Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

vse_kormy

.docx
Скачиваний:
13
Добавлен:
27.03.2016
Размер:
96.09 Кб
Скачать

1.Кормова цінність та особливості вирощування на зелений корм соняшника. Соняшник вирощують і як кормову культуру. Він може дати до 600 ц/га і більше зеленої маси. В 1 кг його міститься 0,13 — 0,16 корм. од., 10- 15 г протеїну, 0,4 г кальцію, 0,28 г фосфору і 25,8 мг каротину (провітаміну А). Основним є поліпшений зяблевий обробіток. Удобрення - (N60-90P60-90K60). Глибина загортання насіння соняшнику становить 6 — 8 см. Норма висіву становить 80-100 тис. штук схожих насінин на га. Кількість насіння має бути більшою за норму висіву на 30-40 %, враховуючи зрідження під час догляду. На 3-4 день після сівби поле боронують середніми боронами, а через 2-3 дні – повторно легкими борінками (приклад, ЗОР-07). Зелену масу збирають косарками подрібнювачами.

2. Сумісний посів ячменя і гороху на сінаж. Найкраще сіяти горох з стійкими до вилягання сортами ячменю. Суміш насіння складається з 70-75% ярого ячменю і 25-30% гороху від повної норми висіву цих культур у чистих посівах. Норма висіву гороху 0,8-0,9 млн/га, ячменю - до 3,0-3,5 млн/га. Сіють у перші дні весняних польових робіт. Такі суміші придатні для післяукісних і післяжнивних посівів. Скошують у фазі цвітіння гороху.

3.Передпосівний обробіток грунту і сівба райграсу однорічного. Після збирання зернових і хрестоцвітних культур на зерно проводять лущення стерні на глибину 5-7 см. Використовують дискові борони БДТ-7, на засмічених ґрунтах культиватори КЧН-1,8, КЧ-5,1, КЧН-5,4. Через 2-3 тижні (при масовій появі бур'янів) проводять оранку на глибину орного шару плугами ПЛН-3-35, ПЛН-5-35. На добре окультурених ґрунтах і малої засміченісті оранку можна замінити дворазовим дискуванням на глибину 14-16 см. Ранньою весною проводять культивацію на глибину 5-7 см культиваторами КПШ-8, КПС-4 ін, з обов'язковим коткуванням ґрунту кільчасто-шпоровими котками. Для комплексної передпосівної обробки ґрунту використовують комбіновані агрегати АКШ-7,2, АКШ-6, РВК-3,6. Під райграс однорічний вносять мінеральні добрива – N40–60Р40–60К40–60. Після першого укосу підживлюють N40–50. Сіють рано навесні рядковим способом. Глибина загортання насіння 1-2 см. Норма висіву - 20-25кг/га.

4. Сівба та догляд за кавуном. Насіння кавуна висівають, коли ґрунт на глибині 10-12 см прогріється до 16°С. Сіють кавун широкорядним способом за схемами 1,4-2,1x0,7-1,4 сівалками СПЧ-6 або СУПН-8. Глибина загортання насіння 4-8 см. Норма висіву 2,5-4 кг/га. Після з'явлення сходів міжряддя розпушують. У фазі одного справжнього листка за безрозсадного способу рослини в гніздах проривають, залишаючи по 2-3 найкраще розвинених. Вдруге проривають у фазі 3-4-х листків, залишаючи по 1-2 кращих рослини. Згодом огудину спрямовують у протилежні боки від гнізда, щоб правильно розподілити листковий апарат на площі. Дальший догляд за рослинами полягає у підтриманні посівів у чистому від бур'янів стані, розпушуванні міжрядь та боротьбі з хворобами і шкідниками

