Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1_kurs / вип.2.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
05.03.2016
Размер:
389.63 Кб
Скачать

ПОЛТАВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ

ОСВІТИ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Горбань В. І., Аванесян Г. М.,

Береза В. Я., Дерев'янко І. І.,

Іващепко С. Б, Козак О. В.,

Ломакіна С. М., Поліщук М.М,

Скомаровська Л. І.

Історія україни: запитання і відповіді

Випуск 11.

ПОЛТАВА — 1994

АВТОРСЬКИЙ КОЛЕКТИВ:

Горбань В. І., завідуючий кафедрою історичних дисциплін і права Полтавського технічного університету, кандидат історичних наук, доцент (кер. авт. кол.; запитання 11, 12, 15);

Аванесян Г. М. (запитання 9);

Береза В. Я , кандидат історичних наук, доцент (запитання 18-21),

Дерев'янко І. І, кандидат історичних наук (запитання 13, 16, 17);

Іващенко С. Б. (запитання 14);

Козак О. В (запитання 10);

Ломакіна С. М. (запитання 7, 8);

Поліщук М. М., кандидат історичних наук, доцент (запитання 1-6);

Скомаровська Л. І., кандидат історичних наук, доцент (запитання 22).

РЕЦЕНЗЕНТИ:

Альохін О. М., кандидат історичних наук, доцент кафедри суспільних наук Полтавського медичного стоматологічного інституту;

Собін В. А., кандидат історичних наук, доцент кафедри суспільних наук Полтавського медичного стоматологічного інституту;

Григор Л. І., завідуючий відділом гуманітарних дисциплін Полтавського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників.

Схвалено радою Полтавського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, протокол № 7 від 28 березня 1994 року.

Відповідальний за випуск Стрельніков В. Ю., методист гуманітарного відділу Полтавського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників.

Який зв'язок існує між населенням трипільської культури і слов'янами?

Найвизначнішими пам'ятками мідного віку України були трипільські (від с. Трипілля на Київщині, де наприкінці XIX ст. вперше виявлено археологічні пам’ятки цієї культури), які датуються 3500-270б рр. до н. е. Трипільські пам'ятки відомі на території від Кар­пат до Подніпров'я. У цей час існували три типи поселень: малі (до 4га), середні, найпоширеніші (4—8га) та великі (понад 10га). Були і поселення-гіганти (Майданецьке пл. 270 га, Тальянки-400 га). На них зводилися великі й малі будинки — наземні та заглиблені. Деякі з них були, можливо, двоповерховими. Частина поселень мала оборонні споруди (Жванецьке), на інших захисну стіну утворювали будинки зовнішнього кола поселень, котрі щільно притягали один одного.

Трипільські пам’ятки славляться своїми різноманітними виробами. Особливо був поширений мальований посуд. З глини також виготовлялася велика кількість жіночих (значно рідше - чоловічих) статуеток, фігурок тварин.

Господарство трипільських племен було високо розвинутим. Його основу становили землеробство й тваринництво. Трипільці розводили велику та дрібну рогату худобу, коней, свиней, вирощували пшеницю, ячмінь. Інтенсивно розвивалося громадське ремесло.

На трипільських пам'ятках існували культові місця. Істотно ускладнилася символіка. Можливо, виникло й письмо: його зразками, вочевидь, є численні знаки на виробах із глини. Одним із проявів духовної культури трипільців стали уявлення про незалежну від тіла душу. На цьому ґрунтувався їх поховальний і поховальний обряд.

Походження трипільської культури найчастіше пов'язують із культурами неоліту баклану та Дунаю. За іншою точкою зору (В. М. Даниленко і В. І. Маркевич) значну роль у складанні трипільської культури відіграла буго-дпістровська культура. Найвірогідніше є погляд, згідно з яким трипільська культура виникла в результаті поєднання місцевих та прийшлих елементів .

Деякі історики вважають трипільців протослов’янами, які прийшли на територію сучасної України з Балкан.

Так, О П. Знойко (1907—1988) на основі вивчення даних багатьох наук і багаторічних пошуків прийшов до висновку про фракійську (тобто балканську, одну з останніх) стадію в походженні слов’ян. Міфологія, обряди, звичаї, лінгвістика — незаперечні докази, як вважає вчений, стародавньої єдності, близької етнічної й культурної спорідненості фракійців з слов'янськими племенами, про які йдеться у «Повісті минулих літ». О. П. Знойко запевняв, що трипільська археологічна культура на Правобережжі України була спорідненою з культурою стародавніх греків.

Київський вчений М. 3. Суслопаров (1901—1974) зробив спробу дешифрувати численні знаки на глиняних виробах трипільців, які він вважає їх писемністю. Прийнявши трипільців на Дніпрі за пеласгів, описаних Гомером, від яких пішли фракійці, а від них етруски, протолатиняни й безпосередні попередники антів та русів, йому вдався не тільки віднайти алфавіт пелагів—трипільців та прочитати їхні написи, а й показати, зокрема, що цим алфавітом користувалось населення зрубної культури -кіммерійці, серед яких були протолитовці і протослов'яни. На жаль, наукова громадськість ігнорує і сьогодні цей науковий доробок.

М.З. Суслопаров звертав увагу на те, що литовська мова близька до старовірської (і водночас до санскриту). Це, на його думку, і зумовило помилкові гіпотези вчених до інакомовності кіммерійців і скіфів. Насправді їхня мова була протослов'янською мовою тієї доби.

Видатний український історик М. С. Грушевський у своїй фундаментальній «Історії України—Руси» підкреслював, що велика мовна близькість слов'янських і литовських племен підтверджує їхнє тривале співжиття, зокрема у часи трипільської культури. Остаточне відокремлення слов’ян з литовцями відбулося, на його думку, у середині 1 тис. до. н. е.

Зовсім іншої думки з цього приводу дотримуються автори підручника «Археологія і історія давньої України» (К., 1992) М. О.Чмихов, Н.М. Кравченко, І. Т. Черняков. Вони вважають, що населення в часи трипільської культури ще перебувало на стадії індоєвропейської спільності. Початок самостійного розвитку слов'янства вони відносять до III—II ст. до н. е.

Безперечно , слов’янство генетично зв’язане з трипільською культурою, але не є його єдиним спадкоємцем. Автори підручника переконані, що формування слов’янських племен відбувалося на основі консолідаційних та інтеграційних процесів.

Іншими словами , поява слов’ян як етичної спільності сталася не в результаті відпочивання від індоєвропейського масиву, а в ході тривалого процесу, в силу конкретних історичних причин, об’єднання етнічного споріднених і етнічно різнорідних компонентів.

Сама по собі велика розбіжність у поглядах сучасних дослідників на проблему свідчить про те , що вона ще остаточно не розв’язана і потребує серйозних наукових пошуків. Ще не все сказала археологія. Ще менше з цього приводу висловилися порівняльне мовознавство та наші науки. Гадаємо, що тут велике поле для роботи багатьох науковців.

ЛІТЕРАТУРА:

Історія Української РСР. Том І. – К., 1977; О. Субтельний. Україна. Історія. – К., 1991; М.Грушевський. Історія України – Руси . Том І. – К., 1991; О.П. Знойко. Міфи Київської землі та події стародавні. – К., 1989; Археологія та стародавня історія України. Курс лекцій. – К., 1992.

Соседние файлы в папке 1_kurs