22

Лінгводидактика (методичні)

1.Методика проведення занять з дітьми першого року життя.-

З дітьми до 2,5 – 3 місяців проводяться індивідуальні ігри заняття у спеціально відведений для цього час, але не раніше 15 – 20 хвилин після годування й не пізніше ,ніж за 20 – 25 хвилин до сну. У цей період необхідно продовжувати розвивати зорове і слухове зосередження, використовуючи для цього іграшки, що видають звуки, та розмову з дитиною. Для цього дорослому необхідно:

- розмовляти з дитиною, наспівувати, нахилившись над нею, викликати зосередження, посмішку;

- викликати слідкування за яскравим предметом, що рухається перед очима;

- стимулювати дитину до пошуку дорослого, який розмовляє з нею і рухається навколо манежу;

Стимулювати малюка прислуховуватись до звуків, що їх відтворюють різні предмети (дзвіночки, торохтушки);

- лагідно, з наспівом розмовляти з дитиною, посміхатися, викликати відповідну посмішку, пожвавлені рухи, звуки, стимулювати наштовхування руками на іграшку;

Починаючи з 3 – 4 місяців, проводять заняття з іграшками та музичні заняття. Методика така: дитині показують яскраву іграшку, що звучить, тим самим викликаючи слухове зосередження, потім називають її словом ( чи звуконаслідуванням), а потім ховають. Таким чином у дитини викликають інтерес до пошуку цієї іграшки. Рекомендується також наспівувати пісні без слів, розмахувати прапорцями, стукати ними по манежу, крутитися промовляючи окремі наспівані звуки; давати дитині іграшки, що звучать в руки. Систематична робота з дітьми щодо стимулювання звуків і голосових реакцій сприятиме появі в мовленні дитини до 5 місяців співучого гуління, трелів.

З 5 місяців сестра – вихователь повинна стимулювати белькіт, викликати в дітей відповідні звуки. Для цього потрібно вимовляти за дитиною звуки «а-а-а», «е-е-е», перегукуватися з нею, намагаючись, щоб дитина ще раз повторила ці звуки. У розмові з дитиною вимовляти окремі склади «ма-ма», «ба-ба», викликати слухове зосередження та наслідування цих складів.

У віці 5 – 6 місяців до 9 – 10 місяців рекомендується проводити такі індивідуальні заняття «розмови», «перегукування», «схованки», звуконаслідувальні ігри. Для цього використовується прийом емоційного спілкування з дітьми: дорослий підходить до манежу, називає ім’я дитини, промовляє склади «ба-ба-ба», «да-да-да», викликаючи цим відповідну реакцію. Також в цьому віці використовується прийом – змістове спілкування з приводу якоїсь образної іграшки : дорослий показує собачку, називає її «гав – гав» - собачка, показує з нею різні дії, називає її словами «Собачка сидить : гав – гав. Собачка йде : топ – топ. Собачка гавкає : гав – гав.» Після цього іграшку ховають. Вихователь пропонує дитині покликати собачку, стимулює її до вимови звуків: гав – гав, йди – йди, на, топ – топ.

2. Методика проведення занять з дітьми другого року життя, їх види й характеристика.

На другому році життя робота з розвитку мовлення приводиться у трьох напрямах:

а) розвиток розуміння мовлення;

б)вправляння дітей у звуконаслідуванні й наслідуванні слів, фраз;

в) розвиток активного мовлення.

Програмні завдання з розвитку мовлення здійснюються як на заняттях так і в повсякденному житті.

М.Попова описує з яких причин дорослий повинен звертатися до дитини поза заняттями:

- потрібно знімати негативний емоційний стан дітей шляхом розмови з ними. Для цього слід промовляти фрази з відповідною інтонацією у найрізноманітніших формах; багаторазово звертатися до дитини називаючи її на ім’я, звертатись із запитаннями;

- давати словесні вказівки з метою організації поведінки дитини в певній ситуації;

- давати словесні доручення;

- стимулювати дітей до виконання різних дій з іграшками;

- розмовляти з приводу окремих вчинків дітей, оцінювати їх;

- стимулювати дітей до звуконаслідування;

- стимулювати дітей до повторення слів, фраз;

- навчати дітей відповідати на запитання.

У першій половині року з розвитку мовлення і розширення орієнтування в довкіллі проводять такі види занять: показ предметів з називанням, показ предметів у дії, організовані спостереження за живими об’єктами і транспортом, заняття з картинками, звуконаслідувальні ігри, показ інсценівок, читання забавлянок, віршів.

Показ з називанням – демонстрація дорослими якогось предмета, іграшки чи живого об’єкта. Метою таких занять є розвиток розуміння мовлення, звуконаслідування, збагачення словника, розширення орієнтації в навколишньому. Успіх таких занять залежить від правильно дібраного дидактичного матеріалу.

Показ інсценівок – в інсценівках дійовими особами виступають сюжетні іграшки (ляльки, зайчики, ведмедики й ін.). Дорослий влаштовує своєрідну декорацію з іграшок на столі, розповідає і показує дітям сценку, близьку за змістом до життя дітей цього віку.

