Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Анатомія людини. Том 2 - В. Г. Ковешніков

.pdf
Скачиваний:
5634
Добавлен:
06.03.2016
Размер:
7.25 Mб
Скачать

ТРАВНА СИСТЕМА

передньої черевної стінки. Наповнений шлунок відсуває її від передньої черевної стінки і тоді вона розташовується позаду від шлунка вздовж великої кривини. Лівий згин ободової кишки (селезінковий згин) прилягає до селезінки і з'єднується з діафрагмою складкою очеревини (lig. phrenicocolicum).

Відношення до очеревини.

Поперечна ободова кишка покрита очеревиною з усіх боків (розташована інтраперитонеально)

і має довгу брижу, mesocolon transversum, завдяки чому може значно змінювати своє положення. Як правило, вона провисає, утворюючи дугу, яка своєю опуклістю обернена донизу.

НИЗХІДНА ОБОДОВА КИШКА, COLON DESCENDENS

Низхідна ободова кишка (довж. майже 12 см), починається від flexura coli sinistra і опускається вниз до лівої клубової ямки, де переходить в сигмоподібну ободову кишку. Межею між ними є гребінь клубової кістки.

Топографія і відношення до очеревини. Низхідна ободова кишка розташована в regio 1аteralis sinistra, ззаду від неї знаходиться ліва нирка, поперечний м'яз живота і квадратний м'яз

попереку, спереду — великии чепець і петлі тонкої кишки, латерально — стінка живота. Кишка покрита очеревиною з трьох боків (мезоперитонеально). Не має очеревинного покриття задня стінка, яка з'єднана із стінкою живота пухкою клітковиною. В 15% випадків низхідна ободова кишка покривається очеревиною інтраперитонеально і має брижу, в таких випадках вона може зміщуватися.

СИГМОПОДІБНА ОБОДОВА КИШКА, COLON SIGMOIDEUM

Синонім: S-romanum, звідси — романоскопія (огляд сигмоподібної кишки).

Сигмоподібдна ободова кишка (довж. близько 30-40 см) є продовженням низхідної ободової кишки. Утворюючи S-подібну петлю, вона опускається в малий таз, де переходить в пряму кишку. Межею між ними є мис крижової кістки, promontorium.

Топографія. Початок петлі сигмоподібної ободової кишки знаходиться в лівій клубовій ямці (ліва пахвинна ділянка). Опуклою частиною петля опускається в малий таз і, утворивши згин, переходить в пряму кишку справа від миса. Тут зникають м'язові стрічки.

Відношення до очеревини.

Сигмоподібна ободова кишка по-

62

ТРАВНА СИСТЕМА

крита очеревиною з усіх боків

{інтраперитонеально) і має довгу брижу, mesocolon sigmoideum.

Завдяки цьому кишка може значно зміщуватися аж до правостороннього положення.

Будова стінки ободової кишки.

Стінка ободової кишки складається з таких шарів: 1) слизова оболонка, 2) підслизовий прошарок, 3) м'язова оболонка, 4) серозна оболонка.

Слизова оболонка, має півмісяцеві складки, залози і лімфатичні вузлики.

plicae semilunaris coli, півмісяцеві складки ободової кишки, являють собою випинання стінки кишки, які розташовані між гаустрами, вони утворюють три ряди, обмежені стрічками;

glandulae intestinales, кишкові залози, є простими трубчастими залозами, які продукують слиз;

він розташовується у вигляді трьох стрічок;

stratum circulare, коловий шар,

суцільний, розвинутий значно краще, особливо між випи-

нами.

Серозна оболонка, покриває кишку зовні. Ділянки, які не покриваються очеревиною, мають сполучнотканинне покриття (адвентицію).

Сліпа кишка за будовою стінки подібна до ободової кишки.

Кровопостачання, лімфовідтік та іннервація ободової кишки.

Кровопостачання. Джерелом кровопостачання ободової кишки є верхня та нижня брижові артерії, від яких до висхідної ободової кишки йде а. colica dextra, до поперечної — а. colica media, до низхідної — а. colica sinistra,

до сигмоподібної — аа. sigmoidei. Між гілками верхньої і нижньої брижових артерій в ділянці flexu-

nodi lymphoidei solitarii, по- га соїі sinistra утворюється дуго-

одинокі лімфатичні вузлики, подібний анастомоз.

розкидані по всій слизовій оболонці, численні.