5.Кормова цінність та особливості вирощування на зелений корм ріпака ярого. Зелене маса широко використовується для кормових цілей. У ній міститься – 12% сухої речовини, 16-18 % перетравного протеїну і 4,9-5,1 % білка, тобто удвічі більше, ніж у зеленій масі кукурудзи та соняшнику. Урожайність зеленої маси 250 - 400 ц/га. Добре поїдають практично всі види тварин і птиці. Попередники — зернові колосові по пару, злако-бобові суміші на зелений корм, зернові бобові, кукурудза. Не слід висівати його після рослин родини капустяних. Можна повертати через 4-5 років. Гній (20 - 30 т/га) краще під попередню культуру чи в пар. Під оранку пару чи зябу вносять Р й К добрива по 40 - 60 кг д. р. на 1 га, N 60 - 90 кг/га навесні під передпосівну культивацію. Нарівні з повним мінеральним добривом (N60-90Р40-60К40-60) на підзолистих ґрунтах слід вносити вапно, а на лісових і піщаних — сірку. Після збирання попередника ґрунт лущать, потім орють на глибину 20 — 22 см. Навесні на зораних полях зяб боронують у два сліди зубовими боронами, а на полях з поверхневим чи плоскорізним обробітком — голчастими боронами типу БИГ-3. Глибина передпосівної культивації 5 — 6 см. Під передпосівну культивацію, а краще одночасно з нею вносять азотні добрива (N60-90), а також гербіцид трефлан (0,8 - 1 кг/га д. р.). Ярий ріпак висівають рано, одночасно із сівбою ярих колосових культур. Сіють ріпак звичайним рядковим і широкорядним способами з міжряддям 45 см. НВ 9-12 кг, при широкорядному способі 6-8 кг/га. ГЗ 3-5 см. Після сівби поле коткують кільчастими котками. Для знищення бур'янів проводять боронування по сходах ріпаку зубовими боронами у фазі 4-5 справжніх листків у другій половині дня. снігова плісень, бактеріоз коренів. Проти шкідників посіви до цвітіння обробляють 50 %-м карбофосом (0,6 - 0,8 кг/га) або суміцидином (0,3 л/га). Проти несправжньої борошнистої роси ефективний 80 %-й полікарбацин (2,4 кг/га) або цинеб (2,4 кг/га). В період цвітіння рослин посіви ріпаку не обробляють, щоб не викликати масової загибелі бджіл. Збирають самохідними косарками і кормозбиральними комбайнами – КСГ-Ф-70, КПКУ-75, КСК-100А-1, КИР-185Б, КИР-1,5М та ін..

6.Заготівля, облік і зберігання сіна люцерни. Заготівля, облік і зберігання сіна люцерни. Є однією з найкращих культур для виготовлення сіна. Оскільки протеїн міститься переважно в листі трав, при заготівлі сіна треба намагатися зберегти максимальну кількість листя, а процес сушіння у покосах і валках скоротити до мінімуму. Заготовляють сіно розсипне сонячного сушіння з досушуванням при активному вентилюванні в тюках, рулонах, у вигляді січки. Особливо великими є втрати поживних речовин при заготівлі сіна природного сушіння — до 60 % через те, що при сушінні у валках воно часто потрапляє під дощ. Крім того, таке сіно втрачає багато листя під час транспортування, колір його буро-жовтий. Подрібнене сіно зберігають у сітчастих баштах. Сіно за якістю може бути першого, другого, третього класів і нестандартне. Облік сіна краще здійснювати ваговим методом. У польових умовах його кількість визначають, обмірюючи стоги, скирти і обчислюючи масу 1 м3 сіна за довідником або зважуванням. Для цього беруть проби сіна в кількох місцях або зважують на під’їзних вагах частину поклаж (скирт) певного об’єму. при досушуванні сіна активним вентилюванням слід визначати його об’єм і масу 1 м3 після доведення до оптимальної вологості (17 – 18 %).

