Міністерство охорони здоров’я України

Вищий державний навчальний заклад України

“Українська медична стоматологічна академія”

медичний коледж

Спеціальність 5.12020101 «Фармація»

Тема: «Вуглеводи»

Полтава 2013 р

План:

1.Загальна характеристика, поширення в організмі, класифікація вуглеводів

2. Класифікація і хімічні властивості моносахаридів:

а. класифікація по кількості вуглецевих атомів у молекулі;

б. ізомерія моносахаридів;

в. реакції окислення, відновлення, утворення простих та складних ефірів альдоз та кетоз.

3. Будова і властивості дисахаридів:

а. сахароза;

б. мальтоза;

в. лактоза.

4. Будова та властивості полісахаридів:

а. крохмаль;

б. глікоген;

в. хондроїтинсірчана кислота;

г. гіалуронова кислота;

д. гепарин.

Вступ

Вуглеводи

Це велика відома група речовин, яка дуже поширена у природі та відіграє надзвичайно важливу роль у житті рослин, тварин та людини. До цієї групи речовин належать різні види цукру: виноградний цукор (глюкоза), плодовий цукор (фруктоза), крохмаль, клітковина та багато інших. Назва «вуглеводи» виникло тому, що першими відомими представниками їх були речовини, котрі як би були сполуками вуглецю з водою. Вуглеводи, які є першими продуктами асиміляції вугільного ангідриду зеленими рослинами, являються вихідним матеріалом для всього органічно зв’язаного вуглеці на земній поверхні. Вуглеводи поряд з жирами та білками безперервно беруть участь в обміні речовин, які визначають собою життя рослинних та тваринних організмів. Загальна формула вуглеводів: C_n(H₂O)_m Однак з розвитком хімії вуглеводів, було виявлено сполуки, яким належали властивості речовин цього класу, але в молекулах яких вищесказане співвідношення водню та кисню не додержується. Відомі також органічні сполуки, склад яких можна віднести до наведеної вище формули, але які не належать до класу вуглеводів. Наприклад: C₂(H₂O)₂- оцтова кислота; СН₂О – мурашиний альдегід. Велика кількість з складних вуглеводів з певних умов гідролізують та розкладаються на менші складні; деякі вуглеводи не розкладаються під дією води; на цьому заснована їх класифікація, згідно якої їх розподіляють на 2 класи: 

1. Прості – моносахариди або монози;

2. Складні – полісахариди або поліози.

Поліози або полісахариди поділяють на:

• цукроподібні;

• нецукроподібні.

Цукроподібні або олігосахариди - мають солодкий смак, розчинні у воді, при гідролізі розкладаються на моносахариди. Найбільш важливі з них – дисахарди. Нецукроподібні вуглеводи – не солодкі за смаком, нерозчинні у воді, являються високомолекулярними речовинами, їх молекули при повному гідролізі розпадаються на велику кількість молекул моносахаридів. Моносахариди – це прості вуглеводи, які не гідролізують. Серед них найбільш важливі та найчастіше зустрічаються пентози – С₅Н₁₀О₅; гексози – С₆Н₁₂О₆. До пентоз належать: рибоза, дезоксірібоза, арабіноза. З гексоз найбільш відомі: глюкоза, маноза, галактоза, фруктоза. Дисахариди

Це вуглеводи, які добре розчиняються у воді, солодкі за смаком. Їх представники: сахароза, трегалоза, мальтоза, целобіоза.

Полісахариди – це природні полімери, які є продуктами поліконденсації моносахаридів. Найважливіші представники полісахаридів: крохмаль, глікоген (тваринний крохмаль), целюлоза (клітковина).

