Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Rybalka_Ivan_Istorija_Ukrajiny_Pidruchnyk_dl_39_a_vuziw_Chastyna_1

.pdf
Скачиваний:
58
Добавлен:
19.12.2016
Размер:
3.69 Mб
Скачать

I. К. Рибалка

ІСТОРІЯ

УКРАЇНИ

Частина І

ИВід шіШбнішж іасів до кінця ХШ1 століття

Затверджено Міністерством освіти України як підручник для студентів історичних факультетів вищих навчальних закладів

Харків

«Основа»

1995

Б БК 63.3 (4УКР) Р93

Р е ц е н з е н т и : д-р іст. наук, проф. Р. Д. Лях і канд. кт. наук доц. В. О. Шрко (кафедра історії України та кафедра історіографії, дже­ релознавства і методики викладання історії Донецького університету); д-р юрид. наук, проф., акад. Академії правових наук України А. Я. Рого­

жин (Українська юридична академія)

Редактори Анатолій Балабуха, Костянтин Гулий

 

Рибалка І. К.

 

 

Р93

Історія України. Частина

1: Від

найдавніших

 

часів до кінця XVIII століття:

[Підр.

для іст. фак.

 

вищих навч. закладів].— X.: Основа,

1994.— 448 с.

ISBN 5-7768-0240-7

15ВЫ 5-7768-0241-5 (Ч. 1.)

У першій частині підручника систематично викладається істо­ рія України з найдавніших часів до кінця XVIII століття.

Для студентів, аспірантів і викладачів історії України вищих навчальних закладів.

Р

0503020902-037

БЗ-28-94

ББК63.3(4УКР)

 

22»-94

 

 

ISBN 5-7768-0240-7

15ВЫ 5-7768-0241-5 (Ч. 1.)

©І. К. Рибалка, 1994

©В. Є. Петренко, художнє оформлення, 1994

Україна — незалежна демократична держава

ВСТУП

1. Предмет і завдання курсу історії України

Багато століть український народ боровся проти численних ворогів за право самому розпоряджатися рідною землею і своєю долею, за незалежну й самостійну україн­ ську державу. Нарешті 16 липня

МИЮ р. Верховна Рада України прийняла «Декларацію про державний суверенітет України:», в якій проголосила «державний суверенітет України як верховенство, само­ стійність, повноту і неподільність влади Республіки

з

в

межах її

території та незалежність і рівноправність

у

зовнішніх

зносинах».

 

24 серпня 1991 р. Верховна Рада Української РСР про­

голосила Україну незалежною демократичною державою. В «Акті проголошення незалежності України», прийнято­ му 24 серпня 1991 р., говориться:

«Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною у зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,

продовжуючи тисячолітню традицію державотво­ рення в Україні,

виходячи з права на самовизначення, передбачено­ го Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими доку­ ментами,

здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалі­ стичної Республіки урочисто

ПРОГОЛОШУЄ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ та створення самостійної

української держави — УКРАЇНИ. Територія України е неподільною і недоторканою.

Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

24 серпня 1991 року*.

У референдумі, проведеному 1 грудня 1991 р., 28804071 чоловік, тобто 90,32 відсотка громадян, що брали участь у референдумі, підтвердили «Акт проголошення незалеж­ ності України». Першим всенародно обраним президентом став Леонід Макарович Кравчук, за якого віддали свої голоси 61,59 відсотка виборців, котрі брали участь у голо­ суванні.

Територія України становить 603,7 тисяч квадратних кілометрів. Вона більша, ніж територія Англії, Бельгії, Голландії, Португалії, Греції, Швейцарії, разом узятих. Землі України простягаються із сходу на захід до 1300 к м — від притоків Дону до буйної Тисси — і з півночі на південь на 900 км — від зелених лісів Полісся до півден­ них берегів Криму. Українська держава має сусідами: на північному заході — Польщу, на заході — Словаччину, Угорщину і Румунію, на південному заході — Молдову, на півночі — Білорусь, на сході і південному сході — Росію. На півдні Україна омивається водами Чорного і Азов­ ського морів.

