Організація бактеріологічної лабораторії 1

ОРГАНІЗАЦІЯ БАКТЕРІОЛОГІЧНОЇ ЛАБОРАТОРІЇ. БАРВНИКИ І ПРОСТІ МЕТОДИ ФАРБУВАННЯ МІКРООРГАНІЗМІВ.

ВИДИ МІКРОСКОПІЇ.

Бактеріологічні лабораторії спеціальні науково-дослідні, науково-

практичні або практичні установи, в яких проводять мікробіологічні, біологічні та серологічні дослідження. Їх організовують при профільних науково-

дослідних інститутах, навчальних закладах, клінічних лікарнях, санітарно-

епідеміологічних станціях (СЕС). Мікробіологічні лабораторії в лікувально-

профілактичних установах виконують відповідні аналізи з метою діагностики інфекційних хвороб, визначення строків виписування хворих з лікувальних закладів, визначення чутливості збудників до антибіотиків та інших препаратів,

здійснюють контроль за ефективністю хіміотерапії, дотриманням санітарно-

протиепідемічного режиму.

Бактеріологічні лабораторії районних СЕС проводять санітарно-

бактеріологічні аналізи води і харчових продуктів, мікробіологічні дослідження випорожнень, сечі, жовчі, блювотних мас, промивних вод шлунка з метою виявлення хвороботворних і умовно-патогенних бактерій, виділення гемокультур при черевному тифі, паратифах, сепсисі та інших захворюваннях.

Досить часто тут роблять аналізи харкотиння, слизу з рото- і носоглотки для виділення збудників туберкульозу, дифтерії, коклюшу, назофарингіту,

проводять серологічну діагностику тифів, туляремії, бруцельозу, дослідження крові на виявлення малярійних плазмодіїв.

Бактеріологічні лабораторії міських і обласних СЕС, окрім перелічених вище досліджень у більш повному обсязі, виконують аналізи повітря, посіви перев’язувальних матеріалів та лікарських препаратів на стерильність, змивів з рук, інструментів та інвентаря лікарняних і дитячих закладів, підприємств громадського харчування за епідеміологічними і санітарними показаннями а також для перевірки якості поточної і заключної дезинфекції. В лабораторіях

такого рангу проводять повний аналіз на кокову, анаеробну і кишечну мікрофлору, постановку реакцій нейтралізації правцевого, ботулінового і стафілококового токсинів, визначення чутливості виділених збудників до антибіотиків методом серійних розведень, серологічні та люмінесцентно-

серологічні дослідження при інфекційних захворюваннях, фаготипування і бактеріоцинотипування сальмонел і стафілококів, визначення видів атипових мікробних культур. З метою попередження або виявлення госпітальних інфекцій проводять дослідження носійства стафілококів, сальмонел та інших мікроорганізмів серед медичного персоналу а також серед працівників харчоблоків і джерел водопостачання для профілактики харчових токсикоінфекцій, здійснюють діагностику дисбактеріозів.

Планування, організація, устаткування і режим роботи бактеріологічної лабораторії повинні забезпечити основні вимоги до таких специфічних установ,

тобто створити умови, які б забезпечили проведення досліджень при дотриманні стерильності, повністю попереджали виніс інфекції з лабораторії,

гарантували безумовне виключення можливого зараження персоналу і відвідувачів, та спонтанну контамінацію мікробами довкілля, живильних середовищ, виділених чистих культур та інших матеріалів.

У структуру звичайної мікробіологічної лабораторії входить ряд приміщень спеціального призначення: одна або декілька лабораторних кімнат,

бокс із передбоксником, приміщення для виготовлення живильних середовищ

(кухня), автоклавна (стерилізаційна), термостатна, мийка, препараторська,

кімната для забору або прийому досліджуваного матеріалу і його реєстрації,

віварій для лабораторних тварин. Всі приміщення розташовують так, щоб заразний ("брудний") матеріал не стикався і не перехрещувався з "чистим".

