Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
курсова3.doc
Скачиваний:
14
Добавлен:
12.03.2016
Размер:
196.1 Кб
Скачать

39

План

Вступ………………………. .2ст.

1.Умови зимівлі бджіл………………………… 3

2.Підготовка бджіл до зимівлі…………………………

2.1 головна осіння ревізія пасіки…………

2.2 комфортні умови до зимівлі бджолосімей…

2.3 утеплення вуликів……………………

3.Нарощування молодих бджіл на зиму………………..

4.Складання гнізда на зиму……………..

5.Підгодівля бджолиних сімей на зиму……………..

5.1 підготовка д годування………………….

5.2 штучне підгодування…………………

6Способи зимівлі бджіл……………………..

6.1догляд за бджолами в зимівнику……………………

6.2 зимівля бджіл надворі……………………..

7.Захист бджолосімей від хвороб………………………….

8.Розрахункове завдання………………………………………

9.Висновок…………………………

Вступ

Більшість комах під час зимівлі впадають у глибокий анабіоз. Для того, щоб захистити себе від голоду і холоду, вони, починаючи з літа, постійно запасаються квітковим пилком (пергою) і медом, зберігаючи заготовлений корм у стільниках. Це дає можливість бджолиної сім'ї без шкоди для себе прожити зиму. Також бджоли після зимівлі, коли вони ні в чому не бідували, набагато швидше переходять в активний стан і починають вирощувати молоде покоління збиральниць нектару.

Ті бджолині сім'ї, які, починаючи з осені, займають по 8-9 і більше рамок, а також мають молоду матку і кормоозабезпеченність, їм набагато легше переносити і боротися з несприятливими зовнішніми умовами. До несприятливих умов можна віднести холод, ось чому зимівля бджіл є дуже важлива. Підготовлені сім'ї менше витрачають енергії (якщо викохатися з розрахунку на 1 кг маси бджіл) і корми для підтримки оптимальної температури всередині свого клубу, на початку весни дуже швидко розвиваються, сім'я постійно збільшується, а під час головного медозбору родина має вже достатню кількість робочих медоносних бджіл, що дозволяє отримати багато товарної продукції. Підготовка бджіл до зимівлі також включає в себе запас кормів. Брак кормів стримує розвиток бджолиних сімей навесні, ставить їх у залежність від хабар і погодних умов. До основного медозбору такі родини часто виявляються непідготовленими і не використовують його по максимуму. Щоб зимівля бджіл пройшла так сказати без втрат, необхідно приміщення для зимівлі бджіл

2.Умови зимівлі бджіл

Добра зимівля досягається розведенням зимостійких порід бджіл, пристосованих до місцевих умов; утриманням сильних і стійких проти захворювань сімей з великою кількістю молодих бджіл; своєчасним забезпеченням на період зимівлі достатньою кількістю доброякісних кормів і правильним розміщенням їх у стільниках, які ще не були в зимівлі; скороченням безобльотного періоду; створенням бджолам оптимальних умов температури, вологості і спокою.

За сукупністю ознак у зонах Лісостепу і Степу України найбільш зимостійкою є українська степова порода бджіл. У зоні Полісся місцеві українські бджоли за цією особливістю поступаються перед середньоросійськими, в зоні Карпат найбільш зимостійкою виявилась лінія 77 карпатських бджіл.

Менш зимостійкі в зонах Лісостепу і Степу сірі гірські кавказькі бджоли, але між ними трапляються сім'ї, які за багатьма показниками не поступаються перед зимостійкими бджолами. Їх можна використати при проведенні селекційної роботи на підвищення зимостійкості сірих гірських кавказьких бджіл. Італійські бджоли також мають дуже низьку зимостійкість.

В лісостеповій зоні карпатські, крайнські і помісні бджоли, а в зоні Степу сірі гірські кавказькі й помісні зимівлю переносять задовільно, зберігаючи достатню силу для нарощування сімей до взятку.

Лише сильні бджолині сім'ї добре переносять тривалий і важкий зимовий період. Вони значно менше витрачають корму на одиницю маси бджіл, рідко або й зовсім не хворіють на пронос та мають найменшу кількість підмору.

За даними Української дослідної станції бджільництва, бджоли, вирощені в сильних сім'ях, довше живуть після зимівлі, більше виховують розплоду й продуктивніші.

