Політекономія / W Лекції / W лекція № 12

0

ПІДПРИ ЄМСТВО ТА ПІДПРИЄМНИЦТВО.

1. Суть підприємництва, його види та розвиток.

2. Мета та принципи діяльності підприємства.

3. Малі підприємства та підприємництво.

4. Система управління підприємством.

Список використаних джерел:

1. Основи економічної теорії: Підручник / За ред. Проф. С.В. Мочерного; Худож. оформ. В.М. Штогрина.– Тернопіль: АТ "Тарнекс" за участю АТ "НОЙ" та вид-ва "Світ", 1993 – 688 с. (205-241);

2. Основи економічної теорії: політехнічний аспект: Підручник / Г.Н Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Каніщенко та ін.; За ред. Г.Н. Климка, В.П. Несте-ренка.– К. : Вища шк., 1994.– 559 с.: іл. (195-203);

3. Гальчинський А.В., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник.– К. : Вища шк., 1995.– 471 с. : іл. (256-283);

4. Мочерний С.В. Основи економічних знань / Худож. оформ. В.М. Штоги-на.– К.: Феміна, 1995.– 352 с. (Старшокласникам і абітурієнтам). (172-183, 209-223);

5. Основи економічної теорії: / С.В. Мочерний, С.А. Єрохін, Л.О. Каніщенко та ін. За ред. С.В. Мочерного.– К. : ВЦ "Академія", 1997. – 464 с. (188-199).

1. Суть підприємництва, його види та розвиток.

Підприємництво – це первинна ланка народногосподарського комплексу, яка виступає, як товаровиробник і забезпечує процес відтворення на основі самостійності і самоокупності. На підприємстві відбувається безпосередньо поєднання робочої сили із засобами виробництва, значною мірою вирішується доля науково-технічного прогресу, визначається ефективність виробництва. Від діяльності окремих підприємств залежить величина створюваного валового національного продукту (ВНП), соціально-економічний розвиток суспільства та ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб населення.

Як самостійна господарська одиниця, підприємство користується правами юридичної особи, тобто має право розпоряжатися майном, одержувати кредит та укладати договори з іншими підприємствами. У банку або філії банку, підприємство має розрахунковий рахунок, на який надходять кошти за реалізовану продукцію і з якого оплачуються рахунки інших підприємств за поставку сировини, напівфабрикатів, виплачується заробітня плата членам трудового колективу, здійснюються інші платежі.

Важливою проблемою суспільного виробництва є визначення оптимальних розмірів підприємств. Оптимальними підприємствами вважаються такі, які мають розміри, за яких створються найбільш сприятливі умови для використання досягнень НТП та досягається ефективне виробництво високоякісної продукції при мінімальних затратах.

Підприємство може бути великим, середнім, малим. Міжнародний досвід свідчить, що поряд з великими підприємствами, обєднаннями доцільне функціонування середніх і малих підприємств.

Законами України визначено 3 основних види підприємств:

- державне,

- індівідуальне,

- колективне.

Державні підприємства поділяються на 2 види:

а) державне комунальне, засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць (місто).

б) республіканське, засноване на державній власності.

Незалежно від форм власності існують загальні принципи для утворення та функціонування підприємств. Кожне підприємство повинно пройти державну реєстрацію.

Індивідуальне підприємство – підприємство, засноване на особистісній праці власника або його сім‘ї. При цьому може створюватися приватне підприємство, з правом наймання робочої сили.

Колективні підприємства поділяються на 5 видів:

а) орендне підприємство;

б) акціонерне товариство,

в) товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ або так звані LTD),

г) договірні товариства,

д) спільні підприємства (СП).

Орендні підприємства. Оформляється оренда підприємства договором, як правило, на 10-15 років, яким закріплюється вся система взаємовідносин сторін, чітко формулюються їх взаємні обовязки, права і відповідальність. Згідно з договором держава передає за плату у тимчасове володіння і користування трудовому колективу підприємства основні виробничі і невиробничі фонди та оборотні кошти.

При створенні орендного підприємства засновником стає трудовий колектив, який реєструється як організація орендарів самостійна юридична особа.

Оренднє підприємство характеризується такими властивостями:

1. має право самостійно розподіляти доход, спрямовуючи на свій розсуд кошти на розвиток виробництва, соціальні потреби й оплату праці.

2. на основі діючих тарифних ставок і окладів надано право самостійно визначати розміри і системи оплати праці, включаючи всі види премій, надбавок, доплат, винагород без обмеження, передбачених законодавством.