Функціональні кабінети повинні бути світлими, просторими, теплими, з

підведенням гарячої і холодної води, електричного струму, орієнтація вікон на північ або північний захід. Стіни, двері, підлогу виготовляють із матеріалів, які легко миються і дезинфікуються.

Лабораторна кімната основне приміщення для проведення досліджень. Жорсткий протиепідемічний режим роботи вимагає її щоденного вологого прибирання та щомісячного проведення дизінфекції підлоги, стін,

столів та обладнання. Робочі столи покриваються спеціальним пластиком або склом. У лабораторії доцільно виділити й обладнати окремі робочі місця та закріпити їх за кожним співробітником.

На робочому столі лікаря-мікробіолога повинні знаходитись тільки предмети, необхідні для проведення бактеріологічних досліджень: газовий пальник (спиртівка), пастерівські й градуйовані піпетки, пінцети,

бактеріологічні петлі, шпателі та покрівні скельця, пробірки, штативи, чашки Петрі, аглютиноскоп, лупа, мікроскоп, банка з дезинфікуючим розчином. Біля стола повинна стояти посудина з дезрозчином, куди опускають відпрацьований заразний матеріал, який потім автоклавується.

Меблі бактеріологічної лабораторії повинні бути простими, зручними,

які легко миються і дезинфікуються. Сучасна лабораторія оснащується мікроскопами, автоклавами, термостатами, сушильними шафами,

центрифугами, дистилятором, апаратом для згортання сироватки, рН-метром,

холодильником, лабораторною вагою, фотоелектроколориметром, апаратом для автоматичного підрахунку колоній, бактерійними фільтрами, комп’ютером,

бактерицидними лампами.

Для проведення мікробіологічних досліджень в особливо стерильних умовах відводять окрему кімнату або бокс. Його площа повинна розраховуватись для роботи двох чоловік (5-8 м2), мати окремий вхід через тамбур (передбоксник). Меблі, які встановлюють у боксі (стіл, стільці, невелика шафа для стерильного посуду, середовищ тощо), повинні бути простими, краще металевими, що спрощує їх знезараження. Стіни покривають облицювальною плиткою або світлою масляною фарбою, підлогу вистилають гладенькими плитами або лінолеумом. У тамбурі має бути водопровідний кран і умивальник для миття рук.

Сучасні бокси мають систему подачі стерильного повітря або ламінарних його потоків, що створює найкращі умови стерильності й безпеки.

Перед початком і після роботи проводять вологе прибирання, дезинфекцію та опромінення бактерицидними лампами на протязі 1-2 год. Повітря боксів систематично перевіряють на обсіменіння мікробами.

Для малих об’ємів роботи існують переносні настільні бокси або бокси-

столи; працюючий бактеріолог знаходиться іззовні. Робочу частину боксу складає невелика скляна камера (100 х 70 х 70 см), яка має для рук два отвори,

оснащені спеціальними нарукавниками. Кращим варіантом таких боксів є бокс з ламінарним потоком стерильного повітря.

Окрім звичайних бактеріологічних лабораторій в усіх обласних центрах а також у великих морських портах організовують лабораторії для проведення діагностики особливо небезпечних інфекцій (чума, холера, сибірка, туляремія,

бруцельоз, сап, меліоїдоз, лептоспіроз, геморагічні гарячки, нейротоксикози та ін.). У цих лабораторіях встановлюють більш жорсткий протиепідемічний режим, який регламентується спеціальними інструкціями. Тут працює спеціально підготовлений персонал; особи, які мають протипоказання для проведення щеплень, до роботи в таких лабораторіях не допускаються.

Вірусологічні лабораторії установи, які вивчають віруси, проводять діагностику вірусних інфекцій, виготовляють різноманітні вірусні препарати

(вакцини, діагностикуми, противірусні імунні сироватки тощо). Устрій та їх оснащення дещо відрізняються від бактеріологічних лабораторій. В структурі вірусологічної лабораторії обов’язково повинен бути бокс з тамбуром і ряд підсобних приміщень для обробки і стерилізації посуду, виготовлення живильних середовищ для вирощування клітинних культур, інкубатора для розвитку курячих ембріонів, ліофілізації вірусів, віварій та ін.