7. Передпосівний обробіток грунту і сівба кормової моркви. Навесні проводять закриття вологи та культивацію на глибину 6 — 8 см. Перед сівбою ґрунт коткують. Під моркву вносять також мінеральні добрива: азотні 40 - 60 кг/га, фосфорні 60 — 120 кг/га, калійні 60 — 120 кг/га. Понад 1/2 або 2/3 частини мінеральних добрив, переважно фосфорних і калійних, вносять під зяб і таку саму кількість азотних — під весняну культивацію. Перед сівбою насіння коренеплодів калібрують, обігрівають, протруюють та ін. Калібрування потрібне для того, щоб відібрати для сівби більш крупні фракції посівного матеріалу - більше 2 мм для моркви. Для підвищення енергії проростання насіння коренеплодів піддають повітряно-тепловій обробці, витримуючи його на відкритому повітрі 3 — 5 днів, під навісом 5 — 7, у сховищі 10 — 15 днів. За 2 — 3 дні до сівби його протруюють гранозаном (3 — 4 кг/т) або ТМТД (4 — 6 кг/т). В найраніші весняні строки висівають моркву. Сіють з міжряддям 45 — 60 см, стрічковим способом з відстанню між рядками в стрічці 15 см і між стрічками 45 см, смуговим із смугами до 20 см і відстанню між смугами 45 — 60 см, а на торфових ґрунтах — звичайним рядковим способом. Норма висіву моркви при широкорядній сівбі 4,5 кг/га, стрічковій 6 кг/га, широкосмуговій 6 — 8 кг/га, суцільній рядковій 10 кг/га. При сівбі моркви під зиму норми висіву збільшують на 25 — 30 %. Глибина загортання— відповідно 2,5 — 3 і 1,5 — 2 см.

8. Польове кормовиробництво як галузь с/г. Польове кормовиробництво як галузь сільського господарства повин­не забезпечувати тваринництво достатньою кількістю якісних, збалансованих за вмістом поживних речовин кормів. Основні напрями розвитку цієї галузі — інтенсифікація польового на основі прогресивних технологій виро­щування кормових культур, заготівлі і зберігання кормів, доко­рінного поліпшення їх структури і якості. Мета польового кормовиробництва як наукової дисципліни — теоретич­не обґрунтування основ створення кормової площі, біології і технології вирощування кормових і зернофуражних культур, за­готівлі кормів кормовиробництво має бути інтенсивним, тобто вирощувати кормові культури і заготовляти корми треба при мінімальних затратах енергетичних і трудових ресурсів, максимальному ви­ході продукції за одиницю часу і на одиницю площі, Отже, інтенсивні енерго- і ресурсозберігаючі технології є основою вирощування кормових культур, заготівлі кормів і зберіган­ня їх..

9. Догляд за посівами кормової моркви. Першим прийомом догляду за коренеплодами є післяпосівне коткування. Через 4 — 6 днів після сівби проводять досходове боронування, під час якого на посівах моркви вносять гербіциди (прометрин 1,5 — 2,5 кг/га, лінурон 1,5 — 3 кг/га). Важливим прийомом є проріджування. Оптимальна густота рослин на площі — при широкорядній і стрічковій сівбі 300 — 350 тис./га, широкосмуговій до 700 тис./га. Відразу після проріджування посіви підживлюють мінеральними добривами (N15Р20К20) і розпушують ґрунт у міжряддях, одночасно заробляючи добрива на глибину 10 - 12 см. Дальший догляд за посівами полягає в 1 — 2 розпушуваннях міжрядь, боротьбі з шкідниками та хворобами коренеплодів.

