПИТАННЯх I ВIДПОВIДях
для студент³в вс³х спец³альностей
Випуск III
Полтава - 1997
Укладач³:
В.I.Горбань, завiдуючий кафедрою iсторичних дисциплiн i права Полтавського державного технiчного унiверситету iмен³ Юр³я Кондратюка, кандидат iсторичних наук, доцент (запитання VI, VII, XI, XII);
М.М.Полiщук, кандидат iсторичних наук, доцент (запитання I, II, III, IV);
I.I. Дерев'янко, кандидат iсторичних наук, доцент (запитання Х, ХI);
Г.М.Аванесян (запитання IX);
С.Б.Iващенко (запитання VIII);
С.М.Яковенко (запитання V).
В³дпов³дальний за випуск Горбань В.²., канд. ³ст. наук.
Рецензент:
кандидат ³сторичних наук, доцент, зав. кафедрою укра¿нознавства та гуман³тарно¿ п³дготовки Полтавського державного технiчного унiверситету iмен³ Юр³я Кондратюка Н.К.Кочерга
I. Õòî òàê³ "ãîòè"?
В iсторi¿ Пiвденно¿ i Схiдно¿ ªвропи, а також пiвнiчного Причорномор'я так званi "готи" вiдiграли важливу роль.Традицiйно в iсторичнiй науцi "готiв" вважають народом нiмецького кореня, який прийшов з Пiвночi ªвропи, пiдкорив мiсцеве слов'янське населення i створив могутню державу у II-IV ст.ст. н.е. Проте деякi сучаснi iсторики вважають це твердження помилкою. Так, О. Знойко, С.Лºсной та iн. переконанi у фракiйському походженнi гот³в. Це плем'я, на ¿х думку, iснувало на Балканах на захiдному й пiвнiчному узбережжi Чорного моря пiд iменем "гетiв". Пiд такою назвою воно зустрiчаºться вже у Геродота, а Фукiдiд писав про гет³в як про дуже багаточисельне плем'я.
Гетiв починають називати "готами" лише з кiнця IV ст.н.е. Коли точно i чому це трапилось, - ще не з'ясовано. Iсторик "готiв" Йордан, сам "гот" за походженням, вживав у серединi VI ст. обидвi цi назви як синонiми. Те ж саме робили iншi автори епохи переселення "готiв". Окремi iсторики висловлюють думку, що це почалося з моменту розгрому iмператором Траяном дако-гетсько¿ держави в кiнцi II ст.н.е. i, як результат руху готiв на схiд. Пiшли на схiд "гети", а через два столiття повернулися "готи".
Не варто забувати, що сам Йордан гетiв (готiв) за германцiв не вважав, а, навпаки, протиставляв германцям, називаючи, як i багато iнших давнiх авторiв, "скiфським племенем". Мiж тим, ми знаºмо, що "скiфами" германцiв у давнину не називали. Говорячи про запозичення iмен рiзними народами, Йордан писав:" Римляни запозичують у македонцiв, греки у римлян, сармати у германцiв, готи часто у гунiв". Тут германцi i готи фiгурують не тiльки як окремi племена, але як представники цiлком рiзних груп народiв, що, очевидно, й було насправдi.
В iсторi¿ готiв, написанiй Йорданом, гети ще iнколи називаються "малi готи". Цiлком можливо, що готи i гети не були народом одного кореня, а об'ºдналися в ходi воºн та переселень, iснують навiть припущення, що "малi готи" були слов'янами.
З кiнця IV ст.н.е. гети (готи) пiд ударами гунiв вiдходять iз Криму i пiвнiчно-захiдного узбережжя Чорного моря, переходять Дунай, поселяються тимчасово на Балканах. Потiм вони зриваються з мiсця, захоплюють Рим, Iталiю i через декiлька рокiв розпочинають своº пересування по ªвропi в Iспанiю i пiвнiчну Африку, де врештi-решт асим³люються серед мiсцевого населення.
Ориг³нальну верс³ю тюрксько¿ етн³чно¿ приналежност³ гот³в сформулювали сучасн³ рос³йськ³ досл³дники Г.Носовський ³ А.Фоменко. ¯х аргументац³я спираºться на письмов³ ототожнення гот³в з татарами ³ половцями в угорських л³тописц³в Х²²² ст., н³мецького посла в Москв³ у XVI ст. Герберштейна та л³нгв³стичне ототожнення гот³в з татарською назвою кочових татар "джете" на в³дм³ну в³д ос³лих татар.
Отже, готи i ¿х державнiсть, що на початку ново¿ ери суттºво вплинули на етнополiтичний розвиток схiдних слов'ян, º народом науково недостатньо вивченого походження, але його германська етнiчнiсть бiльш сумнiвна, нiж фракiйська.
& РАДИМО ПРОЧИТАТИ:
Василенко Г.К. Велика Скiфiя.- К.,1991.
Пiвторак Г. Укра¿нцi: звiдки ми i наша мова.- К.,1993.
Лесной С. Откуда ты, Русь ?- Ростов-на-Дону, 1995.
Носовский Г.В., Фоменко А.Т. Новая хронология Руси.- М., 1997.