Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

01.Osnovy zagalnoi teorii derzavy

.pdf
Скачиваний:
4
Добавлен:
23.03.2016
Размер:
255.14 Кб
Скачать

ТЕМА 1. ОСНОВИ ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ

План

1.Поняття, ознаки та теорії виникнення держави.

2.Форма держави. Елементи форми держави.

3.Держава в політичній системі суспільства. Сучасна Українська держава.

1. Поняття, ознаки та теорії виникнення держави

Більшість істориків, учених-юристів розрізняють вісім основних теорій

походження держави:

1.теологічна теорія;

2.патріархальна теорія;

3.органічна теорія;

4.теорія насильства;

5.психологічна теорія;

6.договірна теорія (природного права);

7.історико-матеріалістична теорія;

8.расова теорія.

Теологічна теорія (її представниками були Блаженний Августин, Фома Аквінський). Є одною з найдавніших теорій походження держави. Вона полягає в тому, що походження і існування держави є результатом виявлення волі Бога. Згідно з теологічним вченням, держава є втіленням божественної сили і тому державна влада вічна і не може бути скасована, а

підкорення їй цілком природно. Вона обґрунтовує панування духовної влади над світською, церкви — наддержавою. Кожній людині наказується упокоритися перед волею Бога, який встановив державну владу,

підкоритися тій владі, яка санкціонована церквою.

Теологічна теорія пронизана ідеєю вічності держави, її непорушності.

Звідси випливає твердження про необхідність збереження в незмінному вигляді всіх існуючих у суспільстві державно-правових інститутів. Правителі діють від імені Бога, їх влада має божественний характер, а закони, які видаються, відповідають божественній справедливості. Вже в літературних і історико-правових пам`ятниках Давнього Єгипту, Вавілона, Сирії, Індії,

Китаю знайшла чітке вираження теологічна теорія. Підтвердження цієї теорії ми можемо також знайти в Біблії (Старий Заповіт), де говориться про виникнення держави в Стародавньому Ізраїлі, коли Мойсей виводив євреїв з Єгипту.

Найбільш широке поширення ця теорія отримала в епоху середньовіччя і мала головною своєю спрямованістю обґрунтування переваг церковної влади над світською. Найбільше ця теорія відображена у творах вченого-

богослова Фоми Аквінського (1225-1274),

вчення

якого

побудовано

на

ієрархії форм:

від Бога чистого розуму -

до духовного і матеріального світу.

Проголошення

походження держави від

Бога обґрунтовує

її

вічність

і

непорушність,

виправдовує найреакційніші

держави,

підкреслює

думки про

те, що будь-яке посягання на державу приречене на невдачу, оскільки владу

вкладено в руки правителя Богом, і вона покликана

захищати благо

всіх.

Починаючи з ІХ-Х століть формулюється так звана теорія двох мечів,

згідно

з якою для захисту християнства Богом були дані два

мечі – церковний та

світський. Обидва вони передаються церкві, яка, зберігши для себе духовний меч, світський передала монарху. Тому від повинен підкорятись церкві. Однак прихильники незалежної царської влади, навпаки, стверджували, що імператори отримали свій меч безпосередньо від Бога.

Основний зміст даної теорії в тому, щоб ствердити пріоритет духовної організації (церкви) над світською і довести, що немає держави, влади і права

«не від Бога».

Релігіозні вчення про походження держави і права мають розповсюдження і в наші часи. В сучасних умовах її розвинули ідеологи ісламської релігії,

католицької церкви (Мартен, Месьє та інші). Патріархальна теорія

(представник – Конфуцій). Дана теорія походження держави і права трактує виникнення держави як результат історичного розростання патріархальної сім'ї: сім'я — сукупність сімей (селище) — сукупність селищ (держава).

Аристотель трактував це так: люди – істоти колективні, які прагнуть до взаємного спілкування, що призводить до створення сім`ї. В наступному розвитку сім`я розширюється, збільшується кількість її членів і все це призводить до створення держави. Звідси, влада правителя є продовженням влади батька (патріарха) в сім`ї, яка є необмеженою. Оскільки визнається первинно божественне походження влади «патріарха», піддані мають покірно підкорятись правителю. Будь-який спротив владі недопустимий.

Лише батьківська опіка правителя може забезпечити необхідні для людини умови життя. Як і в родині батько, в державі монарх не обирається, не призначається і не зміщується підданими тому, що останні – це його діти.

