Міністерство науки та освіти України

Миколаївський національний аграрний університет

Факультет технології виробництва і

Переробки продукції тваринництва

Кафедра технології виробництва

Продукції тваринництва

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з дисципліни «Технологія виробництва продукції свинарства»

на тему: «Оцінка та відбір свиней за якістю потомства»

( варіант - 44)

Виконавець:

Студент ІV курсу 1 групи

Беженар Олег Анатолійович

Керівник:

к.с.-г.н., доц.  Лихач Вадим Ярославович

Миколаїв

2015 Вступ

Більшість серйозних досягнень і відкриттів у тваринництві досягаються на основі раціонального відбору та підбору тварин. При цьому гарантований відбір кращих за конституцією і генетично тварин а також поліпшення продуктивних якостей в наступних поколіннях більшою мірою забезпечується найбільш точною оцінкою їх спадкових якостей, тому питання оцінки генотипу є провідним напрямком серед питань селекції свиней.

Рівень продуктивних якостей свиней можна отримати при використанні простих широко застосовуваних методів: оцінка тварин за походженням, загальна оцінка батьків, оцінка бічних родичів, оцінка власної продуктивності. Дані селекційних досліджень говорять про те, що спостерігається високий рівень оцінки кнурів за власною продуктивністю, а за якістю потомства, в межах 60 і більше відсотків [1].

Знання родоводу тварини дає можливість зробити лише наближене судження про його племінну цінності, тому оцінка спадковості по родоводу є лише попередньою і недосконалою. Більш надійним методом пізнання спадковості і племінної цінності тварин служить аналіз їх потомства, або оцінка по потомству, оскільки в цьому випадку безпосереднім критерієм племінної цінності тварини є результат її племінного використання - якість потомства, тобто те, для чого і призначаються племінні тварини.

Так як питома вага самця у племінній справі значно вище самки (дає набагато більше потомства), то в зоотехнічній практиці зазвичай вдаються до оцінки по потомству кнурів-плідників. У племінному відношенні кращим буде той кунур-плідник, який дає краще потомство. Цим не заперечується важливе значення самки і необхідність оцінки по потомству і маточного поголів'я, особливо у таких багатоплідних тварин як свині.

Завданням оцінки плідників за якістю потомству є виявлення кнурів, найбільш цінних у племінному відношенні, здатних при спарюванні зі спеціально підібраними самками давати потомство бажаного якості [2].

1. Огляд літератури

1.1 Теоретичні основи оцінки племінних якостей плідників.

Ефективність добору плідників значною мірою залежить від правильної оцінки їх племінної цінності. Оцінка племінних якостей тварин грунтується на законах генетики, відповідно до яких продуктивність будь-якої особини (фенотип) зумовлюється її генотипом та впливом факторів навколишнього середовища. Якщо ці генетичні фактори віднесені до впливу зовнішнього середовища, то фенотипову цінність тварин (P) можна визначити за такою формулою:

р = G + U,

де G - генетична цінність тварин;

U — відхилення від генетичної цінності, зумовлене впливом факторів зовнішнього середовища [3].

Генетичну цінність тварин визначають адитивним ефектом генів (А) і відхиленням від нього, зумовленим домінуванням (D) та взаємодією генів (в основному епістаз):

О = А+D+1.

Адитивно-генетична або загальна племінна цінність тварини за однією з господарсько корисних ознак визначається загальним ефектом усіх генів, які впливають на цю ознаку. її можна визначити на основі фенотипу самої особини, її предків або потомків.

Домінування й епістаз зустрічаються лише в окремих комбінаціях генів і характеризують специфічну комбінаційну племінну цінність, яку можна встановити на основі спеціальних екпериментів як для окремих спаровуваних особин, так і при схрещуванні спеціалізованих ліній. Специфічна цінність виявляє при схрещуванні та гібридизації у птахівництві і свинарстві, що дає змогу вести селекцію на гетерозис [4].

У свою чергу середовищні фактори (U) поділяють на систематичні (С), які зумовлюють однаковий вплив на тварин.

Із генетичних позицій мета оцінки та добору плідників полягає у тому, щоб, з одного боку, запобігти поширенню у популяції мутантних генів, які зумовлюють виявлення у потомків генетичних морфологічних дефектів та захворювань, а з другого — підвищити частоту генів, що контролюють формування високої продуктивності і відтворної здатності, пристосованості до умов експлуатації і т.п.

Щодо спадкових аномалій, то вони, як і інші якісні ознаки успадковуються за законами Г. Менделя. Нормально розвинені плідники, які є носіями спадкових дефектів, мають гетерозиготний генотип за цією ознакою. Ефект летальних генів виявляється лише в гомозиготному стані генотипів.

Летальні гени можна виявити на основі випробування за потомством. Наприклад, для оцінки плідників на наявність у генотипі летальних генів їх спермою необхідно осіменити дочок. Якщо плідник є носієм летального гена, то у його гомозиготних потомків, одержаних від такого парування, виявляються спад­кові аномалії. Однак цей метод не має практичного значення, тому що широке застосування його на практиці призвело б до великих втрат через інбредну депресію, а також негативно по­значилось би на темпах селекції.

Сучасна система оцінки та добору плідників уже в перший рік їх використання дозволяє встановити, чи є вони носіями летальних генів.

Відповідно до програми оцінки плідників за потомством кількість маток, яких осіменили, достатня для того, щоб виявити носіїв спадкових аномалій.

Кількісні ознаки (вихід м'яса в туші) мають безперервний характер мінливості. Оцінити племінну якість плідника за такими ознаками означає оцінити середній ефект генів, які він передає потомкам. Кожний потомок одержує випадкове поєднання половини батьківських і материнських генів. За цими ознаками ми не можемо одержати повних відомостей про спадкові задатки плідника [5].

Як уже зазначалося, племінну цінність тварин за господар­сько корисними ознаками можна визначити на основі адитив­ного ефекту генів і взаємодії між ними.

Оцінити ці ефекти можна за даними продуктивності досить великої кількості потомків плідника. Так, адитивну племінну цінність кнура за селекційними ознаками можна оцінити за потомками, одержаними на основі парування його із випадково відібраними в стаді свиноматками. Якщо спермою кнура осіменити спеціально підібраних свиноматок, які належать до спеціальних порід чи ліній, то різниця між потомками може залежати від ступеня поєднання генотипів особин, що паруються. Особливо це жливо для селекційних програм, які передбачають одержання гетерозису [6].