1.Загальна характеристика, поширення в організмі, класифікація вуглеводів

Назва «вуглеводи» була запропонована у 1844 році К. Шмідтом на тій основі, що сполуки даного класу можна розглядати як формальні гідрати вуглецю:

С * Н₂ О

6 С* 6 Н₂ О = С₆Н₁₂О₆

Органічні речовини класу вуглеводів широкорозповсюджені у природі та орга-нізмі.У рослинах вуглеводи складають до 80 % ваги сухої тканини. У організмі людини вони містяться у: печінці – 5-10 % від ваги органу; скелетних м’язах – 1-3%; м‘язах серця — 0.5%; мозку – 0.2 % та крові. Вуглеводи є основним джерелом енергії для забезпечення діяльності головного мозку та серця, поряд з ліпідами і білками покривають енерготрати організму, складають основу клітин-них та субклітинних мембран різних тканин.

По відношенню до гідролізу (розщеплення водою) вуглеводи поділяються на дві великі групи:

прості – не піддаються гідролізу з утворенням простіших вуглеводів;

складні – здатні гідролізуватися з утворенням більш простіших вуглеводів.

Дисахариди – при гідролізі утворюють дві молекули моносахаридів. Полісахариди – утворюють дуже велику кількість моносахаридів. Моносахариди та дисахариди утворюють у воді істинні розчини, полісахариди – колоїдні.

2. Класифікація і хімічні властивості моносахаридів

Хімічний склад моносахаридів описується загальною формулою С_n H_2n О_n , де n — числа натурального ряду.

Одна з назв моносахаридів утворюється з грецького числівника, що вказує кількість вуглецевих атомів у молекулі + закінчення – оза. В залежності від кількості вуглецевих атомів у молекулі,моносахариди поділяються на:

біози : n=2; С₂ Н₄ О₂.

тріози : n =3; С₃ Н₆ О₃.

Н–С=О Н₂С–ОН

Н–С–ОН С=О

Н₂С–ОН Н₂С–ОН

гліцериновий альдегід

диоксіацетон

тетрози : n = 4 ; С₄ Н₈ О₄.

пентози : n =5; С₅ Н₁₀ О₅.

Н–С=О Н₂ С–ОН

Н–С–ОН С=О

Н–С–ОН Н–С–ОН

Н–С–ОН Н–С–ОН

Н₂ С– ОН Н₂ С–ОН

рибоза рибульоза

гексози: n = 6 ; С₆ Н₁₂ О₆.

Н–С=О Н₂С–ОН

Н–С–ОН С=О

НО–С–Н НО–С–Н

Н–С–ОН Н–С–ОН

Н–С– ОН Н–С–ОН

Н₂С–ОН Н₂С–ОН

Глюкоза фруктоза

Деякі моносахариди (глюкоза – фруктоза),(рибоза – рибульоза), маючи одна-ковий кількісний і якісний склад відрізняються будовою, а значить і властивостями.

Речовини які мають однаковий кількісний і якісний склад але різну будову властивості називаються ізомерами.

Моносахаридам характерно декілька видів ізомерії: По розміщенню карбонільної групи їх поділяють на альдози і кетози.

1. Якщо карбонільна група знаходиться біля первинного атома вуглецю, то вона трансформується у альдегідну. Відповідний моносахарид називається альдозою (гліцериновий альдегід – альдотріоза; рибоза – альдопентоза ; глюкоза – альдо-гексоза ).

2. Якщо карбонільна група знаходиться біля вторинного атома вуглецю, то вона перетворюється у кетонну, а відповідний моносахарид отримує назву кетози.

(Диоксіацетон – кетотріоза; рибульоза – кетопентоза; фруктоза – кетогексоза).

Циклічна ізомерія. Утворення циклічних форм моносахаридів пояснюють без-ліччю конформацій , яких набуває вуглецевий ланцюг моносахариду в розчині.

1. Якщо у молекулі альдози відбувається зближення 1-го і 5-го (у кетози 2-го і 6-го) атомів вуглецю, то взаємодія функціональних груп що знаходяться біля них, приводить до утворення шестичленного циклу який називається піранозним.

Глюкоза у даній циклічній формі носить назву глюкопіранози; рибоза – рибо-піранози ; фруктоза – фруктопіранози.

