Образотворче мистецтво (відповіді)

1. Образотворче мистецтво – специфічна форма відображення дійсності. Функції мистецтва в суспільстві.

Мистецтво – це багатий світ духовної діяльності людини.

Є деякі види мистецтв, які повністю не відносяться до духовної сфери, а мають практичне значення. До групи образ.мистецтва відносяться:

1.Декоративно – прикладне - духовно прикладне;

2.Живопис – духовне значення;

3.Скульптура – духовне значення;

4.Архітектура – духовно- прикладне знач.;

5.Графіка – духовне знач.

Образотв. мистец. характеризується:

1.візуальністю сприймання образів (сприймання виключно зором);

2.статичністю зображення.

Мистецтво – форма суспільної свідомості, яка відображає життя в художніх образах.

Образ.мистец. виникло в первісному суспільстві у добу палеоліту, в вигляді малюнків у печерах, різьбленні на каменях, але тільки в рабовласницькому суспільстві в зв’язку поділу праці на фізичну і розумову, воно виділилося в окрему духовну сферу суспільства.

Функції мистецтва в суспільстві:

1) Естетична – є провідною. Вона полягає в тому, що мистецтво формує в людей естетичну свідомість(розвиває естетичне сприймання, потреби, почуття, оцінки, інтереси), пробуджує в людині художника, викликає прагнення самостійно створити естетичні цінності.

2) Комунікативна – розширює соціальний досвід людей і їх взаємодію. Завдяки йому людина спілкується з природою, людьми.

3) Пізнавальна – показ.цінності, з якими людина іноді і не зустрічається в своїй практиці.

4) Освітня – використання мистецтва з метою навчання, здобуття освіти: на уроках літер, географ., мови.

5) Виховна – важливий засіб виховання.

6) Культурна – підвищує культуру людей.

7)Аксіологічна – допом. людині формувати ціннісні орієнтації давати оцінку людей, подій, сусп..явищ, моральної поведінки.

8) Компенсаторна – дає можливість пережити не прожите. Компенсує нестачу різних переживань:щастя, любов, горе, страждання.

9) Гедоністична – задоволення.

10) Сугестивна – навіювання, можна навіювати людині почуття за допомогою мистецтва.

2. Художній образ як форма відображення дійсності в образотворчому мистецтві.

Художній образ включає в себе конкретний образ людини, групи людей, суспільних подій, природи, а також символічні образи краси, перемоги, материнства, батьківщини і фантастичні: казкові образи, билини, легенди, образи царівни.

Не всяке зображення є художнім образом. Воно ним стає тоді, коли набуває певних властивостей:

1. художній простір і час ( умовний час)

2. єдність емоційного і раціонального, думок і почуттів.

3. індивідуалізація і типізація художнього образу - мистецтво, відоб. типове через індивідуальне.

4. єдність об’єктивного і суб’єктивного в художньому образі. Об’єктивне – світ, суб’єктивне – художник.

5. багатозначність і недомовленість художнього образу.

6. єдність змісту і художньої форми зображ. – стосується тільки реалістичного зображ.

3.Засоби виразності живопису.

Живопис - ілюзійно –просторове зображення навколишньої дійсності на площині за допомогою кольорових матеріалів.

Мистецтво живопису є основою навчання дітей малювання.

Засоби виразності живопису: колір, колорит, світло-тінь, малюнок, композиція, перспектива, деталі.

• КОЛІР–це головний засіб виразності у живописі. Створює цілісні уявлення про матеріальні якості предметів і явищ навколишнього світу (передає шовк, атлас, дерево, хутро, мережива, кришталь). Створює враження про їх фактуру і забарвлення, про стан(психічний і фізичний). Колір це явище постійно змінне, в природі залежить від погоди, часу доби,пори року, вологості повітря. Кольори характеризуються такими властивостями як: тоном – те що відрізняє колір від кольору, насиченістю, ароматичністю і ароматичністю(сірий, білий…). Кольори бувають холодні і теплі.

• КОЛОРИТ– поєднання кольорів в картині. Кольорова гармонія в якій досягається певна єдність. Колорит – це душа живопису, ним художник передає головну ідею картини, викликає певний настрій, настрій героїв і свій настрій при написанні картини

Колористична гама в живописі будується за трьома принципами:

А) за принципом контрастного зіткнення кольорів які лежать напроти один одного на кольоровому спектрі.

Б) принцип кольорової гармонії – м’яке зближення кольорів, які лежать близько одна до одної на кольоровому спектрі.

В) змішаний принцип поєднання кольорів.

Контраст викликає напругу, чіткість, різкість. Гармонія – лагідність, спокій, мелодію тонів.

• СВІТЛО – ТІНЬ–це передача освітлення предметів за допомогою світлих і темних тонів. Нею художник передає: 1) об’єм предметів; 2) глибину простору (світліші на передньому, темніші на задньому); 3) композицію: світлом виділяє головне, а в тінь заховує другорядне.

• МАЛЮНОК– в живопису скритий фактор, тому що по ньому накладають кольори, але він є каркасом, скелетом, передає форму, будову, ракурси, статику. Малюнок буває реалістичним, нереалістичним, мистецтво без малюнка(абстрактне).

Народне прислів’я: «Живопис без малюнка все рівно, що людина без скелета».

• КОМПОЗИЦІЯ -розташування елементів живописного твору( предметів, людей, світла, тіні, кольорів, рухів все підлягає композиції). Композиція зв’язана зі змістом картини і є засобом вираження задуму художника, головної ідеї твору. В ній виділяють головний композиційний центр – це місце, де знаходяться головні герої, де відбувається головна подія. В картиниі може бути 1, 2 або більше композиційних центрів. Для написання картини художник користуєтьсятакими типами композицій: 1) горизонтальна – засіб вираження відносного спокою картини; 2) діагональною – виражає рух, динаміку; 3) змішаною – горизонтальне поєднання з діагональною; 4) пірамідальною – будується за принципом трикутника. На вершині – головне, а в основі – другорядне. Пірамідальна композиція передає велич або особливу значимість головних людей або подій.

Закони композиції:

1.закон симетрії вимагає точної відповідності в плані навантаження правої і лівої частин картини і передає спокій;порушення симетрії породжує динаміку, рух;

2.закон ритму – чергування одного і того ж предмета, руху, кольору;

3.закон підпорядкування другорядного головному.

4. закон виділення головного зорового та ідейного центру.

- ПЕРСПЕКТИВА– наука про те, як на площині картини досягти відчуття глибини простору. Закони перспективи були відкриті в епоху Відродження(фізиками і адаптовані стосовно образ. мистецтва у 16 ст.). Види перспектив у живопису: 1) лінійна – передає перспективні скорочення ліній, якими створюється форма предметів, передає глибину відкритого простору (зображення потяга, колій). 2) повітряна – передача зміни кольорів, чіткості контурів предметів, з урахуванням впливу повітря на них. Повітря має густину, сухість і вологість і це впливає на кольори і контури предметів. Вдалині предмети здаються розмитими. На передньому контурі – кольори чіткі, не розмиті. 3) тонова перспектива – створює глибину простору за допомогою тону, кольору. Предмет які знаходяться до читача ближче – пишуться теплими кольорами, чіткими, а віддалення – бурими, сірими.

Тонова перспектива допомагає умовно розділити простір картини на 3 плани: передній, середній і задній.

• ДЕТАЛІ КАРТИНИ– маленькі зображення використовуються для того, щоб підкреслити ідею, думку картини.