Окрім звичайного лабораторного оснащення, необхідно мати гомогенізатори для подрібнення тканин, камери для глибокого і надмірного заморожування до температур 30-70 С, холодильники, які можуть тримати

температуру 20 С, центрифуги на 2-3 тис., 12-15 тис. і 60 тис. об/хв. Для

збереження клітинних культур потрібні судини Д’юара з рідким азотом.

Перед і після роботи проводять вологе прибирання та дезинфекцію

приміщень таким же способом, як і бокси в бактеріологічних лабораторіях.

У мікологічних лабораторіях проводять мікроскопічні дослідження та ідентифікацію культур патогенних грибів з метою діагностики мікозів, рідше ставлять досліди на тваринах. Режим їх роботи повинен попередити розсіювання зараженого грибами матеріалу щоб уникнути інфікування персоналу. Робочі місця тримають у зразковому порядку, особистий одяг і речі

зберігають у спеціально відведеному місці.

Лабораторні столи покривають листовим склом, одну половину якого знизу фарбують у чорний колір, другу в білий. На чорному фоні краще видно

світлі культури грибів, на білому відтінки пігменту досліджуваних колоній.

Необхідно мати лампу з фільтром Вуда для відбору ураженого волосся при освітленні ультрафіолетовими променями.

При роботі з плісеневими грибами, які утворюють величезну кількість летючих спор, для захисту дихальних шляхів необхідно користуватись марлевими пов’язками (масками). Досліджуваний матеріал беруть лише за допомогою інструментів: ложечки Фолькмана, лопаточки, манікюрні кусачки,

епіляційні, анатомічні та хірургічні пінцети, платинові петлі, препарувальні голки тощо. Знезараження відпрацьованих матеріалів проводиться такими ж

способами, як і в бактеріологічних лабораторіях.

Діагностичні мікологічні лабораторії організовують при шкірно-

венерологічних диспансерах. Із збудниками особливо небезпечних мікозів

(бластомікоз, гістоплазмоз, кокцидіомікоз) працюють лише в спеціально

оснащених лабораторіях.
Паразитологічні лабораторії	науково-практичні й практичні

діагностичні установи, в яких здійснюються макроскопічні, мікроскопічні та імунологічні дослідження з метою діагностики паразитарних хвороб. Їх організація і устаткування принципово мало відрізняються від оснащення

бактеріологічних лабораторій. Обов’язково необхідно мати мікроскопи з окулярними мікрометрами та нагрівальними столиками.

Макроскопічні методи дослідження полягають у виявленні паразитів на зовнішніх покривах хазяїна або в його випорожненнях. За допомогою мікроскопічних методів виявляють збудників у мазках крові, інших рідинах,

шматочках м’язів, взятих при біопсії, а також у харкотинні, фекаліях та інших виділеннях. Останнім часом досить широко використовують імунологічні методи діагностики паразитарних хвороб, особливо аскаридозів, трихінельозів і

ехінококозів.

Для попередження проникнення паразитів із досліджуваних матеріалів у рот необхідно користуватися піпетками з гумовими грушами. При дослідженні

фекалій препарати з них слід виготовляти у витяжній шафі.

Весь заразний і відпрацьований матеріал треба кип’ятити, автоклавувати

або обробляти дезинфікуючим розчином.

Імунологічні лабораторії виникли лише в другій половині ХХ століття.

До цього серологічні дослідження проводили в звичайних бактеріологічних лабораторіях. Бурхливий розвиток імунології, розробка оригінальних методик і діагностичних тестів привело до створення спеціальних імунологічних лабораторій, які можуть бути самостійними структурними одиницями або існувати в складі мікробіологічних лабораторій. Вони оснащуються термостатами, холодильниками, центрифугами, спеціальним посудом і приладами чи пристроями для проведення імунологічних реакцій у масових

кількостях.

