Melnik_V.Akush_ginekol_Lek

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Миколаївський національний аграрний університет

В. О. Мельник, С. О. Сідашова

АКУШЕРСТВО, ГІНЕКОЛОГІЯ І БІОТЕХНОЛОГІЯ ВІДТВОРЕННЯ ТВАРИН

Конспект лекцій

Миколаїв

2013

УДК 636.082.(038) ББК 48.76

М13

Автори: В. О. Мельник, С. О. Сідашова

Друкується за рішенням науково-методичної ради Миколаївського національного аграрного університету від 28 березня 2013 р., протокол № 7.

Рецензенти:

І. М. Рожков – доктор біологічних наук, професор кафедри ТМФВ та здоров’я людини МНУ ім. В.О. Сухомлинського;

О. І. Юлевич – кандидат технічних наук, доцент кафедри генетики, годівлі тварин та біотехнології МНАУ

Мельник В. О.

М13 Акушерство, гінекологія і біотехнологія відтворення тварин : конспект лекцій / В. О. Мельник, С. О. Сідашова. – Миколаїв : МНАУ, 2013. – 140 с.

В конспекті лекцій викладено сучасні матеріали, теоретичні передумови і виробничогосподарські основи акушерства, гінекології, андрології та трансплантації ембріонів тварин. Розкрито суть головних біотехнологічних процесів відтворення, таких як клонування ембріонів, одержання монозиготних близнюків, створення химерних тварин.

Новітні дослідження в біотехнології розмноження: культивування та запліднення ооцитів in vitro, одержання двоєн, регулювання статі плода, одержання трансгенних тварин, створення химер, клонування тварин.

Призначений для студентів вищих навчальних аграрних закладів денної

та заочної форм навчання з напряму підготовки 6.090102 – «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва».

УДК 636.082.(038) ББК 48.76

©Миколаївський національний аграрний університет, 2013

©Мельник В.О., Сідашова С., 2013

2

	ЗМІСТ
Лекція 1. Вступ в дисципліну. Фізіологія вагітності тварин……..		4
Лекція 2. Діагностика вагітності. Патологія вагітності. Аборти...		14
Лекція 3. Фізіологія, патологія та ускладнення в період родів…..		29
Лекція 4. Фізіологія, патологія та ускладнення у післяродовий
	період……………………………………………………..	46
Лекція 5. Неонатологія……………………………………………...		61
Лекція 6.	Фізіологічні основи трансплантації ембріонів…………	75
Лекція 7.	Технологія видобування ембріонів у тварин-донорів…	83
Лекція 8.	Оцінка, культивування та зберігання ембріонів……….	94
Лекція 9.	Клонування ембріонів тварин…………………………... 105

3

ЛЕКЦІЯ 1

Вступ в дисципліну. Фізіологія вагітності тварин

План:

1.Короткий зміст курсу. Завдання акушерської науки.

2.Історія виникнення і розвитку акушерської науки.

3.Визначення, термінологія і види вагітності.

4.Плацентація і значення плодових оболонок.

5.Плацента, її структура і функції.

1.Короткий зміст курсу. Завдання акушерської науки.

«Акушерство, гінекологія і біотехнологія розмноження сільськогосподарських тварин» є клінічною дисципліною, яку вивчають протягом семестру і яка розвиває у студента клінічне мислення, формує технолога. Запитання з курсу введені до державного екзамену. Студенти, що схильні до наукової роботи, у періоди навчання або виробничої практики мають можливість проводити дослідження, результати яких можуть бути оформлені у вигляді дипломної та випускної магістерської роботи.

Робоча програма з дисципліни розрахована на 108 год, з яких лекційних – 18, практичних – 18, лабораторних – 18, самостійна робота – 54 год. За семестр здається три модулі.

