1.Виникнення політичної економії, її передмет та функції

Основу життя як окремої людини, так і суспільства загалом становить процес суспільного виробництва, що охоплює виробництво, розподіл, обмін і споживання всього різноманіття благ, за допомогою яких окремий індивід і все суспільство задовольняють свої потреби і забезпечують власні життя і розвиток. Процес суспільного виробництва, або просто економіка, уже в сиву давнину привертав до себе увагу людини, яка робила спробу з'ясувати окремі явища економічного життя, розкрити їх рушійні сили й виявити закономірності їх розвитку. Термін "економіка" вживає вже грецький історик і філософ Ксе-нофонт (430-355 рр. до н.е.), одна з праць якого і має назву "Еконо-мікос". Це грецьке слово, яке походить від слів "ойкос"- дім, домашнє господарство і "номос" - учення, закон і перекладається як мистецтво, ведення домашнього господарства. Цей же термін вживає і Аристотель (384-322 рр. до н.е.), праці якого дійшли до наших днів. Підводячи підсумок розвитку економічної думки за великий період в історії людства - від стародавнього світу і до XVI ст, слід зазначити, що економічні знання цього періоду ще не склались у певну систему знань про суспільне виробництво. Іншими словами, економічної науки ще не існувало і вона була представлена тільки окремими елементами знань у працях різних учених. Поступовий розпад феодалізму знайшов своє відображення в становленні централізованих держав і розвитку товарно-грошових відносин. У зв'язку з цим інтерес до аналізу економічних явищ і процесів піднявся на новий щабель. Учені тепер досліджували не тільки домашнє господарство, а й господарство всієї країни. Ці зміни знайшли своє відображення і в появі нового терміна "політична економія", який набуває широкого розповсюдження. Уперше цей термін вводить французький учений А. Монкретьєн (1575-1621 рр.), який в 1615 р. видав свою єдину працю "Трактат політичної економії", де тлумачив термін "політекономія" як такий, що означає науку про ведення державного господарства. Можна зробити висновок, що економічна наука пройшла довгий шлях у своєму розвитку, поступово перетворившись з певної сукупності знань про домашнє господарство на універсальну соціально-економічну науку, яка дає відповіді на найбільш загальні питання, що виникають у процесі функціонування й розвитку економіки. Предметом є вивчення економічних виробничих відносин, їх взаємодія з продуктивними силами та організація управління і ефективне ведення господарства як чинників суспільного багатства Політекономія як одна з галузей наукового знання, виконує: 1) Пізнавальну функцію. Нею політекономія забезпечує накопичення наукових знань в галузі виробничо-господарської діяльності людей, а в цілому – нарощування інтелектуального потенціалу суспільства, розширює науковий кругозір людей, озброює їх знаннями об’єктивних законів економічного розвитку суспільства, силою наукового передбачення

2) методологічну. Політекономія вивчає виробничо-господарські відносини людей в глибинній їх сутності. Це фундаментальна наука, є методологічною основою всіх економічних наук. 3) практичну. Політекономія – теоретична основа економічної політики держави, підприємств, фірм. На основі її законів та теоретичних висновків органи держуправління, фірми визначають свої програмні цілі, економічну стратегію і практику. Політекономія сприяє нарощуванню економічного потенціалу. 4) ідеологічну. Політекономія формує погляди, суспільні ідеї, суспільну свідомість. 5) прогностична. Має забезпечити суспільну важливість в економічних діях, здійснювати необхідні передбачення щодо розвитку економічних процесів. 6) виховна. Кожна суспільна наука має виховну функцію.Вона пов’язана з формуванням економічного мислення.