ВСТУП

Аграрний сектор посідає важливе місце в економіці України, тут виробляється 18% ВВП, створюється 16% валової доданої вартості, тут зайнято близько 25% загальної чисельності працюючих у державі.

В умовах ринкової економіки та посилених інтеграційних процесах перед аграрними підприємствами постає проблема забезпечення гідного рівня конкурентоспроможності власної продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Процес інтеграції України до ЄС та в умовах функціонування в СОТ, нестабільності відносин з Росією гостро піднімає питання щодо організації конкурентоспроможного виробництва продукції, як в галузі, так і на підприємствах, спроможних вести жорстку конкурентну боротьбу , швидко і адекватно реагувати на постійні зміни ринку, мобільно переходити на випуск нових видів високоякісної продукції, забезпечувати ефективність діяльності, як виробників, так і переробників. Тому однією з найважливіших умов забезпечення ефективного господарювання досліджуваних суб’єктів є постійне підвищення їх конкурентоспроможності.

Функціонування національної економіки в ринкових умовах передбачає включення країни у світові інтеграційні процеси. Особлива роль у вирішенні цієї проблеми належить експортно-імпортним відносинам, зокрема на ринку зерна України. Зернові культури традиційно займають вагоме місце у формуванні зовнішньоекономічного обороту країни. Стратегічне значення зерна полягає в його універсальності як продукту харчування, можливості тривалого зберігання, транспортування на далекі відстані тощо. Розвиток зовнішньої торгівлі зерновими культурами в Україні відбувається із значними труднощами, що спричинено недосконалістю інфраструктури, відсутністю належної біржової торгівлі, монополізацією посередницьких послуг комерційними фірмами, а також відмежованістю безпосередніх виробників від експортно-імпортних процесів.

Дослідження основних тенденцій і кон'юнктури світового ринку зернових є основою формування ефективної експортної політики. Ретельний аналіз динаміки світового виробництва, співвідношення попиту та пропозиції зернових культур у провідних країнах світу, зміни зернових запасів, співвідношення експортних та імпортних позицій забезпечує адекватне прогнозування ситуації на глобальному ринку та надає можливість вітчизняним учасникам ринку продавати зерно за  сприятливішими умовами, раціонально маневрувати власними ресурсами і збільшувати виробництво в аграрному секторі. Ці положення і обумовлюють актуальність

Питання теорії і практики розвитку економічних відносин на вітчизняному та світовому ринках зерна досліджуються такими вченими-економістами, як В.Г. Андрійчук, В.І. Бойко, В.І. Власов, П.І. Гайдуцький, В.П. Галушко, В.І. Губенко, О.В. Захарчук, В.Н. Зимовець, М.В. Калінчик, А.М. Кандиба, С.М. Кваша, І.Г. Кириленко, І.В. Кобута, М.І. Кучер, М.Г. Лобас, З.П. Ніколаєва, П.Т. Саблук та інших науковців. Вихід на світовий зовнішній ринок – закономірність розвитку ринкової економіки. Діяльність підприємств на світовому ринку пов’язана з міжнародною виробничою та науково-технічною кооперацією, експортом та імпортом товарів і послуг. Розвиток ринкових процесів зумовлює необхідність виявлення найбільш ефективних форм реалізації зернового потенціалу агропромислових формувань. Україна володіє багатим ресурсним потенціалом і може бути значним експортером зерна на зовнішньому ринку. Нині обсяги експорту з України зерна з кожним роком зростають, проте експортний потенціал аграрної сфери використаний недостатньо.

Явище конкуренції та формування конкурентної позиції підприємств досліджено такими економістами, як: Т. Амблером, П. Друкером, П. Дойлем, С.М. Квашою, І.Н. Топіхою, В.П. Клочан, В.І. Топіхою та ін..

Розділ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТЕОЇ ПОЗИЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Поняття та чинники формування конкурентної позиції підприємства

Конкуренція — це економічне змагання виробників однакових товарів на ринку за залучення якомога більшого числа покупців і одержання завдяки цьому максимальної вигоди. Конкуренція — важливий засіб контролю в ринковій системі. Ринковий механізм пропозиції та попиту доводить побажання споживачів до підприємств-виробників продукції, а останні, у свою чергу, задовольняють їх належним чином. Конкуренція зумовлює розширення виробництва й зниження цін на продукцію до рівня витрат на виробництво. Крім того, саме конкуренція змушує підприємства найповніше сприймати науково-технічні досягнення, застосовувати ефективну техніку, технологію, сучасні методи організації виробництва й праці. При існуючій конкурентній кон'юнктурі підприємства використовують найбільш економічну комбінацію ресурсів для виробництва певного обсягу продукції, оскільки це відповідає їхній власній вигоді.

