39. Система фонем української мови (загальна характеристика)

ФОНОЛОГІЧНА СИСТЕМА — сукупність фонем певної мови в їхніх взаємозв’язках. Ф. с. функціонує за властивими їй закономірностями і може мати деякі специф. особливості навіть у близькоспорідн. мовах. У складі Ф. с. укр. мови налічується 38 фонем; у ній, за винятком слів іншомов. походження, уживаються лише тверді губні, фонема в виступає як сонорна.

Фонеми розпізнають через протиставлення їх ін. фонемам за наявними в них релевантними ознаками. У системі диференц. протиставлень виділяють найзагальніші, тобто протиставлення за всіма диференц. ознаками, властивими протиставлюваним фонемам, або за ознаками, властивими групам фонем. Та сама ознака в одних фонемах виступає як диференційна, а в інших — ні. Так, ознака глухості у фонемі ф не є диференційною, бо за такою ознакою вона не протиставляється іншій; у фонемах т, п, с, ш та ін. вона диференційна, бо за нею ці звуки протиставляються дзвінким д, б, з, ж і т. д.  

Однією з особливостей Ф. с. укр. мови є заг. схильність до дзвінкої вимови, що виявляється у зберіганні дзвінкості приголосних у кін. слова, за незначними винятками також перед глухим приголосним, а в звук. реалізації майже в послідовній асиміляції глухої наступною дзвінкою.

 У Ф. с. укр. мови немає голосних фонем серед. ряду, а фонем високого підняття — три — і, е, и; у звук. реалізації фонем спостерігається схильність до вокальної гармонії, що виявляється, зокрема, у вимові фонеми [е] та [и] в ненаголош. позиції як [еи] та [ие].  В укр. мові складотв. фонемами виступають лише голосні. Досить широке і різнобічне функціонування Ф. с. у поєднанні з морфологічною, що виявляється у багатьох морфонол. чергуваннях, пов’язаних з формо- та словотворенням, з вираженням різних грамат. категорій; склалися такі чергування історично внаслідок фонет. змін, що вплинули на розвиток морфол. системи мови.  

40. Голосні фонеми, їх характеристика.

До складу фонематичної системи укр. мови входить 6 голосних фонем-типів: а,о,у,и,і,е. Основною функцією голосних є функція складкоутворення.

Голосні звуки – це звуки, в основы яких лежить музикальний тон, утворюваний при розкритому мовному каналі, внаслідок посилювання голосових зв'язок. Голосний звук – це результат проходження через гортанть струменя вітра.

Основні ознаки:

-максимальна відкритість голосового каналу,відсутність перешкод на шляху струменя повітря, крім голосових зв'язок.

-загальна напруженість усього мовного апарату.

-відсутність помітної локалізації при пимовлянні звука.

В основу всієї класифікації покладено положення язика в ротовій порожнині: його рухи впред-назад по горизонталі та вгору-вниз по вертикалі.

Голосні класифікуються за такими ознаками: місце творення (ряд); піднесення (спосіб творення); погубленість (лабіалізація); напруженість ( звук «і»).

41. Приголосні фонеми, їх характеристика.

Система приголосних фонем СУЛМ значно складніша і більша, ніж система голосних. До складу системи приголосних фонем СУЛМ входить 32 приголосні фонеми. Основу приголосних становлять шуми, що виникають унаслідок проходження стулення видихуваного повітря через перешкоду, що утворюється мовними органами; напруженість мовних органів при цьому зосереджена в місці створення перешколи й сила струмення видихуваного повітря більша (порівняно з голосними).

Приголосні класифікують за такими принципами: за звучністю (сонорні, шумні (грухі та дзвінкі); за місцем творення: губні; передньоязикові; середньоязикові; задньоязикові; глоткова; за способом творення шуму: зімкнені, щілинні, зімкнено-прохідні, африкати (зімкнено - щілинні), бокові, дрижачі (вібранти); за твердістю і м’якістю: м’які, пом’якшені.