На відміну від слизової оболонки тонкої кишки, в товстій кишці немає колових складок і ворсинок.

М'язова оболонка складається з поздовжнього та колового шарів:

stratum longitudinale, поздовжній шар, не є суцільним,

Вени ободової кишки відповідають артеріям і впадають у верхню та нижню брижові вени, які є притоками ворітної вени.

Лімфовідтік. Від висхідної ободової кишки лімфа спрямовується в nodi lymph. colici dextri, від поперечної — в nodi lymph. mesocolici, від низхідної і сигмоподібної — в nodi lymph. colici sinistri et nodi lymph. sigmoidei.

63

ТРАВНА СИСТЕМА

Виносні судини цих вузлів йдуть до верхніх і нижніх брижових вузлів, а звідти — в поперекові вузли.

Іннервація. Сигмоподібна ободова кишка отримує парасим-

патичну і чутливу іннервацію від nn. splanchnici pelvini, інші відділи кишки — від блукаючого нерва. Симпатичні нерви йдуть від pl. mesentericus superior et inferior.

 

 

 

ПРЯМА КИШКА, RECTUM

 

 

 

 

 

Синонім: proctos

(грец.) —

• відхідниковий

канал,

canalis

кільце, пряма кишка; звідси —

analis, довжиною 3-4 см, є зву-

proctitis

(проктит) — запалення

женою ділянкою

кишки, яка

прямої кишки та інші медичні тер-

знаходиться нижче ампули; вій

міни.

 

 

 

закінчується відхідником, anus.

 

Згини прямої кишки. Пряма

Межа

між

прямою

кишкою

кишка розташована в порожни-

та відхідниковим каналом зна-

ні малого таза і має такі згини в

ходиться на рівні верхівки куп-

сагітальній та фронтальній пло-

рика, або на рівні верхівки пе-

щинах:

 

 

 

редміхурової залози у чоловіків.

flexura

sacralis,

крижовий

Топографія та відношення до

 

згин, відповідає тазовій по-

очеревини. Пряма кишка розмі-

 

верхні крижової кістки;

щена в задньому відділі малого

• flexura

perinealis,

промежин-

таза. Задньою своєю стінкою вона

 

ний згин, розташований в ді-

прилягає до крижової кістки і куп-

 

лянці

промежини,

де кишка

рика. Попереду кишки у жінок

 

огинає куприк і утворює не-

знаходяться матка і піхва, у чолові-

 

значну опуклість вперед;

ків — сечовий міхур, сім'яні пу-

S-подібний згин у фронтальній

хирці і

передміхурова

залоза.

 

площині, частіше вправо. Варіює

Верхня

частина

прямої

кишки

 

в залежності від положення тіла.

покрита

очеревиною

інтрапери-

 

Частини прямої кишки. Діа-

тонеально і може мати брижу,

метр прямої кишки нерівно-

mesorectum, середня — мезопе-

мірний, тому в ній виділяють

ритонеально

(не

покрита задня

(Рис. 16):

 

 

стінка); нижня — зовсім не має

ampulla

recti, ампула прямої

серозного покриття (лежить екс-

 

кишки, діаметром 10-12 см, во-

траперитонеально) і покрита ад-

 

на може значно розширювати-

вентицією.

 

 

 

 

 

ся, розташована в тазовій час-

Будова стінки. Шари стінки:

 

тині прямої кишки;

 

1) слизова оболонка з підслизо-

64

ТРАВНА СИСТЕМА

4

Рис.16. Пряма кишка 1 - plicae transversi recti; 2 - columnae anales; 3 - sinus anales-

- zona transitionalis analis; 5 - m. sphincter ani internus; 6 - m. sphincter ani externus

/

3J1US.

65

ТРАВНА СИСТЕМА

вим прошарком, 2) м'язова оболонка, 3) адвентиція.

Пряма кишка приймає участь у формуванні калових мас та їх видаленні. На слизовій оболонці прямої кишки є складки, залози і лімфатичні вузлики:

plicae transversae recti, поперечні складки прямої кишки, в кількості 3-4, знаходяться в місцях фронтальних згинів;

glandulae intestinales, кишкові залози і келихоподібні клітини, виділяють слиз у великій кіль-

кості; На слизовій оболонці відхід-

никового каналу є такі утвори:

columnae anales, відхідникові стовпи, являють собою постійні вертикальні складки, які йдуть вздовж анального каналу;

тут під слизовою оболонкою розташоване прямокишкове венозне сплетення, plexus venosus rectalis;

linea anocutanea, відхідниковошкірна лінія, відділяє слизову оболонку анального каналу від шкіри відхідника та розташована на рівні нижнього краю внутрішнього м'яза-замикача відхідника.

