КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС УКРАЇНИ

Питання передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого

під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої

установи розглядається:

–за клопотанням прокурора за правилами обрання запобіжного заходу;

–за клопотанням сторони захисту під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу (статті 492, 493 КПК України).

ПИТАННЯ 88. Застосування до неповнолітніх примусових заходів

виховного характеру

Примусові заходи виховного характеру застосовують:

1) якщо під час досудового розслідування прокурор дійде висновку про можливість виправлення неповнолітнього, який обвинувачується у вчиненні вперше кримінального проступку, злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості без застосування кримінального покарання. В такому разі прокурор складає клопотання про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду за умови, що неповнолітній обвинувачений та його законний представник проти цього не заперечують (ст. 497 КПК України). У

разі ухилення неповнолітнього від застосування до нього примусових заходів виховного характеру ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності;

2) до особи, яка після досягнення 11 річного віку до досягнення віку, з

якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. В такому разі кримінальне провадження здійснюється відповідно до вимог статей 498–502 КПК України.

Примусовими заходами виховного характеру є (ст. 105 КК України): 1) застереження;

251

2)обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

3)передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють,

чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також

окремих громадян на їхнє прохання;

4)покладення на неповнолітнього, який досяг 15 річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов'язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

5)направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує 3 роки.

Рішення щодо застосування примусових заходів виховного характеру

приймає суддя за результатами судового розгляду шляхом постановлення

ухвали:

–про застосування примусових заходів виховного характеру;

–про відмову в їх застосуванні (ст. 500 КПК України).

ПИТАННЯ 89. Підстави застосування примусових заходів

медичного характеру

Примусові заходи медичного характеру – це не віднесені до видів покарання заходи примусового лікування в спеціальних лікувальних закладах, застосовувані судом відповідно до закону до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння і страждають психічними або іншими,

утворюючими загрозу для безпеки суспільства, захворюваннями.

Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати,

що:

1) особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності;

252

2) особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.

Якщо під час досудового розслідування будуть встановлені підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, слідчий, прокурор виносить постанову про зміну порядку досудового розслідування і продовжує його згідно з правилами, передбаченими гл. 39 КПК України.

Кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідальності або покарання, факт застосування до неї примусових заходів медичного характеру.

Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними (ст. 503 КПК України).

ПИТАННЯ 90. Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру

Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється слідчим згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України, з урахуванням положень гл. 39 КПК України.

Досудове розслідування щодо осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення у стані обмеженої осудності, здійснюється слідчим згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України. Суд,

ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 504 КПК України).

253

Особливості досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного

характеру:

1)предметом доказування є обставини, визначені в ст. 505 КПК України

–час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення; вчинення цього суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення цією особою;

наявність у цієї особи розладу психічної діяльності в минулому, ступінь і характер розладу психічної діяльності чи психічної хвороби на час вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення чи на час досудового розслідування; поведінка особи до вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення і після нього;

небезпечність особи внаслідок її психічного стану для самої себе та інших осіб, а також можливість спричинення іншої істотної шкоди такою особою;

характер і розмір шкоди, завданої суспільно небезпечним діянням або кримінальним правопорушенням;

2) особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування,

користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника, захисника. Якщо характер розладу психічної діяльності чи психічного захворювання особи перешкоджає проведенню процесуальних дій за її участю або участі у судовому засіданні,

прокурор, суд мають право прийняти рішення про проведення відповідних процесуальних дій без участі такої особи (ст. 506 КПК України);

3)участь захисника є обов‘язковою (ст. 507 КПК України);

4)можуть бути застосовані такі запобіжні заходи:

– передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім‘ї з

обов‘язковим лікарським наглядом;

254

– поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають її небезпечну поведінку (ст. 508 КПК України).

5) слідчий, прокурор зобов‘язані залучити експерта (експертів) для проведення психіатричної експертизи у разі, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному або обмежено осудному стані або вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними (ст. 509

КПК України); 6) закінчується досудове розслідування:

–закриттям кримінального провадження;

–направленням до суду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 511 КПК України).

ПИТАННЯ 91. Суть, значення і завдання стадії виконання судових

рішень

Виконання судових рішень – це стадія кримінального провадження, в

якій суд, що постановив рішення, вирішує усі питання, що виникають у зв‘язку зі зверненням цього рішення до виконання, його фактичним виконанням, а у деяких випадках і після його виконання.

Основний зміст стадії виконання судових рішень: визначає питання,

пов‘язані з процесуальною діяльністю суду, який звертає судове рішення до виконання; безпосередньо виконує деякі свої рішення, зокрема,

виправдувальний вирок; вирішує процесуальні питання, пов‘язані з виконанням вироку (умовно-достроковим звільненням від відбування покарання, звільнення від покарання за хворобою та ін.); забезпечує контроль за зверненням вироку до виконання.

Завданням цієї стадії кримінального процесу є організація

процесуальної діяльності, спрямованої на:

255

–звернення судових рішень до виконання;

–забезпечення у встановлених законом випадках повної або часткової безпосередньої реалізації судового рішення (наприклад, випадки негайного звільнення виправданого з-під варти (ч. 3 ст. 534 КПК України) тощо);

–вирішення встановлених законом питань, які виникають у ході фактичного виконання судового рішення;

–здійснення контролю за виконанням судового рішення.

