Лекції_транспортуючі

Кафедра	Конструювання машин
Дисципліна	Підйомно-транспортні машини
Тема	Конспект лекцій
Назва матеріалу	Транспортуючі машини
Факультет	Факультет конструювання і дизайну
	машин та обладнання сільського і
	лісового господарства, механіко-
	технологічний
ОКР	Бакалаври, магістри
Курс	3, 4, 5
Автор або посилання на джерело	Коробко М.М.

УКРАЇНА КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра конструювання машин

ТРАНСПОРТУЮЧІ МАШИНИ

(конспект лекцій)

7.091902 “Механізація сільського господарства”, 7.090215 “Машини та обладнання с.г виробництва”, 7.091901 “Енергетика с.г. виробництва”;

6.092501 “Автоматизація управління технологічними процесами і виробництвами”, 6.092002 “Технологія деревообробки”.

Лекція 1.

1.Вступ

2.Класифікація ПТМ

3.Види і властивості с.г. вантажів.

4.Силове устаткування

5.Основні етапи проектування ПТМ

6.Визначення продуктивності

Багатогалузевість с/г. виробництва відкриває широкі можливості для

застосування		ПТМ.		(вантажопіднімачів,			зернонавантажувачів,
транспортерів, буряконавантажувачів, зернонавантажувачів, підвісних доріг,
грейдерних навантажувачів на тракторах тощо).
В	залежності		від області			застосування		і	виконуваних опера
застосовують		окремі		циклічно		працюючі	машини(вантажопіднімачі,
домкрати,	талі,	навантажувачі)			і	безперервно		працюючі		машини
(транспортери).
Прикладом		використання			ПТМ	в . с/можутьг		бути:	автокран	при
навантаженні		буряку,		затареного		в	контейнери. Доволі			часто
вантажопідйомні машини використовуються в системі машин і комплексно
механізують		потік,	наприклад,			при	приготуванні			кормів

кормоприготувальному цеху чи використовуються в якості вбудованих механізмів в зернозбиральні, зерноочисні чи інші складні машини.

С.г. ПТМ безперервної дії є невідємною складовою машин, що забезпечують механізацію робіт/

ПТМ полегшують і підвищують продуктивність праці робітників і

збільшують ефективність використання транспорту.

Основні вимоги які ставляться перед цими машинами: відповідність технологічному процесу виробництва, достатня продуктивність, збереження переміщуваного вантажу, безпека і зручність в експлуатації, мінімальна кількість обслуговуючого персоналу, надійність і довговічність, мала металоємкість, достатня міцність і стійкість проти спрацювання деталей,

можливість легкої і швидкої зміни деталей, низька вартість.

Ці вимоги можуть бути задоволені лише в тому випадку, якщо інженер

с.г. виробництва	буде	поглиблювати свої			знання з	метою		дальшо
удосконалення конструкцій машин.
ПТМ машини безперервної дії використовуються для безперервного
переміщення вантажів суцільним шаром, порціями, штуками. Конструкції їх
залежать від призначення, виду і властивостей переміщуваного вантажу, від
принципу роботи і напряму переміщення вантажу.
Найбільш	чисельну		групу	ПТМ	безперервної		дії	скла
транспортери, у	яких	переміщення		вантажів	відбувається	за	допомогою

робочого органу, що рухається. До них відносяться: стрічкові, скребкові,

пластинчаті, пруткові та планчаті, ковшові та гвинтові транспортери.

Транспортери бувають загального і спеціального призначення: перші застосовують у багатьох галузях народного господарства, другі – в одній. У

с.г. в зв’язку з різновидністю процесів .с.вг-ва і специфічністю видів та властивостей с.г. вантажів застосовується багато транспортерів спеціального призначення.

Транспортери бувають стаціонарні, пересувні (самохідні і несамохідні)

і переносні.
Основні	параметри	транспортерів : продуктивністьтакі	при

безперервному переміщенні заданого вантажу, довжина і кут нахилу транспортера до горизонту траси переміщення вантажу, тип привода і його характеристика, габаритні розміри і маса.

