34 Жіночі статеві органи

ЖІНОЧІ СТАТЕВІ ОРГАНИ. БУДОВА, ПОЛОЖЕННЯ І ФУНКЦІЯ ЯЄЧНИКА. МАТКА, ЇЇ РОЗВИТОК, ФОРМА, ЧАСТИНИ, БУДОВА, ТОПОГРАФІЯ. МАТКОВА ТРУБА.

БУДОВА І ТОПОГРАФІЯ ПІХВИ, ЗОВНІШНІХ ЖІНОЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ ТА ЖІНОЧОГО СЕЧІВНИКА. ТОПОГРАФІЯ ОРГАНІВ МАЛОГО ТАЗА У ЖІНОК.

М’ЯЗИ І ФАСЦІЇ ПРОМЕЖИНИ У ЧОЛОВІКА ТА ЖІНКИ. (Заняття 34.)

Жіночі статеві органи. Будова, положення і функція яєчника. Матка, її

розвиток, форма, частини, будова, топографія. Маткова труба.

Жіноча статева система (systema genitale femininum) поділяється на:

- внутрішні жіночі статеві органи (organa genitalia feminina interna), до яких належать:

-яєчники (ovaria);

-маткові труби (tubae uterinae);

-матка (uterus);

-піхва (vagina);

- зовнішні жіночі статеві органи (organa genitalia feminina externa), до

яких належать:

-жіноча соромітна ділянка;

-вульва (pudendum femininum; vulva) з великими і малими

соромітними губами (labia majora et minora pudendi);

-присінок піхви (vestibulum vaginae);

-клітор (clitoris);

-лобкове підвищення (mons pubis).

Система жіночих і чоловічих статевих органів там, де вона досягає більш високого розвитку (вищі тварини), складається з таких частин:

-статеві залози, які виробляють статеві клітини;

-шляхи, по яких статеві клітини виводяться із залоз;

-органи, де статеві клітини зберігаються або плід дозріває;

-зовнішні статеві органи, які сприяють з’єднанню статевих клітин.

Більша частина тварин (навіть безхребетних) роздільностатева; порівняно рідко спостерігаються у однієї і тієї ж особини чоловічі та жіночі статеві клітини.

В ембріональному періоді розвитку закладка органів жіночих та чоловічих статевих систем відбувається однаково, лише згодом в одних зародків розвиваються чоловічи статеві органи, а жіночі органи залишаються недорозвиненими, в інших зародків – навпаки.

Якщо в однієї людини розвиваються статеві органи обох статей, то ця патологія позначається як гермафродитизм.

При диференціюванні жіночих статевих органів мезонефральні протоки

(вольфові протоки) підлягають повній редукції, зате парамезонефральні протоки (мюллерові протоки) перетворюються у жіночі статеві органи.

Дистальні відділи правої і лівої парамезонефральних проток зливаючись,

утворюють канал з одним спільним просвітом, з якого розвиваються непарні органи – матка та піхва.

З краніальних відділів правої і лівої парамезонефральних проток, які йдуть окремо, розвиваються маткові труби.

В ділянці зовнішньої поверхні сечостатевої мембрани утворюється підвищення – статевий горбок або зачаток статевого члена, а поблизу навколо нього знаходиться статевий валик.

Біля основи статевого горбка, із сторони, найближчої до відхідника знаходиться – первинний сечостатевий отвір, який з боків обмежований тонкими краями – статевими складками. Така є індиферентна стадія розвитку зовнішніх статевих органів.

При розвитку жіночої особини ріст статевого горбка відстає, з нього виходить клітор з двома печеристими тілами; лишається неглибока сечостатева пазуха, що перетворюється в присінок піхви.

Первинний сечостатевий отвір значно здовжується в сагітальному

(стріловому) напрямі; із статевих складочок, які обмежовують його з боків,

походять малі соромітні губи з вуздечкою клітора.

Статевий валик у свої бокових частинах перетворюється у велику соромітні губи, краніальний непарний його відділ дає лобкове підвищення.

Перешийок між статевою щілиною і анусом лишається коротким.

Варіанти та аномалії розвитку органів жіночої статевої системи

1. В процесі розвитку яєчників зустрічаються випадки зміщення яєчника –

ектопія яєчника (ectopia ovariorum). Вони можуть знаходитись у глибокого пахвинного кільця (anulus inguinalis profundus) або проходити через пахвинний канал (canalis inguinalis) і залягати під шкірою великих соромітних губ (labium majus pudendi).

2.Додатковий яєчник (ovarium accessorium).

3.Недорозвинення одного або обох яєчників.

4.Відсутність маткових труб.

5.Зарощення вічка (отвору) матки.

6.Зарощення внутрішнього анатомічного вічка (отвору) матки.

7.При недостатньому зрощенні дистальних кінців правої та лівої парамезонефральних проток розвивається дворога матка (uterus bicornus).

8.При повному незрощенні дистальних кінців правої та лівої парамезонефральних проток розвивається подвійної матки та подвійної піхви

(uterus et vagina duplex).

9.При затримці розвитку парамезонефрального протока на одній стороні виникає асиметрична або однорога матка.

10.Недорозвинена матка малих розмірів – інфантильна (дитяча) матка.

11.Справжній гермафродитизм – характеризується наявністю у однієї і тіє

жлюдині яєчок та яєчників при чоловічому або жіночому типі будови зовнішніх статевих органів.

12.Несправжній гермафродитизм – статеві залози відносяться до однієї

статі, а зовнішні статеві органи по своїм ознакам відповідають другій статі.

Вторинні статеві ознаки при цьому нагадують ознаки протилежної статі або є

проміжними.

13. Жіночий несправжній гермафродитизм – при ньому статеві залози диференціюються і розвиваються як яєчники. Вони спускаються в товщу статевих валиків, які настільки зближуються один з одним, що нагадують калитку. Кінцева частина сечостатевого синуса залишається дуже вузьким і піхва відкривається в сечостатевий синус, при цьому отвір піхви стає малопомітним. Статевий горбок значно розростається та імітує статевий член.

Вторинні статеві ознаки приймають вид, характерний для чоловіків.

Яєчник (ovarium)

Яєчник є парним органом овальної форми, що розташований в порожнині малого таза (cavitas pelvis minoris).

Він має:

-присередню поверхню (facies medialis);

-бічну поверхню (facies lateralis);

-вільний край (margo liber);

-брижовий край (margo mesovaricus);

-матковий кінець (extremitas uterina);

-трубний кінець (extremitas tubaria).

Яєчник (ovarium) міститься в очеревинній порожнині (cavitas peritonealis),

але очеревиною не вкритий. Зовнішньою оболонкою яєчника є зародковий епітелій (epithelium germinale).