ПИТАННЯ 92. Набрання судовим рішенням законної сили Вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо

інше не передбачено КПК України, набирає законної сили:

–після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано;

–після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції – у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано (частини 1,2

ст. 532 КПК України).

Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій,

Верховного Суду України набирають законної сили з моменту їх

проголошення.

Ухвали слідчого судді та суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення.

Вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов‘язкові для осіб,

які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України (ст. 533 КПК України).

ПИТАННЯ 93. Порядок звернення судового рішення до виконання

Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено

КПК України, звертається до виконання не пізніш як через 3 дні з дня

256

набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України.

Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов‘язок виконати судове рішення.

У разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.

Органи, що виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання.

До набрання обвинувальним вироком законної сили обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не може бути переведений у місце позбавлення волі в іншу місцевість (ст. 535 КПК України).

ПИТАННЯ 94. Питання, які вирішуються судом у стадії виконання

судових рішень

На стадії виконання судових рішень виникає низка процесуальних

питань, які вимагають судового вирішення. Їх умовно можна поділити на

групи:

1. Питання, які вирішуються судом під час виконання вироків:

–про відстрочку виконання вироку;

–про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання;

–про заміну невідбутої частини покарання більш м‘яким;

–про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;

257

–про направлення для відбування покарання жінок, звільнених від відбування покарання внаслідок їх вагітності або наявності дітей віком до трьох років;

–про звільнення від покарання за хворобою;

–про застосування до засуджених примусового лікування та його припинення;

–про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком;

–про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку;

–про заміну покарання відповідно до ч. 5 ст. 53, ч. 3 ст. 57, ч. 1 ст.58,

ч. 1 ст. 62 КК України;

–про застосування покарання за наявності кількох вироків;

–про тимчасове залишення засудженого у слідчому ізоляторі або переведення засудженого з арештного дому, виправного центру,

дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення відповідних процесуальних дій під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених іншою особою або цією самою особою, за які вона не була засуджена, чи у зв‘язку з розглядом справи в суді;

– про звільнення від покарання і пом‘якшення покарання у випадках,

передбачених частинами 2 і 3 ст. 74 КК України;

– інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку (ст. 537 КПК України)

2. Питання, які вирішуються судом після виконання вироку:

– про зняття судимості (ст. 538 КПК України).

ПИТАННЯ 95. Міжнародна правова допомога: поняття, форми та підстави здійснення

Міжнародна правова допомога – це проведення компетентними

органами однієї держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для

258

досудового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку,

ухваленого судом іншої держави або міжнародною судовою установою (п. 1

ч. 1 ст. 541 КПК України).

Ознаки міжнародної правової допомоги:

–здійснюється компетентними органами;

–полягає у вчиненні процесуальних дій;

–вчинення таких дій є необхідним для досудового розслідування,

судового розгляду чи виконання вироку, який винесено як судом держави так

і міжнародною судовою установою.

Форми міжнародного співробітництва:

–вручення документів;

–виконання окремих процесуальних дій;

–видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення;

–тимчасової передачі осіб;

–перейняття кримінального переслідування;

–передачі засуджених осіб;

–виконання вироків;

–інші форми співробітництва, передбачені Міжнародним договором України (ст. 542 КПК України).

Правовою підставою для міжнародного співробітництва є:

–двосторонні та багатосторонні міжнародні договори України, згода на обов‘язковість яких надана Верховною Радою України;

–за відсутності міжнародного договору України міжнародна правова допомога чи інше співробітництво може бути надано на підставі запиту іншої держави чи запитано на засадах взаємності (ч. 1 ст. 544 КПК України).

ПИТАННЯ 96. Суб’єкти міжнародної правової допомоги

Уповноважений (центральний) орган – орган, уповноважений від імені держави розглянути запит компетентного органу іншої держави або міжнародної судової установи і вжити заходів з метою його виконання чи

259

направити до іншої держави запит компетентного органу про надання

міжнародної правової допомоги (п. 6 ч. 1 ст. 541 КПК України).

Органи уповноважені брати участь у міжнародному співробітництві:

–Генеральна прокуратура України – звертається із запитами про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час досудового розслідування та розглядає відповідні запити іноземних компетентних органів;

–Міністерство юстиції України – звертається із запитами судів про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час судового провадження та розглядає відповідні запити судів іноземних держав

(ст. 545 КПК України).

Консульські установи або дипломатичні представництва інших держав в Україні мають право одержувати на добровільній основі пояснення, речі,

документи від громадян держави, яку вони представляють, а також вручати документи таким особам (ст. 547 КПК України).

ПИТАННЯ 97. Міжнародна правова допомога при проведенні

процесуальних дій: порядок здійснення

Суд, прокурор або слідчий за погодженням з прокурором надсилає до уповноваженого (центрального) органу України запит про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні, яке він здійснює.

Уповноважений (центральний) орган України розглядає запит на предмет обґрунтованості і відповідності вимогам законів та міжнародних договорів України.

У разі прийняття рішення про направлення запиту уповноважений

(центральний) орган України протягом 10 днів надсилає запит уповноваженому (центральному) органу запитуваної сторони безпосередньо або дипломатичним шляхом (ст. 551 КПК України).

Розгляд запиту іноземного компетентного органу про міжнародну правову допомогу.

260