Робочі органи транспортера часто входять до складних .с.машинг –

комбайнів, молотарок, та

ін. у

яких

вони

забезпечують безперервність

технологічного процесу.

Види і властивості с.г. вантажів.

Види вантажів і деякі їх фізико-механічні та хімічні властивості дуже

впливають на технічні показники ПТМ і на їх конструктивні форми.

С.г. вантажі можна розділити на три групи: штучні, навалочні та рідкі.

Штучні вантажі можуть бути власне штучні і тарні, тобто упаковані в ящики,

мішки

та

іншу

тару. Вони характеризуються габаритними

розмірами,

формою та властивостями поверхні, а також масою та силою тяжіння.

Наволочні (перевозяться і зберігаються навалом) вантажі бувають:

легко сипі (сухі зернисті); погано сипкі (порошкоподібні, волого зернисті,

засмічені зернисті та шматкові); несипкі (солома, сіно, стебла рослин); пухкі

та

такі

суміші

що

злежуються(гній, силос). Навалочні

вантажі

характеризуються щільністю (об’ємною масою), кутами природного похилу

у

стані

спокою та

при

,русікоефіцієнтами

тертя –

ковзання

по

різних

поверхнях, а також сипкістю, ступенем зчеплення частин, злежуваністю,

крихкістю,

вологістю,

змерзанням,

абразивність,

самозайманням,

шкідливістю для здоров’я людей.

Рідкі

вантажі

характеризуються: щільністю, в’язкістю, липкістю,

ступенем вогненебезпечності, схильністю до застигання.

Властивості

вантажів

потрібно

враховувати

не

тільки

конструюванні, але й при експлуатації ПТМ. Наприклад, при завантаженні

розвантаженні крихких вантажів та

вантажів

з

ніжною

поверхнею

допускати падання їх з висоти; абразивні вантажі транспортувати так,

щоб

вони не тертися об елементи машин; липкі, тістоподібні, пластівчасті треба транспортувати машинами, які мають пристрій для очистки робочих органів та для примусового розвантаження.

Силове устаткування

Робочі органи с..гПТМ безперервної дії приводяться							в рух	за
допомогою	передавального			механізму(трансмісії),		для	якого
використовуються: зубчасті, пасові та ланцюгові передачі, а також шатунно-
кривошипні механізми.
Сукупність джерела механічної енергії і передавального механізму
називається приводом. Привод здійснюється за допомогою електродвигунів,
ДВЗ та гідравлічних систем.
Електродвигуни		є	основним	видом	силового	устаткування		д
стаціонарних машин; ДВЗ – для пересувних машин; штовхачі та ротаційні
гідравлічні двигуни – для машин, навідуваних на трактори та автомобілі.
Основні етапи проектування ПТМ
На першому етапі проектування треба: 1) ознайомитись з різними
конструкціями	машин,	аналогічних		проектованій, 2) уяснити			технічне
призначення	та виробничі		вимоги	до проектованої машини3) засвоїти

принцип роботи окремих механізмів і машин в цілому4) поставити перед собою мету створення нової машини, вільної від недоліків існуючих машин.

На другому етапі проектування треба розробити схему та ескізний

проект машини і зробити кінематичний та силовий розрахунок, визначити основні параметри машини та зусилля що сприймаються і передаються проектованим деталям.

На третьому етапі конструювати і креслити вузли машини і разом з тим

проводити	розрахунки	на	міцність, жорсткість	та	стійкість	проти
спрацювання.
На четвертому етапі треба накреслити загальний					вигляд	машини,
уточнити кінематичний та силовий розрахунки, а також остаточні розрахунки
з урахуванням режиму експлуатації.
У	процесі проектування		треба звернути	увагу	на автоматизаці

керування, запобіжні та гальмівні пристрої, а також вимоги техніки безпеки.