У сучасних імунологічних лабораторіях визначають біля 30 показників гуморального й клітинного імунітету (кількості Т- і В-лімфоцитів, концентрації основних класів імуноглобулінів, фагоцитарної реакції лейкоцитів, реакції

бласттрансформації лімфоцитів, циркулюючих імунних комплексів та ін.).

Для діагностики багатьох бактерійних, вірусних, паразитарних і протозойних хвороб широко використовують різні варіанти реакцій

аглютинації, преципітації, нейтралізації, зв’язування комплементу,

імунофлуоресценції, імуноелектрофорезу, радіоімунного та імуноферментного аналізу тощо.

При проведенні бактеріологічних і вірусологічних досліджень у лабораторіях відповідного профілю співробітники повинні дотримуватись протиепідемічного режиму і встановлених правил роботи:

1.До роботи в бактеріологічній (вірусологічній) лабораторії допускаються особи, які обізнані з правилами роботи в ній.

2.Кожен співробітник повинен працювати лише на закріпленому за ним робочому місці.

3.Персонал лабораторії повинен мати індивідуальний спецодяг (халат,

шапочку, взуття). У боксі працюють у стерильних халатах, шапочках і марлевих масках. При зараженні й розтині тварин одягають ще фартух,

нарукавники й гумові рукавички.

4.Палити, вживати їжу й зберігати харчові продукти в лабораторії категорично заборонено.

5.Матеріал, що надходить до лабораторії для дослідження, завжди вважають інфекційним, його обовязково записують у спеціальному журналі і маркірують.

6.Відпрацьовані культури мікробів та заразні матеріали підлягають обовязковому щоденному знищенню. Поверхню робочого місця, як і використані інструменти, дезинфікують.

7.Переливати рідини, які містять патогенні мікроорганізми, необхідно над посудиною з дезинфікуючим розчином. При набиранні таких рідин у піпетки потрібно користуватися гумовими балонами або грушами.

8.Коли при розбиванні колби чи пробірки заразний матеріал або жива культура потрапляє на робочий стіл, інші меблі, одяг, руки, підлогу, треба негайно повідомити про це завідувача лабораторії або лікаря-бактеріолога і в його присутності провести дезинфекцію заражених ділянок, потім обробити руки дезрозчином і ретельно їх вимити.

9.У лабораторії не дозволяються зайві ходіння, різні рухи, непотрібні розмови. Виконання цих вимог попереджує проникання сторонніх мікробів із повітря й ротової порожнини в досліджуваний матеріал.

10.Необхідно завжди уникати втрат і виносу з лабораторії заразного матеріалу, живих культур та інфікованих тварин. Усі термостати,

рефрижератори та сейфи з культурами потрібно обовязково пломбувати.

Контролює виконання цих правил завідувач лабораторії або лікар-бактеріолог.

11.Музейні або виділені культури, якщо це необхідно, зберігають в агарових стовпчиках під вазеліновим маслом або в запаяних ампулах з етикетками.

12.Після закінчення роботи столи дезинфікують, проводять вологе прибирання лабораторії з використанням дезинфікуючих розчинів. Предмети,

матеріали, інструменти, інфіковані під час роботи, збирають у баки (відра) і в той же день стерилізують.

Правила поводження з живими культурами, виділеними в процесі дослідження, а також із музейним штамами мікроорганізмів, залежно від ступеня їх патогенності, регламентуються відповідними інструкціями.

Робота в лабораторіях, де проводять мікробіологічну діагностику особливо небезпечних інфекцій, вимагає ще більш жорсткого протиепідемічного режиму. Перед входом до лабораторії в гардеробній з індивідуальними шафами співробітники знімають верхній одяг і білизну.

В залежності від об'єму і характеру роботи одягають один із чотирьох типів протичумних костюмів в певній послідовності: піжама, шкарпетки, тапки,

капюшон (косинка), протичумний халат, чоботи. Респіратор (маску) одягають так, щоб закрити рот і ніс, закладають ватні тампони з обох боків носа, потім надівають окуляри, гумові рукавички, за пояс халата з правого боку закладають рушник, змочений у дезрозчині.

