- •28. Професіоналізми у складі української лексики.
- •29.) Жаргонізми й арготизми
- •31. Лексичні та семантичні неологізми в лексиці сучасної української мови, їх стилістичні функції.
- •32) Поняття про фразеологію. Абсолютні і відносні ознаки фразеологізму
- •34) Принципи класифікації фразеологічних одиниць
- •35) Явище варіантності у сфері фразеології.
- •36. Системні зв’язки в українській фразеології.
- •38. Фонема та звук як одиниці фонології і фонетики
- •39. Система фонем української мови (загальна характеристика)
- •40. Голосні фонеми, їх характеристика.
- •41. Приголосні фонеми, їх характеристика.
- •42. Науково-лінгвістична транскрипція
- •43. Асиміляція як фонетичне явище
- •44. Асиміляція приголосних за глухістю/дзвінкістю
- •45. Асиміляція приголосних за місцем і способом творення
- •46. Асиміляція приголосних за м'якістю і твердістю
- •47 Подовження і Подвоєння приголосних
- •48 Дисиміляція приголосних
- •49. Спрощення приголосних. Історичний коментар
- •50. Чергування о,е//і
- •51. Чергування о, е//ø. Історичний коментар
- •52. Чергування е//о після шиплячих та й. Історичний коментар
- •53. Чергування и//о в звукосполуках ри, ли, ро, ло.
- •54. Чергування г,к,х//ж,ч,ш як результат першої палаталізації задньоязикових.
- •55. Чергування г,к,х//з҆,ц҆,с҆
- •56. Евфонічні чергування голосних і приголосних.
- •57. Чергування г//ж, к//ч, х//ш, д//дж, т//ч, з//ж, с//ш.
- •58. Протеза, епентеза та метатеза як фонетичні явища
- •59. Редукція голосних та гаплологія як фонетичні явища
- •60. Фонетичне членування усного мовлення. Сегментні та суперсегментні одиниці
- •61. Склад і складоподіл. Правила складоподілу
- •63. Принципи українського правопису.
- •64. Слова інтернаціоналізми.
39. Система фонем української мови (загальна характеристика)
ФОНОЛОГІЧНА СИСТЕМА — сукупність фонем певної мови в їхніх взаємозв’язках. Ф. с. функціонує за властивими їй закономірностями і може мати деякі специф. особливості навіть у близькоспорідн. мовах. У складі Ф. с. укр. мови налічується 38 фонем; у ній, за винятком слів іншомов. походження, уживаються лише тверді губні, фонема в виступає як сонорна.
Фонеми розпізнають через протиставлення їх ін. фонемам за наявними в них релевантними ознаками. У системі диференц. протиставлень виділяють найзагальніші, тобто протиставлення за всіма диференц. ознаками, властивими протиставлюваним фонемам, або за ознаками, властивими групам фонем. Та сама ознака в одних фонемах виступає як диференційна, а в інших — ні. Так, ознака глухості у фонемі ф не є диференційною, бо за такою ознакою вона не протиставляється іншій; у фонемах т, п, с, ш та ін. вона диференційна, бо за нею ці звуки протиставляються дзвінким д, б, з, ж і т. д.
Однією з особливостей Ф. с. укр. мови є заг. схильність до дзвінкої вимови, що виявляється у зберіганні дзвінкості приголосних у кін. слова, за незначними винятками також перед глухим приголосним, а в звук. реалізації майже в послідовній асиміляції глухої наступною дзвінкою.
У Ф. с. укр. мови немає голосних фонем серед. ряду, а фонем високого підняття — три — і, е, и; у звук. реалізації фонем спостерігається схильність до вокальної гармонії, що виявляється, зокрема, у вимові фонеми [е] та [и] в ненаголош. позиції як [еи] та [ие]. В укр. мові складотв. фонемами виступають лише голосні. Досить широке і різнобічне функціонування Ф. с. у поєднанні з морфологічною, що виявляється у багатьох морфонол. чергуваннях, пов’язаних з формо- та словотворенням, з вираженням різних грамат. категорій; склалися такі чергування історично внаслідок фонет. змін, що вплинули на розвиток морфол. системи мови.
40. Голосні фонеми, їх характеристика.
До складу фонематичної системи укр. мови входить 6 голосних фонем-типів: а,о,у,и,і,е. Основною функцією голосних є функція складкоутворення.
Голосні звуки – це звуки, в основы яких лежить музикальний тон, утворюваний при розкритому мовному каналі, внаслідок посилювання голосових зв'язок. Голосний звук – це результат проходження через гортанть струменя вітра.
Основні ознаки:
-максимальна відкритість голосового каналу,відсутність перешкод на шляху струменя повітря, крім голосових зв'язок.
-загальна напруженість усього мовного апарату.
-відсутність помітної локалізації при пимовлянні звука.
В основу всієї класифікації покладено положення язика в ротовій порожнині: його рухи впред-назад по горизонталі та вгору-вниз по вертикалі.
Голосні класифікуються за такими ознаками: місце творення (ряд); піднесення (спосіб творення); погубленість (лабіалізація); напруженість ( звук «і»).
41. Приголосні фонеми, їх характеристика.
Система приголосних фонем СУЛМ значно складніша і більша, ніж система голосних. До складу системи приголосних фонем СУЛМ входить 32 приголосні фонеми. Основу приголосних становлять шуми, що виникають унаслідок проходження стулення видихуваного повітря через перешкоду, що утворюється мовними органами; напруженість мовних органів при цьому зосереджена в місці створення перешколи й сила струмення видихуваного повітря більша (порівняно з голосними).
Приголосні класифікують за такими принципами: за звучністю (сонорні, шумні (грухі та дзвінкі); за місцем творення: губні; передньоязикові; середньоязикові; задньоязикові; глоткова; за способом творення шуму: зімкнені, щілинні, зімкнено-прохідні, африкати (зімкнено - щілинні), бокові, дрижачі (вібранти); за твердістю і м’якістю: м’які, пом’якшені.