Міністерство охорони здоров'я україни
ВДНЗУ «УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЧНА АКАДЕМІЯ»
КАФЕДРА РАДІОЛОГІЇ
ТА РАДІАЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ
Затверждено на методичному
засіданні, протокол від 10.10.07р.
Зав. кафедри д.мед.н.,
проф. Почерняєва В.Ф.
Переоформлено 30.08.11р.
Зав. кафедри д.мед.н.,
проф. Почерняєва В.Ф.
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
СТУДЕНТІВ
3 курс медичного та стоматологічного факультетів
Тема: “Променеві ознаки норми та патології
навколоносових пазух.”
|
Навчальна дисципліна |
Радіологія |
|
Модуль № |
І |
|
Змістовий модуль № |
VІ |
|
Курс |
ІІІ |
|
Факультет |
Медичний |
|
Навчальна дисципліна |
Радіологія |
|
Модуль № |
І |
|
Змістовий модуль № |
VІІ |
|
Курс |
ІІІ |
|
Факультет |
стоматологічний |
Учбовий предмет:
променева діагностика,
променева терапія
Методичну розроботку підготувала: ассистент Васько Л.Н.
Полтава – 2009
1. Науково-методичне обгрунтування теми.
В наш час|в наші часи| необхідна підготовка лікаря|лікарки| - фахівця|спеціаліста|, знайомого з основами головних методик променевого дослідження: рентгенодіагностики, комп'ютерної томографії (КТ), магнітно-резонансної томографії (МРТ), ультразвукової діагностики (УЗД|вузд|), які застосовуються при діагностиці захворювань навколоносових пазух. Для цього необхідні знання рентгеноанатомії| пазух і променевої семіотики захворювань цієї області.
2. Учбові цілі:
Студенти повинні знати методики рентгенологічного, КТ, МРТ, радіонуклідного досліджень навколоносових пазух,|различных| рентгеноанатоміюю|, а також променеву семіотику захворювань навколоносових пазух. Після|потім| заннять студенти повинні: знати рентгеноанатомію| навколоносових пазух, методи променевої діагностики, променеву семіотику захворювань навколоносових пазух. .
3. Матеріали доаудиторної| самостійної роботи
3.1. Міждисциплінарна інтеграція
|
Дисципліна |
Знати |
уміти |
|
Анатомія і променева діагностика |
Особливості будови|споруда| |стройки| променевого зображення норми навколоносових пазух |
Узнать зображення навколоносових пазух в основних укладках |
|
Гістологія |
Будова|споруда| стінок навколоносових пазух в нормі і патології |
Пояснити скіалогичні| особливості рентгенологічного зображення навколоносових пазух залежно від укладок |
|
Фізіологія |
Характер|вдача| фізіологічних процесів в навколоносових пазухах в норме |
Пояснити фізіологічні процеси, що происходять в навколоносових пазухах в нормі |
|
Методи променевого дослідження навколоносових пазух |
Особливості зображення при застосуванні|вживанні| різних методів променевого дослідження |
Пояснити особливості зображення, які одержують|отримують| за допомогою різних методів променевої діагностики |
2. Зміст|вміст,утримання| теми:
Верхньощелепна пазуха є найбільш просторою повітрявмістною порожниною черепу, її зародок утворюється раніше від інших пазух (внутрішньочеревно). У новонародженого вертикальний розмір пазухи - 5 мм, сагітальний та поперечний – 4 мм. З віком пазуха швидко збільшується в усіх напрямках і її форма та положення суттєво змінюються. Відмічається тісний анатомічний зв'язок пазух з зародками молочних, а потім постійних зубів. В період прорізування постійних зубів (від 6 до 13 років) проходить безперервне збільшення всіх розмірів верхньощелепних пазух. Заключне формування спостерігається в віці 16 - 20 років, після прорізування верхнього зуба мудрості.
В 31- 40 років з'являються інволютивні зміни в стінках пазух, від 41 до 50 років ці зміни визначаються частіше і проявляються розвитком остеопорозу, стоншення стінок пазух, появою в них крапчастих отворів. В 51-60 років, особливо 61-70 років, стінки верхньощелепних пазух тонкими і крихкими. Вікові зміни їх залежать від порушення жувальної функції. Випадіння зубів і зумовлене цим зменшення тиску на зуби і щелепу приводять до перебудови кістки, в результаті якої змінюється форма пазухи - зменшується її висота і збільшується ширина. Широкі пазухи характерні для старих щелеп та щелеп, які втратили зуби.
По формі, верхньощелепну пазуху порівнюють зі зрізаною чотирьохсторонньою пірамідою. Вона утворює заглибини (бухти) очну, вилицеву, альвеолярну Практичне значення має положення дна верхньощелепної пазухи по відношенню до дна порожнини носа. З віком дно пазухи знижується і розміщується нижче дна порожнини носа. Є припущення, що опускання дна верхньощелепної пазухи проходить паралельно посиленню функції жувального апарату. Корені різців завжди відстоять далеко від дна пазухи. Корені ікл, при їх сильному розвитку, можуть розміщуватись біля передньої стінки пазухи. Корені малих кутніх зубів звичайно не досягають дна пазухи. Альвеоли великих кутніх зубів при низькому положенні дна пазухи вдаються в її порожнину, утворюючи горбики; в цих випадках корені зубів відмежовані тонким прошарком кістки. В ділянці горбиків кістка може розсмоктуватися і корені зубів, що покриті періодонтом, контактують зі слизистою оболонкою пазухи. В таких випадках запальний процес легко поширюється на пазуху, що приводить до одонтогенного гаймориту..
Верхня щелепа - парна кістка, розвивається як покривна кістка. Вона приймає участь в утворенні порожнини носа і рота, стінок очниці, підвискової і крилопіднебінної ямок.
Верхня щелепа складається з тіла, яке вміщує повітрявмістну порожнину, і трьох відростків: лобового, вилицевого, альвеолярного та піднебінного.
Методи променевої діагностики захворювань
верхньощелепної пазухи.
Для дослідження стану верхньощелепної пазухи застосовують:
Рентгенографію в нісо-підборідній (іноді з відкритим ротом), підборідній та бічній проекціях.
Конвенційну (лінійну) томографію.
Ортопантомографію.
Широкоформатну панорамну рентгенографію по В.Д.Сидорі.
Панорамну рентгенографію.
Флюорографію.
Контрастну гайморографію.
Комп’ютерну томографію.
Магнітно – резонансну томографію.