2. Принципи Архітектурної безпеки

Сервіси безпеки, якими б потужними вони не були, самі по собі не можуть гарантувати надійність програмно-технічного захисту. Тільки перевірена архітектура здатна зробити ефективним об’єднання сервісів, забезпечити керованість ІС, її здатність розвиватися і протистояти новим загрозам при збереженні таких властивостей, як висока продуктивність, простота і зручність використання.

Основою вирішення проблеми архітектурної безпеки мережевих конфігурацій є такі три принципи:

• створення та впровадження єдиної політики безпеки;

• забезпечення конфіденційності і цілісності при мережевих взаємодіях;

• формування складених сервісів таким чином, щоб кожен компонент мав повний набір захисних засобів і, із зовнішньої точки зору, був єдиним цілим (не повинно бути інформаційних потоків, які йдуть до незахищених сервісів).

З практичної точки зору важливими є такі принципи архітектурної безпеки:

• безперервність захисту у просторі та часі, неможливість оминути захисні засоби. Якщо у зловмисника або незадоволеного користувача з’явиться можливість оминути захисні засоби, він, зрозуміло, так і зробить;

• дотримання визнаних стандартів, використання апробованих рішеньпідвищує надійність ІС та зменшує вірогідність потрапляння в ситуацію, коли забезпечення безпеки буде вимагати непомірно великих витрат і принципових модифікацій;

• ієрархічна організація ІС з невеликою кількістю об’єктів на кожному рівнінеобхідна з технологічних міркувань. При порушенні даного принципу система стане некерованою і, отже, забезпечити її безпеку буде неможливо;

• посилення найслабкішої ланки. Надійність будь-якої оборони визначається найслабкішою ланкою. Зловмисник не боротиметься проти сили, він обере легку перемогу над слабкістю. (Часто найслабкішою ланкою виявляється не комп'ютер або програма, а людина, і тоді проблема забезпечення ІБ набуває нетехнічного характеру);

• неможливість переходу в небезпечний станозначає, що за будь-яких обставин, зокрема нештатних, захисний засіб або повністю виконує свої функції, або повністю блокує доступ;

• мінімізація привілеїв– надання користувачам та адміністраторам тільки тих прав доступу, які необхідні їм для виконання службових обов’язків. Цей принцип дозволяє зменшити збиток від випадкових або навмисних некоректних дій користувачів і адміністраторів;

• розділення обов’язківприпускає такий розподіл ролей та відповідальності, щоб одна людина не може порушити критично важливий для організації процес або створити пролом у захисті за замовленням зловмисників. Зокрема, дотримання даного принципу особливо важливо для запобігання зловмисним або некваліфікованим діям системного адміністратора;

• ешелонування оборони означає, що не треба покладатися на один захисний рубіж, яким би надійним він не здавався. За засобами фізичного захисту повинні слідувати програмно-технічні засоби, за ідентифікацією і автентифікацією – управління доступом і, як останній рубіж, – протоколювання та аудит. Ешелонована оборона здатна, принаймні, затримати зловмисника, а завдяки наявності такого рубежу, як протоколювання та аудит, його дії не залишаться непоміченими;

• різноманітність захисних засобів припускає створення різних за своїм характером оборонних рубежів, щоб від потенційного зловмисника було потрібне оволодіння різноманітними і, по можливості, несумісними між собою навичками;

• простота і керованість ІС в ціломуі захисних засобів особливо. Тільки для простого захисного засобу можна формально або неформально довести його коректність. Тільки у простій і керованій системі можна перевірити узгодженість конфігурації різних компонентів і здійснювати централізоване адміністрування.

Для забезпечення високої доступності (безперервності функціонування) необхідно дотримуватися таких принципів архітектурної безпеки:

• внесення до конфігурації тієї або іншої форми надмірності (резервне устаткування, запасні канали зв’язку тощо);

• використання засобів виявлення нештатних ситуацій;

• використання засобів реконфігурації для відновлення, ізоляції та/або заміни компонентів, що відмовили або піддалися атаці на доступність;

• розосередженість мережевого управління, відсутність єдиної точки відмови;

• виділення підмереж та ізоляція груп користувачів один від одного. Даний принцип, який є узагальненням принципу розділення процесів на рівні операційної системи, обмежує зону ураження в разі порушень ІБ.

Ще один важливий архітектурний принцип – мінімізація обсягу захисних засобів, що виносяться на клієнтські системи. До необхідного мінімуму слід віднести реалізацію сервісів безпеки на мережевому і транспортному рівнях і підтримку механізмів автентифікації, стійких до мережевих загроз.