Конкурентна перевага — рівень ефективного використання наявних у розпорядженні фірми (а здобувають також для майбутнього споживання) всіх видів ресурсів.

Конкурентоспроможність може бути оцінена тільки в рамках групи фірм, що випускають однакові товари. Конкурентоспроможність — поняття відносне, та сама фірма в рамках регіональної групи може бути визнана конкурентоспроможною, а в рамках світового ринку — ні.

Поняття конкурентної переваги можна визначити як ті характеристики й властивості товару, які створюють для фірми певну перевагу над своїми прямими конкурентами. Конкурентна перевага може бути зовнішньою і внутрішньою. Зовнішня базується на відмітних якостях товару, які утворюють цінність для покупця, внутрішня — на перевазі фірми щодо витрат виробництва, які менші ніж у конкурентів. Конкурентні переваги є концентрованим проявом переваги над конкурентами в економічній, технічній, організаційній сферах діяльності підприємства, які можна виміряти економічними показниками (додатковий прибуток, більш висока рентабельність, ринкова частка, обсяг продаж). Необхідно особливо підкреслити, що конкурентну перевагу не можна ототожнювати з потенційними можливостями компанії. На відміну від можливостей, — це факт, що фіксується в результаті реальних й очевидних переваг покупців. Саме тому в практиці бізнесу конкурентні переваги є головною метою й результатом господарської діяльності. Найбільш значними в 90-і роки були дослідження професора Гарвардської школи бізнесу М. Портера, який розробив теорію конкурентної переваги. Формування стійких конкурентних переваг на ринку споживацьких товарів і послуг дозволить підприємствам зайняти бажану конкурентну позицію, забезпечити ефективну комерційну діяльність в довгостроковій перспективі і досягти максимального синергитичного ефекту від цієї діяльності на конкурентом ринку

А конкурентні переваги такого товару, як зерно, можна охарактеризувати низкою факт

• економічних

• консументних

• нормативних

• екологічних

• -маркетингових

Підвищення конкурентної позиції вітчизняного товаровиробника сьогодні - один із найважливіших напрямів подолання економічної і соціальної кризи, фактор економічного зростання. Експорт зерна на пряму залежить від його виробництва, тому необхідною умовою є подальша інтенсифікація зерновиробництва як основна умова нарощування обсягів конкурентоспроможного виробництва зерна для внутрішнього і зовнішнього ринків. Інтенсифікація зерновиробництва передбачає: вирощування сортів чи гібридів інтенсивного типу; розміщення їх в науково обґрунтованих сівозмінах після кращих попередників; застосування норм добрив, розрахованих на високий приріст урожайності; інтегровану систему захисту посівів від бур'янів, шкідників і хвороб та інші заходи.

Аналіз конкурентної позиції фірми на ринку допускає з'ясування факторів, що впливають на відношення покупців до фірми та її продукції і як результат — зміна частки ринку фірми. Усі фактори конкурентних позицій можна умовно розділити на зовнішні й внутрішні:

Фактори

Впливу на формування конкурентної позиції

підприємства

Зовнішні

Політична обстановка в державі

Економічні зв’язки

Наявність конкурентів

Розміщення виробничих сил

Наявність сировинних ресурсів

Загальний рівень техніки та технологій

Система управління виробництвом

Концентрація виробництва

Виробнича база

Внутрішні

Система та методи управління фірмою

Рівень технологій у виробництві

Рівень організації процесу виробництва

Система довгострокового планування

Інноваційний характер виробництва

Ступінь задоволення додаткових потреб конкретного споживача

Якість розробки з точки зору оптимальності показників надійності

Фірми надають великого значення аналізу своїх сильних і слабких сторін для оцінювання реальних можливостей у конкурентній боротьбі й розробленні заходів і коштів, за рахунок яких фірма могла б покращити конкурентну позицію і забезпечити свій успіх. Для оцінювання конкурентної позиції використовують кількісні показники, які свідчать про ступінь стабільності фірми, здатності випускати продукцію в оптимальному обсязі і яка користується попитом.