МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ укр / Ендометріоз. Методи діагностики, лікування та профіла

Міністерство охорони здоров’я України Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія»

«Затверджено» на засіданні кафедри

акушерства та гінекології Завідувач кафедри професор__________Громова А.М.

«___»_______________

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИПІДГОТОВЦІДО ПРАКТИЧНОГО(СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ

Навчальна	Акушерство та гінекологія
дисципліна
Модуль №	4
Змістовий модуль
№
Тема заняття	Ендометріоз. Методи діагностики, лікування та
	профілактики ендометріозу. Неправильні положення,
	травматичні пошкодження статевих органів та аномалії
	розвитку жіночих статевих органів
Курс	VІ
Факультет	Медичний
Cпеціальність	Акушерство та гінекологія

Полтава

Тема: Ендометріозу. Методи діагностики, лікування та профілактики ендометріозу.

Неправильні положення, травматичні пошкодження статевих органів та аномалії розвитку жіночих статевих органів.

I. Науково-методичне обґрунтування теми

Вроджені вади розвитку зустрічаються у 0,23 – 0,9% жінок. По відношенню до всіх вад розвитку аномалії жіночих статевих органів складають близько 4%. В основному аномалії розвитку статевих органів пов’язані з порушенням умов внутрішньоутробного середовища, в яких розвивається ембріон і плід. Це мо же бути обумовлене спадковими, екзогенними факторами, шкідливими професійними умовами, лікарськими препаратами, екстрагенітальними захворюваннями матері, патологічним перебігом вагітності. В основі пороків розвитку лежить порушення диференціювання, злиття, реканалізації парамезонефральних проток, відхилення у формуванні урогенітального синуса, а також порушення формування гонад. Своєчасна діагностика та лікування даної патології дозволить при досягненні репродуктивного віку завагітніти та народити дітей.

II. Навчально-виховні цілі

Для формування вмінь студент повинен знати:

1.мати уявлення про формування і функціонування статевих органів в дитячому, підлітковому та дорослому віці.

2.анатомію і фізіологію зовнішніх та внутрішніх статевих органів,

3.на якому етапі ембріонального розвитку виникають аномалії статевих органів,

4.методи діагностики, які застосовуються для виявлення даної патології,

5.методи лікування аномалій статевих органів жінки.

Урезультаті проведеного заняття студент повинен вміти:

1.перерахувати зовнішні статеві органи, їх складові частини. 2. перерахувати внутрішні статеві органи, їх складові частини. 3.Оцінити розвиток статевих органів в дитячому віці

4.Оцінити розвиток статевих органів в підлітковому віц

5.Оцінити розвиток статевих органів в періоді статевого дозрівання.

6.Виявити аномалії розвитку зовнішніх статевих органів

7.Застосувати необхідні методи діагностики даної патології.

8.Вміти виписати рецепти лікарських препаратів.

III.Базові знання

1.Зібрання загального та спеціального гінекологічного анамнезу.

2.Клінічна анатомія та фізіологія жіночіх статевих органів

3.Причини виникнення єндометріозу

4.Класифікація і характеристика форм порушення ембріогенезу.

5.Методи діагностики гінекологічних захворювань.

6.Оперативна гінекологія.

IV. Зміст навчального матеріалу ЕНДОМЕТРІОЗ

Ендометріоз — це захворювання, що характеризується розростанням за межами ендометрія ендометріальної тканини, яка за морфологічними ознаками подібна до слизової оболонки матки.

Розрізняють статевий (генітальний) та позастатевий (екстрагені-тальний) ендометріоз. Статевий поділяють на внутрішній та зовнішній.

До внутрішнього належить ендометріоз матки та інтерстиціальної частини маткових труб (рис. 10.1, 10.2). До зовнішнього — ендометріоз труб, яєчників, вагіни, зовнішніх статевих

органів, вагінальної частини шийки матки, зв'язок, ретроцервікальний ендометріоз. Генітальний ендометріоз буває в 92-94 % випадків. Екстрагенітальний ендометріоз може локалізуватися в кишечнику, апендиксі, очеревині, сальнику, сечовому міхурі, діафрагмі, нирках та інших органах. Найчастіше це захворювання трапляється у жінок 35-45 років.

