milash_v_s_gospodarske_pravo_chastina_2

Розділ 2. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

сторін зовнішньоекономічного договору, що, як правило, безпосередньо включена до його змісту та передбачає передачу всіх чи деяких катего­ рій спорів, що можуть виникнути між ними в майбутньому, на розгляд певного арбітражу. Втім, зазначена домовленість може бути викладена і в окремому від самого зовнішньоекономічного договору документі та бути його частиною, якщо в самому зовнішньоекономічному договорі є посилання на документ, що містить угоду сторін про передачу до певного арбітражу всіх або певних спорів, і це посилання є таким, що робить її частиною зовнішньоекономічного договору. Третейським за­ писом є домовленість сторін про передачу вже існуючого між ними конкретного спору на розгляд певного арбітражу, яка відповідно міс­ титься в окремій від зовнішньоекономічного договору угоді.

У минулі часи в законодавстві певних країн (Іспанії, Португалії, Ар­ гентини) арбітражному застереженню та третейському запису надавало­ ся різне правове значення. Так, наявність одного арбітражного застере­ ження визнавалася недостатньою для наділення арбітражу компетенцією. Необхідною підставою арбітражного розгляду було додаткове вчинення третейського запису. При ухиленні однієї зі сторін від здійснення третей­ ського запису зазначений в арбітражному застереженні третейський суд не може розпочати арбітражний процес (арбітражне застереження фак­ тично не мало виконавчої сили)1. Подальший розвиток міжнародної торгівлі, поширення комерційних зв'язків вимагали приведення законо­ давства про міжнародний комерційний арбітраж цих країн до міжнарод­ но визнаних принципів, які набули закріплення в Типовому законі Юнсітрал, Нью-Йоркській конвенції 1958 р., Європейській конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 р. та ін. Сьогодні законодавства всіх країн визнають однакове значення обох видів арбітражної угоди (для звернення до арбітражу достатньо однієї з них). Утім, можливою є ситу­ ація, коли різні спори, що випливають з того самого зовнішньоекономіч­ ного договору, передаються на розгляд арбітражу на підставі різних видів арбітражної угоди. Така ситуація може виникнути якщо сторони перед­ бачають в арбітражному застереженні тільки певні категорії спорів, які будуть підлягати розгляду в арбітражному порядку. Відповідно, коли за цим договором виникає інший спір, розгляд якого не був передбачений арбітражним застереженням, тоді для застосування арбітражного по­ рядку сторони повинні вчинити третейський запис.

1 Притика Ю. Д. Правові засади формування і функціонування міжнародного комерційного арбітражу в Україні: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. - К., 1997. - С. 76-92.

131

Господарське право. Частина друга

Арбітражній угоді властивий принцип автономності, що має такі форми вияву.

1. Недійсність зовнішньоекономічного договору автоматично не тягне за собою недійсність включеного до нього арбітражного засте­ реження. Питання про дійсність арбітражного застереження як одно­ го із видів арбітражної угоди вирішується судом окремо, незалежно від факту дійсності/недійсності договору, в якому міститься застере­ ження.

Сторони в силу автономії волі можуть обрати право, що буде за­ стосовано до їхньої арбітражної угоди, відмінне від права, застосова­ ного до суті правового спору. Правом, застосованим до арбітражної угоди, регулюється низка питань, насамперед питання щодо її дійснос­ ті. Якщо сторони не визначили право, застосоване до їх арбітражної угоди, то таке право буде визначено судом або арбітражем. Згідно з Єв­ ропейською конвенцією про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 р., при відсутності вказівки сторін на право, застосоване до арбітражної угоди, суд застосовує право країни, в якій повинне бути винесене арбі­ тражне рішення, а при неможливості визначити місце винесення арбі­ тражного рішення в момент, суд визначає застосовне право відповідно до власних колізійних норм (як правило, у такому випадку підлягає застосуванню право, що має бути застосоване до суті суперечки). Від­ повідно до Типового закону Юнсітрал про Міжнародний комерційний арбітраж, арбітражне рішення, незалежно від місця його фактичного винесення, вважається винесеним у країні, де проходив арбітраж. Що ж стосується арбітражних регламентів, то в них здебільшого не врегу­ льоване питання про порядок визначення права, застосованого до ар­ бітражної угоди. Винятком є Арбітражний регламент Всесвітньої ор­ ганізації інтелектуальної власності, де передбачено, що арбітражна угода має відповідати або праву місця арбітражного розгляду, або пра­ ву, що застосовується до суті спору.

