Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія»
«Затверджено»
на засіданні кафедри пропедевтики терапевтичної стоматології
Завідувач кафедри
професор _____ Ковальов Є.В. «____» __________20___ р.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
Навчальна дисципліна |
Терапевтична стоматологія |
|
|
|
Модуль № 2 |
«Захворювання ендодонта (пульпіт, періодонтит). |
|||
|
Етіологія, |
патогенез. |
Класифікація. |
Клініка, |
|
діагностика, лікування, профілактика» |
|
||
Змістовний модуль |
«Періодонтит» |
|
|
|
№ 4 |
|
|
|
|
Тема заняття 70 |
«Використання фізичних факторів в комплексній |
|||
|
терапії пульпіту та періодонтиту. Методики. |
|||
|
Апаратура.» |
|
|
|
Курс |
ІІІ |
|
|
|
Факультет |
Стоматологічний |
|
|
|
Полтава – 20___
I.Актуальність теми – Широке впровадження в стоматологічну практику
фізичних методів, дозволяє здійснювати найточнішу діагностику захворювань і контроль ефективності проведеного лікування.
Своєчасне і правильне призначення фізіотерапії дає можливість швидко купірувати різні прояви патологічних процесів у щелепно-лицевій ділянці.
II. Навчальні цілі заняття
Ознайомитися з фізичними методами, які використовуються для діагностики та лікування пульпіту, періодонтиту
Знати:
1.Методики проведення, показання до використання фізичних факторів при лікуванні пульпіту і періодонтиту:
а) Електрофорезу.
б) Флюктуоризації.
2.Використання діадіанамічного струму
3.УВЧ - терапії:
4.Діатермокоагуляції.
5.Дарсонвалізації.
6.Апліпульстерапії.
7.Використання низькочастотного ультразвуку
8.Депофорезу гідроокису міді – кальцію, протипоказання до використання фізичних методів.
9.Електрохімічного некрозу пульпи.
Вміти:
Обгрунтовано, компетентно використовувати фізіотерапевтичні методи для прискорення ліквідації больових відчуттів і запальних явищ, стимуляції процесів регенерації, зниження ризику розвитку ускладнень при лікуванні пульпіту, періодонтиту.
Оволодіти:
методикою проведення електрознеболення;
методикою проведення внутріканального електрофорезу; методикою проведення депофорезу гідроокису міді - кальцію.
Вміти:
проводити електрознеболення; проводити діатермокоагуляцію; проводити внутрішньоканальний електрофорез; проводити депофорез гідроксиду міді - кальцію.
III. Матеріали доаудиторної самостійної роботи.
№ |
Дисципліни |
Знати |
Вміти |
|
п/п |
|
|
|
|
|
Попереднє: |
|
|
|
1. |
Фізика |
|
Властивості: |
За властивостями |
|
|
постійного струму, |
фізичних факторів |
|
|
|
|
||
|
|
|
діадинамічного |
визначити |
|
|
|
струму, флюктуючого |
визначений метод |
|
|
|
струму, ультразвуку, |
лікування |
|
|
|
високочастотного |
|
|
|
|
струму |
|
2. |
Гістологія |
Особливості |
Визначити обсяг |
|
|
|
|
гістологічної будови |
втручань для |
|
|
|
твердих тканин зуба |
використання |
|
|
|
|
фізичних чинників |
|
|
|
|
в залежності від |
|
|
|
|
діагнозу |
|
|
|
|
|
3. |
Наступні ускладнення і |
Можливі |
Вміти визначити |
|
|
хірургічна стоматологія |
ускладнення |
показання до |
|
|
|
|
хронічних пульпітів і |
хірургічних |
|
|
|
періодонтіту. |
втручань при |
|
|
|
Показання до |
хронічних формах |
|
|
|
хірургічних методів |
періодонтиту |
|
|
|