Конфуцій розглядав державу як велику родину. Влада імператора уподібнювалась до влади батька, а відношення правителів і підвладних – родинним стосункам, де молодші залежать від старших і повинні бути їм віддані, слухатись і підкорятись без заперечень. А правителі в свою чергу повинні піклуватись про благо своїх підданих, як це має бути в родині. Також прихильником цієї теорії був Р. Філер (ХVII в.), який в своєму творі "Патріархія чи природна влада короля" твердив, що абсолютна влада монарха бере початок безпосередньо від Адама. Держава виростає з сім'ї, а влада монарха через Адама дана Богом і непідвладна ніяким людським законам. Адам був не тільки батьком людства, але і його властителем. Монархи – це наступники та нащадки Адама, які успадкували від нього свою владу.

Договірна теорія. Договірна теорія або теорія суспільного договору грунтується на ідеї походження держави в результаті угоди (договору) як акта доброї волі людей (які до цього знаходились в «природному», первинному стані), згоді про те, що одні будуть управляти, а інші - виконувати їхні

управлінські

рішення.

Об'єднання

людей в єдиний державний союз

розглядається

як природна вимога

збереження

людського

роду і

забезпечення справедливості, свободи і порядку. І зрештою в правителя і суспільства виникає комплекс взаємних прав і обов`язків і також відповідальність за невиконання останніх. Так, держава має право приймати закони, збирати податки, карати злочинців, але воно зобов`язане захищати свою територію, права і свободи громадян, їх власність та ніш.

Теорія насильства. Вона пояснює виникнення держави як результат завоювання одних племен іншими, поневолення одного народу іншим. На думку прихильників теорії, держава є тією силою, яку утворюють завойовники для утримання в покорі завойованих народів і зміцнення влади переможців.

Представниками теорії були Л. Гумплович, К. Каутський, Є. Дюрінг та ін.

Названі дослідники відкидають внутрішні соціально-економічні причини походження держави. Всі державно-правові інститути, що існують у суспільстві, виводяться ними з голого насильства. Насильство лежить і в основі виникнення приватної власності. Державна влада, на думку соціолога Л. Гумпловича, виникає із фізичної сили, із панування племені, яке спочатку фізично переважає над іншим плем'ям, а згодом перетворюється на панування класу.

Таким чином, держава і право були породжені не матеріальними умовами життя, а особливими властивостями людей, їх емоціями, переживаннями.

Петражицький, наприклад, також стверджував, що без правових переживань людей неможливо існування стійких соціальних груп, а також суспільства і держави. Причиною виникнення держави є особливий стан психіки людей:

постійна залежність людей первинного суспільства від авторитету вождів,

страх перед їх магічною силою привели до виникнення державної влади,

якій люди підкоряються добровільно.

Психологічною теорією також керувались вчені Г.Тард (США), англійський етнограф Д.Фрезер (кінець ХІХ – початок ХХ століть), російські юристи Н.М. Коркунов, М.М. Ковалевський. Але пояснити причини виникнення і функціонування держави тільки з психологічної точки зору навряд чи

можливо. Зрозуміло, що всі суспільні явища базуються на основі психічних актів людей і поза ними немає нічого суспільного. В цьому сенсі психологічна

теорія пояснює велику кількість питань суспільного життя, які залишаються

поза уваги економічної, договірної, органічної теорій. Однак спроба звести все суспільне життя до психологічної взаємодії людей, пояснити життя

суспільства і держави загальними законами психології – таке ж саме

перебільшення як і багато інших уявлень про державу, суспільство і право.

Расова теорія. Найбільший розвиток і поширення расова теорія набуває в кінці ХІХ – першій половині ХХ століття, вона лягла в основу фашистської політики і ідеології. Зміст цієї теорії складали тези про

фізичну і

психологічну нерівноцінність людських рас,

положення

про

вирішальний вплив расових відмін на історію, культуру,

державний

та

суспільний

устрій, про розділення людей на вищу і нижчу раси, з

яких

перші є творцями цивілізації і покликаними бути володарями в державі і суспільстві. Інші не здатні не тільки до створення, а й навіть до засвоєння сформованої цивілізації. Їх доля – сліпе і безперечне підкорення. За допомогою держави і права вищі раси повинні володарювати над нижчими.