У загальному вигляді структура арбітражного застереження вигля­ дає так.

Гіпотеза застереження:

-вказівка на перелік спорів, які у разі їх виникнення будуть вирі­ шуватися за допомогою арбітражу (усі або окремі — це має бути чітко зазначено).

Диспозиція застереження:

-вид арбітражу (якщо обрано інституційний арбітраж, має бути зазначена його правильна назва; якщо обрано арбітраж аа Ьос, повинно

132

Розділ 2. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

додатково зазначатися місце арбітражу, число арбітрів та їх національ­ ність і кваліфікація; правила процедури;

- право, що застосовується до арбітражного застереження. Проблема обрання права, що має застосовуватися до арбітражної

угоди, значно ускладнюється, якщо національне законодавство про міжнародний комерційний арбітраж не відповідає Типовому закону Юнсітрал про Міжнародний комерційний арбітраж, Європейській кон­ венції про зовнішньоторговельний арбітраж. У зв'язку з цим бажано, щоб сторони окремо оговорили право, що має застосовуватись до ар­ бітражної угоди.

МТП рекомендовано використання для умови про арбітраж шриф­ ту червоного кольору або іншої якості та розміщення її вище місця, яке передбачене для підписів сторін. Однак, якщо у тексті самого договору міститься посилання на те, що договірні умови, які розміщені на зво­ ротному боці проформи, є його складовою частиною, арбітражне за­ стереження визнається дійсним.

2.12. Виконання іноземних арбітражних рішень

Інститут визнання та виконання іноземного рішення істотно по­ легшує захист прав суб'єктів правовідносин з іноземним елементом.

У світовій практиці існує дві основні системи, за якими відбуваєть­ ся визнання іноземних судових рішень.

1. Система екзекватури — безпосереднє визнання та виконання іноземного судового рішення (екзекватурою є постанова суду про дозвіл примусового виконання рішення).

2. Система англо-американського загального права — іноземне судове рішення утворює презумпцію для особи, на користь якої вине­ сено та розглядається як підстава для постанови нового рішення1.

Гарантії виконання арбітражної угоди як особливого договору, що володіє процесуальним ефектом, встановлює Нью-Йоркська конвенція про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень

1958 р., у якій на сьогодні бере участь понад 110 країн (для України Конвенція набула чинності 8 січня 1961 р.).

1 Данилькевич Н. И., Федоров О. Н. Междумародіюе частное право: Учебное пособие. - Днепропетровск: Арт-Пресс, 1999. - С. 181.

133

Господарське право. Частина друга

У країнах-учасницях Конвенції про визнання і приведення у вико­ нання іноземних арбітражних рішень діє система екзекватури. Відпо­ відно до Конвенції кожна країна-учасниця визнає письмову угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати в арбітраж усі або окремі спори, що виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з якимнебудь конкретним договірним або іншими правовідносинами, об'єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Кожна країнаучасниця визнає арбітражні рішення як обов'язкові і приводить їх до виконання, на умовах, викладених у даній Конвенції.

Згідно із положеннями Конвенції для визнання і приведення у ви­ конання арбітражного рішення, сторона, яка просить про це, повинна надати:

а) належним чином завірений оригінал арбітражного рішення або належним чином засвідчену його копію;

б) оригінал арбітражної угоди або належним чином засвідчену її копію.

Якщо арбітражне рішення або угода викладені неофіційною мовою тієї країни, де повинне відбутися визнання і приведення у виконання цього рішення, сторона, яка просить про зазначене, подає переклад цих документів відповідною мовою (переклад завіряється офіційним пере­ кладачем або дипломатичною чи консульською установою).

У визнанні або у виконанні арбітражного рішення незалежно від того, в якій державі воно було винесено, може бути відмовлено пише:

1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сто­ рона подасть компетентному суду, в якого просить визнання або вико­ нання, доказ того, що:

-одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздат­ ною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки — за законом дер­ жави, де рішення було винесено;

-сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або

зінших поважних причин вона не могла подати свої пояснення;

-рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови

зпитань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте, якщо поста­ нови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокрем­ лені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітраж-

134

Роздії 2. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

ного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана;

-склад третейського суду або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами, або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж;

-рішення ще не стало обов'язковим для сторін або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із за­ коном якої воно було прийнято;

2)якщо суд визнає, що:

-об'єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за його законодавством;

-визнання та виконання нього апоітражного рішення суперечить його публічному порядку.

