4.12. Льодовий режим річок

Із зниженням температури повітря нижче 0 ºС на річках утворюється льодовий покрив і вони переходять у фазу зимового режиму. Початком зимового періоду умовно вважають сталу появу від’ємних температур повітря, які супроводжуються виникненням на річці льодових явищ. Кінцем зимового періоду вважають момент очищення річки від льоду, хоч може було б більш правильно вважати кінцем цього періоду початок інтенсивного підвищення весняної води.

Льодовий режим річок– сукупність закономірно повторюваних процесів виникнення, розвитку та руйнування льодяних утворень на водних об’єктах.

Зимовий режим річок– це сукупність усіх процесів, які протікають у річках протягом періоду з переважанням від’ємних температур повітря. За характером зимового режиму всі річки поділяють на три групи:замерзаючі(наприклад, річки рівнинної території України),із нестійким льодоставом(гірські річки) інезамерзаючі(річки в субтропічних районах).

У льодовому режимі замерзаючих річок виділяють три фази: замерзання, льодостав і скресання. У зимовий період річка живе виключно за рахунок живлення ґрунтовими водами.

Замерзання– це фаза льодового режиму, для якої характерним є утворення льодяного покриву (сало, забереги, сніжниця, внутрішньоводний і донний лід, шуга, льодохід).

Початкова фаза осінніх льодових явищ сало– тонка льодова плівка, яка складається з прозорих льодових кристалів у вигляді дрібних голок.

Забережні– смуги тонкого нерухомого льоду вздовж берегів водотоків та водойм. Розрізняютьзабережні первинні, що утворюються внаслідок намерзання льоду вздовж берегів до льодоставу;наносні, нагромадження яких пов’язане із замерзанням крижин і шуги під час льодоходу;залишкові, що залишаються біля берегів після скресання водойм.

Сніжниця– накопичення снігу, що плаває у воді.

Внутрішньоводний лід– скупчення первинних льодяних кристалів, що утворюються в товщі води та на дні водного об’єкта. Він являє собою непрозору масу, яка складається з кристаликів льоду, що безладно розрослися.

Донний лід– внутрішньоводний лід, який утворюється на дні водного об’єкта.

Шуга – пухке накопичення льоду, що виникає зі спливаючого на поверхню внутрішньоводного льоду, сала, дрібнобитого льоду, забережнів. Може знаходитися в стані руху (шугохід) або закупорки живого перерізу в період льодоставу –зажори.

По мірі охолодження води починається утворення льоду безпосередньо на водній поверхні річки удалині від берегів. Льодохід– переміщення крижин і льодяних полів на річках та водосховищах під впливом течій. На великих річках він триває 10–12 днів, на малих – до 7 днів. Розрізняють осінній і весняний льодохід.

Льодостав– період, протягом якого на річках та інших водних об’єктах стоїть нерухомий льодовий покрив. У зоні мішаних лісів на річках України льодостав настає наприкінці листопада – у другій декаді грудня, у степовій зоні – наприкінці грудня. На річках Карпат льодостав утворюється наприкінці грудня – у першій декаді січня, але він не стійкий, що пояснюється великими швидкостями течії гірських річок.

У період льодоставу деякі ділянки річок протягом тривалого періоду, а інколи й протягом усієї зими, не замерзають. Простір чистої води серед льодяного покриву, утворений під впливом динамічних і термічних чинників, – це ополонка.Ополонки динамічного походженнявиникають на порожистих ділянках річок, а також нижче гребель гідроелектростанцій. Такі ополонки можуть бути місцями виникнення шуги, накопичення якої нижче ополонки спричиняє утворення зажорів.Ополонки термічного походженняутворюються у місцях виходу підземних вод або при скиданні підігрітих промислових стічних вод.

Простори чистої води серед льодового покриву, що утворюються внаслідок посування льоду – розводдя. Повороти річки, неглибокі перекати та інше можуть затримати крижини, які змерзаються і утворюють ніби льодову греблю, що перегороджує все русло, –затори. Затори можуть бути як під час осіннього, так і весняного льодоходу.

Унаслідок притоку до річки талих вод рівні води в них швидко підвищуються, льодовий покрив руйнується, і крига може частково рухатись униз і знову зупинятися – відбувається посування льоду. Таких посувань може бути декілька. Місцями в льодовому покриві з’являються промоїни й проталини.

Скресання – фаза льодового режиму, що характеризується руйнуванням льодового покриву. Скресання водних об’єктів проходить у різні строки і залежить від кліматичних умов, джерел живлення, будови русел річок, динаміки потоку тощо. Танення льоду найбільш інтенсивно відбувається коло берегів як за рахунок води, що збігає з басейну, так і в результаті того, що ґрунт нагрівається швидше. Внаслідок цього лід коло берегів руйнується і вздовж них утворюються смуги вільної від льоду води –закраїни. Рівень води швидко зростає, льодовий покрив руйнується, і крига може частково рухатися вниз і знову зупинятися – це посування криги.

Льодові явища на річках України. Льодовий режим визначається температурним режимом на території України в осінньо-зимовий період. Початок стійких льодових явищ на рівнинних річках із природним льодовим режимом і помірним підземним живленням поширюється з північного сходу на південний захід. Середні дати початку стійких льодових явищ на річках північного сходу України приходяться на 10–15 листопада, центральної частини - 16–25 листопада, на півдні – 25 листопада – 5 грудня. Ранні строки початку стійких льодових явищ випереджують середні на 2–3 тижні, а пізні – запізнюються більше ніж на 1 місяць.

Тривалість стійких льодових явищ змінюється від 10–25 до 50–90 діб. Льодовий режим на річках України в цілому нестійкий, за винятком верхів’я Десни, Сів. Дінця, Осколу та ін. Льодостав неодноразово переривається скресанням під час відлиг.

Очищення річок від льодових утворень відбувається через 5–10 діб після їхнього скресання.