5.1. Типи озер

І. Озерні улоговини утворюються під впливомендогенних(внутрішніх) таекзогенних(зовнішніх) процесів. Ендогенні процеси створюють на Землі великі і глибокі западини. Озера, які виникли в цих западинах, належать до озер тектонічного та вулканічного походження.

Озера ендогенного походження:

• Тектонічні озера утворюються в прогинах земної кори на рівни

нах (Ладозьке, Онезьке, Верхнє), у прогинах у горах (Маркаколь, Іссик-Куль, Алаколь), у передгірських западинах (Балхаш), у містах великих тектонічних тріщин (Байкал, Танганьїка). Вони великі за розмірами та глибокі.

• Вулканічні озеравиникають у кратерах згаслих вулканів (озера

на о. Ява, озера Больсена, Альбена, Авернське в Італії, Кроноцьке на Камчатці), серед лавових полів або в долинах річок, перегороджених лавою. Озера поширені в областях давньої або сучасної вулканічної діяльності (Японія, Сицилія, Ісландія, Закавказзя, Камчатка). Вулканічні озера є в Українських Карпатах (Липовецьке, Синє, Ворочівське).

Озера екзогенного походження:

• Гідрогені озерапов’язані з ерозійною і акумулятивною діяльніс

тю річок. До цієї групи озер належать: а) озера-старицізустрічаються в заплавах річок; б)плесові озераявляють собою розрізнені плеса пересохлих річок; в)дельтові озераутворюються в дельтах великих річок;лагуни та лимани морських узбереж – утворилися переважно внаслідок відокремлення від моря заток наносами (узбережжя Чорного, Азовського, Білого, Балтійського морів).

• Карстові озеравиникають у районах поширення вапняків,

гіпсів, доломітів і утворюються під дією впливу підземних вод на розчинні породи. Улоговини цих озер мають правильну овальну або округлу форму і досить значну глибину. Це озера Світязь, Пулемецьке, Кримне, басейну р. Онега, Кавказу та ін.

• Суфозійні озеравиникають внаслідок осідань, викликаних вими-

ванням підземними водами із ґрунту дрібних часток і цементуючих речовин. Ці озера поширені в степових і лісостепових районах (наприклад на півдні Західного Сибіру).

• Льодовикові озера виникли внаслідок дії льодовика. Льодовикові

озерні улоговини поділяють на: льодовиково-ерозійні, які виникли на кристалічних масивах Скандинавії, Канади;карові виникли на схилах гір (Альпи, Кавказ, Памір тощо);льодовиково-акумулятивні (моренні)утворилися внаслідок акумулятивної діяльності льодовиків і типові для Прибалтики, Полісся, північного заходу Росії;прильодовиковіутворилися внаслідок моренно-акумулятивної діяльності льодовика чи внаслідок підпруження річок безпосередньо льодовиком;надльодовикові, які виникають безпосередньо на льодовику.

Озера льодовикового походження є в Українському Поліссі (Лука) та в Українських Карпатах (Несамовите, Бребенескул).

Особливу категорію льодовикових озер складають ще малодослідженні озера, які розташовані в районах покривного заледеніння, наприклад, в Антарктиді. В останні роки в Антарктиді відкрито і досліджено значну кількість великих і малих озер, що мають різну площу, температуру, мінералізацію води, льодовий режим (є озера, які скресають влітку або завжди знаходяться під льодом). Прикладом може бути озеро Схід, яке відкрите нещодавно поблизу російської станції «Восток» в Антарктиді. Дзеркало цього озера знаходиться нижче поверхні льодовикового щита приблизно на 3800 м. Воно має площу більше 10 000 км², довжину 250 км, ширину 50 км, глибину 750 м.

• Термокарстові озераутворюються в областях розвитку вічної

мерзлоти внаслідок танення підземних пластів та лінз льоду. Це озера тундри та тайги, особливо характерні для району Якутії.

• Еолові озераутворюються під дією вітру в міждюнних

зниженнях або в улоговинах видування. Це озера Прибалтики, Казахстану, Середньої Азії.