По закінченні роботи руки в рукавичках занурюють у 5 % розчин лізолу на 2 хв. Протичумний костюм знімають у зворотній послідовності, за виключенням рукавичок, які, не знімаючи з рук, занурюють у ємкість із

дезинфікуючим розчином після зняття кожного предмету одягу і знімають останніми. Одяг складають зовнішньою стороною всередину і дезинфікують або автоклавують. Окуляри вміщують у 70 % спирт.

Після розтину трупів тварин всі інструменти кип'ятять у розчині лізолу протягом 40 хв, а самі трупи та відпрацьовані матеріали спалюють або автоклавують.

Методи лабораторних досліджень

При проведенні мікробіологічної діагностики інфекційних хвороб з метою їх раннього і остаточного розпізнавання у сучасних лабораторіях використовують різні методи дослідження.

Мікроскопічний (бактеріоскопічний, вірусоскопічний) виготовлення й забарвлення мазків із досліджуваного матеріалу від хворого і вивчення його під мікроскопом. Він дає змогу швидко виявити характерні морфологічні особливості збудника й має важливе значення при діагностиці гонореї,

менінгіту, туберкульозу, лепри, сифілісу, поворотного тифу, віспи, малярії,

лейшманіозу, токсоплазмозу тощо.

Бактеріологічний метод зводиться до посіву матеріалу від хворого на відповідні живильні середовища, виділення чистої культури збудника й визначення його виду, а, отже, і встановлення остаточного діагнозу захворювання. Він має вирішальне значення при діагностиці черевного тифу,

дизентерії, холери, дифтерії, чуми та інших хвороб.

Серологічний метод оснований на виявленні специфічних антитіл у сироватці крові хворих до певного збудника. Для цього використовують різні імунологічні (серологічні) реакції: аглютинації, преципітації, зв'язування комплементу тощо. Так, наприклад, при черевному тифі часто ставлять реакцію аглютинації Відаля, при бруцельозі реакцію Райта, при хронічній гонореї реакцію зв'язування комплементу Борде-Жангу та ін.

Біологічний (експериментальний) метод полягає у зараженні чутливих лабораторних тварин виділеною чистою культурою збудника, досліджуваним

матеріалом або введенні бактерійних токсинів і відтворенні типової картини захворювання. Для цього використовують білих мишей, щурів, гвінейських свинок, кроликів. Цим методом визначають і вірулентність мікробів. З

діагностичною метою біологічну пробу часто використовують при чумі,

сибірці, туляремії, туберкульозі, крупозній пневмонії, поліомієліті, кліщовому енцефаліті тощо.

Алергічний метод дає змогу встановити діагноз за допомогою внутрішньошкірних алергічних проб, які виявляють стан підвищеної чутливості до збудника чи продуктів його життєдіяльності (алергенів). Цим методом широко користуються при діагностиці туберкульозу (проба Манту), бруцельозу

(проба Бюрне), туляремії та багатьох інших хвороб.

Для глибокого розуміння, засвоєння і логічного застосування бактеріоскопічного методу діагностики важливе значення має фундаментальне вивчення морфологій й ультраструктури мікробів, методів їх простого й складного забарвлення, виявлення окремих структур і включень у бактерійній клітині. З цією метою в лабораторії широко використовують сучасні мікроскопи високоінформативні оптичні прилади.

Мікроскопічні методи дослідження мікроорганізмів

Мікроорганізми і віруси дуже малі за своїми розмірами, так що побачити їх неозброєним оком неможливо. В той же час морфологія мікробів,

їх розміри, форма, взаємне розташування клітин, наявність чи відсутність джгутиків, внутрішня ультраструктура є дуже важливою їх характеристикою і часто служить основою класифікації. Зважаючи на це, одним з найважливіших методів дослідження будови мікроорганізмів є мікроскопія. В основі сучасних мікроскопічних методів дослідження лежить світлова мікроскопія з численними її різновидами, такими як темнопольна, фазовоконтрастна,

аноптральна, поляризаційна, інтерференційна, люмінесцентна та ін. При вивченні анатомії й ультраструктури вірусів використовують електронну мікроскопію.