Відхідник, anus — зовнішній отвір, покритий шкірою та оточений зовнішнім м'язом-замика- чем відхідника, m. sphincter апі externus.

Практичні зауваження

Геморой є захворюванням, яке зустрічається досить часто і виникає внаслідок застійних явищ у венах прямої кишки. Це призводить до варикозного розширення вен,

sinus anales, відхідникові па- які піднімають слизову оболон- зухи, — це заглибини між ку і утворюють геморойні вуз-

стовпами, які внизу обмежені невеликими півмісяцевими заслінками, valvulae anales. В

пазухах накопичується слиз — секрет відхідникових залоз розташованих на дні пазух, він полегшує проходження калу через відхідниковий канал;

zona transitionalis analis,

відхідникова перехідна зона,

являє собою кільцеподібну ділянку гладкої слизової оболонки, що розташована нижче від відхідникових пазух і переходить в шкіру відхідника;

ли, що можуть випинатися через анальний отвір. Шкіра при цьому стає тоншою і може розриватися разом із слизовою оболонкою, а геморойні вузли починають кровоточити і можуть інфікуватися. Лікування хірургічне (видалення вузлів).

М'язова оболонка прямої кишки утворює два шари — зовнішній (поздовжній) і внутрішній (коловий):

stratum longitudinale, поздовжній шар, на відміну від ободової кишки є суцільним і

66

ТРАВНА СИСТЕМА

добре розвинутим. В цей шар вплітаються м'язові пучки, які йдуть від куприка, у чоловіків — від сечового міхура і сечівника, а також м'яз-підіймач відхідника;

stratum circulare, коловий шар,

лежить під поздовжнім, розвинутийдобре. Нижче від ампули він значно потовщується (до 5 мм) і поширюється вниз до відхідника, утворюючи внутрішній м'яз-замикач відхідника, m. sphincter ani internus.

Він складається з гладких м'язових волокон і його скорочення не залежать від волі людини;

m. sphincter ani externus, зовнішній м'яз-замикач відхідника, знаходиться під шкірою у вигляді кільця (в ділянці промежини) і складається з посмугованих м'язів (завдяки скороченню м'яза регулюється акт дефекації).

Навколопрямокишкова клітковина. Навколо прямої кишки є добре помітна жирова клітковина. Вона розміщена під шкірою в ділянці сідничо-відхідникової ямки і в порожнині малого таза — зовні від кишки. Клітковина називається paraproctus.

Практичні зауваження.

Розділ медицини, який займається лікуванням захворювань прямоїкишки, називається проктологією. Окрім геморою, в прямій кишці можуть бути запалення слизової оболонки (проктити). Запалення навколо ітрямокишкової клітковини називається парапроктитом. Останній виникає при утворенні тріщин на шкірі або слизовій оболонці і попаданні інфекції в стінку прямої кишки, а звідти — в оточуючу клітковину. З доброякісних пухлин зустрічаються поліпи, із злоякісних — рак прямої кишки, який є досить частим захворюванням.

ПЕЧІНКА, HEPAR

Синонім: jecur (лат.) — печін-

ка.

Печінка — найбільший орган черевної порожнини, вона виконує багато різноманітних і важливих функцій. Печінка тісно сполучена з травною системою і є найбільшою залозою шлунковокишкового тракту, яка продукує жовч, приймає участь у всіх видах обміну речовин, дезинтоксикує

шкідливі речовини, які є в крові, а в ембріональному періоді виконує кровотворну та імунну функцію. Вага печінки — близько 1500 г, розміри: поперечний — 24-28 см, переднє-задній — 18-20 см, вертикальний — 6-8 см.

Поверхні: печінка розташована у верхньому поверсі черевної порожнини під діафрагмою. Вона має діафрагмову і вісце-

67

ТРАВНА СИСТЕМА

ральну (нутрощеву) поверхні, які відокремлюються одна від одної гострим нижнім краєм, margo іпferior, і закругленим заднім краєм:

facies diaphragmatica, діафрагмова поверхня, обернена до діафрагми, досить опукла. Ця поверхня поділяється на передню, верхню, праву і задню частини. Остання на невеликій ділянці не має серозного покриття називається голе поле (area nuda),

яке зростається з діафрагмою (Рис. 17);

facies visceralis, вісцеральна (нутрощева) поверхня, спрямована вниз і стикається з багатьма нутрощами.