Акціонерні товариства утворюються шляхом залучення трудящих до вкладання (коштів) у фонди акціонерного капіталу. Головним атрибутом є акція – цінний папір без встановленого строку обігу, який свідчить про пайову участь в статутному фонді, підтверджує членство у ньому і право брати участь в управлінні підприємством, а також надає право його учаснику на одержання частки прибутку у вигляді дивіденду, на участь у поділі майна при ліквідації АТ.

Дивіденд – це частина доходу,яка виплачується власникові акції.

Розрізняють 4 види акцій:

• іменні,

• на предявника,

• привілейовані,

• прості.

Іменні. Окремі громадяни стають власниками іменних акцій. В цьому випадку до книги реєстрації мають бути внесені відомості про кожну іменну акцію, про її власника, також про кількість таких акцій у кожного акціонера.

На предявника. При реєстрації цих акцій до книги заносяться лише відомості про їх загальну кількість.

Привілейовані. Навідміну від простих акцій, привілейовані акції дають їх власникові пререважне право на одержання дивідендів, на пріоритетну участь у поділі майна в акціонерного товариства у разі його ліквідації. Проте власники привілейованих акцій не приймають участь в управлінні АО.

Акціонерні товариства поділяються на два типи:

1. відкритого типу, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої передплати, куплі-продажу на біржах;

2. закритого типу, акції якого можуть розповсюджуватися лише серед його засновників.

Товариство з обмеженою відповідальністю. Такі товариства створюються шляхом обєднання пайових внесків. Тут акції не випускаються, дивіденди не нараховуються,а прибуток розподіляється пропорційно до внесеного паю. Спільним для них є принцип обмеженої відповідальності, тобто засновники відповідають про зобов‘язання підприємства лише величиною вкладеного у пай капіталу.

Договірні товариства утворюють юридичні або фізичні особи, коли вони знаходять вигоду у спільних діях на ринку, але не бажають втрачати своєї самостійності – зливати свій капітал, або створювати нову юридичну особу з відокремленим від засновників майном. ДТ не мають права випускати цінні папери. Всі дійсні члени товариства рівноправні. Прибуток або збитки товариства розподіляється так, як визначили учасники товариства у договорі.

Спільні товариства – це організація, що має широкі права у галузі експортно-імпортних операцій, погодження цін, укладання контрактів і працює на принципах госпрозрахунку та валютної самоокупності.

При створенні СП паї участі у ньому визначаються самими партнерами. Оцінка внеску здійснюється, як правило, за договірними цінами з урахуванням цін світового ринку у національній валюті. Важливе значення для створення і розвитку СП має закон України "Про зовнішньо-економічну діяльність".

2. Мета та принципи діяльності підприємства.

Метою будь-якого підприємства є одерження максимального прибутку для задоволення відповідних потреб. Кожне підприємство незалежно від форм власності на засоби виробництва діє за принципах госпродарського комерційного розрахунку.

Такими принципами за умов формування планомірно-ринкової економіки є :

• самоокупність,

• самофінансування,

• самозабезпечення,

• матеріальна зацікавленість і економічна відповідальність,

• свобода господарської діяльності,

• конкуренція між товаровиробниками,

• контроль за їх господарською діяльністю.

Комерційний і господарський розрахунки мають один зміст. Але за умов адміністративно-командної системи комерційний розрахунок розглядався виключно як капілалістичний метод господарювання і протиставлявся господарському розрахунку – соціалістичному методу. Відмінність між ними вбачали у меті. Якщо для комерційного господарювання головним вважали одержання максимального прибутку, то для господарського, як переконували науковці, – було найбільш повне задоволення потреб суспільства. Насправді ж ніякої істотної відмінності немає.

Господарський або комерційний розрахунок означає не лише одержання прибутку, а й матеріальну відповідальність за незадовільну роботу, відставання у НТП, послаблення позицій у конкурентній боротьбі на ринку. Невідємною рисою госпрозрахунку є економічна відповідальність підприємств однє перед одним, перед суспільством за виконання договірних зобовязань, замовлень держави.

Унинішній кризовій ситуації спостерігається різке падіння економічної відповідальності, суцільне падіння авторитету.

3. Малі підприємства та підприємництво.

В системі заходів виходу з економічної кризи, здійснення переходу до регульованого ринку, важливе значення має створення і розвиток малих підприємств. У минулому їхня роль недооцінювалась. Вони вважалися малоефективними, нечутливими до технічних нововведень. Перехід до регульваного ринку змінив ставлення до малих підприємств у розвитку економіки. Досвід функціонування таких підприємств за кордоном показав доцільність їх існування.

В 1994 році в США діяло 18 млн підприємств усіх типів, з них 99% - дрібних.

