Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
OiEVB_lektsiya_3.doc
Скачиваний:
10
Добавлен:
12.03.2016
Размер:
101.89 Кб
Скачать

«ОРГАНІЗАЦІЯ ГАЛУЗЕЙ РОСЛИННИЦТВА І ТВАРИННИЦТВА»

  1. Система, землеробства як організаційно-технологічна основа рослинництва.

2. Система тваринництва та її організаційно-економічна оцінка.

3. Система ведення обслуговуючих і підсобних промислових виробництв.

1. Система землеробства як організаційно-технологічна основа рослинництва

  • Систему ведення сільського господарства розглядають на різних рівнях - для кожного підприємства і для групи однотипних господарств. Важливими складовими елементами системи ведення господарства є системи ведення рослинництва і землеробства.

  • Система рослинництва - це сукупність технічних, технологічних, організаційних та економічних заходів щодо ведення його галузей. Як загальне поняття вона охоплює всі галузі рослинництва і раціональні способи ведення їх за природно-економічними зонами і складається з різних галузевих систем:

  • рільництва,

  • овочівництва,

  • садівництва,

  • лукопасовищного господарства і лісівництва.

  • Система землеробства - це комплекс агротехнічних, економічних та організаційних заходів, спрямованих на відновлення та підвищення родючості ґрунту, збільшення виробництва сільськогосподарської продукції з одиниці земельної площі при мінімальних затратах праці і коштів. Звідси, система землеробства є організаційно-технологічною основою рослинництва.

Система землеробства як комплексне поняття складається з великої кількості пов'язаних між собою елементів (ланок), основними з яких є:

  • 1) раціональна структура посівних площ;

  • 2) система обробітку ґрунту;

  • 3) система боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин;

  • 4) система полезахисного лісорозведення;

  • 5) систе­ма удобрення;

  • 6) система насінництва;

  • 7) система меліорації земель;

  • 8) система заходів підвищення продуктивності при­родних кормових угідь;

  • 9) система комплексної механізації виробництва;

  • 10) раціональна організація території аграрних формувань;

  • 11) заходи з охорони ґрунтів від водної і вітрової ерозії;

  • 12) підвищення якості продукції, поліпшення її зберігання та ефективної переробки, раціонального використання праці і засобів виробництва.

Основні системи землеробства: заліжна , перелогова, підсічно-вогнева, парова, травопільна, плодозмінна і паропросапна.

  • Заліжна, перелогова і підсічно-вогнева системи землеробства характерні для першого періоду розвитку землеробства. Родючість ґрунтів відновлювалась за рахунок природних процесів, без втручання людини. Землі протягом 3-5 років найчастіше засівались зерновими. Низький вміст гумусу, відсутність засобів боротьби з шкідниками, хворобами і бур'янами змушували землероба залишати їх на 20-30 років і освоювати нові землі. Заліжна і перелогова системи розвивались в степових і лісостепових районах, а підсічно-вогнева в лісовій зоні, де короткочасно використовувалась родючість звільнених від лісу ґрунтів, удобрених золою спалених дерев.

  • Парова система землеробства характерна для феодального суспільства. Вона виникла на основі перелогової системи внаслідок скорочення періоду перелогу до одного року та обробітку його для боротьби з бур'янами. Оброблений переліг називається паром, а система землеробства, відповідно, паровою. Це була трипільна зернова система з таким чергуванням культур: пар, озимій, ярі. Порівняно з перелоговою вона була більш інтенсивною. Заліжна, перелогова і парова - це екстенсивні системи землеробства. В цих системах тільки частина землі (50-66%) використовується під посіви.

  • Травопільна система землеробства виникла на основі парової з введенням посівів багаторічних трав для відновлення і підвищення родючості ґрунту та створення кормової бази для тваринництва. Найбільш повно травопільна система землеробства була опрацьована В.Р.Вільямсом. Вона включала правильну систему сівозмін (з 1-2 полями багаторічних трав), обробітку ґрунту, насінництва, меліоративних заходів, зокрема захисне лісорозведення. Відновлення і підвищення родючості ґрунту при цьому досягають завдяки посіву багаторічних трав, зокрема бобових, а також внесенню під окремі культури органічних і мінеральних добрив. Ця система відноситься до перехідних, а під посівами знаходиться 75-90% ріллі.

  • Плодозмінна система - одна з найбільш інтенсивних. Вона характеризується тим, що під посіви використовують всю площу ріллі, не залишаючи парового поля, тобто здійснюють постійну зміну культур - плодозміну. Відновленню і підвищенню родючості ґрунту при цій системі сприяють висока культура землеробства і, насамперед, внесення органічних і мінеральних добрив під усі вирощувані культури.

  • Просапна система землеробства характерна для південних районів недостатнього зволоження. При цій системі посіви зернових і просапних культур мають високу питому масу в загальній земельній площі. Вона має декілька різновидів: власне просапна система, зернопросапна, зернопаропросапна. Комплекс агрохімічних заходів просапної системи включає раціональне внесення і використання добрив, боротьбу з ерозією ґрунту, розробку і впровадження в практику системи зрошуваного землеробства. Ця система створює умови для впровадження повторних і пожнивних посівів.

Економічну оцінку систем землеробства здійснюють у двох напрямках: за рівнем інтенсивності та економічної ефективності.

Рівень інтенсивності системи землеробства визначають за такими показниками:

  • 1) розміром матеріальних, трудових ресурсів та коштів в розрахунку на одиницю земельної площі;

  • 2) кількість добрив в діючій речовині, внесених на одиницю зе­мельної площі;

  • 3) рівень розораності земель;

  • 4) питома маса площі посіву у площі ріллі;

  • 5) склад культур і структура посівних площ;

  • 6) обсяг механізованих робіт в умовних еталонних гектарах на гектар сівозмінної площі;

  • 7) питома маса просапних культур у структурі посівних площ.

Економічну ефективність системи землеробства визначають за такими показниками:

  • 1) вихід валової і товарної продукції на гектар сівозмінної площі, одиницю вартості виробничих фондів і виробничих затрат, людино-годину;

  • 2) розмір прибутку на одиницю земельної площі;

  • 3) урожайність сільськогосподарських культур;

  • 4) продуктивність праці на виробництві окремих видів продукції і у господарстві в цілому;

  • 5) собівартість одиниці продукції;

  • 6) рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва, його галузей і окремих культур.

  • Найбільш ефективною вважається така система землеробства, яка забезпечує виробництво максимальної кількості продукції при найменших затратах праці і коштів на її виробництво, що адекватно максимуму прибутку на одиницю земельної площі.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]