tarnavska_anna_oleksandrivna

Постановка проблеми. На сьогоднішній день однією із суттєвих вимог що стоять на шляху до євроінтеграції в Україні є подолання високого рівня корупції в публічному управлінні, удосконалення вітчизняного законодавства та запровадження європейських принципів і стандартів у всіх сферах життєдіяльності. Ефективне публічне управління та стабільна робота державної служби якраз і виступають тими засобами, які здатні внести в реформаційний процес елемент поступовості, врівноваженості та стабільності. Упровадження нової ідеології функціонування виконавчої влади та місцевого самоврядування як діяльності щодо запобігання корупції, забезпечення реалізації прав і свобод громадян, надання управлінських послуг громадянам є одним з основних завдань нашої держави, виконання яких покладається на державних службовців. Крім того, реформування державної служби є обов’язковою складовою становлення високорозвинутої правової демократичної держави з низьким рівнем корупції і відповідно високим рівнем життя громадян, адже діяльність державної служби забезпечує функціонування всієї держави, що робить цей інститут одним з основних як в процесі реформування окремих гілок державної влади, так і загального державного розвитку.

Детального дослідження потребують організація реформи державної служби, шляхи вирішення колізій та прогалин в українському законодавстві, вирішення проблем невідворотності покарання за вчинені правопорушення державними службовцями, забезпечення виконання антикорупційного законодавства тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання функціонування та

публічного управління, проблеми державної служби та шляхи подолання корупції в нашій державі висвітлювались в працях С. Стеценка, В. Авер’янова, О. Андрійка, О. Кузьменка, В. Колпакова, Ю. Битяка, Л. Кривачука, Т. Брус,

інших науковців.

Невирішені раніше проблеми. Проте,

необхідно відзначити, що незважаючи на широке коло дослідників, невисвітленими залишились чимало спектрів даної проблематики. З огляду на динамічний розвиток та євроінтеграційний вектор нашої держави, окремі наукові напрацювання частково втратили свою актуальність і не завжди відповідають новим вимогам, які постали сьогодні перед публічним управління та українським суспільством, що, власне, вимагає продовження наукових пошуків у даній проблематиці.

Метою статті є аналіз процесів реформування державної служби як одного з основних елементів протидії корупції на шляху до євроінтеграції України.

Виклад основного матеріалу.

Становлення і розвиток сучасної державної служби в контексті європейської інтеграції в Україні відбувається в непростих умовах. Подолання труднощів, викликаних як об’єктивними обставинами, так і суб’єктивними факторами, вимагає глибокого наукового осмислення процесів, що відбуваються у цій сфері. Головною метою реформи державної служби є кардинальне зниження рівня корупції в державі, створення європейських стандартів публічного управління, ефективна взаємодія з громадянським суспільством, зміцнення довіри

громадян до держави загалом.

В Концепції сталого розвитку України «Стратегія – 2020», розробленою Адміністрацією Президента України, основною метою реформування є досягнення європейських стандартів життя та гідного місця України в світі. Одним із важливих завдань Стратегії визначено реформування державного управління [1].

Досвід успішних країн, Європейського Союзу переконує, що для створення сервісної держави необхідна оптимізація державного управління і насамперед упорядкування системи та структури органів виконавчої влади за функціональним принципом. Без чіткого визначення, хто відповідальний за формування політики, безпосередньо адміністрування суспільних проектів у правління об’єктами державної власності чи якісне надання публічних послуг, неможлива асоціація між Україною і ЄС, упровадження стандартів сучасного ефективного публічного управління [2, с. 16].

Здобувши в 1991 році незалежність, Україна розпочала будівництво основних інституцій демократичної держави практично з нуля. Правильно організоване системне публічне управління, що здійснюється за допомогою державних органів та органів місцевого самоврядування, виступає ключовим фактором не корупційного державотворення, від якості якого у значній мірі залежить майбутнє нашої країни.

Інститут державної служби, що був створений за роки незалежності відповідно до Конституції України, сьогодні виступає надзвичайно важливим інструментом управління державою й забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Однак, сформована система національного законодавства не відповідає сучасним викликам суспільства. Необхідною є дієва політика держави для протидії корупції та ефективного виконання завдань і функцій демократичної, правової, соціальної держави. Важливою передумовою становлення громадянського суспільства на шляху до євроінтеграції України є поглиблення демократизації та побудова правової держави шляхом реформування державної служби та місцевого самоврядування. Ефективне реформування – це складний процес, що має свої нормативно-правові закономірності, послідовні етапи та відповідний порядок реалізації. Інститут

державної служби України повинен унеможливлювати зловживання владою, корупційні дії державних чиновників та їх підлеглих, забезпечувати законність політичних рішень, цілісність держави як інституту, якісний рівень реалізації конституційних гарантій громадян шляхом стабільного і безперервного надання їм публічних послуг.