2. Якщо у молекули альдози відбувається зближення 1-го і 4-го (у кетози 2-го і 5-го) атомів вуглецю, то взаємодія функціональних груп, що знаходяться біля них, приводить до утворення п‘ятичленного ( фуранозного ) циклу.

Новий гідроксил, що утворюється під час циклізації (–ОН) – більш активний ніж інші спиртові гідроксили, носить назву глікозидного.

Якщо глікозидний гідроксил розміщений у просторі праворуч від С–С ланцю-га,то моносахарид називається - аномером, а якщо ліворуч –-аномером.

У першому випадку глюкоза зоображена у вигляді аномеру, ааномер зображено на прикладі фруктози у фуранозній формі.

Основні вимоги до написання перспективних (циклічних) формул моносахаридів.

1. Піранозні кільця мають вигляд правильних шестикутників, фуранозні – правильних п‘ятикутників.

2. Кисневий атом, що замикає цикл, розміщується на рисунку у верхньому правому куті для піранозних структур чи у вершині для фуранозних.

3. Атом вуглецю що сполучений з глікозидним гідроксилом розміщується праворуч від кисневого атома.

4. Групи атомів що розміщуються праворуч від С–С скелету моносахариду, записують під площиною циклу; ті що зліва – над площиною циклу.

5. Якщо останній атом вуглецю циклу зв‘язаний з яким-небудь угрупуванням атомів ,то воно записується над площиною циклу.У разі його відсутності, вільні валентності вуглецю заповнюються атомами водню.

6. Атоми вуглецю,як правило, в циклі не записують.

Наприклад: взаємодія функціональних груп 1-го і 5-го атомів вуглецю у глюкози приводить до утворення піранозного циклу.

Хімічні властивості моносахаридів визначаються властивостями карбонільної групи, глікозидного та спиртових гідроксилів.

Окислення: альдози легко окислюються різними окисниками з утворенням відпо-відних кислот:

Остання, в складі похідних, входить до складу сполучних тканин організму.

Кетози окислюються з розривом вуглецевого ланцюга молекули, утворюючи суміш кислот:

Н–С–ОН CH₂–COOH + СН–СН–СН–СООН

С=О ОН ОН ОН ОН

НО–С–Н (гліколева) (триоксімасляна)

Н–С–ОН

Н–С–ОН НООС–СООН + НООС–СН–СН–СН–СО

Н–С–ОН ОН ОН ОН

Н (щавлева) (винна)

Відновлення альдоз та кетоз приводить до утворення відповідних багатоатомних спиртів.

+Н

СН₂–СН–СН–СН–СН–СНО СН₂–СН–СН–СН–СН–СН₂

ОН ОН ОН ОН ОН ОН ОН ОН ОН ОН ОН

(глюкоза) (сорбіт–замінник цукру для діабетиків. При вживанні не піднімає рівень глюкози у крові)

+Н

СН₂–СН–СН–СН–СНО СН₂–СН–СН–СН–СН₂

ОН ОН ОН ОН ОН ОН ОН ОН ОН

(рибоза ) (рибітол –вихідна форма для Vit B₂

Велике значення для протікання процесів метаболізму мають складні моно – і дифосфорні ефіри глюкози, фруктози, рибози та фосфорної кислоти.

Взаємодіючи із спиртами по глікозидному гідроксилу, моносахариди утворюють прості ефір– глікозиди, які володіють біологічною активністю та входять до складу багатьох лікарських препаратів.

CH₂OH CH₂OH

HH H H

H H

OH H +CH₃OH OH H +H₂O

OH OH OH O–CH₃

H OH H OH

(метил–глюкозид

При взаємодії двох молекул моносахаридів по глікозидних та спиртових гідроксилах утворюються прості ефіри – дисахариди.

–Глюкопіраноза взаємодіючи з –фруктофуранозою утворює сахарозу:

CH₂OH CH₂OH

HH H H

HH

OH H + OH H + H₂O

OH OH OH O

HOH H OH