Серед причин ендометріозу значне місце займають травми — оперативні втручання, аборти. Діагностичне вишкрібання слизової порожнини матки, зондування матки, пертубація також можуть сприяти виникненню ендометріозу. Захворювання може з'явитися після діатермокоагуляції—тоді виникає цервікальний і ретроцервікальний ендометріоз. Неодноразові виширшання матки можуть призводити до ендометріозу не тільки черезтравму, а й внаслідок ретроградного закидання крові в маткові труби, черевнупорожнину. Доведено можливість поширення ендометріозуканалами відлігатур.

Груба пальпація матки під час операції, затруднення відтоку менструальної крові з певних причин (атрезія шийкового каналу, ретрофлексія матки) також сприяють виникненню ендометріозу,, у тому числі екстра-генітального.

Клініка. Основною ознакою внутрішнього ендометріозу є порушенняменструацій, що набувають характеру гіперполіменореї. Іноді відмічаються коричневі виділення наприкінці менструації або через декількаднів післянеї. Ці симптоми спостерігаються роками, а після кастрації або в менопаузізникають самостійно. На виникнення цих кровотеч впливають як змінафункції яєчників (збільшення продукції естрогенів та недостатність прогестерону), слизової оболонки матки, так і зниження скоротливої діяльності мускулатури матки, утруднення відтоку менструальної крові як наслідокстискання вен залозистимирозростаннями,збільшенняменструюючоїповерхні, надмірна васкуляризація матки.

Часто симптомом є дисменорея. Біль починає турбувати за декількаднів перед менструацією, під час менструації посилюється і стихає після їїзакінчення. Іноді біль може бути надзвичайно сильним, супроводжуватись втратою свідомості, нудотою, блюванням. Як результат подразнення ендометріоїдних вогнищ можевиникати більпри статевих зносинах.

Діагноз ендометріозу базується на ретельно зібраному анамнезі, даних бімануального дослідження та додаткових методах обстеження При бімануальному дослідженні у випадку ендометріозу матки виявляють,щовеличинаїїзалежить від

фази циклу: збільшення — перед менструацією, зменшення — після менструації. Змінюється також консистенція матки— після менструації вона стає щільнішою. На 8-10-й день циклуабо на 8-10-й день після вишкрібання проводять гістерографію. Ендометріоз має характерну рентгенологічну картину— проникненняконтрастноїмаси в товщу стінки матки.

Зовнішній генітальний ендометріоз найчастіше трапляється в яєчниках. Це так звані«шоколадні» кісти.Переважновонибуваютьоднобічними (рис. 10.3).

«Шоколадні»кістимаютьтовстущільнукапсулу,нерідкозчисленнимиспайкаминазовнішнійповерхні, і геморагічний вміст коричневого кольору. Дрібні ендометріоїдні кісти та ендометріоїдні етеротопіїг без кіст виявляють при гістологічному дослідженні тканини яєчника, головним чином у кірковій його речовині. Ендометріоїдні кісти вистелені циліндричним або кубічним епітелієм, заповнені кров'янистим вмістом.

У патогенезі ендометріозу яєчниківголовне значення має ретрограднезакидання крові з матки. Іноді цілісність капсули кісти порушується, розвиваються ознаки гострого живота, а пізніше, як наслідок попадання вмістукісти у черевну порожнину, виникають зрощення, спайки, інфільтраціясусідніх органів.