4

Україна має м'який помірний клімат. Тільки на півден­ ному узбережжі Криму він субтропічний. Українські землі перетинаються багатьма великими і малими ріками (їх на­ лічується майже 23 т и с ) . Серед них найбільші — Дніпро, Прип'ять, Дністер, Десна, Південний Буг, Сіверський До­ нець. Крім того, в Україні є понад 3 тисячі природних озер, які мають загальну площу понад 2 тисячі квадратних кілометрів.

Україна відзначається родючістю грунтів, різноманіт­ ністю рослинного і тваринного світу, багатством природ­ них копалин, серед яких є родовища кам'яного вугілля, нафти, газу, залізних, марганцевих, ртутних і титанових руд, калійної солі та графіту, вогнетривкої глини і т. д.

Чисельність населення України на 1 січня 1994 р. ста­ новила понад 52 млн. чоловік. Населення України багато­ національне. Разом з українцями тут проживають росіяни, білоруси, молдавани, євреї, поляки, греки, румуни та ін.

Ставши незалежною демократичною державою, Украї­ на ввійшла у міжнародну співдружність цивілізованих країн як її повноправний член. її визнали понад 150 дер­ жав світу. Із більшістю з них встановлені дипломатичні відносини і налагоджуються економічні й культурні зв'язки.

Предмет і

У сиву давнину сягають початки

історії народу, який населяє благо­

завдання

датні

українські

землі. Надзви­

курсу історії

чайно складним, тяжким і водно­

України

час славним був його історичний

 

шлях.

Протягом

багатьох віків

у кривавій борні проти численних нападників — кочових орд, монголо-татарських, турецько-татарських та інших завойовників, під владою Литви, Польщі, Росії, Угорщи­ ни, Австрії українському народові доводилося відстоюва­ ти своє право на історичне існування, на свою національ­ но-релігійну й державну незалежність. Яка трагічна доля! «Читати українську історію,— писав видатний українсь­

кий письменник

і

політичний діяч В. К- Винниченко

25 травня 1918

р.

у своєму щоденнику,— треба з бро­

мом — до того це одна з нещасних, безглуздих, безпорад­ них історій, до того боляче, досадно, гірко, сумно перечи­ тувати, як нещасна, зацькована, зашарпана нація тільки те й робила за весь час свого державного (чи вірніше: півдержавного) існування, що одгризалась на всі боки: од поляків, руських, татар, шведів. Уся історія — ряд, без­ упинний, безперервний ряд повстань, війн, пожарищ, голо-. ду, набігів, військових переворотів, інтриг, сварок, під­ копування...»

5

І цю складну й тяжку, але свою рідну історію україн­ ський народ тривалий час не міг вивчати у всій повноті і з належною об'єктивністю. До 1917 р. великодержавні російські історики не вважали український народ за окре­ мий народ, а історія України ними розглядалася як «епізод» історії Російської імперії, за Радянської влади — як частина історії СРСР. До останніх років у загально­ освітніх школах УРСР теми з історії України включалися в загальний курс історії СРСР, а у вузах, крім Історичних факультетів, курс історії України взагалі не вивчався. «Єдина країна в світі,— писав 12 квітня 1942 р. у своєму щоденнику видатний український письменник і режисер О. П. Довженко,— де не викладалася в університетах історія цієї країни, де історія вважалася чимсь забороне­ ним і контрреволюційним,— це Україна. Другої такої країни на земній кулі нема».

