1. Особливості сучасних інформаційних систем з погляду безпеки

Програмно-технічні заходи – це заходи, спрямовані на контроль комп’ютерної сутності устаткування, програм та даних.

Відомо, що основні втрати є наслідком дій легальних користувачів комп’ютерних систем, по відношенню до яких процедурні регулятори малоефективні. Головні вороги – некомпетентність і неакуратність при виконанні службових обов’язків, і лише програмно-технічні заходи здатні їм протистояти.

Комп'ютери допомогли автоматизувати багато галузей людської діяльності. Цілком природним представляється бажання покласти на них і забезпечення власної безпеки. Навіть фізичний захист все частіше доручають не охоронцям, а інтегрованим комп’ютерним системам, що дозволяє одночасно відстежувати переміщення співробітників і по організації, і по інформаційному простору.

Проте, швидкий розвиток інформаційних технологій не тільки надає нові можливості, але й об’єктивно утруднює забезпечення надійного захисту, якщо спиратися виключно на заходи програмно-технічного рівня. Причин тому декілька:

• підвищення швидкодії мікросхем, розвиток архітектури з високим ступенем паралелізму дозволяє методом грубої сили долати бар’єри (перш за все криптографічні), що раніше здавалися неприступними;

• розвиток мереж і мережевих технологій, збільшення кількості зв’язків між ІС, зростання пропускної спроможності каналів розширюють коло зловмисників, що мають можливість організовувати атаки;

• поява нових інформаційних сервісів веде і до утворення нових вразливих місць як “усередині” сервісів, так і на їх стиках;

• конкуренція серед виробників програмного забезпечення примушує скорочувати терміни розробки, що призводить до зниження якості тестування і випуску продуктів з дефектами захисту;

• нав'язувана споживачам парадигма постійного нарощування потужності апаратного і програмного забезпечення не дозволяє довго залишатися в рамках надійних, апробованих конфігурацій і, крім того, вступає в конфлікт з бюджетними обмеженнями, через що знижується частка асигнувань на безпеку.

Перераховані причини зайвий раз підкреслюють важливість комплексного підходу до інформаційної безпеки, а також необхідність гнучкої позиції при виборі і супроводі програмно-технічних регуляторів.

Центральним для програмно-технічного рівня є поняття сервісу безпеки.

Визначення потрібного набору сервісів безпеки здійснюється виходячи з таких видів заходів безпеки:

• заходи, що перешкоджають порушенням ІБ;

• заходи виявлення порушень;

• заходи, що звужують зону дії порушень;

• заходи з виявлення порушника;

• заходи відновлення режиму безпеки.

У теперішній час рекомендується застосовувати такий набір сервісів:

• ідентифікація і автентифікація;

• управління доступом;

• протоколювання та аудит;

• шифрування;

• контроль цілісності;

• екранування;

• аналіз захищеності;

• забезпечення відмовостійкості;

• забезпечення безпечного відновлення;

• тунелювання;

• управління.

Якщо зіставити наведений перелік сервісів з класами функціональних вимог “Загальних критеріїв”, то тут додалися такі сервіси як екранування, аналіз захищеності і тунелювання. Ці сервіси мають важливе значення самі по собі і, крім того, можуть комбінуватися з іншими сервісами для отримання необхідних захисних засобів.

Сукупність перерахованих вище сервісів безпеки називають повним набором. Вважається, що його, в принципі, достатньо для побудови надійного захисту на програмно-технічному рівні, але при дотриманні цілого ряду додаткових умов (відсутність вразливих місць, безпечне адміністрування тощо).

Більшість сервісів безпеки належать до превентивних заходів. Аудит і контроль цілісності здатні допомогти у виявленні порушень; активний аудит, дозволяє запрограмувати реакцію на порушення з метою локалізації та/або дослідження. Спрямованість сервісів відмовостійкості і безпечного відновлення очевидна. Нарешті, управління грає інфраструктурну роль, обслуговуючи всі аспекти ІС.

ІС типової сучасної організації є достатньо складним утворенням, побудованим за багаторівневою архітектурою клієнт/сервер, яке користується численними зовнішніми сервісами і, в свою чергу, надає власні сервіси зовні. Навіть порівняно невеликі магазини, що забезпечують розрахунок з покупцями за пластиковими картками (і, звичайно, мають зовнішній Web-сервер), залежать від своїх інформаційних систем і, зокрема, від захищеності всіх компонентів систем і комунікацій між ними.

З погляду безпеки найбільш істотними є такі аспекти сучасних ІС:

• корпоративна мережа має декілька частин, які можуть бути територіально рознесені, зв’язки між якими знаходяться у веденні зовнішнього постачальника мережевих послуг, виходячи за межі зони, контрольованою організацією;

• мережа має одне або декілька підключень до Internet;

• на кожному з виробничих майданчиків можуть знаходитися критично важливі сервери, в доступі до яких мають потребу співробітники, що працюють на інших майданчиках, мобільні користувачі і, можливо, співробітники інших організацій;

• для доступу користувачів можуть застосовуватися не тільки комп’ютери, але й пристрої, що використовують бездротовий зв'язок;

• до доступності інформаційних сервісів висуваються жорсткі вимоги, стосовно необхідності цілодобового функціонування з часом простою, який не перевищує декількох хвилин;

• ІС є мережею з активними агентами, тобто в процесі роботи програмні компоненти, такі як аплети або сервлети, передаються з однієї машини на іншу і виконуються в цільовому середовищі, підтримуючи зв’язок з віддаленими компонентами;

• не всі призначені для користувача системи контролюються мережевими та/або системними адміністраторами організації;

• програмне забезпечення, не може вважатися надійним, в ньому можуть бути помилки, що створюють проблеми із захистом;

• конфігурація ІС постійно змінюється на рівнях адміністративних даних, програм, апаратури (змінюється склад користувачів, привілеї, версії програм, з’являються нові сервіси, нова апаратура тощо).

Слід враховувати ще два моменти. По-перше, для кожного сервісу основні грані ІБ (доступність, цілісність, конфіденційність) трактуються по-своєму. Цілісність з погляду системи управління базами даних і з погляду поштового сервера – речі принципово різні. Безглуздо говорити про безпеку локальної або іншої мережі, якщо мережа включає різнорідні компоненти. Слід аналізувати захищеність сервісів, що функціонують у мережі. По-друге, основна загроза ІБ організацій як і раніше виходить не від зовнішніх зловмисників, а від власних співробітників.