Симптомами ендометріозу яєчників є ниючий біль у попереково-крижовій ділянці та унизу живота, причомубіль посилюється переді під час менструації. Іноді виникають метеоризм та запори. При бімануальному дослідженні пальпуються пухлини збоку відматки (одноабо двобічні). Вони малорухомі, з нерівною поверхнею, нерівномірної консистенції, болючі, особливо перед менструацією. Нерідко через зрощення вони являють разом із маткою єдиний конгломерат. У деяких випадках ендометріоз приймають за запальний процес. Проте неефективність протизапальної терапії свідчить на користь ендометріозу. Уточнити діагноз допомагає УЗД

та ендоскопія.Ендометріоз маткових трубтрапляється значно рідше, ні ендометріозяєчників, іноді йогодіагностуютьпідчасоперативнихвтручань.

Ретроцервікальний ендометріоз також спричиняє біль внизу животаі в попереку, пов'язаний з менструальним циклом. Ендометріоїдна тканинаможе проростати в заднє склепіння, пряму кишку. Больовийсиндромпосилюється при акті дефекації, відходженні газів.

При гінекологічному дослідженні за шийкою матки в ретроцервікаль-ному просторі пальпується утвір, різко болючий, горбистий, майже нерухомий. Якщо є проростання ендометріоїдних утворів у вагіну, то при огляді за допомогою дзеркал узадньому склепінні можна побачити синюшні«очка» — дрібні кісти.

Ендометріоз шийки маткихарактеризується наявністю синюшних «очок» (кіст) на шийці(рис. 10.4). Клінічно ця форма проявляється наявністю мажучих кров'янистих виділень до і після менструації. Діагноз встановлюють за допомогою кольпоскопії та біопсії з подальшим гістологічним дослідженням. Для ендометріозу шийки матки характерні такі морфологічні особливості: у тканині ендометріальної строми трапляються у тій чи іншій кількості залози, вистелені матковим епітелієм. На вагінальній частині шийки матки ендометріоїдні розростання розміщуються в субепі-теліальній сполучній тканині. Багатошаровий плоский епітелій або відсутній, або частково збережений, місцямиможебутивідшарованимаборозшарованим внаслідоккрововиливів.

Екстрагенітальний ендометріоз.Найчастіше трапляється ендометріозпісляопераційних рубців та пупка. Розвивається він, як правило, після гінекологічних операцій. У місцях локалізації процесу у такому разі знаходятьсинюшні утвори різної величини, з яких під час менструації може виділятися кров. Діагноз встановлюютьзаданими оглядута біопсії тканини.

Лікування. Вибір методу лікування залежить від віку хворої, локалізації ендометріоїдних розростань та виразності клінічної симптоматики. Сучасна патогенетична концепція лікування генітального ендометріозу ґрунтується на комбінованому лікувальному впливі з використанням хірургічного та медикаментозного методів.

Першиметапомлікуванняєендоскопічна діагностика, біопсія та хірургічне втручання з максимальним видаленням ураженої тканини, кіст яєчників та коагуляцією вогнищ (при оперативних втручаннях бажано застосовувати лазерний скальпель для запобігання імплантаційному шляху поширення процесу). Другий етап—гормональнатерапія для досягнення антигонадотропногоефекту(автори назвали метод «медикамен

тозною гіпофізектомією»). На третьому етапі — проведення повторної лапароскопії з метою контролю за ефективністю лікування.

При призначенні гормональної терапії перевагу віддають препарату «Даназолу» та його аналогам (данол, дановал, даноген). Препарат є синтетичним стероїдом, має активну антигонадотропну дію, помірний андроген-ний та анаболічний вплив. Механізм дії полягає в гальмуванні секреції ФСГ та ЛГ в гіпофізі за механізмом зворотного зв'язку, тому пригнічується продукція статевих гормонів яєчниками. Лікувальні дози — у межах 200800 мг на день. Термін лікування — 6 місяців.

Використовують також дюфастон, оргаметрил, гестринон, бусерелін та нафарелін. Паралельно з призначенням гормонотерапії рекомендують проводити лікування радоновими ваннами. Таке лікування призводить до зменшення гормональної стимуляції ендометріоїдних розростань та їх регресу аж до повного виліковування.

