10.18. Проблеми охорони вод Світового океану

Води Світового океану забруднюються шкідливими для життя речовинами. Основні джерела надходження антропогенних забруднень у Світовий океан: річкові води, підводні випуски побутових і промислових стічних вод; атмосферне забруднення; зливові стоки; забруднення від діяльності гірничодобувної промисловості в межах берегової зони і шельфу, континентального схилу і ложа; забруднення від водного транспорту; вторинне забруднення з донних відкладів; забруднення, пов’язане з дампінгом; абразія берегової зони; захоронення на морському дні токсичних і радіоактивних речовин.

За світовою статистикою, основним забруднювачем Світового океану є нафта. Близько 40 % її приносять в океан річки та стічні води міст, портів і виробництв, розташованих на узбережжі. Надходить вона також внаслідок аварій танкерів з нафтопродуктами, від флоту, нафтогазових платформ. Нафта і нафтопродукти потрапляють у Світовий океан під час промивання танкерів, аварій нафтових свердловин і нафтоналивних суден. Установлено, що тонка плівка з 1 тонни нафти може покрити 12 км²поверхні води. Нафта – надзвичайно небезпечний для водних екосистем забруднювач. Її плівка завтовшки у частинку міліметра на поверхні води повністю припиняє життєво необхідний обмін речовин, тепло– і газообмін між водою та атмосферою і призводить до загибелі планктону.

Сильно забруднені води нафтопродуктами Ірландське, Північне, Середземне, Аравійське, Південно-Китайське, Жовте моря, а також Мексиканська, Венесуельська та Біскайська затоки. Катастрофічне положення склалось у Перській затоці. Нафтопродуктами вражені відкриті простори Тихого океану від Гавайських островів до Аляски та північна частина Атлантики.

До найзабрудненіших акваторій світу відносять бухти Токіо, Калькутти, Карачі, Нового Орлеана, Шанхая, Баку, Бангкока, Владивостока, Санкт-Петербурга, Мурманська.

Другими за небезпекою серед забруднювачів Світового океану є радіоактивні речовини– тверді й рідкі відходи ядерної промисловості, відпрацьовані ядерні реактори, устаткування. Значну екологічну проблему становить безконтрольне поховання радіоактивних та інших високотоксичних відходів на дні Світового океану. Так, у 1977 р. Англія, Нідерланди, Бельгія, Швейцарія скинули на дно океану 5.6 млн т радіоактивних відходів. Від радіоактивного забруднення постраждали рослини й тварини. Радіоактивність деяких планктонних організмів у 1000 разів більша за радіоактивність води, а риби, що поїдали цей планктон – у 50 тис. разів. Запливаючи далеко від місця зараження, риба стає носієм радіоактивного забруднення. На жаль, ще існують інші джерела цього забруднення: відходи атомних підводних човнів та інших суден, заводи для очищення уранової руди. Загальне радіоактивне забруднення Світового океану з вини людини досягає 1.5 · 10⁹Кі, що майже у 300 разів перевищує обсяги забруднення біосфери від Чорнобильської катастрофи.

Високим рівнем екологічного ризику серед забруднювачів Світового океану відзначаються також важкі метали, які надходять в океан з річковим стоком, стічними водами промислових підприємств прибережних міст та з атмосферними опадами.

Щорічно у Світовий океан виноситься до 900 км³вод, забруднених ртуттю, свинцем, фосфором та іншими речовинами. Як правило, вони токсичні і, нагромаджуючись у клітинах, передаються харчовим ланцюгом від нижчих до вищих організмів і аж до людини. Так, отруєння населення біля бухти Мінамата (Японія) вивільненими сполуками ртуті з ацетальдегідного виробництва вказує на загрозу важких металів. Відходи викидаються кораблями через люки. Небезпечним є передусім викидання рідкої кислоти з титанопігментного виробництва (до 25 % сірчаної кислоти, різні солі важких металів, насамперед FeSO₄). Вони пов’язуються зі збільшенням захворювань шкіри у риб.

Води морів і Світового океану забруднюються й побутовими викидами. Із суходолу, барж, суден надходять у води фекалії, різноманітний брухт тощо, що нерідко призводить до виникнення інфекційних захворювань людей (дизентерії, холери та ін.), порушує кисневий режим. За підрахунками англійських учених, щодня у Світовий океан із суден викидається 6.8 млн металевих, 0.64 млн паперових, 0.46 млн пластмасових предметів. Значної небезпеки завдає забруднення вод пластмасовими виробами, які, припливаючи до берегів, забруднюють їх. Американські спеціалісти підрахували, що тільки в районі Гавайських островів в океані плаває 35 млн шт. пустих пластикових і 70 млн шт. скляних пляшок. Великої шкоди завдають мільйони пластикових і поліетиленових упаковок, що їх скидають з кораблів. Вони потрапляють до шлунків акул, черепах, дельфінів та ін., спричиняючи їхню загибель.

Вкрай негативно позначається на екосистемах Світового океану дампінг, яким зловживають країни, що мають вихід до моря. Для захоронення у море вивозять не тільки сміття, побутові та промислові тверді відходи, а й будівельне сміття, бурові та промислові шлаки, ґрунт від днопоглиблювальних робіт, вибухові та хімічні речовини. Обсяги дампінгових захоронень досягли 10 % всієї маси забруднюючих речовин, що надійшли у Світовий океан. У цих районах збільшується каламутність води, накопичуються важкі метали, сірководень, забруднюються донні відклади.

