54. Чергування г,к,х//ж,ч,ш як результат першої палаталізації задньоязикових.

Це давнє чергування, яке відбулося ще в прасловяській мові. Його наслідки пов’язані з усіма словянськими мовами.

В давньоукраїнській мові г,к,х були тільки твердими і могли стояти лише перед голосними заднього ряду. Якщо ж такий приголосний опинявся перед голосними переднього ряду, то він змінювався на шиплячий, яке тоді були тільки мякими: горло-жерло, ріка-річка, міх-мішок. Таке пом’якшення називали першим пом’якшенням задньоязикових.

У багатьох сучасних словах це чергування не відбувається, бо воно здійснювалося лише перед первинними голосними переднього ряду, тобто перед такими, що спочатку були голосними переднього ряду. Не відбувається й у іншомовних словах.

Поряд з чергуванням г,к,х // ж,ч,ш наявними у багатьох споріднених формах слві, спостерігаємо його і в суто українських формах слів. Зокрема в кличному відмінку. Також таке чергування відбувається при творенні присвійних прикметників.

55. Чергування г,к,х//з҆,ц҆,с҆

Чергування г,к,х //з’,ц’,с’ є важливою рисою української системи приголосних. Крім української, це чергування спостерігається в білоруській, болгарській, сербській мовах.

Таке чергування називають другим пом’якшенням задньоязикових, оскільки відбулося воно після першого пом’якшення. Г,к,х були твердими і вживалися перед голосними заднього ряду. Перед давніми і, ѣ вони перетворилися на свистячі, при цьому пом’якшившись. Стати мякими вони не могли, бо це не перше пом’якшення.

У сучасній мові таке чергування вібувається у місцевому відмінку в іменниках чоловічого та середнього родів: берег – на березі, порох – у поросі, вухо – у вусі. В іменниках жіночого роду в давальному і місцевому: стежка – стежці – на стежці. Також таке чергування спостерігається у прикметниках, утворених від іменників з основою на г,к,х.

56. Евфонічні чергування голосних і приголосних.

57. Чергування г//ж, к//ч, х//ш, д//дж, т//ч, з//ж, с//ш.

Це чергування є подібним до першого пом’якшення задньоязикових і здебільшого трапляється в дієслівних формах: бігти – біжу, плакати – плачу, сухий – сушити, водити – воджу, хотіти – хочу, різати – ріжу, висіти – вишу.

58. Протеза, епентеза та метатеза як фонетичні явища

Протеза — поява приголос­ного звука на початку слова перед а, о, у та і. Наприклад: вугілля, гострий, вухо, віслюк. В українській мові характерне особливо у діалектах, напр. Гандрій, Гумань, горати, гобід тощо. Протезу можна розглядати як і позиційну так і комбінаторну фонетичну зміну, оскільки приголосний з'являється саме перед голосним, а не перед будь-яким звуком.

Епентеза  — поява у словах додаткового звука: страм із срам «сором», строк із срок, верства із верста, павук із паук; Особливо поширене явище епентези в говірках та просторічному мовленні: радійо, окіян, константувати. Явище епентези спостерігається також при засвоєнні запозичених слів зі збігом двох голосних: Italia → Італія, cavalleria → кавалерія.

Метатеза — перестановка звуків, рідше складів у слові. Обумовлене намаганням уникнути важковимовних або не властивих даній мові звукосполучень. Один з видів комбінаторних змін мови.

Метатеза являє собою хоча й нерегулярне, але все ж таки досить поширене фонетичне явище, що найчастіше зустрічається в запозичених словах. Запозичене слово втрачає підтримку з боку однокореневих слів рідної мови, що спричиняє меншу стійкість слова, перенесеного до чужого мовного середовища. Наприклад, слово суворий виникло із суровий,  ведмідь із медвідь «той, що їсть мед»;  ладонь із долонь. Найчастіше метатеза спостерігається в запозичених словах: нім. Teller -> польськ. talerz -> укр. тарілка.