- •5. Класифікація переробних виробництв.
- •6. Характеристика комплексів для зберігання продукції.
- •7. Сутність, призначення та функції складського господарства.
- •8. Види складів та їх зберігаюче обладнання.
- •9. Організація складських операцій.
- •10. Вдосконалення роботи складського господарства.
- •11. Основи стандартизації виробничої діяльності.
- •12. Сутність якості та показники її оцінювання.
- •14. Методи визначення якості.
- •15.Організація контролю за якістю на підприємстві.
- •16.Сертифікація і стандартизація продукції.
- •17. Суть та необхідність паспортизації підприємств.
- •18. Види паспортів підприємства та їх оформлення.
- •19. Порядок проведення робіт з паспортизації санітарно - технічного стану підприємства.
- •21. Соціальна інфраструктура. Соціальна діяльність підприємства.
- •22. Планування соціального розвитку.
- •23. Мета і завдання культурного та побутового обслуговування.
- •24. Організаційно-економічне забезпечення та регулювання житлово-комунального обслуговування.
- •25. Шляхи вдосконалення соціально-культурної та житлово-комунальної сфери.
- •26. Загальна характеристика організаційної структури управління.
- •27. Типи організаційних структур управління.
- •28. Еволюція структур управління підприємством.
- •29. Оцінка вибору оптимальної структури управління підприємством.
- •30. Колектив як соціальний орган управління.
- •31. Суть, завдання, основні принципи управління персоналом.
- •32. Методи управління трудовим колективом.
- •33. Соціально - психологічна структура колективу.
- •34. Суть і значення внутрішнього трудового розпорядку.
- •35. Трудова дисципліна та методи її забезпечення.
- •36. Дисциплінарна відповідальність та її види.
- •37. Дисциплінарне стягнення : порядок накладання, оскарження та зняття.
- •39.Суть, види та характеристика груп (колективів)
- •40. Лінійно - функціональна організаційна структура управління.
14. Методи визначення якості.
Для визначення рівня якості нових виробів використовується ряд методів:
вимірювальний (об'єктивний),
органолептичний,
диференційований,
комплексний.
Об'єктивний метод означає оцінку рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та вимірювань з використанням приладів, лабораторного аналізу. Цей метод застосовується для вимірювання абсолютного рівня якості засобів виробництва та деяких властивостей споживчих товарів.
Органолептичний метод ґрунтується на сприйманні якості продукції органами чуттів людини без застосування технічних вимірювальних та реєстраційних засобів. При цьому методі залучають експертів і застосовують бальну систему оцінки показників якості.
Диференційований метод передбачає порівняння одиничних виробів з відповідними показниками виробів-еталонів або з базовими показниками стандартів (технічних умов).
Комплексний метод полягає у визначенні узагальнюючого показника рівня якості оцінюваного виробу. Переважно це інтегральний показник, який обчислюється шляхом зіставлення корисного ефекту від споживання (експлуатації) певного виробу і загальної величини витрат на його створення і використання. Часто застосовують середньозважену арифметичну оцінку.
15.Організація контролю за якістю на підприємстві.
Якість як економічна категорія відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення.
Рівень якості – це кількісна характеристика міри придатності того чи іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання.
Показники якості продукції:
1.Загальні – оцінюють якість усієї сукупності продукції підпр;
2. Диференційовані:
- одиничні – х-ють будь-яку одну властивість продукції;
- комплексні – відображають кілька властивостей одиниці продукції одночасно.
Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного та оптимального її рівнів.
1) Абсолютний рівень якості того чи іншого виробу знаходять шляхом обчислення вибраних для його вимірювання показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів. Визначення абсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютні значення вимірників якості не відображають ступінь його відповідності сучасним вимогам.
2) Тому поряд з цим визначають відносний рівень якості окремих видів вироблюваної (проектованої) продукції, порівнюючи її показники з абсолютними показниками якості кращих аналогічних вітчизняних та зарубіжних зразків виробів.
3) Проте рівень якості продукції під впливом науково-технічного прогресу і вимог споживачів повинен мати тенденцію до підвищення. У зв’язку з цим виникає необхідність оцінки якості виробів, виходячи з її перспективного рівня і враховуючи пріоритетні напрямки й темпи розвитку науки і техніки.
4) По нових видах продукції і перш за все знарядь праці доцільно визначити також оптимальний рівень якості, тобто такий рівень, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво й використання продукції в певних умовах її споживання була б мінімальною.