Після оголошення незалежності в Україні Організація Об’єднаних Націй стала однією з перших міжнародних організацій, яка надавала підтримку у демократичних перетвореннях. Діяльність ООН в Україні спрямована на підтримку соціально-економічного розвитку країни, забезпечення сталого людського розвитку та прискорення просування країни до світових стандартів демократії. Установи ООН здійснюють діяльність у різних сферах і мають власні стратегії допомоги країні, але їх об’єднує загальна стратегічна ціль: допомогти народу України розбудувати краще майбутнє своєї держави [3].

Процес інтеграції має й ще одну складову

– соціальний контроль, тобто інститути громадянського суспільства покликані виконувати функцію соціального контролю за діяльністю держави і його органів щодо належного виконання взятих на себе зобов’язань, у тому числі й в першу чергу – передбачених чинним законодавством. Така взаємодія держави й суспільних інститутів забезпечує демократичний характер побудови і функціонування суспільного організму.

На первинному рівні така взаємодія фактично відображена у зв’язці «державний службовець – громадянин». Європейський Союз (далі – ЄС) розглядає розвиток відносин між державними службовцями та громадянами як міцну основу для поліпшення процесів вироблення державної політики та якісного врядування [4, с. 3-4].

В провідних країнах Західної Європи, в основу розвитку державної служби покладено п’ять загальних принципів:

-принцип демократизації державного управління і державної служби;

-орієнтація на клієнта;

-орієнтація на кінцевий результат;

-рентабельність державної служби;

-простота управління.

Угода про асоціацію з Європейським Союзом, ратифікована 16 вересня 2014 року, передбачає проведення масштабних інституціональних та структурних реформ, якісне та своєчасне виконання взятих на себе зобов’язань. Це потребуватиме цілеспрямованої жорсткої боротьби з корупцією в нашій державі за допомогою відповідних органів державної влади - компетентних державних службовців.

Ще в 2006 році експерти програми SIGMA, за підсумками проведеного оцінювання системи врядування відповідно до повноважень, методології та основних показників, що зазвичай використовуються для оцінювання державного управління у країнах-кандидатах до вступу в ЄС, визначили основні проблеми державної служби України. На жаль, зазначені експертами результати в своїй більшості досі не втратили актуальності.

Проте, новий Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. дає більш вичерпне визначення державної служби: «це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; управління персоналом державних органів; реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством» [5].

В даному законі врегульовано статус державного службовця, передбачено вступ на усі посади державної служби лише за конкурсом на основі особистих якостей та досягнень кандидатів на посади, встановлюється прозора модель оплати праці, розроблена з урахуванням

кращого європейського досвіду, запроваджується модель управління людськими ресурсами на основі особистих якостей та компетентності особи, поєднується система винагород з оцінкою їх роботи, пропонується кар’єрна мотивація, підсилюється принцип деполітизованості державної служби, підвищуються кваліфікаційні вимоги для державних службовців, посилюється їх персональна відповідальність за виконання обов’язків та створення умов прозорої діяльності державних органів тощо, що відповідає міжнародним нормативно-правовим актам та європейським принципам.

В свою чергу законодавець визначає поняття державного службовця як громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби [5].

Більшість норм даного закону вступають в дію 1 травня 2016 року, тож, найближчим часом очікується централізація державної служби, посилення ролі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби, а також його територіальних органів з метою реалізації єдиної державної політики та контролю за дотриманням законодавства на усій території України, і як кінцевий результат, вищезазначеного, суттєве зниження рівня корупції в публічному управлінні. Також слід звернути увагу на Постанову Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 р. «Про затвердження Правил етичної поведінки державних службовців», необхідність впровадження якої зазначалось багатьма вітчизняними та європейськими експертами.

Починаючи з жовтня 2014 р. Верховна Рада ухвалила ряд законодавчих актів антикорупційного спрямування. Метою формування та реалізації державної антикорупційної стратегії є створення в Україні системи прийняття рішень щодо антикорупційної політики на основі результатів аналізу достовірних даних про корупцію та

чиновників, які до неї призводять, зокрема статистичних спостережень, моніторингу виконання цих рішень та їх впливу на стан справ з питань запобігання корупції незалежним спеціалізованим органом із залученням представників громадського суспільства, а також формування суспільної підтримки в подоланні корупції [6, с. 252-253].