Акушерство (від фр. accouchement – роди, пологи, або accoucher

– народжувати) – галузь тваринництва, яка вивчає фізіологічні і патологічні процеси в організмі самки і плода, пов’язані з вагітністю, пологами і післяпологовим періодом. Воно складається з таких розділів: анатомія і фізіологія статевих органів вагітних самок (вивчаються морфофункціональні особливості статевих органів самок різних видів тварин у порівняльному аспекті, вагітність (фізіологія, діагностика і патологія); роди (фізіологія і патологія, рододопомога, стимуляція родів); післяродовий період, його фізіологія і патологія; неонатологія (фізіологія і патологія новонароджених); мастологія (фізіологія і патологія молочної залози).

Гінекологія (від грец. gyne – жінка, самка) – галузь тваринництва, яка вивчає патологічні процеси статевих та інших органів самки, що виникають по завершенню післяродового періоду і

4

призводять до неплідності.

Таким чином, якщо говорити про акушерські захворювання, то вони діагностуються у період вагітності, родів і в післяродовому періоді. До акушерських слід віднести також захворювання молочної залози і новонароджених.

Гінекологічні захворювання реєструють у неплідних тварин після завершення післяродового періоду, у корови, наприклад, у випадку, якщо вона не завагітніла протягом 30 днів після родів.

Отже, гінекологія має тісний зв’язок з акушерством, що визначається не тільки спільністю органів, в яких відбувається перебіг нормальних і патологічних процесів, але й взаємною обумовленістю цих процесів. Враження статевих органів порушує запліднюваність і перебіг вагітності, родів і післяродового періоду, але й патологія перебігу вагітності й родів, як і післяродового періоду часто стають прямими причинами наступних гінекологічних захворювань. Тому сучасні акушерство і гінекологія складають єдину цілісну науку і дисципліну.

Андрологія (від грец. andros – чоловік, самець) – галузь тваринництва, яка вивчає патологічні процеси статевих та інших органів самців, котрі призводять до неплідності або імпотенції.

Біотехнологія розмноження сільськогосподарських тварин – це галузь тваринництва, яка вивчає питання штучного осіменіння і трансплантації ембріонів.

Завдання акушерської науки:

1.Розробка ефективних методів регуляції і управління функцією розмноження тварин.

2.Покращення методів штучного осіменіння і трансплантації зародків.

3.Підвищення запліднюваності і плодючості самок.

4.Розробка методів ранньої діагностики вагітності.

5.Розробка системи профілактичних і лікувальних заходів при різних акушерських захворюваннях і неплідності тварин для отримання найбільшої кількості приплоду і підвищення продуктивності.

2. Історія виникнення і розвитку акушерської науки.

Акушерство відноситься до найдавніших клінічних галузей тваринництва. Воно зародилося у часи неоліту, коли з’явилися природні поля ячменю та пшениці, що обумовило осілий спосіб

5

життя людей, перетворивши їх із мисливців у землеробів. За таких умов люди почали приручати тварин, набували досвіду догляду за ними, мали можливість довго споглядати їх. Можливо, це і дозволило зробити співставлення між коїтусом і вагітністю, між ізоляцією статей і неплідністю.

Поява на світ новонародженого і патологія родів у тварии завжди привертають до себе увагу людини. Первісні люди жили поряд з тваринами і звичайно спостерігали елементи «акушерської самодопомоги», коли кобила розриває плодові оболонки лошати, щойно народженого у плодовому міхурі, відкусує пуповину, облизує новонародженого або коли собака витягує зубами послід або й цуценят. Виникла необхідність у найпростіших прийомах допомоги роділлі.

Із надписів, знайдених па стінах єгипетських храмів, а також у папірусах, ми знаємо, що вже на початку першого тисячоліття єгиптяни вважали, що саме сім’я чоловіка запліднює жінку. У папірусі Есенджера сказано: «Дійсно, що всі матки народжують, починаючи із сім’я, яке вони отримують, а сім’я народжують сухожилля і кістки». Дискусії про походження сперми точилися протягом багатьох віків до самого 18 століття.

