ВСТУП
В умовах ринкових перетворень зростає роль бухгалтера в організації та здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства. Виходячи з цього, майбутні облікові працівники повинні володіти глибокими теоретичними знаннями та практичними навичками і вміти користуватися ними в реальному житті. Виробнича практика студентів є невід’ємною частиною процесу ступеневої підготовки магістрів по бухгалтерському обліку, аудиту та аналізу господарської діяльності у вищому навчальному закладі.
Базою проходження практики є сільськогосподарське «Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка». Об’єктом практики виступає майно підприємства, його капітал, зобов’язання та господарські операції, що викликають зміни в складі засобів підприємства та джерел їх утворення. Суб’єктом практики є саме підприємство.
Метою практики є оволодіння студентами сучасними методами та формами організації ведення бухгалтерського обліку, контролю і аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, формування у студентів на базі одержаних ними у навчальному закладі знань професійних умінь, навичок, необхідних для прийняття самостійних рішень у реальних ринкових умовах. Завданням виробничої практики є:
вивчення організації роботи обліково-контрольного апарату підприємства;
систематизація, закріплення та поглиблення теоретичних та практичних знань з дисципліни «Організація бухгалтерського обліку»;
розвиток навичок самостійної праці зі спеціальною літературою, законодавчими та нормативними актами, сучасними фаховими виданнями з питань організації обліку;
ознайомлення з функціональними обов’язками бухгалтерії, розподілом функціональних обов’язків між працівниками економічної служби підприємства;
накопичення досвіду та практичних навичок виробничої діяльності зі спеціальності, ознайомлення з методикою організації обліку;
набуття вмінь застосовувати можливості інформаційних систем при проведенні аналітичних, контрольних та облікових процедур;
набуття навичок щодо виконання науково-дослідної роботи студентів, підготування наукових доповідей і статей.
Розділ 1 організація бухгалтерського обліку
Принципи організації бухгалтерського обліку на підприємстві
Бухгалтерський облік є складовою частиною процесу управління, впорядкованою системою збору, класифікації, накопичення, реєстрації й узагальнення інформації у грошовому вимірнику про майно, капітал і зобов’язання підприємства та їх рух шляхом суцільного, безперервного і документального відображення всіх господарських операцій. Бухгалтерський облік повинен забезпечувати безпосереднє отримання інформації про всі сфери господарської діяльності та суспільного життя.
Бухгалтерський облік є складовою системою – сукупністю елементів, пов’язаних між собою та об’єднаних в єдине ціле. Виступаючи ланкою зв’язку між господарською діяльністю та особами, які приймають рішення, бухгалтерський облік: по-перше, вимірює господарську діяльність шляхом реєстрації даних про неї для подальшого використання; по-друге, виконує обробку даних та інтерпретує їх таким чином, щоб вони набули практичної корисності; по-третє, передає у вигляді звітів інформацію тим, хто використовує її для прийняття управлінських рішень. Отже дані про господарську діяльність є входом до системи бухгалтерського обліку, а інформація для осіб, що приймають рішення, – виходячи з неї [4, с. 15].
Метою організації обліку є удосконалення та раціоналізація обробки інформації, розподіл робіт між персоналом бухгалтерії, наукова організація праці. Покращення аналітики та оперативності бухгалтерського обліку залежать від раціональної організації як бухгалтерського обліку, так і функціонування облікового апарату.
Порядок організації і ведення бухгалтерського обліку в Україні регламентується Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Документ, який повністю регламентує діяльність організації щодо будь-яких питань це Статут підприємства (Додаток А).
Завдання організації обліку – своєчасне, повне, достовірне відображення всіх фактів господарської діяльності, які були здійснені на підприємстві; обробка даних за допомогою відповідних процедур, прийомів та способів; складання на основі отриманого масиву обробленої інформації фінансової звітності та подачі їх зацікавленим користувачам; розробка концепції облікової політики підприємства; межі застосування фінансового та управлінського обліку.