лікування хронічного |
|
|
|
|
верхівкового |
|
|
|
|
періодонтиту |
|
4. |
Внутрішньо-пре-дметна |
Клініко-анатомічні |
Вміти проводити |
|
|
інтеграція. Фантомний |
особливості будови |
рас ¬ криті |
|
|
курс |
про-педевтіки |
порожнини зубів |
порожнини зуба і |
|
терапевтичної |
|
визначати |
|
|
стоматології |
|
місцезнаходження |
|
|
|
|
ходіння устя |
|
|
|
кореневих каналів |
5. |
Пропедевтика |
Етіологія, патогенез, |
Діагностика, в |
|
терапевтичної |
класифікація карієсу, |
клініці |
|
стоматології |
пульпіту, |
терапевтичної |
|
(клінічний курс) |
періодонтиту. |
стоматології, |
|
|
Патоморфологія |
різних форм |
|
|
різних форм карієсу, |
карієсу, пульпіту, |
|
|
пульпіту, верхівкового |
періодонтиту |
|
|
періодонтиту. Клініка, |
|
|
|
діагнос-тика, |
|
|
|
диференційна |
|
|
|
діагностика гострого |
|
|
|
хронічного пульпіту, |
|
|
|
періодонтиту, |
|
|
|
загострених форм |
|
|
|
пульпіту і |
|
|
|
періодонтиту |
|
Структурологічна схема заняття
1. Зміст теми
Методика електрознеболення при препаруванні к /п. Напівкільцевий зажим від позитивного полюса апарата ЕЛОЗ-1 підєднавши до наконечника бор машини, на який після цього надягають ізолюючий пластмасовий або гумову муфту, що запобігає витік струму через руку лікаря. Електрод закріплюють на мочку вуха хворого. К / П препарують як звичайно. У разі хворобливості висушують поверхню ізолюють його від слини ватним валиком. Ретельна ізоляція запобігає витоку струму і значно підвищує ефективність електрознеболення. Аналгезуючий ефект з'являється на фронтальних зубах 2- 6мкА, в премолярах 5-10мкА, в молярах 10-16мкА. При відсутності знеболюючого ефекту потрібно, вимкнувши бормашину, помістити бор на дно к /п і подавати струм 20-3О мкА.
Фізична суть електрофорезу. Лікарський електрофорез - поєднаний вплив постійного електричного струму і лікарської речовини, введеної з його допомогою. Цей метод пов'язаний зі здатністю складних речовин дисоціювати в розчиннику на позитивні і негативні іони, що при переміщенні розчину на електрод дозволяє ввести заряджені частинки в тканини. Електрофорез дозволяє звести до мінімуму побічну дію лікарського препарату, так як в тканини вводяться тільки необхідні його складові.
Введений іон або |
Застосовувана |
Концентрація |
Полярність |
частка |
речовина |
розчину, % |
|
Адреналін |
Адреналіну гідро- |
0.1 |
+ |
|
хлорид |
|
|
|
|
|
|
Апітоксин(бджол |
|
1мл |
+ ~ |
ина отрута) |
|
|
|
|
|
|
|
Алое |
Екстракт алое |
|
|
Аскорбінова |
Аскорбвінова |
5-10 |
|
кислота |
Кислота |
|
|
Вітамін В1 |
Тіамину бромід |
2-5 |
+ |
|
|
|
|
Гепарин |
Гепарин «Ріхтер» |
10ОООод розвести в |
|
|
|
30мл ізотонічного |
|
|
|
розчину хлориду Na. - |
|
|
|
|
|
Дикаїн |
Дикаїн |
2-4 |
+ |
|
|
|
|
Димедрол |
Димедрол |
0.25-0.5 |
+ |
|
|
|
|
Калій |
Калій хлорид |
1-10 |
+ |
|
|
|
|
Кодеїн |
Кодеїну фосфат |
0.1-0.5 |
+ |
|
|
|
|
Перевагою електрофорезу є те, що з його допомогою можна ввести лікарську речовину в тканини, малодоступні для інших способів введення. Зокрема, в стоматології можна проводити електрофорез в тканині емалі, дентину, пульпи зубів і періодонта при непрохідних кореневих каналах.