Поворотними відкриттями у репродуктології можна вважати:

-Опис Реньє де Граафом в 1671 р. дозрілого фолікула яєчника став головним аргументом овістів;

-Відкриття Антоні ван Левенгуком в 1677 р. сперміїв. Спермій був урочисто показаний королю Англії Шарлю II, французькому королю, а потім пішов по всьому світу. Вища знать із задоволенням спостерігала за своїм веселим потомством. Це відкриття було основою анімалькулізму;

-Доведення Лазаро Спаланцані в 1870 р. необхідності спермія і яйцеклітини для запліднення і розвитку нового організму, спочатку на жабах, а потім і на людях. Він першим науково

здійснив штучне осіменіння, консервування сперми у льоді. Акушерство формувалось паралельно з ветеринарією взагалі і

медицииським акушерством зокрема, яке розвивалося завдяки накопиченню знань і практичного досвіду повивальними бабками (від фр. sage-femme – акушерка, буквально – мудра жінка). Знання та досвід у ветеринарному акушерстві набирали і передавали із покоління в покоління знахарі і коновали, каста яких виникла в перехідний період від первіснообщинного до рабовласницького ладу.

6

За рабовласницького ладу і в період феодалізму виникла потреба в обслуговуванні кінського складу армій і сільськогосподарських тварин, тому з цих часів почали готувати ветеринарних спеціалістів. Однак ще тривалий час акушерська допомога тваринам була прерогативою конюхів, скотарів, пастухів, знахарів.

Акушерство як наука стало переходити у самостійну галузь знань з проникненням капіталізму у сільське господарство. Найраніше воно оформилося у самостійну дисципліну у Франції, де Клодом Буржелою були створені перші ветеринарні школи (Ліон, 1761 і Альфор, 1765). Таким чином, К. Буржела вважається засновником ветеринарної освіти. Ніколи не виїзджаючи за межі Франції, він привернув іноземних учнів, які потім створили в Європі перші ветеринарні школи: в 1769 р. у Турині (Італія), в 1771 р. у Геттінгені (Німеччина), в 1773 р. в Копенгагені (Данія), в 1777 р. у Відні, в 1778 p. – у Ганновері. Отримавши прохання від іноземних правителів про створення в їх країнах ветеринарних закладів, усвідомлюючи міжнародне значення своєї справи, Буржела написав в 1763 р. міністру Людовіка XY, Генеральному інтенданту Бертіну: «Монсеньйор, що стане моєю батьківщиною, Франція чи Європа?». У Росії ще в 1715 р. Петро І видав указ про створення ветеринарної школи, але Хорошевська школа під Москвою почала діяти вже після його смерті, у 1731 р. З 1805 р. ветеринарних спеціалістів готували на кафедрі «скотолікування» медичного факультету Московського університету і на ветеринарній кафедрі Харківського університету. В 1840 р. у Варшаві, в 1848 р. у Дерпті (нині Тарту), в 1851 р. у Харкові, в 1873 р. у Казані були відкриті ветеринарні учбові заклади, програмою яких передбачалося вивчення акушерства під назвою «рододопоміжної науки» як розділу ветеринарної хірургії.

Першим підручником з акушерства у Росії вважають книгу «Ветеринарна рододопоміжна наука з відділенням по хворобах дітлахів», яка була видана професором медико-хірургічної академії Г. М. Прозоровим у 1849 р. на основі видання професора Штутгартської ветеринарної школи В. Баумейстера (1844).

Перша кафедра ветеринарного акушерства створена в Московському ветеринарному інституті в 1919 р. на чолі з одним із основоположників цієї науки Миколою Пилиповичем Мишкіним.

В 1922 р. організовані кафедри акушерства в Казанському і Санкт-Петербурзькому ветеринарних інститутах (С. П. Мамадишський і В. В. Конге, а потім Аркадій Юліанович Тарасевич).

