9_Tip_Ploski_chervi_Plathelminthes__Klas_Sisuni_Trematoda_Klas_Stiozhkovi_Cestoidea (1)

Тип Плоскі черви

(Plathelminthes).

Клас Сисуни (Trematoda) – печінковий, котячий, ланцетоподібний та легеневий сисуни.

Клас Стьожкові (Cestoidea) – бичачий, свинячий, карликовий ціп’яки – збудники захворювань людини Клас Стьожкові (Cestoidea) – широкий стьожак, ехінокок, альвеокок –

збудники захворювань людини

Клас Сисуни (Trematoda)

Сисун печінковий,

або фасціола

(Fasciola hepatica)

тіла. Позаду і збоку середньої лінії знаходиться гіллястий яєчник.

Яйця (рис. 3.58) великі, овальної форми (130-150 х 70-90 мкм), мають кришечку.

Життєвий цикл: фасціола -

біогельмінт.

Остаточний хазяїн - велика і мала рогата худоба, зрідка людина.

Проміжний хазяїн - молюск ставковик малий .

Сисун печінковий, або фасціола

(Fasciola hepatica) - збудник фасціольозу.

Географічне поширення: повсюдне.

Морфологія. Статевозріла особина

листкоподібна, довжиною 20-30 мм,

шириною 8-12 мм. На передньому кінці тіла знаходиться невеликий конічний виступ довжиною 4—5 мм. Черевний присосок більший, ніж ротовий.

Сім'яники дуже розгалужені,

знаходяться всередині тіла. Жовтівники розташовані з боків тіла. Матка звивиста, розміщена в передній частині

Сисун печінковий, статевозріла

особина

Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутріш-ньопечінкові жовчні протоки. Живиться жовчю, слизом,

клітинними залишками. В організмі людини може жити впродовж 9-13

років.

адолескарія, крізь стінку кишківни-ка

личинки

проникають у

черевну

порожнину, згодом крізь капсулу

печінки

- у

внутрішньопечінкові

протоки і жовчний міхур. Можливий і

гематогенний шлях міграції - системою

Сисун печінковий, яйце

ворітної вени. Статевої зрілості досягає

через 3-4 міс, після чого починається

Яйця

виділяються

у

зовнішнє

виділення яєць.

середовище з фекаліями. У воді з них

Патогенна дія: паразит викликає

виходять

мірацидії,

які

активно

токсично-алергічні реакції; механічне

проникають у тіло проміжного хазяїна –

ушкодження

жовчних

ходів та

молюска

ставковика

малого,

де

тканини печінки; призводить до роз-

проходять стадії

спороцисти,

редій,

витку механічної жовтяниці внаслідок

церкарій.

Церкарії

залишають

тіло

закупорювання

жовчних

шляхів;

молюска,

активно

плавають

за

тривале паразитування фасціол може

допомогою хвоста,

згодом відкидають

сприяти розвитку цирозу або раку

хвіст і інцистуються у воді або на во-

печінки.

дяних

рослинах,

утворюючи

Клініка.

Інкубаційний

період

адолескарії.

близько 15 днів. Хвороба перебігає у 2

фази:

Інвазійна

стадія для

остаточного

• гостра фаза, для якої характерні

хазяїна -

адолескарії,

які

зберігають

інвазійність

2-3

роки.

Людина і

неспецифічні симптоми хвороби: болі

тварини

заражаються

під

час

пиття

в суглобах, лихоманка, висипання на

води з

заражених

водойм

або

при

шкірі; непостійні болі

в животі,

поїданні

водяних

рослин

З

особливо після прийому їжі, діарея або

прикріпленими

адолескаріями.

запор;

Шлунковий

сік розчиняє

оболонку

Життєвий цикл сисуна печінкового: 1 - остаточний хазяїни; 2 - яйце; 3 -

мірацидій; 4 - проміжний хазяїн (малий ставковик ОаІЬа (шпсаіиіа); 5 - спороциста; Є - материнська редія; 7 - дочірня редія; 8 - церкарій; 9 - адолескарій;

10- адолескарій на траві.

•хронічна фаза починається з третього місяця хвороби, коли статевозрілі сисуни знаходяться в печінці; печінка збільшена, з'являються симптоми запалення жовчного міхура, іноді жовтяниця; хворий худне, періодично -

алергічні прояви.

Діагностика. Клінічна: хронічний холангіт і холецистит у поєднанні з

алергічними проявами.

Лабораторна: серологічні реакції (РНГА, РІФ) у перших три місяці після зараження, коли статевонезрілі фасціоли ще не виділяють яєць; овоскопія дуоденаль-

ного вмісту або фекалій (після 12 тижня хвороби).

Яйця у фекаліях можуть виявлятися при вживанні в їжу печінки хворих тварин

("транзитні" яйця). Через це за день перед дослідженням необхідно виключити яловичу печінку з раціону пацієнта.

Лікування. Застосовують антигельмінтні препарати.

Профілактика. Особиста: — не пити сиру воду з відкритих водойм, особливо в місцях випасу худоби; не вживати в їжу в сирому вигляді дикорослі рослини.

Громадська: основана на ветеринарних заходах щодо боротьби з фасціольозом тварин.

Сисун	ий, або сибірський
котяч	(Орisthorhis felineus)

Сисун котячий (сибірський), або опісторх (Орisthorhis felineus) –

збудник опісторхозу.

Географічне поширення: на берегах великих рік, в основному в басейнах рік Західного Сибіру, Казахстану,

Наддніпрянщини, Волго-Камського і

Донського басейнів.