Органічна теорія. Уявлення про державу як своєрідну подобу людського організму були сформульовані ще давньогрецькими мислителями. Платон,

наприклад, порівнював структуру і функції держави із здатністю і сторонами людської души. Аристотель вважав, що держава в багатьох відношеннях нагадує живий людський організм, і на цій основі відмовлявся від можливості існування людини як істоти ізольованої. Образно свої погляди він аргументував таким порівнянням: як руки і ноги, відрізані від людського тіла, не можуть самостійно функціонувати, так і людина не може існувати без держави. Суть органічної теорії така: суспільство і держава представлені як організм, і тому їх сутність можливо зрозуміти з будови і функцій цього організму. Все незрозуміле в побудові і діяльності суспільства і держави може бути пояснено по аналогії з закономірностями анатомії та фізіології.

Соціально-економічна теорія. Найбільш розповсюдженою теорією виникнення держави є соціально-економічна або класова теорія.

Матеріалістична теорія виходить з того, що держава виникла в силу економічних чинників – суспільного поділу праці, виникнення додаткового продукту і приватної власності, а потім розколу суспільства на класи з різними економічними інтересами. Як об`єктивний результат цих процесів виникає держава, яка спеціальними засобами пригнічення і керування стримує протиборство цих класів, забезпечуючи інтереси панівного класу.

Суть теорії полягає в тому, що держава прийшла на зміну родоплемінної організації, а право – звичаям. В матеріалістичній теорії держава не нав`язується суспільству ззовні, а виникає на основі природного розвитку самого суспільства, пов`язаного з розкладом родового устрою, виникненням приватної власності і соціальним розшаруванням суспільства за майновим цензом (на бідних і багатих), - інтереси різних соціальних груп стали суперечити одні одним. В нових економічних умовах родоплемінна організація стала неспроможною керувати суспільством.

На сьогодні не існує одностайності у з’ясуванні причин виникнення держави і права. Проте, здебільшого наголос робиться на таких чинниках:

1)перший період розвитку людства (додержавний) – відзначався примітивним знаряддям праці, що виникало у людей потребу суспільного життя і праці усіх членів суспільства. Основою організації суспільства була кровна спорідненість людей.

2)економічна причина – це умова розвитку економічної системи, що спричинила необхідність державно-правової регламентації економічних відносин.

3)політична причина – це необхідність вдосконалення владних повноважень неможливість існування родоплемінної організації суспільства, поява соціальних груп, з різноманітними інтересами та потребами.

4)соціальна причина – це удосконалення відносин між людьми.

5)психологічна причина – це розвиток духовного рівня членів суспільства.

6)основною причиною виникнення держави є виникнення приватної власності і поділ суспільства на групи.

Держава – це особлива організація політичної влади в неоднорідному суспільстві, за допомогою якої забезпечується його цілісність і безпека,

здійснюється керівництво суспільством в інтересах домінуючої його частини, а також управління загальносуспільними справами; - це особлива форма організації суспільства, яка за допомогою спеціального управління захищає інтереси населення певної території, регулює відносини між членами суспільства зокрема за допомогою примусу.

Сутність держави характеризують такі основні ознаки:

1)наявність населення;

2)всеохопний характер – держава об’єднує в одне цле усіх членів суспільства,захищає загально суспільні потреби та інтереси. Хоча зрозуміло,

що інтереси деяких верств держава захищає більше, проте це все залежить від її соціальної природи й сутності, а також від історичних умов розвитку;

3)наявність території. Територіальний характер держави полягає в тому, що вона об’єднує членів суспільства на певній території, обмеженій кордонами;

4)єдність – держава об’єднує всіх членів суспільства безвідносно до їхніх

майнових, соціальних, етичних, статевих, расових та інших характеристик,

а не його окремі групи. Держави не завжди були монополітним, а їхня єдність, як правило, була хиткою, нестабільною. А ось за сучасних умов принципу єдності держав почала загрожувати інша тенденція – створення наддержавних обєднань;

5) офіційний характер – лише держава виступає від імені всього суспільства, репрезентує його як певну цілісність. Саме такою вона визначає іншими державами, тобто здобуває міжнародне визнання;

6) державний суверенітет – верховенство державної влади всередині країни

та її самостійність і рівноправність в міжнародних відносинах;

7)структурованість – держава скаладається з окремих ланок, які пов’язані між собою та спеціалізуються на певному виді діяльності;

8)наявність загальнообов’язкових правил поведінки і зв’язаність держави цими правилами, встановленими її верховними органами від імені народу або самим народом;

9)націленість держави на забезпечення солідарних інтересів людей, які в ній живуть, виконання у зв’язку з цим певного комплексу функцій;

10)володіння монополією на легальний, тобто законний, примус

(насильство) в межах даної території та відповідним механізмом для цього.

