24 Становлення, формування та функція глотки. Будова, топографія і функція шлунка. (1)

Тема заняття №24.

СТАНОВЛЕННЯ, ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІЯ ГЛОТКИ І СТРАВОХОДУ В ПОСТНАТАЛЬНОМУ ПЕРІОДІ. ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ, ТОПОГРАФІЇ ТА ФУНКЦІЇ ШЛУНКУ В ДИТЯЧОМУ ВІЦІ І В ДОРОСЛИХ.

Становлення, формування та функція глотки і стравоходу в постнатальному періоді.

ГЛОТКА (pharynx)

Глотка є трубчастим органом, який простягається від основи черепа (basis cranii) до верхнього рівня VII шийного хребця (vertebra prominens [C VII]).

Для орієнтації органа в тілі людини існують такі поняття:

-голотопія (holotopia), це розміщення органа відносно всього тіла;

-синтопія (syntopia), це розміщення органа щодо суміжних утворів;

-скелетопія (skeletopia), це положення органа щодо частин скелета.

Голотопія глотки: розташована у передній шийній ділянці (regio cervicalis

anterior).

Скелетопія глотки: від основи черепа (basis cranii) до рівня VI – VII шийних хребців (vertebrae cervicalis sextae – septimae [VI – VII]).

Синтопія глотки:

- спереду глотки (pharynx) розташовані носова і ротова порожнини

(cavitates nasi et oris) та вхід до гортані (aditus laryngis);

-ззаду – шийний відділ хребтового стовпа (pars cervicalis columnae vertebralis) та глибокі м’язи шиї (musculi colli profundi);

-з боків – середнє вухо (auris media) та судинно–нервові стовбури.

Глотка сполучається з:

- носовою порожниною (cavitas nasi) – через парні отвори хоани

(choanae);

-ротовою порожниною (cavitas oris) – через зів (fauces);

-гортанню (larynx) – через вхід до гортані (aditus laryngis);

-барабанною порожниною (cavitas tympani) – через глотковий отвір слухової труби (ostium pharyngeum tubae auditivae);

-продовжується в стравохід (oesophagus).

Глотка (pharynx) має:

-верхню стінку (склепіння глотки);

-передню стінку (де розміщені отвори в ротову, носову порожнини та в

гортань);

-задню стінку (прилягає до передхребтових м’язів шиї);

-бічну (парну) стінку, в якій знаходяться глоткові лімфатичні вузлики

(noduli lymphoidei pharyngeales).

Порожнина глотки (cavitas pharyngis) поділяється на:

-носову частину глотки (pars nasalis pharyngis);

-ротову частину глотки (pars oralis pharyngis);

-гортанну частину глотки (pars laryngea pharyngis).

Носова частина глотки (pars nasalis pharyngis) – чисто дихальна частина,

вона через хоани (choanae) сполучається з носовою порожниною (cavitas nasi).

На її бічних стінках з обох сторін є глоткові отвори слухових труб (ostia pharyngea tubarum auditivarum), які сполучають глотку (pharynx) з барабанною порожниною (cavitas tympani).

Кожний отвір обмежований:

- ззаду і вгорі трубним валком (torus tubarius).

Між останніми і м’яким піднебінням (palatum molle) розташоване парне скупчення лімфоїдної тканини – трубний мигдалик (tonsilla tubaria).

Від трубного валка (torus tubarius) відходять:

-трубно–глоткова складка (plica salpingopharyngea);

-трубно–піднебінна складка (plica salpingopalatina).

Спереду від глоткового отвору слухової труби (ostium pharyngeum tubae auditivae) відходить:

- валок підіймача (torus levatorius).

Позаду від глоткового отвору слухової труби (ostium pharyngeum tubae auditivae) є глотковий закуток (recessus pharyngeus).

У носовій частині глотки (pars nasalis pharyngis) міститься:

- піднебінно–глотковий гребінь (crista palatopharyngea).

На межі верхньої та задньої стінок глотки (склепіння глотки – fornix pharyngis) розташований:

- непарний глотковий мигдалик (tonsilla pharyngealis), або аденоїд, який

має:

-ямочки мигдалика (fossulae tonsillae);

-крипти мигдалика (cryptae tonsillae).

Три глоткових мигдалики (глотковий мигдалик – tonsilla pharyngealis,

парний трубний мигдалик – tonsilla tubaria) та три мигдалики ділянки зіва

(язиковий мигдалик – tosilla lingualis, парний піднебінний мигдалик – tonsilla palatina) утворюють лімфатичне кільце глотки (anulus lymphoideus pharyngis) –

кільце Пирогова–Вальдейера.

Ротова частина глотки (pars oralis pharyngis) простягається від піднебінної завіски (velum palatinum) до входу в гортань (larynx), тобто на рівні зіва (fauces),

що відповідає висоті тіла третього шийного хребця (vertebra cervicalis tertia).

Ротова частина глотки (pars oralis pharyngis) за допомогою зіва (fauces)

сполучається з власне ротовою порожниною (cavitas oris propria).

Між коренем язика (radix linguae) та надгортанником (epiglottis) проходять:

-серединна язиково–надгортанна складка (plica glossoepiglottica

mediana);

-парна бічна язиково–надгортанна складка (plica glossoepiglottica

lateralis), між якими розміщена надгортанна долинка (vallecula epiglottica).

У ротовій частині глотки (pars oralis pharyngis) перехрещується травний та дихальний шляхи.

При акті ковтання носова частина глотки (pars nasalis pharyngis)

відокремлюється від ротової частини глотки (pars oralis pharyngis) піднебінною завіскою (velum palatinum).

При акті ковтання гортань (larynx) піднімається, а надгортанник (epiglottis)

закриває вхід до гортані (aditus laryngis).

Тому їжа чи рідина проходять тільки в гортанну частину глотки (pars laryngea pharyngis) і далі – в стравохід (oesophagus), не потрапляючи ні в носову