Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
297
Добавлен:
23.11.2016
Размер:
113.84 Кб
Скачать

51. Чергування о, е//ø. Історичний коментар

Чергування |о| - фонемний нуль, |е| - фонемний нуль також належать до історичних чергувань, що закономірно і з невеликими відхиленнями спостерігаються в українській мові. В основі їх лежать одна і та сама історична зміна у фонетичній системі давньоруської мови.Ці чергування пов’язані із занепадом давніх редукованих у слабкій позиції і їх вокалізацією у сильній. Оскільки редуковані сильні і слабкі в різних формах слова могли чергуватися між собою, то й рефлекси їх маємо різні: або |о|,|е|, або фонемний нуль.

У СУМ чергування [о], [е] з фонемним нулем, виконуючи морфонологічну функцію, відбувається при словотворенні і словозміні, тобто як у коренях і суфіксах, так і в закінченнях.При словозміні [о] або [е] чергується з Ф.Н: А) в іменниках із суфіксами –ок, -очок, -оть, -ень, -ець. Б) у непохідних іменниках типу: день – дня, вітер –вітру, сон – сну. Виняток: лоб(льбь) – лоба (льба), рот (рьть) – рота (рьта); В) у родовому відмінку множини іменників жіночого й середнього роду: весен – весна, сестер – сестра, сотень – сотня, банок – банка, голок – голка.У словотворенні названі чергування трапляються рідко і не в межах якогось морфологічного розряду: дно – бездонний; тьма(т҆ма) – темний, сто – сотня, ссати – соска, день – дніти.

52. Чергування е//о після шиплячих та й. Історичний коментар

У СУМ після шиплячих |ж| ,|ч|, |ш|, |дж| та після |й| у різних формах слова чи в похідних словах можуть чергуватися |е| з |о|: четвертий – чотири, пшениця – пшоно.Основним у названій парі голосних виступає |е|: укр.. чотири ← давньоруське чєтырє; пшоно←пшено. Таким чином, |о| після шиплячого або |й| буває в українській мові фонетичним відповідником |е|, з яким чергується.Чергування |е| з |о| – це результат розвитку української фонологічної системи.

53. Чергування и//о в звукосполуках ри, ли, ро, ло.

У ряді слів СУМ переважно у відкритих складах між приголосними, вимовляються звукосполучення [ри], [ли], голосний [и], у яких іноді може чергуватися з голосним [о]. Ця зміна пояснюється історичними причинами. Звукосполучення |ри|, |ли| і |ро|, |ло| розвинулися закономірно з давньоруських сполучень – плавні [р], [л] плюс редуковані голосні [ъ] [ь].Якщо редукований [ъ] чи [ь] був у сильній позиції, то він прояснився у голосний повного творення [о] чи [е]. Якщо ж він в іншій формі цього слова або новому слові цього самого кореня редукований опинявся у слабкій позиції, він занепадав, а плавний набував вторинної складотворчості, що не властива східнослов’янським мовам.

В укр.мові за рахунок складотворчості плавного розвинувся новий голосний нечіткої артикуляції [и]. В українських діалектах нерідко голосний [и], а то й [е], міг розвинутися не після плавного, а перед ним. Таким чином, [о] чергується з [и] в звукосполученнях [ри], [ли] і [ро], [ло] переважно при словотворенні, а саме чергування зумовлене і пояснюється історичними причинами. Однак не всякий [и], як і [о], в названих звукосполученнях можна пояснити історичними фонетичними змінами: і в цих випадках аналогія нерідко спричинилася до вирівнювання фонемного складу слова, а отже, вона (аналогія) викликала відхилення від закономірного розвитку редукованих [ъ],[ь] після плавних. Аналогічно вживаються голосні [о] або [и]після плавного і в інших словах.