8. Аналіз довгострокових активів підприємства

Після вивчення теми студент набуває таких компетентностей: здатність визначати й оцінювати вплив факторів на ефективність використання довгострокових активів, здатність надавати керівництву підприємства інформацію, яка необхідна для приняття управлінських рішень стосовно раціонального використання довгострокових активів.

Ключові слова: основні виробничі фонди, використання устатку­вання, фондовіддача, фондомісткість, виробничий потенціал.

8.1. Значення, завдання, інформаційне забезпечення аналізу довгострокових активів підприємства

Для здійснення господарської діяльності підприємства необхідні за­соби виробництва: будівлі, обладнання, сировина, матеріали, паливо то­що. У сукупності вони складають виробничі засоби промислових під­при­ємств. Виробничі засоби промислових підприємств знаходяться в по­стій­но­му русі – кругообігу, в процесі якого вони проходять три стадії. Пер­ша стадія – придбання необхідних для здійснення процесу вироб­ництва ма­шин, палива, сировини та ін. Надалі придбані засоби беруть участь у про­цесі виробництва нового продукту. На тре­тій стадії круго­обігу вироблений продукт реалізується, підприємству по­вертаються грошові кошти за реалізовану продукцію (роботи, послуги). Таким чином, з трьох стадій кругообігу перша і третя проходять у сфері обігу, а друга – у сфері виробництва. Стан та ефективність використання основних засобів безпосередньо впли­ває на виконання виробничої програми підприємства і можливість отри­мання прибутку. Діяльність промислових та інших підприємств знач­но залежить від їх забезпеченості основними засобами та ефективності їх ви­користання. Завдання, об'єкти, етапи аналізу використання довго­стро­ко­вих активів підприємства наведені на рис. 8.1.

Основні засоби, що становлять матеріально-технічною базу вироб­ниц­тва, є фундаментом його вдосконалення і розвитку. Цей процес відбу­ва­ється як шляхом збільшення кількості об'єктів основних засобів (екстен­сив­ний шлях), так і за рахунок підвищення ефективності їх використання (інтенсивний шлях). При цьому економічно виправданим є збільшення ча­су роботи устаткування, його повне завантаження, кваліфікований догляд і ремонт тощо.

Рис. 8.1. Завдання, об'єкти та етапи аналізу ефективності використання основних засобів і нематеріальних активів

Джерела інформації для проведення аналізу наступні: первинні документи, дані рахунків бухгалтерського обліку, облікові регістри, фінансова і статистична звітність, інші джерела. Перераховані джерела інформації використовуються для проведен­ня ретроспективного аналізу. Оперативний аналіз здійснюється за дани­ми пер­винного бухгалтерського обліку. Оскільки основні засоби обслуговують не тільки виробничу сферу ді­яльності підприємства, а й соціально-побутову, культурну, природно-еко­ло­гічну тощо, ефективність їх використання визначається не лише еконо­міч­ними, а й соціальними, екологічними та іншими факторами.

8.2. Аналіз складу, структури і динаміки основних засобів

У економічній літературі часто ототожнюються поняття "основні за­со­би" та "основні фонди". Під фондами розуміють джерела утворення господарських засобів підприємства, якими є зареєстрований капітал, резервний капітал, прибуток та інші джерела, що відображаються в пасиві балансу. Правильніше застосовувати поняття "основні засоби", тому що саме во­ни становлять частину активів підприємства. За економічною природою засоби праці виступають у вигляді ос­нов­них засобів тільки в процесі продуктивного використання.

Основні засоби й довгострокові інвестиції в основні засоби по-різ­но­му впливають на фінансові результати діяльності підприємства. Аналіз використання основних засобів починається з оцінки забез­пе­ченості підприємства основними засобами. Для цього необхідно вивчити динаміку обсягу, складу і структури, основних засобів, їх технічний стан за класифікаційними групами (рис. 8.2) [6].

Велике аналітичне значення мають показники структури основних засобів. Насамперед аналізують розподіл основних засобів підприємства на основні виробничі засоби головного виду діяльності, основні вироб­ничі засоби інших видів діяльності (наприклад, закладів торгівлі та громад­ського харчування у складі промислового підприємства) і засоби неви­роб­ничого призначення.

Усі основні засоби підприємств за характером участі у виробничому про­цесі та функціонування в невиробничій сфері поділяються на чотири амор­ти­заційні групи (для кожної з них установлено єдину норму амор­ти­за­ційних відрахувань):

Рис. 8.2. Класифікація основних засобів

перша група – будівлі, споруди, передавальні пристрої;

друга група – автомобільний транспорт, меблі, офісне обладнання, побутові прилади та інструменти, телефони, мікрофони, рації;

третя група – будь-які інші основні засоби, що не входять до пер­шої, другої і четвертої груп;

четверта група – електронно-обчислювальні машини, інші машини для обробки інформації, їх програмне забезпечення, телефони, мікрофони, рації.

Виробничу потужність підприємства визначають промислово-виробничі фонди. Крім цього, заведено виокремлювати активну (робочі машини та обладнання) та пасивну частини засобів, а також окремі під­групи відповідно до їхнього функціонального призначення (будівлі вироб­ничого призначення, склади, робочі та силові машини, вимірювальні при­лади та обладнання, транспортні засоби). Основні промислово-виробничі засоби безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції і тому мають найбільшу питому вагу.

Під час проведення аналізу динаміки, складу і структури основних за­собів необхідно: визначити середньорічну вартість основних засобів і динаміку її змі­ни за декілька років; виявити причини збільшення вартості основних засобів (збіль­шен­ня внаслідок переоцінки основних засобів не є позитивною тенденцією, до числа позитивних можна віднести перевищення темпів зростання вар­тості виробничих основних засобів над темпами зростання вартості неви­роб­ничих засобів); зіставити темпи: зміни вартості основних засобів з динамікою зростання вартості продукції або обсягів виробництва в натуральному вираженні. Останній показник повинен мати вищі темпи зростання порівняно з вартістю основних засобів; виявити тенденції щодо структурних змін у складі основних за­со­бів.

Узагальнюючими показниками, що характеризують рівень забезпе­че­ності підприємства основними виробничими засобами, є фондо­озбро­єність, енергоозброєність та технічна озброєність праці. У процесі аналізу значення розрахованих показників порівнюється з да­ними минулих періодів, прогнозами, визначаються напрями їх змін. Крім того, темпи зростання фондоозброєності, енергоозброєності, техніч­ної озброєності порівнюються з темпами зростання продуктивності праці. При цьому бажано, щоб темпи зростання продуктивності праці виперед­жа­ли темпи зростання цих показників.

Структура основних фондів визначається специфікою галузі і хара­ктеризує виробничо-технічні особливості підприємства. Аналіз структури виробничих фондів можна виконати за допомогою табл. 8.1.