7

Нові специфічні форми тваринницьких господарств високо піднесли практичне значення ветеринарного акушерства і штучного осіменіння, в зв’язку з чим при всіх ветеринарних вузах і факультетах у 1934 р. були організовані самостійні кафедри з цих дисциплін.

Перший радянський підручник з акушерства був написаний М. П. Мишкіним у 1931 році. Він також розробив клінічний метод діагностики тільності, заходи з профілактики і лікування затримки посліду і родильного парезу у корів. А. Ю. Тарасевич розробив техніку ректальної діагностики вагітності у кобил, створив Ленінградську школу ветеринарних акушерів (І. О. Бочаров, Н. О. Флегматов, Я. Г. Губаревич).

Першим у СРСР доктором ветеринарних наук з акушерства став Андрій Петрович Студенцов, який завідував кафедрою акушерства у Казанському ветеринарному інституті з 1930 по 1967 р. Він став професором у 29 років і створив ряд напрямків розвитку акушерської науки (по статевому циклу, неплідності, аборту, маститу). В 1949 р. він написав підручник «Ветеринарне акушерство і гінекологія», який витримав три видання за його життя і був перекладений на кілька мов. Автору була присуджена Державна премія. На сьогоднішній день вийшли ще чотири видання цього підручника: три – за редакцією В. С. Шипілова, і останнє сьоме видання – за редакцією професорів В. Я. Нікітіна і М. Г. Миролюбова.

А. П. Студенцов створив міцну школу ветеринарних акушерів (В. С. Шипілов, Г. В. Зверева, В. А. Акатов, Д. Д. Логвінов, М. І. Полянцев, І. М. Афанасьев, І. Г. Мороз, Є. В. Ільїнський, В. Я. Нікітін, О. А. Осетров), які започаткували свої школи. Найміцнішими і найвідомішими школами ветеринарних акушерів є зараз у Росії – Воронезька (В. А. Акатов, Г. А. Черемісінов, А. Г. Нежданов, К. Г. Дашукаєва, В. Г. Турков, В. О. Петров), у Білорусі – Вітебська (Я. Г. Губаревич, В. М. Воскобойніков, К. Д. Валюшкін, Г. Ф. Медведев).

В Україні відомими школами є Львівська (Г. В. Зверева, І. Г. Мороз, С. П. Хомин, В. І. Завірюха) і Харківська (Д. Д. Логвінов, Г. М. Калиновський, Г. Г. Харута, О. Я. Батраков). Надзвичайно активно зараз працює і розвивається Білоцерківська школа ветеринарних акушерів, створена професором Г. Г. Харутою. У НУБіП у галузі ветеринарного акушерства працюють відомі доктори наук В. А. Яблонський, В. Й. Любецький, В. І. Шеремета. Київська школа ветеринарних акушерів відома роботами К. І. Туркевича, І. С. Нагорного, Г. К. Корчака і В. П. Поліщука.

8

3. Визначення, термінологія і види вагітності.

Вагітність (graviditas) – складний фізіологічний процес в організмі самки, пов'язаний з плодоносінням, що проходить з моменту запліднення до пологів. Термінологія: англ. pregnancy; фр. la grossesse, gravidite, gestation; рос. беременность.

Крім цього, є терміни, специфічні для кожного виду тварин: тільність – для корови; жеребність (жеребість) – для кобили; суягність – для вівці; кітність – для вівці, кози, кішки; поросність – для свині; сукрільність – для кролиці; щенність (щінність) – для суки.

Види вагітності:

–за кількістю плодів: одноплідна і багатоплідна;

–за часом настання: первинна і повторна;

–за перебігом: фізіологічна, патологічна і додаткова.

Періоди утробного розвитку. Утробний розвиток тварин умовно розрізняється на два періоди: ембріональний; плодовий (фетальний).