Аномалій розвитку жіночих статевих органів

До аномалій розвитку жіночих статевих органів відносяться вроджені порушення анатомічної будови геніталій у вигляді незавершеного органогенеза, відхилення величини, форми, пропорцій, симетрії, топографії, наявність утворень, які не характерні для жіночого організму в постнатальному періоді. Саме складністю розвитку піхви, матки, маткових труб та яєчників і обумовлена різноманітність аномалій статевих органів.

Характеризуючи аномалії розвитку статевих органів, або їх окремих частин, доцільно користуватися загально прийнятими термінами і поняттями. Агенезія – відсутність органа. Аплазія – відсутність частини органа. Гіпоплазія – недостатній розвиток органа. Дизрафія – відсутність зрощення або закриття частин органа. Мультиплікація – збільшення числа органів або їх частин. Гетеротопія (ектопія) – розвиток органів або тканин в тих місцях, де вони в нормі відсутні. Атрезія – недорозвинення, яке виникло вторинно. Гінатрезія – зарощення окремого відділу жіночого статевого апарату в нижній (дівоча перетинка, піхва) або середній (канал шийки матки, рідше порожнина матки) третині. Ця аномалія найчастіше виникає в місцях фізіологічних анатомічних звужень (дівоча перетинка, зовнішнє та внутрішнє вічка матки, устя маткових труб).

Кожна аномалія розвитку відповідає певному періоду розвитку зародка. Thomas (1913) запропонував схему, згідно з якою аномалії розвитку жіночих статевих органів виникають:

-до злиття мюллерових проток;

-під час злиття їх;

-по завершенні злиття.

Упершому випадку можлива відсутність обох, або однієї маткової труби. У другому – спостерігається неповний розвиток подвійних матки та піхви; неповний розвиток однієї сторони при нормальному розвитку другої; одинична піхва при подвійній матці. В третьому випадку можлива атрезія, припинення розвитку порожнини матки, піхви, зарощення дівочої перетинки і вже сформованої піхви.

Аномалії дівочої перетинки та вульви. Наявність суцільної дівочої перетинки є одним з частих порушень будови зовнішніх статевих органів. Така патологія може бути проявленням атрезії входу в піхву або аплазії піхви. Клінічні ознаки атрезії дівочої перетинки проявляються при досягненні періоду статевого дозрівання. Під час менструації кров не одержує природного відтоку, поступово заповнює піхву, матку і маткові труби. Розвивається гематокольпос, гематометра, гематосальпінкс. З’являються скарги на болі, може бути порушення сечовиділення, відчуття розпирання в ділянці малого тазу. Лікування хірургічне: в центрі дівочої перетинки проводять хрестоподібний розріз і після випорожнення гематокольпосу окремими кетгутовими швами формують краї гіменального отвору.

Практичну зацікавленість викликають деформації вульви, які викликані гіпо- і епіспадією (при гермафродитизмі) та протиприродним відкриттям в піхву або в присінок піхви просвіту прямої кишки.

Аномалії піхви. Піхва починає формуватись на 8-му тижні внутрішньоутробного періоду і є похідним непарним відділом парамезонефральних проток. Вона утворюється в результаті злиття їх каудальних кінців. В утворенні нижньої треті піхви бере участь і сечогенітальний синус.

Агенезія піхви – це первинна повня відсутність піхви. У таких хворих між великими статевими губами зберігається незначне заглиблення, яке не перевищує 2 – 3 см.

Аплазія піхви – це первинна відсутність частини піхви. Така патологія обумовлена припиненням каналізації піхвової трубки, яка вже почала формуватись. В нормі цей процес завершується до 18 тижня внутрішньоутробного розвитку.

Атрезія піхви – це повне або часткове зрощення піхви внаслідок запального процесу, перенесеного в антеабо постнатальному періодах. Інколи піхва має перегородку, яка може простиратися від склепінь до дівочої перетинки. Ця аномалія може поєднуватися з дворогою маткою. Крім поздовжньої перетинки, інколи буває і поперечна.