Борозни та щілини. На вісцеральній поверхні печінки є борозни, ямки і щілини, які формують праву та ліву сагітальні борозни (Рис. 18). Посередині вони з'єднуються поперечною заглибиною, яка називається воротами печінки. Сагітальні борозни утворені такими заглибинами:

fossa vesicae felleae, ямка жовчного міхура, знаходиться в передній частині правої сагітальної борозни, в ній розміщений жовчний міхур;

sulcus venae cavae, борозна порожнистої вени, знаходиться в задній частині правої сагітальної борозни, в ній про-

1 — аранцієва протока.

ходить нижня порожниста вена;

fissura lig. teretis, щілина круглої зв'язки, вузька, розташована в передній частині лівої сагітальної борозни. Ця щілина продовжується на нижній край у вигляді вирізки, incisura lig. teretis; тут знаходиться кругла зв'язка печінки (облітерована пупкова вена);

fissura lig. venosi, щілина венозної зв'язки, вузька, знаходиться в задній частині лівої сагітальної борозни, в ній розміщена венозна зв'язка, lig. venosum. Остання утворилася внаслідок заростання венозної протоки\ яка в ембріонально-

му періоді з'єднувала пупкову і нижню порожнисту вени.

Ворота печінки, porta hepatis,

це значне поперечне заглиблення, яке знаходиться приблизно в центрі вісцеральної поверхні. Тут розташовуються ворітна вена і власна печінкова артерія, які заходять до печінки, та спільна жовчна протока, що виходить з печінки.

Частки печінки. Зовні печінка ділиться на дві частки: праву і ліву.

Ліва частка печінки, lobus hepatis sinister, значно менша від правої (приблизно 1/5 всієї печінки). На діафрагмовій поверх-

68

ТРАВНА СИСТЕМА

ні вона відмежована від правої частки за допомогою серпоподібної зв'язки, lig. falciforme hepatis,

яка йде від печінки до діафрагми.

Права частка печінки, lobus hepatis dexter, значно більша від лівої (4/5 всієї печінки).

На її вісцеральній поверхні, завдяки наявності ямок і борозен, виділяють частки:

lobus quadratus, квадратна частка, розташована попереду воріт і обмежена зліва щілиною круглої зв'язки, справа — ямкою жовчного міхура;

lobus caudatus, хвостата частка1, лежить позаду воріт печінки і обмежена зліва щілиною венозної зв'язки, справа — борозною порожнистої вени. Хвостата частка має два відростки: 1) сосочковий відросток, processus papillaris, він спрямований до воріт печінки; 2) хвостатий відросток, processus caudatus, що відділяє ворота печінки від борозни порожнистої вени і з'єднує хвостату частку з правою часткою (Рис. 18).

Сегментація печінки: частки, lobi; частини, partes; відділи, divisiones та сегменти, segmenta.

Розподіл печінки на частини, відділи, та сегменти ґрунтується на внутрішньо органному розгалуженні ворітної вени, печінкової

1 — спігелієва частка.

артерії та жовчних проток, які формують триади. Частини окремо розвиваються в ембріогенезі і їх можна виділити хірургічно. Печінка поділяється на частки, частини, відділи і сегменти, які не співпадають із зовнішнім поділом її на частки. Відділами і сегментами називаються ділянки печінки, які відповідають великим внутрішньоорганним гілкам ворітної вени.

Ворітна вена, увійшовши в печінку, розгалужується на дві гілки І порядку — праву і ліву. Відповідно до ділянок розгалуження цих гілок печінку поділяють на

праву частку, lobus dexter (частина правої частки без квадратної і хвостатої часток), і ліву частку, lobus sinister, до складу якої входять також квадратна і хвостата частки. Гілки ворітної вени II порядку розгалужуються в частинах та відділах (секторах), а гілки III порядку — в сегментах.

В лівій частці печінки є такі частини, відділи і сегменти:

Задня частина печінки, pars posterior hepatis, відповідає хвостатій частці, lobus caudatus, в

ній розташований задній сегмент, segmentum posterius, або перший сегмент (Sj).