Ембріональний період триває 1/4-1/5 вагітності, від зиготи до виявлення зовнішніх ознак, які характерні для цього виду (у великих тварин – до 60 днів). У цей період утворюються зачатки всіх найважливіших органів і систем організму, формується тулуб, зачатки кінцівок, закінчується плацентація.

Фетальний період триває до народження плода. У цей час плід швидко росте, розвиваються органи і системи, закладені в ембріональний період.

За А. П. Студенцовим, розрізняють третій період – постфетальний – від народження до статевого дозрівання, а в ньому виділяють стадію новонародженості, яка триває до 10 днів, від народження плода до відпадання пуповини.

4. Плацентація і значення плодових оболонок

Плацентація – це утворення плодових оболонок. Трофобласт росте дуже швидко, а ембріобласт під своїм тягарем опускається всередину, і над ним з'являється склепіння складок трофобласта. Поступово це склепіння стуляється, і між складками, що зімкнулися, залишається лише невеличкий отвір – пупок амніона. З часом і він заростає, внаслідок чого ембріон, опинившись у центрі новоутвореної порожнини, стає ізольованим від зовнішнього середовища. Ділянки поверхні трофобласта, які зімкнулися, атрофуються, і таким чином з трофобласта утворюється зовнішня оболонка – трофобласт і внутрішня, яка повністю оточує ембріон і в ділянці пупка переходить

9

у шкіру – водна оболонка, або амніон (від грец. amnion – чаша для жертовної крові).

Весь зародковий пухирець (трофобласт) швидко витягується в довжину. У 16 днів він займає 2/3 довжини рога матки (від 70 до 240 мм), на 17-й день – повністю вагітний ріг, 18-денний зародок великої рогатої худоби оточений амніоном, на 19-20-й день – досягає верхівки протилежного рога матки. Його товщина становить близько

2 мм.

На поверхні трофобласта на 20-й день утворюються ворсинки і з цього часу він стає прохоріоном. Коли до прохоріона підходять судини, що виходять з черевної порожнини плода разом з сечовою оболонкою, і в ворсинки прохоріона приблизно на 30-й день вростають капіляри, прохоріон називається хоріоном (грец. chorion – послід), або судинною оболонкою. Дрібні кровоносні судини збираються від всіх ворсинок разом і через пуповину ведуть до плода.

Простір між амніоном і хоріоном заповнюється магмою. З первинної кишки утворюється алантоїс (грец. allantois – ковбасовидний), або сечова оболонка. Алантоїс бере початок від верхівки сечового міхура і проходить через пупковий отвір у вигляді сечової протоки, або урахуса. Він збільшується у міру наповнення первинною сечею, розповсюджується між водною і судинною оболонками і до 26-го дня огортає ембріон майже з усіх боків.

Фізіологічне значення плодових оболонок.

Амніон – тонка напівпрозора мембрана, яка оточує плід з усіх боків і створює навколишнє середовище плода протягом його внутрішньоматкового життя. Внутрішня стінка – епітелій, який утворився з ектодерми, а зовнішня – сполучнотканинна основа, сформована з мезодерми. Амніон заповнений прозорою водянистою рідиною, яка містить солі NaCl, КС1, білки, незамінні амінокислоти (аланін, лейцин, гістідін, аргінін, лізин), вуглеводи, жири, ферменти, гормони, простагландини, гістамін, серотонін, катехоламін, деякі фактори росту (пантотенова і фолієва кислоти).

Спочатку вагітності амніотична рідина є трансудатом трофобласта, потім її секретує амніотичний епітелій, легені, шлунково-кишковий тракт плода, а у телят – епітеліальні бляшки, розміщені навколо пупка. Вона постійно відновлюється, 3-4 рази на добу виробляється і поглинається. У першу половину вагітності кількість амніотичної рідини збільшується, досягаючи на 5-6 міс. у великих тварин 6-7 кг, а в другу – зменшується, тому, що плід п'є її

10