Лікування хірургічне. При частковій атрезії проводиться тупе розщеплення ділянки піхви, яка зрослася з наступним застосуванням мазевих тампонів. При значній або повній атрезії піхви застосовується пластична операція, під час якої формується штучна піхва з

окремих ділянок тонкого чи товстого кишечника, шкірного клаптика чи алопластичних матеріалів. Операції складні, потребують обережності. Створена штучна піхва не тільки забезпечує можливість статевого життя, а і виконує роль каналу, який веде до вивільнення піхвової частини шийки матки.

Аномалії матки. Подвоєння матки і піхви при їх окремому розташуванні (uterus didelphus), при цьому обидва статевих апарати розділені поперечною складкою очеревини. Така патологія виникає при відсутності злиття правильно розвинутих парамезонефральних проток, причому з кожної сторони є лише одна труба і один яєчник. Обидві матки добре функціонують і з настанням статевої зрілості вагітність може виникати послідовно то в одній, то в іншій. Ця патологія зустрічається дуже рідко. Дещо частіше зустрічається подвоєння матки і піхви, при якому обидві половини з’єднуються на обмеженому просторі за допомогою фіброзно-м’язової перетинки (uterus duplex et vagina duplex). Одна з маток нерідко є меншою за величиною і за функцією, причому на стороні недорозвиненої матки може спостерігатися атрезія дівочої перетинки або маткового вічка. При неповному злитті лише верхніх відділів мюллерових проток утворюється дворога (uterus bicornis) або сідлоподібна (uterus arcuatus) матки з однією шийкою. Якщо не відбувається злиття парамезонефральних проток в середніх відділах, то спостерігається і подвоєння шийки матки. Нерідко при наявності однієї матки і однієї піхви виявляються перетинки, які можуть розміщуватися біля дна чи шийки матки (uterus subseptus) або на передній чи задній стінках піхви (vagina subsepta). При нерівномірному розвитку однієї з парамезонефральних проток у матці утворюються односторонні асиметричні аномалії, зокрема рудиментарний ріг, порожнина якого не з’єднується з порожниною матки. Під час менструації в закритій порожнині збирається менструальна кров. Інколи порожнина рудиментарного рогу з’єднується з порожниною матки. Наявність функціонуючого рудиментарного рогу супроводжується поліменореєю, альгодисменореєю, інфікуванням. Там може розвинутися ектопічна вагітність. Вона перебігає по типу позаматкової і потребує хірургічного лікування. При відсутності однієї з парамезонефральних проток виникає uterus unicornis – рідка патологія, яка супроводжується відсутністю однієї нирки та одного яєчника. Крім того може виникати uterus bicornis rudimentarius solidus – аномалія розвитку, відома під назвою „синдром Майера – Рокитанського – Кюстера – Мюллера – Хаусера”. При цій патології піхва і матка представлені тонкими сполучно-тканними зачатками. Інколи в цих зачатках є просвіт, який вистелений одношаровим циліндричним епітелієм з тонким шаром ендометріальноподібної строми без залозистих елементів.

Клінічні симптоми залежать від ступеня вираженості пороку розвитку. Подвоєння матки і піхви нерідко перебігає безсимптомно. при достатньому розвитку обох, або навіть однієї матки менструальна і статева функції можуть перебігати нормально, проте частіше відмічаються мимовільні аборти та передчасні пологи. При сідловидній та двурогій матках часто зустрічаються неправильні положення плоду. При поєднанні подвоєння матки і піхви з їх недорозвитком, часто спостерігаються симптоми характерні для гіпофункції яєчників (пізні менструації, порушення менструального циклу, альгодисменорея, неплідність та ін.). При атрезії матки основним симптомом є відсутність менструації. Менструальна кров збирається в порожнині матки, може проникати через маткові труби у черевну порожнину. Це призводить до розвитку больового синдрому. Небезпечним ускладненням є розрив стінки матки або маткової труби.