Розвитку малих підприємств на Україні сприяє прийняття ряду законодавчих актів (економічних законів). У законів "Про підприємництво" за критерій віднесення підприємств до малих прийнто чисельність працівників по укрупнених галузях. Так у промиловості і будівництві малим підприємством вважається таке, де кількість працюючих не перевищує 200 чоловік, а в інших галузях виробничої сфери – до 50 працівників. Про те визначення статусу малого підприємства лише за кількістю працюючих далеко не повністю характеризує економічний потенціал підприємства. В цьому випадку доречно було б користуватися показником обсягу виробництва та господарського обороту. Додатковим критерієм може бути величина виробничих фондів.

Малі підприємства мають переваги над великим:

Вони можуть швидше і гнучкіше враховувати технічні нововедення, зміни попиту і пропозиції, більш оперативно задовольняти потреби у дрібносерійній і штучній продукції, краще використовувати вільні трудові ресурси.

Малі підприємства можуть бути субпостачальниками різних деталей для великих підприємств. Причому це вигідно обом сторонам. Для малого підприємства дрібні деталі є основними виробами, тому вони приділяють їм належну увагу.

Малі підприємства почали створюватися в Україні лише в останні роки. Але їх щу небагато . на початку 1991 року їх налічувалося 10 тис. і переважна кількість їх була у невиробничій сфері.

Про те розрахунки економістів показують, що на 100 чоловік населення повинно бути створено 1 мале підприємство. Це означає,що їх в Україні має бути не менше 500 тисяч.

4.Система управління підприємством.

Менеджмент і маркетинг в управлінні підприємством.

За умов формування планомірної ринкової економіки підвищуються вимоги до управління. Без спеціальних знань розвязати це широке коло питань неможливо. Зявляється особлива, відносно відособлена сфера управління діяльності – манеджмент ("уміти управляти"). У розвинутих капіталістичних країнах менеджмент набув широкого вжитку.

Менеджмент виріс з тейлоризму – першої форми наукової організованої праці й управління виробництвом. Головна ідея – нічого зайвого ні у затратах праці, ні у використанні ресурсів. Кожна хвилина робочого часу – виробництву. За результатами – відповідна оплата праці. Але вже тоді ця система Тейлора піддавалась критиці за недооцінку "людського фактора". Люди у цій системі за висловом самого Ф.Тейлора, виступають як "дресировані горили".

Більш повно зміст менеджменту розкриваеться в його функціях:

1. Стратегічне управлінське планування.

2. Функція організації управління фірмою, підприємством, тобто шукається найбільш раціональна структура управління фірмою.

3. Координаційна функція. Її завдання – забезпечити органічну інтеграцію всіх підрозділів, спрямовану на продуктивне використання ресурсного потенціалу фірми з метою одержання максимального прибутку.

4. Функція управління людьми, турбота про їх професійне зростання, створення умов і стимулів для найбільш повного використання потенційних можливостей працівника.

Одна із систем управління підприємством – маркетинг ( від англ. market – ринок). Маркетинг передбачає ретельний аналіз процесів, які відбувалися на ринку. Початково маркетинг виник як засіб пізнання конкретної ринкової ситуації, метод одержання вірогідної інформації про розміри, структуру, географію попиту на рівні окремої фірми тощо.

Вважається, що головним завданням маркетингу є вивчення попиту з метою поліпшення збуту продукції. Але однозначна орієнтація виробництва лише на поточний попит недостатня. Останній постійно змінюється. Те, що користується попитом сьогодні, завтра вже буде важко, а то й неможливо продати. Тому необхідно вивчати і перспективний попит.

Основним завданням стратегічного маркетингу є пошук так званої ринкової "ніші", під якою мають на увазі можливість збуту продукції з певними функціональними і споживчими властивостями у межах конкретного ринкового сегмента, тобто продукції, призначеної для конкретних груп споживачів, що дає фірмі істотні переваги порівняно з конкурентами (сегмент – певна частка продажу відповідного товару у загальній структурі товарообігу).

У процесі розробки стратегії маркетингу розвязуються такі головні завдання:

1. Здійснюється вибір сегмента ринку, у межах якого буде діяти фірма.

2. Визначаються основні засоби і методи, які забезпечать високу конкуренто-спроможність виробів, продукту фірми.

3. Визначаються оптимальні терміни діяльності фірми на даному ринку, виходячи з перспективного прогнозування попиту.

Ці завдання можуть бути якісно виконані лише за умови, коли служба маркетингу у своїх розрахунках опирається на широке коло інформації, яка характеризує всі сторони ринку (як внутрішнього так і зовнішнього).

Вивчення досвіду маркетингу має важливе значення для економіки України, хоча на перший погляд може здатися, що за умов кризи, суцільного дефіциту товарів він не потрібний.