УВЧ-терапія
УВЧ-терапія - застосування змінного електричного поля ультра-високої частоти з лікувальною метою. Під дією електричного поля в тканинах відбувається коливання іонів і орієнтація диполів заряджених частинок по силових лініях, що викликає перехід електричної енергії в теплову. Так як фізико-хімічна будова тканин різна, теплоутворення найбільш інтенсивне в тканинах, що володіють великим опором (нерви, мозок, кістки, сухожилля). При малій інтенсивності поля велику роль відіграє коливальний ефект, що призводить до зміни природних ритмів біофізичних і хімічних процесів і створення нових умов для протікання фізіологічних реакцій.
Електричне поле УВЧ викликає розширення судин, особливо в глибоких тканинах, активізацію крово-і лімфообігу, обміну речовин, ферментативної діяльності. Підвищується проникність судинної стінки, утворення лейкоцитів і фагоцитоз, активуються клітинні і тканинні захисні механізми, відбувається дегідратація тканин в осередку запалення, на тлі зниження бактеріальної активності. Внаслідок накопичення іонів кальцію, pH зрушується в лужну сторону. При використанні малих доз відзначається рефлекторна заспокійлива дія через центральну нервову систему. Таким чином, електричне поле УВЧ має протизапальну дію, стимулює регенерацію пошкоджених тканин, знімає спазми судин, м'язів, усуває біль, збільшує
слиновиділення. Електричне поле УВЧ в стоматології показано при гострих, у тому числі гнійних, запальних процесах, травмі м'яких тканин і щелеп, ерозивно-виразкових ураженнях шкіри та слизової оболонки порожнини рота, відмороженні, захворюванні нервів особи. Протипоказаннями служать злоякісні новоутворення, захворювання крові, недостатність ССС, гіпотонічна хвороба, вагітність.
Амплипульстерапія - це вплив змінним синусоїдальним струмом з частотою 5000 Гц, модульованим по амплітуді в межах від 10 до 150 Гц. Утворені при цьому заданому ритмі серії амплітудних пульсацій діють в глибині тканин як поодинокі імпульси струму, а частота 5000 Гц сприяє легкому проникненню струму через шкіру за рахунок поліпшення ємності провідності, не викликаючи подразнення поверхневих рецепторів. Амплипульстерапія показана при порушеннях периферичного кровообігу, функцій нервово- м'язової системи, трофіки тканин, при хронічних запальних процесах, невралгії трійчастого нерва, наслідки травм щелепно-лицевої ділянки, для електростимуляції м'язів у дітей, при пародонтозі, періодонтиті. Протипоказаннями служать онкологічні захворювання, декомпенсований стан ССС, гострі інфекційні захворювання, схильність до кровотеч, виражені набряки, гнійні запальні процеси, переломи до їх консолідації.
Діадинамотерапія - це вплив постійним імпульсним струмом напівсинусоідальної форми з затягнутим по експоненті заднім фронтом, з частотами 50 і 100 Гц і їх різними комбінаціями. Існує кілька різновидів діадинамічних струмів:
1.Одноразовий безперервний струм.
2.Дворазовий безперервний струм.
3.Струм, модульований короткими періодами.
4.Струм, модульований довгими періодами.
5.Переривчастий ритмічний струм.
6.Одноразовий хвильовий струм.
7.Дворазовий хвильової струм.
Показання до застосування діадемічних струмів - ураження трійчастого і лицьового нерва, парези і паралічі м'якого піднебіння мови, м'язів дна порожнини рота, удари, розтягування м'язів, зв'язок, що супроводжуються
болем, больові синдроми при запально-дистрофічних процесах у скроневонижньощелепних суглобах, мігрень, ангіоспазми , пародонтоз, альвеоліти, гострі запальні процеси.
Протипоказання - гнійні процеси до хірургічного втручання, переломи кісток, важкі ступені порушення кровообігу, схильність до кровотечі, індивідуальна непереносимість, злоякісні новоутворення.
