Буковинський державний медичний університет Методична розробка

для організації самостійної позааудиторної

роботи студентів 2 курсу медичного факультету

(спеціальність “Медична психологія”)

Тема: Психодіагностика індивідуальної свідомості та самосвідомості. Методи психодіагностики самосвідомості

Навчальна дисципліна:

Психодіагностика

Кількість

навчальних годин: 6

Чернівці

2005

Актуальність теми: На даний час проблема психодіагностики індивідуальної свідомості, ще далек від свого розв’язання. Те, що пропонують більшість дослідників є не більш ніж опис того, що ми часто називаємо змістом свідомості, який з певною мірою ясності може усвідомлюватися. Ті підходи, які сьогодні пропонуються для діагностики індивідуальної свідомості здебільшого грунтуются на застосуванні різного роду особистісних опитувальників, передбачаючи що свідомість будь-якого індивіда унікальна, і зумовлена зовнішніми, по відношенню до свідомості факторами, перш за все структурами соціальної системи, де існує індивід і носить суспільно-історичний характер. Техніки репертуарних решіток (ідеографічні методики), які використовуються для діагностики індивідуальної свідомості доповнюють існуючі методи і спрямовані в першу чергу на діагностику особистості, як унікальної цілісності.

Навчальні цілі:

Знати: методологічні проблеми вивчення індивідуальної свідомості та самосвідомості; методики психодіагностики самосвідомості; поняття особистісного конструкту та теорія конструкту, методи діагностики індивідуальної свідомості: техніки репертуарних решіток.

Вміти: застосовувати методики діагностики індивідуальної свідомості та самосвідомості в своїй практичній діяльності.

Матеріали доаудиторної самостійної роботи

Міжпредметна інтеграція

Дисципліни	Знати	Вміти
Історія психології	Особливості становлення психології.	Погляди на особливості розвитку і формування свідомості.
Сучасні напрямки у психології	Теорії ХХ ст..	Центральні погляди різних напрямів на природу свідомості.
Загальна психологія	Стадії психічного відображення.	Особливості розвитку свідомості людини.

Короткий зміст теми Свідомість та її характеристики

Свідомість – форма відображення об’єктивної дійсності в психіці людини, вищий рівень відображення психічного і саморегуляції; вважається що належить тільки людині.

Свідомість характеризується:

1. Активністю.

2. Інтенційністю, яка визначається спрямованістю на предмет. Свідо­мість це завжди усвідомлення чогось.

3. Здатністю до рефлексії, самоспостереження – усвідомлення самої свідомості.

4. Мотиваційно-ціннісним характером.

5. Рівнями різного ступеня усвідомленості.

Свідомість будь-якого індивіда унікальна, але не довільна – вона зумовлена зовнішніми, по відношенню до свідомості факторами, перш за все структурами соціальної системи, де існує індивід і носить суспільно-історичний характер.

При вивченні свідомості дослідник як правило зіштовхується з наступними труднощами: всі психічні явища постають перед індивідом настільки, настільки вони усвідомлюються – в т.ч. несвідоме, яке усвідомлюється або в результаті спеціальної процедури “доведення до свідомості”, або опосередковано у вигляді викривлення свідомості.

За даними самоспостереження, свідомість позбавлена власної психологічної специфіки, її єдина ознака полягає в тому, що завдяки їй перед індивідом постають, з деякою мірою ясності, різні явища, що складають конкретний зміст психічного. Тому свідомість розглядалася:

• або як “без’якісна” умова існування психіки і позначалася метафорично – “світло свідомості”, “поле свідомості”. В цьому випадку про експериментальне вивчення свідомості не може бути і мови;

• або ототожнювалася з деякою функцією психічного, частіше за все з увагою або мисленням. В цьому випадку вивчення свідомості підмінялося вивченням певних психічної функції.

2). Друга складність випливає із першої, згідно до якої свідомість, як окремі психічні функції, не локалізується у зовнішньому просторі, але на відміну від психічних функцій, свідомість – із-за її “без’якісності” не вдається “розчленувати” на складові, за якими вона могла би вивчатися відомими методами.

Предметна діяльність та її атрибут володіють наступними основними властивостями, відображеними в структурі діяльності:

• соціальним походженням і її будовою – це проявляється в її соціальній регламентації, а також в опосередкованості знаряддями і знаками;

• розподілом між двома суб’єктами;

• спрямованістю на об’єкт.

Структура спільної діяяльності породжує структуру свідомості, визначаючи її основні властивості:

• соціальний характер, включаючи опосередкованість знаковими і символічними структурами;

• здатність до рефлексії і внутрішній діалогізм;

• предметність.