Новая папка / 2likuvannya_gniynogo_periostitu

Лікування гострого гнійного періоститу проводять залежно від фази розвитку хвороби та об'єктивного стану. У початковому періоді, коли ще немає флюктуації, а є лише невеликий інфільтрат по перехідній складці (або на піднебінні), можна (якщо зуб треба зберегти) спробувати досягти зворотного розвитку процесу за допомогою розкриття пульпарної камери причинного гангренозного зуба, застосування тепла (УВЧ в атермічній дозі, солюкс, синє світло) у поєднанні із сучасними антибіотиками та антисептиками. У деяких випадках корисно застосовувати пов'язки за Дубровіним (2% жовта ртутна мазь, 0,5% розчин марганцевокислого калію). Якщо напередодні або безпосередньо перед накладенням пов'язки шкіра була змазана йодною настойкою або хворий приймав УВЧ, то мазь за Дубровіним застосовувати не слід.

Якщо зуб дуже зруйнований, а рештки його (корінь) не становлять цінності, треба видалити їх і призначити загальне лікування без застосування теплових процедур (можлива кровотеча з лунки).

На жаль, хворі приходять до лікаря вчасно (коли процес запалення в періості лише починається) дуже рідко. Звичайно хворий звертається до стоматолога в розпалі запалення, коли вже є розлитий інфільтрат і чітко окреслений субперіостальний абсцес. У цьому періоді показаним є негайний широкий розріз слизової оболонки і окістя (до кістки) у місці найбільшого випинання абсцесу або інфільтрату. Розріз треба робити в межах 2-3 зубів (не менше), щоб забезпечити добре відтікання гною. Напрям розрізу в присінку рота - по перехідній складці, а на піднебінні - паралельно до ясен. Краще на піднебінні робити не лінійний розріз, а вирізати трикутну ділянку стінки абсцесу (за Г. А. Васильєвим). Одночасно з розрізом треба видалити причинний зуб, якщо він зруйнований і не підлягає лікуванню. У тому разі, коли такий зуб за косметичними чи функціональними показаннями може бути збережений, його лікують (як мине гостре запалення) і пломбують. Від видалення зуба ми тимчасово утримуємося у тих випадках, коли загальний стан хворого тяжкий або ж сама операція - видалення зуба - може бути тривалою і травматичною (аномальне розташування зуба, глибоке залягання решток коренів тощо). Проте, як мине гостре запалення, цю операцію слід зробити.

Після розрізування абсцесу і видалення зуба необхідно запропонувати хворому прополоскати рот слабким (1:1000) розчином марганцевокислого калію; дренувати розріз вузькою гумовою смужкою; призначити теплі полоскання рота (вдома, з наступного дня, якщо не буде кровотечі з рани).

Т. В. Попович (1987) повідомляє, що у 74 пацієнтів після розрізування субперіостального абсцесу замість традиційних гумових смужок вводили дренаж із колагенової плівки, просоченої димексидом з гідрокортизоном. Гнійні виділення припинялись протягом 2-3 діб, зменшувався набряк тканин і зникав біль; тривалість тимчасової непрацездатності скорочувалася з 5-6 до З діб.

Якщо загальний стан хворого тяжкий, то слід призначити антибіотики, а через 24 - 28 годин зробити місцеву коротку новокаїн-антибіотикову блокаду. Через 2-3 дні можна призначити фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, солюкс, лампа Мініна).

Якщо стан хворого після розрізування і видалення зуба погіршився, це звичайно свідчить про перехід періоститу в остеомієліт або флегмону. Тому хворого треба негайно госпіталізувати для відповідного загального медикаментозного лікування, яке іноді доповнюється розрізуванням м'яких тканин. О. О. Прохончуков і співавт. (1982) рекомендують відразу ж після оперативного втручання застосовувати протизапально-аналгезивний вплив опромінення гелієво-неоновим лазером (ВГНЛ) у параметрах: 100-200 мВт/см²,1-2 хв. на поле, сумарно - 10-20 хв., 1-2 рази на добу, 1-7 діб. У період регенерації застосовувати ВГНЛ у параметрах, що стимулюють регенерацію тканин: 1-100 мВт/см², 30 с - 2 хв. на поле, сумарно - 15-20 хв., 1 раз на добу, 1-7 діб. У людей похилого віку та в ослаблених хворих густина потужності 1-50 мВт/см².

В останні роки при лікуванні гострих гнійних періоститів дедалі ширше застосовують метод відстроченої реплантації зуба, який був джерелом інфекційного запалення окістя щелепи. Після того як мине гостре запалення, видалений зуб, що зберігався кілька днів при температурі не вище 4 °С, вставляють на своє місце.

Якщо хворий на періостит рішуче відмовляється від розрізування і видалення зуба, можна зробити провідникову інфільтраційну новокаїнову блокаду (0,25% розчином у кількості 5 мл), яка може трохи зменшити гостроту запалення і сприяти його відмежуванню.

Наш досвід і дані літератури (М. Є. Мухсинов і співавт., 1992, та ін.) свідчать, що лікування гострих періоститів (так само як і абсцесів, фурункулів, деяких доброякісних пухлин та ран обличчя) можна здійснювати і в одноденному стаціонарі.

При гострому гнійному періоститі, крім хірургічного та медикаментозного методів лікування, треба застосувати й лікувальну фізкультуру, її призначають тільки після затихання місцевих явищ і поліпшення загального стану хворого (табл. 6). Призначають також лікувальний масаж та теплолікування (парафін, компреси та інші фізіотерапевтичні процедури).

І. В. Яценко, В. І. Смаглюк (1990) здійснили порівняльну оцінку хірургічного лікування гострого гнійного періоститу щелеп під інгаляційним комбінованим наркозом закисом азоту, киснем і фторотаном та місцевим знеболюванням розчинами 2% новокаїну і 11% тримекаїну. Автори виявили достовірне зменшення тривалості захворювання у разі застосування загального знеболювання під час видалення зуба та лікування періоститу щелеп.