10. Класифікація та поживність кормів. Корм класифікують за біологічною, фізичною і хімічною кормовими характеристиками. Корми рослинного походження є основними у живленні с/г тварин. Вони характеризуються вмістом достатньої кількості всіх речовин, необхідних для життєвих потреб. За поживністю корми рослинного походження поділяють на об'ємні і концентровані. До об'ємних кормів належать соковиті (силос, зелені корми, коренебульбоплоди, сінаж, баштанні), водянисті (жом, брага, меляса) та грубі (солома, сіно, полова, гілковий корм). Концентровані корми - це зернові, бобові, насіння деяких олійних культур, а також відходи технічного виробництва (висівки пшеничні і житні, макуха і шроти та ін.). Корми містять неоднакову кількість поживних речовин. Вони розрізняються за хімічним складом і біологічною властивістю. Всі об'ємні корми містять порівняно мало поживних речовин, але займають значний об'єм в раціоні. До цієї групи належать рослинні корми, які містять не більш ніж 0,5 кг поживних речовин (0,65 кормової одиниці), 9,24 МДж перетравної енергії на 1 кг сухої речовини корму. Грубі корми містять 20-30 % клітковини. До них належать сіно, солома, полова, луска і плівки від очищення різних зерен, гілковий корм. Грубі корми нормалізують функції кишечника у тварин. Соковиті корми містять понад 40 % води. Це переважно внутрішньоклітинна вода рослин, хімічно зв'язана з розчиненими речовинами, корисними для організму. Соковиті корми займають значне місце в раціонах продуктивних тварин. До них належать трава, силос, коренебульбоплоди, сінаж. Корми, які містять воду як домішку, називають водянистими (жом, брага, жмаки). Один кілограм концентрованих кормів містить понад 0,5 кг перетравних поживних речовин (0,65 кормової одиниці), до 49 % клітковини і не менш ніж 40 % води. Концентровані корми поділяють на корми, багаті на вуглеводи (зерно ячменю, вівса, кукурудзи, пшениці, жита, проса, сорго), та корми, які містять багато протеїну (горох, боби, люпин, вика, соя і відходи олійноекстракційного виробництва - макуха і шроти). Комбікорми - це група кормів промислового виробництва. До складу комбікорму входять як рослинні корми, так і корми тваринного походження, а також різні домішки мінеральних солей, амінокислот, синтетичних азотистих речовин, вітамінних препаратів тощо.

11. Фази і строки збирання врожаю культур зеленого конвеєра. Озимі (свиріпа, ріпак) збирають у фазі бутонізації – початок цвітіння у період з 15 по 25 квітня. Озимі (жито, пшениця, тритикале, викожито, вико-пшениця) – до колосіння – 25. ІV – 20. V; Багаторічні трави (люцерна, еспарцет) – бутонізація – початок цвітіння, у період з 10 травня по 1 чернвня. Суміші гороху або чини з ячменем – цвітіння гороху або чини, з 20-25. V по 05-10. VІ. Суміші вівса з горохом у фазі цвітіння гороху, з 05-10. VІ по 20-25. VІ. Кукурудза в суміші з суданською травою першого терміну сівби – до викидання волоті, з 20. VІ по 15. VІІ. Кукурудза в суміші з соєю другого терміну сівби – до викидання волоті, з 10. VІІ по 05. VІІІ. Отава багаторічних трав – бутонізація, з 10-15. VІІ по 05. VІІІ. Післяукісні посіви після озимих на зелений корм (кукурудза з соєю, суданська трава, сорго) у фазі викидання волоті, з 15. VІІ по 10. VІІІ. Отава суданської трави і сорго-суданкового гібриду – до викидання волоті, з 30. VІІ по 20. VІІІ. Кукурудза або кукурудза з соєю в молочній стиглості у фазі молочної стиглості, з 5-10. VІІІ по 25-30. VІІІ. Отава сорго цукрового – до викидання волоті, з 25.VІІІ по 15.ІХ. Друга отава суданської трави і сорго-суданкового гібриду – до викидання волоті, з 25.VІІІ по 10.ІХ. Кормові або цукрові буряки – з 01.ІХ по 10.Х. Озиме жито в суміші з вівсом або ячменем – 01.Х -10.ХІ. Гарбузи – 10.Х-10.ХІ. Кормова капуста – 01.ХІ-20.ХІ.

12. Догляд за посівами і збирання чини на сіно.

Догляд полягає переважно у проведенні осінніх (фосфором і калієм) та весняних підживлень (азотом). Важливими є боронування зубовими, голчастими або дисковими боронами (залежно від щільності ґрунту і густоти посіву) навесні та після першого й другого укосів. Застосовують самохідні косарки, іноді при скошуванні на сіно плющення трави, щоб прискорити її висихання у валках.