Визначення продуктивності

Продуктивність транспортера, який переміщує вантаж суцільним рівномірним шаром, визначається за формулою

Q = Fng , кг/с

Q – продуктивність, кг/с; F – площа поперечного перерізу шару вантажу, м2; V – швидкість руху вантажу, м/с; γ – щільність (об’ємна маса)

вантажу.

Продуктивність при безперервному переміщенні вантажу порціями

(ковшами тощо):

Q = iy vg , кг/с s

і – об’єм простору, який може бути заповнений вантажем, м3; y -

коефіцієнт заповнення, відношення об’єму заповненого вантажем, до простору, який може бути заповнений; s – крок розміщення порцій вантажу,

кг.

Продуктивність при безперервному переміщенні штучних вантажів:

Q = m v , кг s

m – маса одиничного вантажу, кг.

Продуктивність транспортера можна виразити таким рівнянням:

Q = vqв , кг/с

qв – погонна маса вантажу (маса вантажу, що припадає на 1м довжини транспортування).

Лекція 2 (Стрічкові транспортери)

1.Робочі органи

2.Класифікація

3.Типи стрічок

4.Визначення ширини стрічки

5.Визначення продуктивності стрічкового транспортера

6.Визначення опору переміщенню стрічки

Транспортери, у яких рухома стрічка переміщує вантаж, що подається на її поверхню називається стрічковим.

Рис. 1. Схема стрічкових транспортерів:

а – стаціонарний; б – переносний; в – пересувний з висувною консоллю; г – з планками; д – двострічковий; е – стрічково-трубчатий; ж – з мякими стрічками. 1 – поворотний барабан; 2 – завантажувальний пристрій; 3 – стрічка; 4 і 5 – роликові опори; 6 – розвантажувальний пристрій; 7 – приводний барабан; 8 – привод; 9 – натяжний пристрій; 10 – вантаж.

До складу стрічкового транспортера входить: приводний та натяжний

барабани і	стрічка, що їх огинає, настили	або роликові	опори, що
підтримують	стрічку, завантажувальний ківш,	розвантажувальний	рукав,

натяжний пристрій, привод, рама.

Приводний барабан транспортера передає рух до стрічки, натяжний

притискує стрічку до приводного барабана, щоб забезпечити зчеплення,

потрібне для передачі руху стрічки.

Стрічкові транспортери бувають: з прогумованої, бавовняної та

стальної стрічок; з проміжним розвантаженням та розвантаженням через кінцевий барабан.

Переваги стрічкових транспортерів: простота конструкції, надійність у роботі, висока продуктивність і невелика питома витрата енергії.

Недоліки: можливість роботи тільки при малому куті нахилу робочої вітки до горизонту і незручність проміжного розвантаження.

У с.г стрічкові транспортери застосовуються на механізованих

тваринницьких фермах, у складах, амбрах, на зерноочисних токах.

Рис. 2. Конструкції стрічок:

а – поперечний переріз; б – стрічка з бортами; в – зі стальними тросами; г – з перегородками; д – із замком.

Матеріал стрічок. Стрічки бувають конопляні, бавовняні, шерстяні,

прогумовані та стальні. Всі вони повинні мати такі властивості: високу міцність, хорошу гнучкість, достатню довговічність, бути негігроскопічними,

мати невелику власну масу та мале відносне видовження. Всім цім вимогам найбільше відповідає прогумована стрічка, тож вона є найбільш поширеною.

Прогумована стрічка – найдорожчий елемент транспортера (20…40%

вартості), а	тому	потрібно	постійно	слідкувати	за	її	правил
експлуатацією.
Товщина	тканинних прокладок1,25-1,35мм; в уточно-шнуровій

стрічці – 1,75мм. Товщина гумових прошарків0,25мм. Лицьової обкладки

1,5-6мм, а тилової – 1-1,5мм.

Товщину стрічки визначають за формулою:

d= ai + d1 + d2 ,

а– 1,25 – товщина однієї прокладки стрічки, мм; d1 , d 2 - товщина лицьової та

тильної обкладки, мм; і – кількість прокладок.

Маса 1 пог. м. стрічки:

qл =1,12Вd ,