Сильні сім'ї рано весною починають вирощувати розплід і до виставлення бджіл із зимівника мають його в середньому на 20 % більше, ніж слабкі. Продуктивність сімей бджіл, які після зимівлі залишились сильними, весною в середньому на 15 % вища, ніж сімей, сформованих перед початком головного медозбору з бджіл слабких сімей і однакових (за силою, кількістю рамок у гнізді, розплоду та меду) із сильними.

Між ступенем зараження бджіл ноземою в бджолиних сім'ях весною і їх силою установлена достовірна зворотна кореляція, тобто чим менше уражено бджіл у сім'ях, тим вони сильніші.

3.Підготовка бджіл до зимівлі

Успішно зимують сім'ї з молодими матками і якомога більшою кількістю молодих бджіл. Восени у гнізді сімей з однорічними матками міститься 4,4 рамки розплоду, з дворічними — 2,6, а трирічними — тільки 1,5 рамки.

Під час зимівлі однорічних маток гине 0,2 %, дворічних — 2,9, а трирічних — 10 %.

Найкращими вважають маток, виведених під час головного медозбору або в перші дні після його закінчення. Вони краще перезимовують, а рано навесні або навіть і в кінці зими починають відкладати значну кількість яєць. Не можна запізнюватись з виведенням, бо виведені в пізні строки молоді матки можуть не спаруватись з трутнями, а від пізнього парування в сім'ях переважають старі бджоли.

Чим більше молодих бджіл у сім'ях іде в зимівлю, тим краще вона проходить. За результатами досліджень Української дослідної станції бджільництва, 61 % бджіл, які вийшли з яєць, відкладених маткою до 20 липня, відмирають зимою, а інші — рано навесні. Бджоли, виведені з яєць, відкладених маткою в кінці серпня — на початку вересня, добре перезимовують. Бджолині сім'ї з такими бджолами весною швидко набирають сили у результаті вирощування великої кількості розплоду. Бджіл, що вийшли з яєць, відкладених маткою у серпні, гине за зиму до 18 %, а у кінці вересня — на початку жовтня — до 30 %.

Молоді бджоли порівняно із старими рідше хворіють на нозематоз.

При підготовці бджіл до зимівлі звертають увагу на якість стільників. З ранньої весни дбають про створення необхідного запасу стільників для заміни старих і непридатних. Для цього при першій же можливості весною видаляють з гнізд чорні, запліснявілі, опроношені, з трутневими комірками, зім'яті, зіпсовані мишами, міллю тощо. Світло-коричневі стільники вважають придатними для відкладання яєць маткою, а чорні, які не просвічуються на сонці, підлягають вибракуванню.

Інтенсивніше нарощуються бджоли на зиму при наявності у гнізді нестарих стільників з добре відбудованими бджолиними комірками, в яких вивелось 2—3 покоління бджіл. Значною мірою це залежить і від принесення в гніздо свіжого корму.

Для забезпечення бджіл пізнім медозбором у міжряддях саду або після збирання озимих культур сіють фацелію, гречку, гірчицю чи інші медоноси в кінці червня — на початку липня.

При відсутності медозбору в природі деякі пасічники ставлять за вставну дошку гнізда маломедні рамки і відкривають запечатані медові комірки. Бджоли переносять мед у гніздо і в сім'ях створюється, такий стан, як під час взятку.

Добрі результати дає підгодівля медово-перговою сумішшю. При цьому кількість розплоду збільшується на 48 %. Для виготовлення суміші беруть 20 % перги від загальної кількості меду, спочатку її розтирають, додають стільки води, щоб утворилася маса, за консистенцією подібна до рідкої сметани, а потім додають необхідну кількість меду. Суміш згодовують бджолам у годівницях або заливають у стільники.

Дуже корисна для стимуляції нарощування бджіл підгодівля цукровим сиропом, виготовленим з 50 % цукру і 50 % парного коров'ячого молока або цукровим сиропом з добавкою 5 % сухих пекарських дріжджів. У останньому рецепті цукровий сироп готують з однакової кількості цукру і води. Пекарські дріжджі спочатку обливають окропом, а перед роздаванням корму змішують його з сиропом. На сім'ю потрібно 3—4 кг такого сиропу.

Часто використовують лише цукровий сироп (1:1) щодня по одній склянці кожній сім'ї. Проте кількість розплоду збільшується значно менше, ніж при застосуванні інших підгодівель або наявності взятку в природі.