Теплове забрудненняморських вод виникає внаслідок скидання нагрітих стічних вод прибережними електростанціями і заводами, коли температура морської води підвищується на 6–8 ºС, що погіршує екологічні умови.

Дуже велику потенційну небезпеку для Світового океану становить радіоактивне забруднення, пов’язане з можливим випробуванням ядерної зброї під водою та під землею ядерними державами (США, Росія, Китай, Великобританія, Ізраїль, КНДР) та наявність в океанах великої кількості атомних підводних човнів із потужною ядерною зброєю.

Іншою проблемою є спалювання хімічних відходів, здебільшого галогенових вуглеводнів, у відкритому морі. Ступінь згорання 99.9 % не виключає вивільнення ультраотруйних речовини (діоксану).

Боротьба за чистоту Світового океану набуває глобального масштабу. Проводиться міжнародний контроль за станом океану, діє система штрафів за забруднення акваторій. Більшість торговельних і риболовецьких суден оснащено ємностями для утилізації сміття і нафтовідходів. У портах вони здаються на перероблення. Тут діють спеціальні станції хімічного очищення, судна для збирання нафтової плівки тощо. Застосовуються механічні, хімічні та біологічні методи очищення. Механічні базуються на відсіюванні забруднень через фільтри. Хімічні ґрунтуються на застосуванні хімічних реагентів, що сприяють випаданню в осад колоїдних і частково розчинених речовин. Біологічні методи полягають у бактеріальному очищенні води, завдяки якому через 92 год. у воді залишається 0.5 % хворобливих бактерій.

Уникнути глобальної загрози, яка нависла над океанами і морями в результаті антропогенного впливу, можна лише уклавши міжнародні угоди про контроль за скиданням забруднювальних речовин, про створення служби охорони берегової зони, контроль за виловом риб і тварин, створення морських заповідників, заказників, національних парків, визначення допустимих концентрацій забруднення, відновлення природних ресурсів, екологічну освіту населення.

Контрольні питання

1. Світовий океан. Океан. Визначення.

2. Складові частини океану.

3. Назвіть докази розширення дна океанів.

4. Чим відрізняються за походженням океанічні хребти від гірських споруд суходолу?

5. Охарактеризуйте методи вивчення геологічної будови і рельєфу дна.

6. Які основні елементи рельєфу дна океану?

7. Донні відклади в океанах і морях.

8. Хімічний склад морської води.

9. Які фактори визначають стратифікацію солоності й температури морської води?

10. Солоність води. Методи її визначення.

11. Сольовий склад вод океанів.

12. Розподіл солоності на поверхні Світового океану.

13. Чому Тихий океан найтепліший?

14. Як формується тепловий і водний баланс морів і океанів?

15. Розподіл температури води на поверхні океанів.

16. Густина морської води. Як змінюється густина морської води з глибиною?

17. Морський лід, його класифікація та закономірності руху.

18. Які фізичні властивості морського льоду?

19. Оптичні та акустичні властивості морської води.

20. Вітрове хвилювання в океанах і морях.

21. Характеристики хвиль.

22. Цунамі.

23. Сейші.

24. Бурун.

25. Припливи та відпливи в океанах та морях.

26. Морські течії та їх класифікація.

27. Загальна схема поверхневих течій в океані.

28. Водні маси океану.

29. Яке значення Світового океану у формуванні кліматів Землі?

30. Взаємодія океану і атмосфери, в чому і як проявляється?

31. Як змінюється рівень морів та океанів?

32. Ресурси Світового океану, їх використання.

33. На які групи поділяються живі організми Світового океану?

34. Що розуміють під продуктивністю океанів і морів?

35. В чому полягає негативний вплив людини на океани і моря?

36. Що має включати концепція охорони вод Світового океану?

Список рекомендованої літератури:

1. Богданов Д. В. География Мирового океана./ Д. В. Богданов.– М. : Наука, 1978.

2. Волошин І. І. Географія Світового океану: Навч. посібник для вчителів серед. загальноосвіт. шк./ І. І. Волошин, В. Г. Чирка. – К. : Перун, 1996. – 224 с.

3. Гидрология: Учебник для вузов/ В. Н. Михайлов, А. Д. Добровольский, С. А.Добролюбов.– М. : Высш. школа,2005. –463 с.: ил.

4. География Мирового океана / Под ред. К. К. Маркова. – Л. : Наука, 1979–1985. Физическая география, 1980; Тихий океан, 1981; Индийский океан, 1982; Атлантический океан, 1984; Северный Ледовитый океан, 1985.

5. Жуков Л. А. Общая океанология /Л. А. Жуков. – Л. : Гидрометеоиздат, 1976. – 376 с.

6. Леонтьев О. К. Физическая география Мирового океана/ О. К. Леонтьев. – М .: Изд-во МГУ, 1982. – 200 с.

7. Леонтьев О. К. Морская геология/ О. К. Леонтьев. – М.:Высшая школа, 1982. – 344 с.

8. Океанографическая энциклопедия. – Л .: Гидрометеоиздат, 1974. –

631 с.

9. Степанов В. Н. Природа Мирового океана/ В. Н. Степанов. – М. : Просвещение, 1982. – 192 с.

10. Суховей В. Д. Моря Мирового океана/ В. Д. Суховей. – Л. : Гидрометеоиздат, 1986. – 288 с.