Ліва частина печінки, pars hepatis sinistra, в ній за рахунок розгалуження ворітної вени виділяють:

69

ТРАВНА СИСТЕМА

Рис. 17. Печінка (вигляд спереду). 1 — margo inferior; 2 — lobus hepatis dexter; 3 — facies diaphragmatica; 4 — lig. triangulare dextrum; 5 — lig. coronarium; 6 — lig. triangulare sinistrum; 7 — lobus hepatis sinistrum; 8 — lig. falciforme; 9 — lig. teres hepatis; 10 — vesica fellea.

лівий бічний відділ, divisio lateralis sisnistra, відділяється від лівого присереднього відділу та задньої частини печінки за допомогою пупкової щілини, fissura umbilicalis. В межах відділу розташовані: лівий бічний задній сегмент, segmentum posterius laterale sinistrum,

відповідає другому сегменту (Sn ) та лівий бічний передній

сегмент, segmentum anterius laterale sinistrum, або третій

сегмент (SUJ);

• divisio meaialis sinistra, лівий присередній відділ, він має лівий присередній сегмент, або SI V . Четвертий сегмент відповідає квадратній долі.

В правій частці печінки є такі частини, відділи і сегменти:

Pars hepatis dextra, права час-

70

 

 

 

 

 

 

ТРАВНА СИСТЕМА

 

 

 

 

 

тина печінки містить два відділи

до X міжребрового простору по

та чотири сегменти:

 

 

середній пахвовій лінії, де вона

divisio medialis dextra, правий

сходиться з нижньою межею пе-

 

присередній відділ, який має два

чінки. Вліво від IV міжребрового

 

сегменти (Sv і SV I I I ) — segmen- простору верхня межа поступово

 

tum

anterius

mediale

dextrum

спускається вниз, по Ііпеа рага-

 

і segmentum posterius mediale

sternalis

dextra вона

перетинає

 

dextrum, праві присередні пе-

V міжребровий простір, по перед-

 

редній та задній сегменти;

ній

серединній лінії

перетинає

divisio lateralis

dextra, правий

основу

мечоподібного

відрост-

 

латеральний

відділ,

має

два

ка і доходить до V міжребрового

 

сегменти (SVI і SV I I ) — segmen- простору

по

linea

parasternalis

 

tum

anterius

laterale

dextrum

sinistra, де сходиться з нижнь-

 

і segmentum posterius laterale

ою межею печінки. Нижня межа

 

dextrum — праві бічні сегменти

печінки

йде

від правої

точки

 

(передній і задній).

 

 

(X міжребровий простір) по краю

 

Практичні зауваження

 

правої ребрової дуги,

перетинає

 

Поділ печінки на відділи і

її на рівні з'єднання хрящів IX і

сегменти пов'язанийз можливіс-

VIII ребер, потім перетинає ліву

тю хірургічного видалення, або

реброву дугу на рівні з'єднання

трансплантації

 

частини

пе-

хрящів VIII і VII ребер і доходить

чінки,

яка

відповідає

відділу,

до лівої точки (V міжребрового

або сегменту. В цих ділянках є

простору по лівій пригруднин-

більш-менш відокремлена сис-

ній лінії). Нижній край печінки в

тема

розгалуження

ворітної

нормі не виходить з-під ребрової

вени, печінкової артерії і жовч-

дуги, що можна виявити шляхом

них проток.

 

 

 

 

 

пальпації.

 

 

 

 

 

 

Топографія печінки

 

 

Синтопія.

Діафрагмова по-

 

Голотопія. Більша частина пе-

верхня печінки прилягає до діаф-

чінки знаходиться у правому під-

рагми, вісцеральна — до багатьох

ребер'ї, ліва частка заходить в ге-

органів. В ділянці стикання з ор-

gio epigastrica і в ліве підребер'я.

ганами на вісцеральній поверхні є

 

Скелетотопія:

Верхня

межа

стравохідне, шлункове втиснення

печінки має вигляд опуклої дуги,

(на

лівій частці),

дуоденальне,

найвища точка якої знаходить-

ободовокишкове, ниркове і над-

ся в IV міжребровому просторі

ниркове

втиснення

(на

правій

по

правій

середньоключичній

частці). Крім того, на задній по-

лінії. Від цієї точки вправо верх-

верхні печінки є глибока вирізка,

ня межа круто спускається

вниз

яка відповідає хребту.

 

 

71