• Метеоритні озераутворюються внаслідок падіння метеоритів

(оз. Каалі в Естонії).

• Органогенні озераутворюються на торфових болотах.

ΙΙ. За розміром поверхні дзеркала води озера поділяють на:

1) дуже великі– із площею (F) більше 1000 км²;

2) великі– із площею від 101 до 1000 км²;

3) середні– із площею від 10 до 100 км²;

4) малі– із площею менше 10 км².

ΙΙΙ. За ступенем сталостіозера буваютьпостійні та тимчасові(заповнюються водою лише у зволожені періоди року).

ΙV. За географічним положеннямозера поділяють наінтразональні, які знаходяться у тій же географічній зоні, що й водозбір озера, іполізональні, водозбір яких розташований у декількох географічних зонах. Малі озера на рівнинах, як правило, інтразональні, великі озера зазвичай полізональні. Полізональні також і гірські озера, водозбір яких розташований у декількох висотних ландшафтних зонах.

V. За характером водообмінуозера поділяються на безстічні та стічні.

Безстічніозера – це озера, які не мають ні поверхневого, ні підземного стоку, а витрачають воду лише на випаровування. Це Каспійське та Аральське море, озера Іссик-Куль, Балхаш, Чад та ін.

Стічні озера– це озера, із поверхні яких вода витрачається на поверхневий, підземний стік та на випаровування. Це озера Байкал, Онезьке, Ладозьке та ін. Серед стічних озер виділяютьсяпроточні озера– це озера, через які здійснюється транзитний стік річок. Це озера Чудське, Зайсан, Сарезьке.

Окрему групу складають озера з перемінним стоком– це озера, які мають стік під час водопілля та паводків, а в межень належать до безстічних озер, бо водотоки, які з них витікають, пересихають.Сліпі озерамають підземний стік – карстові озера.

VΙ. За співвідношенням складових витратної частинирівняння водного балансу всі озера, згідно з твердженням Б. Б. Богословського, поділяють на дві групи:стокові– це озера, у яких стік перевищує випаровування з їхньої поверхні – у_ст> Z_оз,випаровуючі, у яких випаровування перевищує стік – у_ст< Z_оз. Стокові озера, характерні для зони достатнього й надмірного зволоження, а випаровуючі – для зон недостатнього зволоження.

VІΙ. За співвідношенням складових прибуткової частинирівняння водного балансу озера поділяють на три типи:приточні, коли притік із водозбору переважає над опадами (у_пр > х_оз),нейтральні, коли притік із водозбору ~ опадам (у_пр~ х_оз),дощові, коли опади переважають над притоком (у_пр< х_оз).

VΙΙΙ. За ступенем солоності озера поділяють на прісні– вміст солі до 1 г/кг , або 1 ‰ (проточні озера, особливо в умовах вологого клімату);солонуваті– солоність від 1 до 25 ‰ (розташовані в зоні степів та напівпустель);солоні – вміст солі дорівнює солоності вод Світового океану (від 25 до 50 ‰) тасоляні, або мінеральні– солоність понад 50 ‰.

IХ.За хімічним складом водиозера поділяють на три групи:гідрокарбонатнііз переважанням іонів НСО‾₃(більшість прісних озер);сульфатнііз переважанням сірчаних сполук (характерні такі води для солонуватих озер) і хлориднііз переважанням іонів Cl‾ (такі води характерні для солоних озер).

Х. За умовами живлення водних організмів(трофічними умовами) озера поділяють на:

• оліготрофніозера – це глибокі озера, які бідні на рослинний

планктон та поживні речовини, із незначною мінералізацією (окрім кальцію) і рівномірним розподілом кисню влітку та взимку;

• евтрофні озера– це водойми з великим умістом поживних речо

вин; зазвичай неглибокі, добре прогріваються влітку, із великим умістом органічних речовин та зі зменшенням кисню до дна;

• дистрофні озера– ці озера бідні на поживні речовини; поширені

в сильно заболочених районах; мінералізація води незначна, вміст кисню знижений, тому що витрачається на окислення органічних речовин;

• мезотрофні озера– це озера із середніми трофічними умовами.