13.Заготівля сінажу. Сінаж – це по суті силос, приготовлений з прив’яленої сировини до вологості 45-60%. Для заготівлі сінажу придатні – люцерна, еспарцет, конюшина лучна, грястиця збірна, сумішки їх з бобовими, з однорічних культур – викожитні, виковівсяні і гороховівсяні сумішки, райграс однорічний, конюшина однорічна, а також мишій італійський і суданська трава, вміст сухої речовини у яких становить 24-27%. Якісний сінаж з бобових або злаково-бобових сумішок містить 48-58% сухої речовини, 6-6,8 мДж ОЕ, 1 кг його відповідає 0,3-0,34 корм. Од. і містить 50-60 г перетравного протеїну і 18-20 г каротину. Сінаж із злакових трав при зазначеному вмісті сухої речовини і кормових одиниць звичайно містить 35-40 г перетравного протеїну. Технологія приготування сінажу включає такі операції: 1) скошування з плющенням; 2) прив’ялювання; 3) згрібання; 4) підбирання трав з подрібненням на відрізки 10-15 до 30 мм і вантаженням у транспортні засоби; 5) перевезення до місця заготівлі; 6) завантаження в сховища, розрівнювання, ущільнення; 7) укриття.

14.Сівба та догляд за гарбузом. Сіють у першій декаді травня. Норма висіву 10-12 кг, враховуючи зрідження сходів при механічному догляді. Міжряддя для сортів, що стеляться, 2,1, для кущових – 1,4 м. Сіють на глибину 3-5 см. Сівалки СУПН-8. Боронування до і після появи сходів легкими боронами – у поперек або по діагоналі посівів. Під час боронування проріджують 10-15 % рослин. Захисні смуги мінімальні (не більше 10 см).

15.Види культурних пасовищ. Розрахунок норм висіву насіння За строками використання культурні пасовища поділяються на багаторічні (або постійні), короткострокові та однорічні. Багаторічні культурні пасовища створюють переважно поза сівозміною і використовують без перезалуження протягом 6-10 і більше років. Виходячи із встановленої норми висіву за кількістю схожих насінин, проводимо розрахунок вагової норми для компонентів у сумішках за формулою: А = 100*М*К/ПП, де А ― норма висіву компонента в сумішці, кг/га; М ― норма висіву насіння, млн. шт/га; К ― маса 1000 насінин, г; ПП ― посівна придатність насіння, %. Посівна придатність розраховується за формулою: ПП = с*ч/100, де ПП ― посівна придатність, %; с ― схожість насіння, %; ч ― чистота нісіння, %.

Кількість насінин (шт.) на 1 погонному метрі розраховують за формулою: К = Н*Ш/М, де К ― кількість насінин на 1 пог. метрі, шт; Н ― норма висіву, кг/га; Ш ― ширина міжрядь сівби культури, см; М ― маса 1000 насінин, г.

16. Система добрив при створенні пасовищ. Добрива з уразуванням вмісту поживих речовин у грунті слід вносити на запланований врожай перед обробкою дернини і під культивацію перед сівбою. Треба враховувати, що багаторічні злаково-бобові сумішки і однорічні кормові культури на зелену масу використовують багато азоту і калію. Коли в рік освоєння калію в грунті мало, слід вносити подвійну норму каїніту (половину восени і решту весною). В наступні роки норму каїніту зменшують відповідно до даних агрохімічних аналізів. Мідні добрива (піритний недогарок) вносять разом з калійними, а суперфосфат – у два прийоми (70-75% - перед сівбою і 25-30% - у рядки під час сівби). Якщо планується вирощування попередників (однорічних) просапних культур, а також на легких супіщаних і піщаних грунтах можна внести гній, який напівперепрів. Якщо стік у водойми не загрожує вносять і безпідстилковий гній з розрахунку відповідно 40-60 і 60-100 т/га.