2.13. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Спеціальні правові режими зовнішньоекономічної діяльності

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності стано­ вить систему заходів законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру, які спрямовані на забезпечення збалансованості економіки і рівноваги внутрішнього ринку України та створення найбільш спри­ ятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих за­ рубіжних країн, які здійснюються Україною в особі її органів у межах їх компетенції.

Державне регулювання зовнішньоекономічної оіяльності спрямова­ не на:

-захист економічних інтересів України та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

-створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономіч­ ної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності неза­ лежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здій­ снення інвестицій;

-заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму у сфері зов­ нішньоекономічної діяльності.

135

Господарське право. Частина друга

Україна самостійно формує систему та структуру державного регу­ лювання зовнішньоекономічної діяльності на її території. Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоеконо­ мічну діяльність суб'єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з чинним законодавством.

Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовніш­ ньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України, до компетенції якої належать:

-прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовніш­ ньоекономічної діяльності;

-затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України;

-розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

-укладання міжнародних договорів України відповідно до законів України про міжнародні договори України та приведення чинного за­ конодавства України у відповідність з правилами, встановленими цими договорами;

-встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяль­ ності на території України;

-затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких забороняється.

Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень:

-вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів України;

-здійснює координацію діяльності міністерств, державних коміте­ тів та відомств України з регулювання зовнішньоекономічної діяльнос­ ті; координує роботу торговельних представництв України в іноземних державах;

-приймає нормативні акти управління з питань зовнішньоеконо­ мічної діяльності у випадках, передбачених законами України;

-проводить переговори і укладає міжурядові договори України

зпитань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України про міжнародні договори України, забезпечує вико­ нання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та залучає до їх виконання інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах;

-відповідно до своєї компетенції, визначеної законами України, вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції про систему

136

Розділ 2. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

міністерств, державних комітетів і відомств — органів оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повнова­ ження яких не можуть бути вищими за повноваження Кабінету Міні­ стрів України, які вона має згідно із законами України;

-забезпечує складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України;

-здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду України;

-забезпечує виконання рішень Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй з питань зовнішньоекономічної діяльності.

Національний банк України в межах своїх повноважень:

-здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву України та інших державних коштовностей, які забезпечують плато­ спроможність України;

-представляє інтереси України у відносинах з центральними бан­ ками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансовокредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди;

-регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав;

-здійснює облік і розрахунки за наданими і одержаними держав­ ними кредитами і позиками, провадить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України у розпорядження Національного банку України;

-виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зовнішньо­ економічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого державного майна України;

-здійснює інші функції відповідно до Закону України «Про банки

ібанківську діяльність» та інших законів України. Національний банк України може делегувати виконання покладених на нього функцій банку для зовнішньоекономічної діяльності України.

Міністерство економіки України у межах своїх повноважень:

- забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зов­ нішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі відповідно до міжнародних договорів України;

- здійснює контроль за додержанням всіма суб'єктами зовнішньо­ економічної діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України;

137

Господарське право. Частина друга

-проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні роз­ слідування у порядку, визначеному законами України;

-виконує інші функції відповідно до законів України і Положення про центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики.

Державна митна служба України в межах своїх повноважень здій­ снює митний контроль в Україні згідно з чинними законами України.

Антимонопольний комітет України в межах своїх повноважень здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності законодавства про захист економічної конкуренції.

Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі в межах своїх повно­ важень:

-здійснює оперативне державне регулювання зовнішньоекономіч­ ної діяльності в Україні відповідно до законодавства України;

-приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань та застосування від­ повідно антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійсню­ ється шляхом:

-ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій;

-проведення комплексу заходів, спрямованих на попередження проявів недобросовісної конкуренції у сфері зовнішньоекономічної діяльності та захист інтересів національного товаровиробника;

-обліку окремих зовнішньоекономічних договорів;

-встановлення заборон на експорт/імпорт окремих видів товарів;

-запровадження спеціальних правових режимів зовнішньоеконо­ мічної діяльності;

-інші передбачені чинним законодавством заходи

•Ліцензування зовнішньоекономічних операцій — це комплекс ад­ міністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної по­ літики з надання дозволу на здійснення суб'єктом зовнішньоекономіч­ ної діяльності експорту (імпорту) товарів.