Основними передумовами раціональної організації обліку на підприємстві є наступні:
урахування організаційної структури підприємства особливостей застосовуваної техніки і технології, організації виробництва;
визначення характеру й обсягу інформації необхідної для обґрунтування оперативних, тактичних і стратегічних рішень;
урахування законодавчих і нормативних актів щодо здійснення підприємницької діяльності та обліку і звітності;
встановлення облікових взаємовідносин бухгалтерії з оперативно відокремленими підрозділами підприємства [9, с. 174].
Засади бухгалтерського обліку в Україні містяться в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV. Зокрема в його ст. 4 наведені основні принципи, на яких ґрунтується організація бухгалтерського обліку в Україні. А саме:
1) обачність – передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
2) повне висвітлення — вимагає, щоб фінансова звітність містила всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, які приймаються на її основі;
3) автономність — передбачає, що кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, в зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;
4) послідовності – постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики, при цьому зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;
5) безперервність діяльності — за ним оцінка активів та зобов’язань підприємства здійснюється виходячи із припущення, що його діяльність буде тривати далі;
6) нарахування та відповідності доходів і витрат — зобов’язує з метою визначення фінансового результату звітного періоду порівнювати доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати повинні відображатися в бухгалтерського обліку та фін звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;
7) превалювання сутності над формою – передбачає облік операцій відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
8) історична (фактична) собівартість — за ним пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
9) єдиний грошовий вимірник — передбачає вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці;
10) періодичність – передбачає можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.
Окрім вищезазначених принципів бух обліку, які встановлені законодавчо, можна також виділити і інші принципи. Вони визначені зокрема практикою діяльності підприємства: цілісність, всебічність, субординація, динамічність, системоутворюючих відносин, ритмічність, адаптивність, прямоточність, пропорційність, відкритість, доречність, своєчасність та ін..
За аналогією до виробничого процесу, де з різних вхідних (сировинних та інших) даних отримують готовий продукт, обліковий процес можна розглядати як технологічну сукупність, тобто технологічний процес, де із вхідних даних в результаті обробки та переробки дістають вихідну продукцію у формі показників.
Як відомо з різних курсів бухгалтерського обліку (теорія, фінансовий облік тощо), у такому обліку фіксуються виробничі та правові аспекти господарювання. Вони характеризують відповідні аспекти суспільних відносин, які виникають у зв’язку з рухом об’єктів господарювання під впливом господарських процесів й дій суб’єктів господарювання. Ось чому потрібна юридична доказовість бухгалтерських записів, яка досягається спостереженням, сприйняттям, вимірюванням та фіксуванням фактів.
За своїм характером технологія бухгалтерського обліку поділяється на три етапи доказовості: первинне, вторинне та третинне. Кожному етапу доказовості притаманні свої елементи й прийоми доказовості та відповідно характеристики технологій обліку як процесу. Складові цих елементів на окремих етапах бухгалтерського облікового процесу були докладно вивчені в теорії бухгалтерського обліку, тепер вони потрібні як складові предмета та об’єктів організації.
Загальну поетапну побудову бухгалтерського обліку як процесу формування доказів та об’єкта організації ілюструє рис. 1.1.
Як уже зазначалося, основу технології облікового процесу формують операції, які поділяють на три види (категорії): механічні, переробні, творчі. Типи операцій дають змогу вдосконалювати структуру облікового процесу, визначати виконавські місця, правильно організовувати поділ та кооперацію праці, нормувати працю виконавців, будувати графіки процесів.
Рис. 3.1. Характеристика поетапної побудови бухгалтерського обліку як технологічного процесу та об’єкта організації
Сукупність операцій формує інформаційну процедуру. Кілька інформаційних процедур утворюють облікову фазу обробки. Фази формують облікові ділянки, що визначають обліковий процес, його етапи. Основними етапами облікового процесу є первинний, поточний та підсумковий [13, с. 28].