17. Зелений конвеєр у Степу для свиней. Для свиней кращою є зелена маса вологістю 82-84% і з меншим вмістом клейковини (14-16%). Тому схеми зелених конвеєрів для свиней передбачають насамперед більш раннє збирання корму. В них більша вага хрестоцвітих (ріпака, брукви, турнепсу, кормової капусти, редьки олійної) в основних і післяукісних посівах замість кукурудзи,суданської трави, сорго, деяких бобових. Цінними компонентами для ранньовесняного і осіннього згодовування є топінамбур і пастернак. Схеми зеленого конвеєра у Степовій зоні включають озимі (жито, викожито, пшеницю, пшениця з викою), однорічні і багаторічні трави, кукурудзу з бобовими і суданською травою двох строків сівби, отаву однорічних і багаторічних трав, сорго, коренеплоди, гарбузи. Бажано також використовувати озимо-ярі сумішки (озиме жито з вівсом, ячменем і бобовими – горохом, озимою викою, гичкою), відходи овочівництва.

18. Догляд за посівами і збирання врожаю сої. За якісного обробітку ґрунту і позитивної дії внесених гербіцидів догляд за соєю практично обмежується одним міжрядним розпушуванням на глибину 5 – 6 см. На площах без застосування ґрунтових гербіцидів проводять 2 досходових і 1 – 2 післясходових боронування середніми або легкими боронами упоперек посіву та обробіток міжрядь. Глибина першого міжрядного розпушування 5 – 6 см, другого і третього 6 – 8 см. На посівах пізньостиглих сортів сої, а в дощові роки — середньостиглих проводять десикацію, коли побуріє більшість бобів у нижніх і середніх ярусах: посіви обприскують хлоратом магнію в дозі 20 – 30 кг/га за препаратом. Це прискорює достигання сої. Збирають її у повній стиглості зерна переобладнаними на низький зріз (5 – 6 см) зерновими комбайнами («Нива», «Колос» та ін.). Зібране насіння очищають, при потребі підсушують і зберігають за вологості 12 – 14 %. Сою вирощують на зелений корм як у чистому вигляді, так і в сумішах з іншими культурами, часто з кукурудзою, висіваючи їх при зрошенні в один рядок; на суходолі — почергово за схемою: один рядок кукурудзи — один рядок сої або два рядки кукурудзи — один-два рядки сої. Збирають зелену масу під час цвітіння рослин, на силос — у молочно-восковій (восковій) стиглості кукурудзи.

19. Передпосівний обробіток грунту і сівба пирію безкореневищного. Вирішальною у системі підготовки грунту є зяблева оранка. Крім оранки плугом з передплужником на землях, що зазнають ерозії, можна застосовувати плоскорізний обробіток на глибину 22-24 см. Висівають у квітні-на початку травня і в червні-липні у чистих посівах і у сімішках. Спосіб сівби звичайний рядковий з міжряддям 7,5-15 см. Норма висіву 10 кг/га. Перед сівбою поле ретельно вирівнюють і обробляють на потрібну глибину загостреними плоско різальними лапами-бритвами. Глибина на 1,5-2 см більша від глибини сівби. Сівбу проводять зернотравяними сівалками з одночасним коткуванням легкими котками, доцільно в одному агрегаті з сівалкою.

20. Сівба та догляд за сильвією пронизанолистою.

Сильвія пронизанолиста – малопоширена силосна культура, відноситься до родини айстрових. Використовується з другого року життя Висота стеблостою до 3 м, листя велике (до 35 см), розсічене. За умови достатнього зволоження дає 600-800 ц/га зеленої маси. За вегетаційний строк скошують 2-3 рази. В 100 кг зеленої маси 12-15 к.од., на 1 корм од. 140-160 г перетравного протеїну. Висів пізно навені. НВ 15-20 кг/га. Вирощується широкорядним способом з міжряддями 60-70 см на глибину 2-4 см. Щороку потрібно вносити добрива з розрахунку на запланований врожай, проводити міжрядні глибокі розпушуваннч для знищення бурянів і створення доброї аерації верхнього шару грунту.