Ліцензування експорту (імпорту) товарів здійснюється у двох формах: а) автоматичного ліцензування; б) неавтоматичного ліцензування.

Автоматичне ліцензування — комплекс адміністративних дій ор­ гану виконавчої влади з питань економічної політики з надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом ви­ значеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встанов­ люються квоти (кількісні або інші обмеження). Автоматичне ліцензу­ вання експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення

138

Розділ 2. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

та видачі ліцензії не справляє обмежувального впливу на товари, екс­ порт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню. У разі припинення обставин, що були підставою для запровадження автоматичного ліцензування, а також у разі існування інших процедур, за допомогою яких можна розв'язати завдання, для вирішення яких воно запроваджується, авто­ матичне ліцензування імпорту має бути скасоване

Неавтоматичне ліцензування — комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення про­ тягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких вста­ новлюються певні квоти (кількісні або інші обмеження). Неавтоматич­ не ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії використовується в разі встановлення квот (кількісних або інших обмежень) на експорт (імпорт) товарів.

Ліцензування експорту товарів запроваджується в Україні у разі:

-значного порушення рівноваги щодо певних товарів на внутріш­ ньому ринку, які мають вагоме значення для життєдіяльності в Україні, особливо сільськогосподарської продукції, продуктів рибальства, про­ дукції харчової промисловості та промислових товарів широкого вжит­ ку першої необхідності або інших товарів. Таке ліцензування має тим­ часовий характер і застосовується до моменту відновлення рівноваги щодо певних товарів на внутрішньому ринку;

-необхідності забезпечення захисту життя, здоров'я людини, тва­ рин або рослин, навколишнього природного середовища, громадської моралі, національного багатства художнього, історичного чи археоло­ гічного значення або захисту прав інтелектуальної власності, а також відповідно до вимог державної безпеки;

-експорту золота та срібла, крім банківських металів;

-необхідності застосування заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника в разі обмеження експорту вітчизняних матеріалів, необхідних для забезпечення достатньою кількістю таких матеріалів вітчизняної переробної промисловості протягом періодів, коли внутріш­ ня ціна на такі матеріали тримається на рівні, нижчому за світову ціну, за умови впровадження Кабінетом Міністрів України плану стабілізації та за умови, що такі обмеження не повинні призводити до зростання експорту товарів такої галузі вітчизняної промисловості. Такі заходи застосовуються виключно на недискримінаційній основі;

-необхідності забезпечення захисту патентів, торгових марок та авторських прав;

139

Господарське право. Частина друга

-необхідності забезпечення виконання міжнародних договорів України.

Ліцензування імпорту товарів запроваджується в Україні у разі:

-різкого погіршення стану платіжного балансу та зовнішніх пла­ тежів (якщо інші заходи є неефективними);

-різкого скорочення або мінімального розміру золотовалютних резервів;

-необхідності забезпечення захисту життя, здоров'я людини, тва­ рин або рослин, навколишнього природного середовища, громадської моралі, національного багатства художнього, історичного чи археоло­ гічного значення або захисту прав інтелектуальної власності, а також відповідно до вимог державної безпеки;

-імпорту золота та срібла, крім банківських металів;

-необхідності застосування заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника у випадках зростання імпорту в Україну, що завдає значної шкоди або загрожує завданням значної шкоди національному товаровиробнику подібного або безпосередньо конкуруючого товару. Таке ліцензування має тимчасовий характер і застосовується на строк, який дає змогу не допустити завдання значної шкоди або компенсувати завдану значну шкоду національному товаровиробнику і дає йому мож­ ливість відновити його прибутковість;

-необхідності забезпечення захисту патентів, торгових марок та авторських прав;

-необхідності забезпечення виконання міжнародних договорів України.

Рішення про застосування режиму ліцензування експорту (імпорту) товарів, у тому числі встановлення квот (кількісних або інших обме­ жень), приймається Кабінетом Міністрів України за поданням Мініс­ терства економіки України з визначенням переліку конкретних товарів, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню, періоду дії ліцензування та кількісних або інших обмежень щодо кожного товару. В разі засто­ сування заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника рішення про запровадження режиму ліцензування приймається Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі згідно із законодавством.

Стосовно кожного виду товару може встановлюватися лише один вид ліцензії.

Ліцензії видаються на підставі заявок суб'єктів зовнішньоекономіч­ ної діяльності Міністерством економіки України, а також у межах на­ даних ним повноважень — відповідним органом Автономної Республі­

ко