Спеціально уповноваженими суб’єктами у протидії корупції в публічній службі є Національне антикорупційне бюро України, утворене указом Президента України від 16 квітня 2015 р. № 217 «Про утворення національного антикорупційного бюро України», що діє на основі Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 р. (Далі - НАБУ). У межах даної структури передбачена діяльність 700 співробітників, наділених широкими повноваженнями щодо протидії кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами. Завданням НАБУ є попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, притягнення до відповідальності за хабарництво, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Ще одним новоствореним органом, який реалізує державну політику у сферах протидії корупції, забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, запобігання злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку – є Національна поліція України, що діє на основі Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 р. та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про Національну поліцію» від 28 жовтня 2015 р.

Зазначений орган покликаний здійснювати заходи щодо запобігання корупції, порушень законності, службової дисципліни, контроль за їх реалізацією в центральному органі управління Національної поліції, територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери її управління.

Формуванням та реалізацією антикорупційної політики, аналізом декларацій державних службовців тощо повинно займатись Національне агентство з питань попередження

корупції. Це центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, що діє на підставі Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 р. та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні на 2015-2017 роки» від 29 квітня 2015 р.

В даному списку слід відмітити і Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, на якого покладаються завдання щодо формування та забезпечення реалізації державної антикорупційної політики в органах виконавчої влади, що діє на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про Урядового уповноваженого з антикорупційної політики» від 4 грудня 2013 р. Також не слід забувати і про такий орган як Прокуратура України та Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 р., в основі якого лежить боротьба з корупцією та захист основних прав і свобод людини і громадянина, а також інтересів нашої держави [7].

Проте слід зазначити, що попри правильний вектор державної політики, утворення нових спеціальних органів, прийняття низки нормативно-правових актів та інші позитивні зрушення у напрямку протидії корупції в публічному управлінні, для подальшого зниження рівня корупції, прозорого функціонування і наближення вітчизняного інституту державної служби до стандартів Європейського Союзу, необхідним є:

-ефективне, повне і системне застосування прийнятого законодавства;

-організаційно-управлінське забезпечення антикорупційної діяльності;

-практично повсякденна участь державних службовців у досягненні цілей і реалізації державної політики;

-утвердження дієвих механізмів громадського контролю за діяльністю державної влади;

-високий рівень самосвідомості і небайдужості українського суспільства;

-подальше вдосконалення національного законодавства, особливо у сфері юстиції;

-недопущення чисельних колізій

та прогалин у праві (особливо серед

процесуальних норм);

-незалежність законодавчої, виконавчої та судової влади один від одного, неприпустимість на них будь-якого тиску.

-взаємодія усіх гілок влади, державних структур та органів місцевого самоврядування задля досягнення спільного результату – процвітаючої держави з низьким рівнем корупції та захищеними громадянами.

Висновки. Отже, українське суспільство і державна служба переживають складний період реформування. Для успішної реалізації поставлених перед країною цілей необхідне запровадження якісно нової системи публічного управління, що повинно починатися з наукового обґрунтування його правових засад, принципів організації та функціонування.

Створення спеціальних антикорупційних органів та удосконалення національного законодавства, визначення єдиних стандартів якості державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, забезпечення їх реалізації в усіх органах публічної влади сприятиме зниженню рівня корупції в публічному управлінні та його адаптації до стандартів Європейського Союзу, дозволить

зміцнити авторитет державної служби, підвищити ефективність функціонування державних органів та їх апарату, забезпечити належну якість надання ними управлінських послуг громадянам, забезпечити виконання законних прав і свобод людини та громадянина.

Державній службі притаманна особлива роль у побудові сучасної правової держави європейського типу, утвердженні демократичної моделі публічного управління. Для зниження рівня корупції в державі прийнято низку законів та підзаконних нормативно-правових актів; новостворені спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції активно впроваджують стандарти Європейського Союзу, проте через відсутність чіткої взаємодії всіх органів влади та невідворотної відповідальності за вчинені правопорушення всіма суб’єктами правовідносин, недосконалу судову систему, чисельні колізії та прогалини у праві (особливо серед процесуальних норм), для досягнення європейських стандартів Україна й надалі потребує суттєвих реформ.