21. Сінний конвеєр у Степу. Сіно - це висушені стебла і листя трав'янистих рослин, скошені в зеленому вигляді, до досягнення ними повної зрілості. Основні вимоги при виготовленні, сіна: 1) отримання з одиниці площі сінокосу можливо більшої сухої маси при збереженні всіх поживних речовин скошуваних трав, 2) дешевизна і швидкість прибирання з наступною хорошою лежкістю сіна. Високоякісне сіно заготовляють із посівів бобових і злакових багаторічних і однорічних трав, із травосумішей і лучного різнотрав’я. Найцінніше сіно з люцерни посівної і жовтої, конюшини лучної, еспарцету, лядвенцю рогатого, із злакових — пирію безкореневищного і повзучого, костриці лучної, стоколосу безостого і прямого, пажитниці багатоукісної, тимофіївки лучної, житняку та сумішей їх із бобовими травами. Найбільший урожай сіна виходить при двох-і трикратному укосі з одного площі, що можливо тільки при скошуванні перед самим цвітінням трав. При одному укосі покіс проводиться не пізніше повного цвітіння трав. Краще скошування досягається сінокосилкою, а згрібання у вали - бічними граблями. Після останнього укосу, трава повинна до зими відрости для затримування снігу, щоб уникнути виморожування. У готовому сіні повинні бути збережені (при 12 - 14% вмісту вологи) по можливості всі листи та квіти, що містять до 2/3 всіх поживних речовин трав. У степу застосовуються такі види сушіння: у валках, у копицях (самонагрівом попередньо пров'яленої трави, з наступним розкиданням копиць до повної досушки сіна).

22. Догляд за сіножатями і пасовищами.Бур’яни і боротьба з ними. На сіножатях і пасовищах росте багато малоцінних і шкідливих бур’янів, які засмічують травостій (30-50%). Система боротьби з бурянами включає профілактичні, механічні і хімічні заходи. Профілактичні – підкошування, очищення насіннєвого матеріалу трав, якій використ для сівби, застосування органічних добрив тільки після знищення в них насіння бурянів (гаряче і холодне зберігання). Механічні заходи – підрізування, виривання, випалювання, підкошування. Хімічні засоби – гербіциди. Використовують препарати групи 2,4Д. Внесення гербіцидів обов’язково потрібно поєднувати з внесенням добрив і підсіванням трав. Гербіциди вносять навесні – в період росту основних видів бурянів. Після обробки травостій можна скошувати і випасати на ньому тварин не раніше як через 40 днів. Вносять обприскуванням. Поліпшення повітряного режиму, омолодження лук. Повітряний режим на природному травостої поліпшують застосуванням поверхневого і глибокого розпушування – боронування, дискування, обробітку долотами, щілювання грунту і навіть неглибокої оранки на пирійних і стоколосових перелогах. Боронування проводять зубовими або голчастими боронами. За допомогою боронування можна розпушити верхній шар грунту, очистити дернину від решток коренів і стебел. Не ефективне боронування зубовими боронами на легких грунтах – оголюються вузли кущіння і кореневі шийки рослин. Боронування застосовують не тільки навесні, але й після кожного скошування або циклу випасання, якщо в цьому є потреба. Підсівання і насівання трав проводять на луках і сіножатях із зрідженим травостоем, малоцінними компонентами низових трав, які знижують його продуктивність і якість, за наявності в травостої злісних бурянів, при замулюванні, вимерзанні, пошкодженні шкідниками. Підсівання здійснюють навесні увологу землю або влітку під час опадів стерньовими сівалками-культиваторами типу СЗС-2,1, за допомогою яких здійсн сівбу в необроблену дернину. Навесні можна застосовувати і дискові сівалки. Насівання зернотравяною сівалкою з анкерними сошниками проводять при якісному поверхневому обробітку ділянки дисковими боронами. Після сівби грунт ущільнюється в рядках.