Під час організації і показу інсценівок необхідно наперед продумати, які іграшки потрібно взяти, як їх розмістити, які слова і фрази доступні дітям для наслідування. Слід пам’ятати, що ні в якому разі в цьому віці покази не повинні обмежуватися тільки розважальною метою, основне їх призначення – активізація мовлення.

Організовані спостереження – на другому році життя, коли діти вже вільно пересуваються і рухаються, їх можна організовано, шляхом спостережень, знайомити з довкіллям.

Спостереження повинні проходити у природних умовах, в невимушеній обстановці, з невеличкими групками дітей. Тому на другому році життя проводять спостереження у груповій кімнаті: за працею помічника вихователя, за рибками в акваріумі, за живими об’єктами (кошеня,пташеня і т. ін.); спостереження з вікна: за транспортом, за перехожими на вулиці, за явищами погоди; спостереження на ділянці дошкільного закладу: за рослинами, тваринами, транспортом, за працею дорослих, старших дітей, святково прикрашеною прапорами вулицею. Під час спостережень потрібно організувати активні дії дітей (доторкнутися, помахати, полити квіти, погодувати тварин і т. ін.).

Ігри на звуконаслідування: у роботі з дітьми другого року життя широко використовуються ігри на звуконаслідування: «Гуси – гуси», «Хто як кричить?», «Автомобілі», «Потяг», «Півники і курчатка» та ін. Цінність таких ігор полягає в тому, що в них дії супроводжуються словами, і діти охоче промовляють потрібні слова і звуконаслідування.

Розповіді зі звуконаслідуванням – після 1 року і 6 місяців дітям доступний такий вид занять, як розповіді зі звуконаслідуванням. Вихователь складає сюжетну, доступну для розуміння дітей розповідь, яку супроводжує показом іграшок, а діти наслідують.

Ігри в «розповідь». Для таких занять є характерним те, що після розповіді вихователя дорослий дає іграшки і діти з ними грають самостійно. Проводять такі заняття в кінці другого року життя. В іграх бере участь 5 -6 дітей. Сценарії таких ігор – розповідей складає сам вихователь, або можна взяти з методичних посібників.

Заняття з картинками. На другому році життя заняття з картинками поділяються на три вікові періоди:

- від одного 1 року до 1 року 6 місяців;

- від 1 року 3 – 6 місяців до 1 року 6- 8 місяців;

- від 1 року 6 – 8 місяців до 2 років.

У першій віковій групі на заняттях з картинками ставляться такі завдання:

- упізнати на картинках знайомі предмети незалежно від зовнішнього вигляду;

- формувати слова – узагальнення;

- викликати звуконаслідування;

- викликати впізнання зображення нових предметів.

Методика така: вихователь показує вперше предмет на картинці в новому зображенні й робить паузу, очікує щоб діти самі назвали предмет або його впізнали. Якщо ж діти мовчать вихователь запитує «Хто (що) це?». Якщо діти дають правильну відповідь, вихователь повинен підкріпити відповідь дитини, повторивши правильну відповідь. Якщо ж діти не змогли назвати, вихователь ставить допоміжні запитання, а потім уже називає що зображено.

Заняття з дітьми другої вікової групи дещо ускладнюються. Завдання:

- навчити розуміти поруч зі словами – позначеннями предметів, слова, що позначають дії та якості;

- вправляти в наслідуванні не тільки окремих слів а й двослівних речень;

- вчити переходити від полегшувальних слів на правильні;

- збагачувати емоційну виразність мовлення дітей.

Для виконання окреслених завдань на заняттях здебільшого тепер використовують не тільки окремі предмети, а й предмети з багатьма деталями та предмети в дії. Наприклад: набір картинок про дівчинку, про хлопчика, про тварин де всі вони виконують різні дії.

У процесі показу таких картинок вихователь називає дії двох – , і трьохслівними фразами (н – д: ляля спить, ляля їсть кашу).

У процесі розглядання картинок з деталями вихователь стимулює дітей показувати окремі деталі, ставлячи відповідні запитання. На цьому етапі слід вчити дітей правильно відповідати на поставлені запитання, супроводжуючи свій показ дією.

З дітьми третьої вікової підгрупи проводять заняття з предметними й сюжетними картинками . На цьому етапі розв’язуються наступні завдання:

- вправляти дітей в розгляданні й розумінні знайомих дітям за їхнім особистим досвідом дій та нескладних сюжетів за словесним поясненням дорослих;

- викликати наслідування не тільки нових слів, але й простих трьох – , чотирьохслівних фраз;

- навчати вимовляти слова правильно, не замінювати їх полегшуючими, виправляти неправильні закінчення.

Задля цього використовують парні картинки : собачка білий і чорний, великий і маленький і т. п.

На цих заняттях пропонується дітям показати предмет з картинки за ознакою, яку називає вихователь.