Залежно від сфери суспільного життя виокремлюються основні напрями

діяльності держави. Ці напрями здебільшого і називаються функціями права.

У реальному житті функції права не існують ізольовано одна від одної, вони

тісно взаємопов'язані. Тому жодну з функцій не можна досліджувати досить глибоко і повно без аналізу та взаємодії з іншими функціями, тобто без вивчення її у системі.

Система функцій права є складним, багаторівневим утворенням. Слід розрізняти функцію права як єдиного цілого і окремі функції вказаного цілого.

Система функцій права безпосереднім чином пов'язана із системою права. У

відповідності з елементами останньої можна виділити п'ять функцій права,

що утворюють систему:

Міжгалузеві (властиві двом чи більше, але не всім галузям права).

Загальноправові (властиві всім галузям права).

Галузеві (властиві одній галузі права).

Правових інститутів (властиві конкретному інституту права).

Норми права (властиві конкретному виду норм права).

Питання про співвідношення функцій права різних рівней має важливе

значення, оскільки структурним елементам системи права властиві функції,

що мають відповідну специфіку, яка визначається відповідно предметом і методом правового регулювання даних елементів та їх призначенням у системі права. Та чи інша загальноправова функція може більшою чи меншою мірою конкретизуватися функціями нижчого рівня. Це залежить, по-перше,

від характеру загальноправової функції і, по-друге, від призначення галузі,

інституту, норми права і відповідно їх функцій.

Крім того, загальноправові функції права не можуть охопити все різномаїття

конкретних форм і шляхів впливу права на суспільні відносини. Вони

«деталізуються» у дії інших груп функцій. Це положення підтверджується

диференціацією функцій права. Звичайно, при їх розгляді враховуються власне юридичні функції і соціальні. Однак, при глибшому ступені диференціації виникає необхідність ввести у науковий обіг поняття підфункції чи неосновної функції права.

Поділ функцій права на основні і неосновні (підфункції) аналогічний диференціації основних і неосновних функцій держави і є наслідком багатогранного впливу права на суспільні відносини.

Аналіз правового впливу на суспільні відносини дозволяє розрізняти основні функції права, тобто функції, властиві всім галузям, а також функції менш загального значення. Загальними функціями виступає регулятивна,

охоронна, екологічна, виховна і політична. Так, політичний зміст,

властивий всім галузям права, не має жодної галузі, котра не здійснює регулятивного чи виховного впливу на громадян.

Функції менш загального значення властиві лише деяким галузям права.

Така, наприклад, компенсаційна функція цивільного, фінансового і трудового права.

Крім того, окремій галузі чи, навіть, інституту можуть бути притаманні окремі, суто специфічні функції (наприклад, карна для кримінального права). Співвідношення основних і галузевих функцій права має важливе значення, оскільки галузі права, як складові системи, мають функції, що порівняно з основними мають певну специфіку, яка визначається предметом правового регулювання цієї галузі та її призначенням.

Аналіз основних функцій права не охоплює всього різноманіття конкретних

форм і шляхів впливу права на суспільні відносини. Ця можливість надається лише при аналізі змісту галузевих функцій, якими конкретизуються основні.

Галузева функція права може конкретизувати основну більшою або меншою

мірою. Це залежить, по-перше, від характеру основної функції і, по-друге,

від призначення галузі права. Наприклад, функції кримінального права

конкретизують охоронну функцію права більше, ніж функції трудового права.

Співвідношення основних і галузевих функцій права — це діалектичне

співвідношення загального і особливого. Як загальне і особливе знаходиться між собою в нерозривному зв'язку, єдності, так і основні функції зв'язані з галузевими. Оскільки особливе завжди містить в собі елемент загального,

функції окремих галузей права завжди в основному, суттєвому виражають зміст основних його функцій.

Основні функції права — це найбільш загальні, найважливіші напрями його

впливу на суспільні відносини. У них у концентрованій формі виражаються службова роль права, його класова сутність і соціальне призначення.