23. Докорінне поліпшення пасовищ у Степу на солонцюватих грунтах. На солонцюватих комплексах з малопродуктивною рослинністю ефективна глибока ярусна оранка на глибину до 45 см. Гумусовий шар при цьому не порушується, а солонцевий і під солонцевий – змішуються. Відбувається розсолення – роз солонцювання, чому сприяє розпад запасу кореневих решток. Там, де гумусовий шар невеликий (до 12 см), а надсолнцевий більш як 12 см, проводять фрезерування, безполицеву оранку на глибину 20-25 см, дискування після оранку на глибину 20-25 см, дискування після оранки, коткування і сівбу. На солонцях висівають посухостійкі трави – житняки, люцерну синьогібридну, жовтогібридну і жовту, буркун.

24. Створення і використання пасовища для овець. Вівці задовольняються малопродуктивним травостоєм. Ефективне випасання олвець на пасовищах, які складаються з сумішок таких трав, як стоколос, конюшина біла, буркун білий, грястиця збірна, костриця польова. Доброю для них є сумішка райграсу пасовищного з конюшиною білою, келерією лучною. У південних районах доцільно сіяти еспарцет посівний (виколистий) у сімішці з житняком, стоколосом прямим, із однорічних – використовувати посіви суданської трави, ранні сумішки, які забезпечують тварин пасовищним кормомі тоді, коли внаслідок відсутності опадів і жаркої погоди багаторічні трави погано відростають. На 1 га звичайного степового суходільного пасовища на схилах балок, степових подах можна випасати 10-15 овець, на сіяних бобово-злакових травостоях – 25-30 і більше. Восени можна також овець на ділянках після збирання кормової капусти, ріпака, післяжнивних культур.

25. Особливості вирощування люцерни під покривом ячменю. Основний обробіток ґрунту полягає в лущенні стерні, зяблевій оранці на глибину 27-30см. Весняним обробітком добре розпушують і вирівнюють ґрунт за допомогою комбінованих знарядь РВК-3,6, ЛК-4, Європак чи ін. Фосфорні і калійні добрива найефективніше внести під оранку в підвищеній нормі - Р90-120К90-120. Вони будуть використовуватись покривною культурою, а в наступні роки їх післядія буде працювати на люцерну. Щорічно люцерну підживлюють фосфором і калієм Р30-60К30-60. Азотні добрива вносити недоцільно, оскільки вони пригнічують діяльність бульбочкових бактерій. На ґрунтах, що бідні на мікроелементи, ефективними є молібден, бор, марганець. Сіють одночасно з покривною культурою зернотрав'яною сівалкою СЗТ-3,6 рано навесні рядковим способом. Кращою покривною культурою є ярий ячмінь. Норма висіву 14-18 кг/га, а при якісній підготовці насіння і ґрунту до сівби її доцільно зменшити до 10-12 кг/га. Глибина загортання насіння 1,0-3,0 см. Зразу ж за сівбою поле коткують. Для боротьби з бур'янами можна використовувати наступні гербіциди: базагран, зенкор. Від пошкодження шкідниками (довгоносики, клопи, попелищ, совки, галиці, трипси, вогнівки, лучний метелик, фітономус, товстоніжки) посіви обприскують такими інсектицидами: актеллік, арріво, Бі-58 новий. Для захисту від ураження хворобами (пероноспороз, бура плямистість) в період вегетації люцерну обприскують фунгіцидами авіксил, або оксіхом 0,3-0,4% суспензією препарату. Скошують люцерну на зелену масу 2-4 і більше разів, випасають 4-7 разів. Інтервал між скошуваннями 35-40 днів. Перший укіс проводять у фазі бутонізації, останній укіс приблизно за 30 днів до настання морозів. На силос і сінаж косять на початку цвітіння. Висота зрізу рослин 7-8см, восени - не менше 10-12 см.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]