Діадинамотерапія дозують у часі до 10 хв. за силою струму до відчуття вираженої вібрації, по кількості процедур до 6-10 на курс лікування, підбираючи індивідуальну форму струму і режим роботи, в залежності від клінічної картини захворювання, процедуру слід проводити щодня.
Електрохімічний некроз пульпи
Техніка проведення:
Попередньо пломбуються добре прохідні канали. Потім на устя не прохідних каналів накладається невеличка ватна кулька, зволожена 10% спиртовим розчином (настоянкою) йоду, в нього занурюється активний електрод (катод), який представляє собою одножильний мідний дріт в поліхлорвінілової ізоляції. Кінець електрода повинен бути очищений від ізоляції на 2-3 мм. Ватна кулька ізолюється від середовища порожнини рота липким воском. Пасивний електрод (анод) накладається на передпліччя.
Після першої процедури змінюється ватний тампон з настойкою йоду, в нього занурюється електрод, заливається липким воском і в цей же відвідування робиться друга процедура. Потім пацієнт направляється до лікаря-стоматолога для продовження лікування.
Депофорез гідроксиду міді-кальцію
Суть депофорезу полягає в наступному. Кореневі канали проходять і розширюють на 1/3-2/3 довжини. Після цього в один з каналів вводять водну суспензію гідроксиду міді-кальцію, вводять голчастий електрод (-), замикають електричний ланцюг і проводять процедуру. Потім аналогічним чином роблять обробку інших каналів. Після закін чення курсу депофорезу канали допломбовують спеціальним лугом, що містить мідь, цементом.
Переваги проведення депофорезу
1.Руйнування м'яких тканин, що знаходяться в просвіті ка ¬ налу і апікальної дельті. Продукти розпаду елімінуются в періапікальні тканини і резорбируются організмом.
2.Стерилізація просвіту «основного» каналу і апікальної дельти за рахунок сильного бактерицидної дії препаратів, які використовуються.
3.Вистилання стінок і створення депо гідроксиду міді-кальцію в незапломбованій частині «основного» каналу, а також в дельтоподібних відгалуженнях
4.Стимуляція функції остеобластів і регенерації кісткової тканини в пери апікальній ділянці за рахунок злужування середовища та лікувального ефекту гідроксиду міді-кальцію.
Протипоказання до проведення депофорезу: злоякісні новоутворення, важкі форми аутоімунних захворювань, вагітність, непереносимість електричного струму, алергічна реакція на мідь, а також загострення хронічного періодонтиту, нагноївша кіста щелепи і наявність в каналі срібного штифта (Боровський Є.В. ., 1999).
Методика проведення депофореза гідроксиду міді-кальцію.
Спочатку препарують каріозну порожнину, розкривають порожнину зуба і створюють ендодонтичний доступ. Якщо пульпа в зубі жива, її некротизують або за допомогою девіталізуючої пасти, або проводять електрохімічний некроз, а після обробки каналів зуб ізолюють від слини і висушують. Пацієнта при цьому слід розташувати таким чином, щоб препарат не витікав з каналу: при лікуванні зубів нижньої щелепи - сидячи, при лікуванні зубів верхньої щелепи - лежачи в кріслі з закинутою назад головою. Суспензію гідроксид міді-кальцію розводять дистильованою водою до сметаноподібної консистенції і вводять каналонаповнювачем в оброблену частину каналу. При лікуванні фронтальних зубів, щоб уникнути фарбування коронки зуба, пасту рекомендується розводити водою у співвідношенні 1:10 (хоча і ефективність процедури в даному випадку, очевидно, зменшиться).
Потім в канал на глибину 4-8 мм вводять активний голчатий електрод (катод), при цьому порожнину зуба залишається відкритій; липким воском, як при проведенні трансканального електрофорезу, вона не закривається. Необхідно стежити, щоб у процесі проведення депофорезу цей електрод не торкався м'яких тканин, металевих коронок і пломб, інших зубів. Крім того, в порожнину зуба не повинна потрапляти слина, кров або ясеннева рідина. Всі