Морфологія. Статевозріла особина

завдовжки 8-13 мм. Тіло звужене спереду. Гілки кишківника досягають заднього кінця тіла. У задній частині тіла знаходяться два великих чотири- і

п'ятилопатеві	сім'яники.	Матка
темнозабарвлена,	разом	з

жовтівниками займає середню частину тіла.

Яйця дрібні, довжиною 26-30 мкм,

асиметричні, мають кришечку і

невеликий горбок на			протилежних
кінцях.
	Життєвий цикл:		опісторх -

біогельмінт.

Опісторхоз - природно-осередкове захворювання.

Остаточний хазяїн - люди і тварини, що харчуються рибою.

Проміжні хазяїни: перший - молюск

(Віthinia), другий - риби родини коропових.

Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрі-шньопечінкові жовчні протоки, протоки підшлункової залози.

Яйця виділяються в зовнішнє середовище з фекаліями хворого, в яйці знаходиться зрілий мірацидій. В організмі водяних молюсків, що проковтнули яйця,

мірацидії вивільняються, проходять стадії спороцисти, редії, церкарія.

Розвиток триває близько двох місяців

(до 1 року в Сибіру). Церкарії активно виходять у воду крізь покриви тіла молюска і проковтуються рибами. У

м'язах риби церкарії покриваються подвійною оболонкою й інцистуються,

перетворюються в метацеркарії.

Остаточний хазяїн заражається, з'ївши сир або недостатньо термічно об-

роблену рибу.

Інвазійна стадія - метацеркарій. У

кишківни-ку личинки вивільняються і проникають у протоки підшлункової залози та внутрішньопечінкові жовчні протоки. За місяць паразити стають статевозрілими і починають виділяти

яйця. Тривалість життя в організмі

людини - до 30 років.

Сисун котячий (сибірський)

Орisthorhis felineus – статевозріла

особина

Патогенна дія: механічне ураження жовчних проток і проток підшлункової залози, що може призвести до первинного раку печінки і підшлункової залози, цирозу печінки;

розвиток патологічних шлунково-

кишкових рефлексів; вторинне інвазування жовчних проток і міхура;

механічна жовтяниця внаслідок закупорки жовчних шляхів; токсично-

алергічні реакції, особливо в перший місяць хвороби.

Клініка. Хвороба перебігає у дві фази:

• у ранній фазі, що виникає за 2-А

тижні після зараження, переважають токсично-алергічні прояви (підвищення температури тіла, м'язові і суглобові болі, висипка алергійного характеру,

астматичний бронхіт); виражена еозинофілія;

• у другій, хронічній фазі хвороби,

переважають ознаки ураження печінки і підшлункової залози (болі в правому

підребер'ї, порушення моторики шлунково-кишкового тракту, запалення жовчного міхура і жовчних проток,

збільшення печінки).

Діагностика.

Клінічна: основана на даних епі-

деміологічного анамнезу, симптомах ураження печінки, жовчного міхура і підшлункової залози.

Лабораторна: виявлення яєць у дуоденальному вмісті і фекаліях (яйця з'являються не раніше, ніж через місяць після зараження); серологічні реакції на ранній стадії хвороби.

Лікування. Застосовують антигельмінтні препарати.

Після лікування яйця паразити можуть виділятися тривало, тому контрольні аналізи проводять не раніше, ніж через 3-4 місяці.

Профілактика. Особиста: не вживати в їжу недостатньо термічно оброблену або погано просолену рибу.

Громадська: виявлення і лікування хворих, захист водойм від фекального забруднення, санітарно-просвітня робота.

Сисун ланцетоподібний

(Dicrocoelium

lanceatum)

Сисун ланцетоподібний

(Dicrocoelium lanceatum) – збудник дикроцеліозу.

Географічне поширення: повсюдне.

Морфологія. Статевозріла особина

довжиною 5-12 мм, тіло спереду рівномірно звужене, задній кінець заокруглений. Два часточкові сім'яники знаходяться в передній третині тіла.

Яєчник розташований за заднім сім'яником, матка - у задній частині

тіла. Жовтівники - з боків у середній частині тіла.

Яйця коричневого забарвлення, роз-

міром

Кришечка

помітна полюсі.

знаходиться зародок з двома круглими клітинами.

Життєвий цикл.

Остаточний хазяїн - травоїдні тварини: велика і мала рогата худоба, свині. У людини описані поодинокі випадки хвороби.

Проміжний хазяїн: перший - наземні молюски (Неlicella, Zebrina та ін.),

другий - мурахи.

Інвазійна стадія - метацеркарій.

Людина заражається при випадковому проковтуванні мурах з ягодами,

овочами.

Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрішньопечінкові жовчні протоки.

Яйця дикроцелія виділяються з фекаліями хворого в навколишнє середовище. Всередині яйця знаходиться розвинутий мірацидій, що вивільняється у тілі наземного молюска. У печінці молюска

(впродовж 4,5 міс. - 1 року)

розвиваються спороцисти і церкарії.

Стадія редії відсутня. Церкарії мігрують у порожнину легень і

викидаються назовні у вигляді слизуватих грудочок. Грудочки про-

ковтують мурахи, у м'язах і жировому тілі яких розвиваються метацеркарії.

Характерне заціпеніння уражених мурах при зниженні температури до

11-12 °С, що полегшує їх проковтування остаточним хазяїном з травою.

Патогенна дія і клініка дикроцеліозу подібні до опісторхозу, однак виражені слабше.

Діагностика.

Клінічна: ґрунтується на поєднанні симптомів холециститу з алергічними проявами.