Тепер, після проголошення суверенітету і незалежності України, в умовах значного підвищення серед широких кіл громадськості інтересу до рідної історії, у загальноосвіт­ ніх школах і спеціальних середніх навчальних закладах історія України стала викладатися як окремий самостійний предмет. Курс історії України як обов'язковий введено на всіх факультетах усіх вузів. Відкрито нові кафедри українознавства. У зв'язку з цим важливі нові за­ вдання постали перед історичними факультетами державних університетів і педагогічних інститутів у справі підготов­ ки і підвищення кваліфікації з історії України викладачів і вчителів. Для здійснення цього завдання, серед інших за­ ходів, конче необхідно забезпечити викладачів і студентів підручниками і програмами з курсу історії України та ін­ ших українознавчих предметів.

Дана книга й пропонується як перша частина,шдручника з історії України для студентів історичних факультетів ву­ зів. Вона присвячується історії України від найдавніших часів до кінця XVIII століття. Друга частина має охоплю­ вати час від початку XIX ст. до лютого 1917 р. У третій ча­ стині, яка готується нами разом з доцентом Харківського університету В. В. Калініченком, має висвітлюватися історія України від лютого 1917 р. до наших днів.

Складною, тяжкою, підчас трагічною і водночас слав­ ною^ героїчною є історія України. Багато поколінь своїм умом і талантом, самовідданою поацею ї звитягою освоювали благодатні українські землі, розвивали госпо­ дарство і культуру, боролися за національну незалежність України, за створення Української самостійної соборної

б

держави, за вільне і щасливе життя. На вивченні правди­ вої історії мусить формуватися патріотична свідомість громадян України. Ті, хто живе в нинішні бурхливі часи, мусять знати й шанувати минуле своєї землі, пам'ять про своїх пращурів. Слід пам'ятати слова великого українсь­ кого поета Максима Рильського про те, що «хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не годен пошани».

* * *

Курс історії України читається на історичних факуль­ тетах поряд з курсами історії первісного суспільства, археології, історії Росії, стародавньої, середньої, нової і новітньої історії та ін. Зважаючи на це, автор, щоб мак­ симально запобігти дублюванню матеріалу, ті питання, які докладно висвітлюються в інших курсах, намагався тут подати стисло, в загальних характеристиках.

Автор цілком усвідомлює, що нині йде перегляд і пере­ оцінка багатьох проблем історії України. Тому він прагнув виважено підходити до оцінки історичних подій і діячів, уникати однобічних висновків і характеристик. Зокрема, зважаючи та те, що ще немає загального курсу історіогра­ фії історії України, автор вважав доцільним частину всту­ пу присвятити короткому нарисові розвитку історичної науки в Україні і характеристиці основних джерел з історії України. Крім того, у ряді випадків у ході викладу даю­ ться історіографічні огляди тих чи інших, здебільшого найбільш складних або спірних питань.

2. Короткий нарис розвитку історичної

науки в Україні

 

Першоджерелом історичних знань,

Виникнення

уявлень про минуле

людського

і розвиток історичних

суспільства була

усна

народна

знань до кінця

творчість, яка знайшла своє відо-

XVIII ст.

враження в історичних переказах,

 

піснях, легендах,

що

збереглися

в писемних творах та передавалися нащадкам усно із покоління в покоління.

Серед писемних творів найбільш старовинними і найвидатнішими є літописи, в першу чергу «Літопис руський»,

7

який починається «Повістю временних літ». У період роз­ дроблення Русі важливими пам'ятками літописання на території Південно-Західної Русі були літописи Київський та Галицько-Волинський. Від XIV — першої половини XVI ст., коли більшість українських земель перебувала в скла­ ді Великого князівства Литовського, залишилися так звані західно-руські, або литовські, літописи, серед яких для історії українських земель мають найбільше значення Короткий Київський літопис і літопис Биховця. Події кінця XVI — першої половини XVII ст. відображені в Густин-

ському, Баркулабівському,

Львівському, Межигірському

літописах, Острозькому літописці.