Рис 4.2 Аномалії розвитку матки

а) uterus didelphus ,б) uterus duplex et vagina duplex, в) uterus bicornis unicollis, г) uterus subseptus, д) uterus arcuatus, е) uterus unicornis, ж) uterus bicornis з рудиментарним рогом, не з’єднаним з порожниною матки, з) uterus bicornis з рудиментарним рогом, з’єднаним з порожниною матки, и) uterus bicornis rudimentarius solidus, к) hematocolpos, hematometra.

Виявлення аномалій розвитку матки часто припадає на пубертатний період і встановлюється за допомогою огляду в дзеркалах, бімануального дослідження, зондування порожнини матки, УЗД, гістеросальпінгографії, біконтрастної гінекографії, лапароскопії.

Подвоєння матки і піхви, яке не викликає порушень менструальної, статевої і дітородної функцій, лікування не потребує. Проте знання виду аномалії необхідне для правильного ведення вагітності, пологів, а також для виконання різних внутрішньоматкових маніпуляцій. При наявності рудиментарного рогу часто застосовують хірургічне лікування. Перетинки в піхві, які перешкоджають статевому життю чи народженню плода в пологах, розсікають. При синдромі Майера – Рокитанського – Кюстера – Мюллера – Хаусера лікування зводиться в основному до забезпечення статевої функції шляхом створення штучної піхви.

Аномалії розвитку маткових труб. Під час нормального розвитку плода формується фізіологічна асиметрія, коли довжина правої маткової труби перевищує довжину лівої не більше, ніж на 5 мм. Якщо вагітність має патологічний перебіг, різниця між довжиною лівої і правої маткових труб може досягати 35 – 47 мм. Така закономірність зберігається і в подальшому житті жінки. Цим можна пояснити більш частіше виникнення правосторонньої трубної вагітності. При порушенні внутрішньоутробного розвитку плода може виникати неповний розвиток труби чи її відсутність, що нерідко поєднується з аномаліями розвитку матки. Дуже рідко можливе подвоєння маткових труб з однієї або обох сторін.

Аномалії розвитку яєчників. У антенатальному періоді у плода виникає асиметрія розвитку яєчників, що проявляється анатомічною і функціональною перевагою правого яєчника. Ця закономірність зберігається і в репродуктивному віці. Клінічне значення цього явища проявляється тим, що після видалення правого яєчника у жінок значно частіше виникають порушення менструальної функції і нейроендокринні розлади.

Відсутність яєчників (aplasia ovariorum) зустрічається дуже рідко і лише у нежиттєздатних плодів, які мають інші пороки розвитку несумісні з життям.

Відсутність одного яєчника зустрічається при однорогій матці, причому з того боку де не утворилась половина матки. Хоча можуть бути і два яєчники.

Додаткові яєчники розвиваються шляхом відшнурування частини зачатка яєчника на ранніх стадіях ембріонального розвитку. Додатковий яєчник з’єднується з основним ніжкою. Практичного значення він не має, проте може виникнути перекрути ніжки, некроз, що зумовлює оперативне втручання.

Гіпоплазія яєчника – зменшення або недостатній розвиток строми яєчника. Часто поєднується з недорозвитком матки, тонкими, звивистими, подовженими матковими трубами. Вторинні статеві ознаки виражені слабо. Менструальний цикл порушений – аменорея, або гіпоменструальний синдром.

Гіперплазія яєчників – гіпертрофія строми яєчника. Зустрічається рідко, функція статевих органів, як правило, не порушена. При відсутності клінічних ознак, лікування не потребує.

Дисгенезія яєчників – аномалія розвитку зачатка яєчника на ранніх стадія ембріогенезу. Яєчники складаються із сполучнотканинної строми, всередині якої крім судин, нервів закладені фолікули різного ступеня розвитку. Матка рудиментарна, зовнішні статеві органи недорозвинуті.