Найкращий для зимівлі бджіл квітковий мед, зібраний під час сильного медозбору з конюшини, еспарцету, гречки, липи, буркуну; гірший соняшниковий, бо, зібраний в засушливі роки, він часто кристалізується під час зимівлі; непридатний — з нектару хрестоцвітих рослин ( ріпака, свиріпи, гірчиці), який кристалізується в стільниках ще до початку зимівлі. Незадовільно зимують бджоли на вересовому і падевому меду.

Наявність паді в меду визначають за допомогою спиртової та вапняної реакції і крапельним (за допомогою оцтовокислого свинцю) та електролітичним методами.

Для спиртової реакції беруть 1 г досліджуваного меду, поміщають його в пробірку і добавляють 1 мл дистильованої води. Після старанного перемішування до 1 мл одержаного розчину меду приливають 10 мл 96°-ного спирту-ректифікату. При наявності паді рідина каламутніє, а потім випадає осад з пластівців. Якщо мед містить невелику кількість паді, осаду у пробірці немає. Ця реакція не зовсім придатна для визначення паді в гречаному меду, бо вона дає помутніння розчину, яке є типовим для падевого меду.

Вапняну реакцію проводять за допомогою вапняної води, яку готують змішуванням однакових частин свіжогашеного або негашеного вапна та дистильованої води. Прозору рідину над осадом використовують після 12-годинного відстоювання. В пробірку наливають 1 мл водного розчину меду (1:1) і приливають 1 мл вапняної води, струшують і розчин нагрівають до кипіння. Помутніння і поява пластівців свідчить про наявність паді в меду.

За допомогою крапельного методу визначають не тільки наявність паді, а й її кількість. Він складний і тому можливий лише в лабораторних умовах. Якщо для розбавлення меду необхідно до 10 крапель розчину оцтовокислого свинцю, його вважають квітковим, цілком придатним для зимівлі бджіл; понад 60 крапель — падевим, непридатним; від 11 до 59 крапель — придатним для зимівлі бджіл лише при температурі в зимівнику 0—2 °С, напуванні бджіл водою, пізнішого перенесення вуликів у зимівник і ранішого виставлення із зимівника.

Електролітичним способом падь визначають за допомогою приладу, запропонованого М. Д. Оржевським (1958). Мед з домішкою паді має підвищений вміст мінеральних солей, що зумовлює кращу електропровідність його порівняно з квітковим. Відхилення за 15 поділок приладу вказує на наявність паді.

Перевіряють мед на наявність паді не пізніше 15 серпня. Недоброякісний мед відкачують, а бджолам дають потрібну кількість цукрового сиропу.

Таким чином поповнюють цукровим сиропом кормові зимові запаси і при недостатній кількості квіткового меду. Бажано на бджолину сім'ю використовувати не більше 8 кг, а в умовах вароатозної ситуації — 5—6 кг цукру. Згодовують цукровий сироп у серпні — першій половині вересня, щоб бджоли встигли його переробити і запечатати.

Перед згодовуванням цукрового сиропу гнізда бджолиних сімей скорочують. В гнізді залишають 4—5 повномедних рамок, заготовлених під час сильного медозбору, і приблизно стільки ж маломедних або залежно від сили сімей на 1—2 рамки більше чи менше. Льотки зменшують, гнізда утеплюють. Обов'язково 2—3 гніздові рамки повинні бути з пергою.

Цукровий сироп готують з 50 % цукру і 50 % води. Для цього кип'ятять воду, нею заливають цукор і розмішують до повного його розчинення. Оцтову кислоту додають в теплий сироп перед згодовуванням бджолам (0,3 мл 70 %-ної кислоти на 1 кг цукру). При цьому полегшується переробка цукру в мед, менше його витрачається на утворення одиниці корму. Цукровий мед з кислотою не так кристалізується під час зимівлі, бджоли менше опроношуються і хворіють на нозематоз, весною більше вирощують розплоду.

Сироп наливають у великі чисті годівниці, які у теплу погоду ставлять за вставною дошкою, а в прохолодну — поряд з крайньою гніздовою рамкою або зверху гнізда. Кожній сім'ї увечері, після закінчення льоту бджіл, дають за один раз 3—5 л цукрового сиропу.

Після перенесення сиропу бджолами в стільники даванки цукрового сиропу повторюють доти, поки в кожній рамці буде не менш як 2 кг корму при зимівлі в приміщеннях і 2,5—3 кг при зимівлі надворі. Після закінчення підгодівель годівниці з вулика виймають.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]