V.Етапи проведення заняття

A.Підготовчий етап - мотивація теми, контроль базового і основного рівня знань, видача завдання для самостійної роботи.

Б. Основний етап — самостійна робота студентів під контролем викладача: огляд вагітних з пізніми гестозами, збирання анамнезу, оцінювання факторів ризику розвитку

прееклампсії, складання плану обстеження для діагностики пізніх гестозів, оцінювання ступеня тяжкості гестозу, проведення аналізу результатів лабораторного дослідження, призначення додаткових методів обстеження, інтерпретація їх, складання плану індивідуального лікування вагітних з пізнім гестозом, аргументація плану ведення і прогнозу вагітності, призначення рекомендацій при виписуванні вагітної.

B. Заключний етап — контроль кінцевого рівня знань, узагальнення, оцінка роботи кожного студента, завдання додому.

VI. Методичне забезпечення

Місце проведення заняття: гінекологічне відділення, учбові кімнати.

Оснащення: таблиці, слайди, дані лабораторних досліджень, історії хвороби, апарат УЗД, фантом, таз.

Контрольні запитання для оцінки вихідного рівня знань

1.Як часто зустрічаються аномалії розвитку статевих органів у жінок?

2.На якому етапі ембріонального розвитку виникають аномалії статевих органів?

3.Які Ви знаєте аномалії дівочої перетинки та вульви?

4.Перерахуйте аномалії розвитку піхви.

5.Вкажіть види аномалії розвитку матки.

6.Як виникають аномалії розвитку маткових труб?

7.Назвіть аномалії розвитку яєчника?

8.Які методи діагностики застосовуються для виявлення даної патології?

9.Назвіть методи лікування аномалій статевих органів жінки.

Завдання для самостійної роботи на основному етапі заняття

1.Зібрати анамнез у хворої.

2.Оцінити стан жінки.

3.Діагностувати клінічні прояви гінекологічної патології.

4.Призначити додаткове обстеження при підозрі на гінекологічні захворювання.

5.Оцінити результати клініко-лабораторних досліджень у разі гінекологічної патології.

6.Призначити лікування у разі гінекологічної патології (виписати рецепти).

Типові ситуаційні задачі для оцінки кінцевого рівня знань.

1.Хвора 42 років прийшла на профогляд. У лікаря-гінеколога не була на огляді 3 роки. Менструації приходять регулярно.

Бімануально: матка маленька, рухлива, безболісна. Придатки праворуч не визначаються, ліворуч – пухлиноподібне утворення еластичної консистенції, рухливе, болюче,

розмірами 8×9×6 см.

Які лабораторні та інструментальні методи дослідження потрібно провести?

2.Жінка 62 роки, скаржиться на утруднення при сечовипусканні та дефекації, випячування зі статевоЇ щілини опуху, який заважає при ходьбі. Гінекологічний статус:із статевої щілини виходить пухлина, на нижньому полюсі якої видно отвір. Стінки пухлини подібні на матово-блискучу суху шкіру, видно декілька виразок. У пухлині промацується частина матки, яка повністю виходить зі статевої щілини.

Який діагноз?

3.Пацієнтка 32 років звернулась до лікаря зі скаргами на відсутність вагітності впродовж 4 років. 5 років тому перша вагітність закінчилась штучним абортом. За даними вагінального дослідження та УЗД встановлено діагноз: Ендометріоідна кіста правого яєчника.

Який найбільш оптимальний метод лікування?

4.Хвора госпіталізована зі скаргами на періодичні болі в низу живота, які посилюються під час менструацій, слабкість, нездужання, нервозність, мажучі темні кров'яні виділеня з піхви напередодні та після менструації. При бімануальному дослідженні: тіло матки збільшене, придатки не визначаються, у задньому склепінні - бугриста поверхня. При лапароскопії: "синюшні вічка" на яєчниках, очеревині матковопрямокишкового поглиблення та параректальній клітковині.

Який найбільш імовірний діагноз?

Типові тестові задачі для оцінки кінцевого рівня знань