 

Для

вивчення минулого України другої

половини

XVII —

початку XVIII ст.,

передусім визвольної

війни під

проводом Богдана Хмельницького, найбільше значення мають козацько-старшинські літописи Самовидця, Гри­ горія Грабянки і Самійла Величка. Тривалий час великою популярністю користувався київський «Синопсис», автор­ ство якого приписується архімандритові Києво-Печерської лаври Інокентієві Гізелю. Виданий вперше у Києві у 1674 р., «Синопсис» був пронизаний великодержавною мо­ нархічною ідеологією.

У другій половині XVIII ст., хоча більшість козацьких старшин перетворювалася на російських дворян і зросійщувались, багато з них, особливо на Лівобережжі і Слобо­ жанщині, не відірвались повністю від української націо­ нальної стихії і виявляли великий інтерес до історії Украї­ ни, до рідної минувшини, до козацької слави. З'явилося немало творів, у яких описувалось минуле України пере­ важно з давніх часів, але найширше княжі часи, козаччи­ на і Гетьманщина. Це були твори П. І. Симоновського «Коротке описання про козацький малоросійський на­ род...» (1765), С. В. Лукомського «Зібрання історичне» (1770), В. Г. Рубана «Короткий літопис Малої Росії» (1777), О. І. Рігельмана «Літописне повіствування про Малу Росію» (1785—1786), Я- М. Маркевича «Записки про Малоросію» (1798) та ін.

Посилення інтересу до історії Українська України, створення багатьох тво- історіографія рів про рідну минувшину були

вXIX — на початку одним із проявів українського на- XX ст. ціонально-культурного відроджен­

 

ня,

яке розпочалося в

Україні,

як і в

інших слов'янських

народів, наприкінці

XVIII —

в першій половині XIX ст. Саме в цей час розгорнулися зби­

рання

і публікація пам'яток народної творчості,

видання

8

Журналів і альманахів, вийшла «Енеїда» Котляревського, розвивалася українська літературна «ова, відбувалося становлення нової української літератури.

Усі ці процеси вплинули і На розвиток історичних знань та історичної думки. Широко розгорнулися збирання й публікація історичних джерел і пам'яток історичної думки, стали створюватися й діяти історичні товариства й уста­ нови, історією України почали займатися викладачі та професори новозаснованих Харківського і Київського університетів, з'явилися узагальнюючі праці з історії України.

Особливо велику роль у Розвитку історіографії і націо­ нального відродження взагалі відіграла «Історія русів» — історико-літературний, гостро публіцистичний твір, що став відомий у 20-х роках XIX ст. Весь виклад історії України невідомий автор підпорядкував обгрунтуванню на історичному матеріалі права українського народу на свою державність, на рівноправність з усіма народами. «Історія русів» уся пройнята ідеєю українського патріотизму.

Значним кроком у розвитку української історіографії була «Історія Малої Росії» Д. М. Бантиша-Каменського, видана в Москві у 1822 р. Вона стала першою узагаль­ нюючою працею з історії України, написаною з широким використанням матеріалів з московських і українських архівів. Велику роль у вихованні українського суспіль­ ства в національному дусі відіграла п'ятитомна «Історія Малоросії» М. А. Маркевича, видана в 1842—1843 рр.

уМоскві.

ВУкраїні поширювались ідеї романтизму, прихильни­ ки якого закликали вивчати історію, культуру, мову, пое­ зію, побут свого народу. Ідея народності як виявлення на­ ціональної свідомості і самобутності охоплювала багатьох письменників, художників, учених, в тому числі істориків. Розгорталися етнографічні дослідження, передусім збиран­ ня й публікація пам'яток народної творчості. Були вида­ ні збірки народних дум і пісень, підготовлені М. Цертелєвим, М. Максимовичем, П. Лукашевичем. І. Срезневський видав у Харкові 6 випусків фольклорно-історичної збірки «Запорожская старина». Засновники львівської «Руської трійці» М. Шашкевич, І. Вагилевич і Я. Головацький опублікували альманах «Русалка Дністровая», який містив українські народні думи, історичні пісні та інші пам'ятки народної творчості.

Сталося так, що в 20—50 роках XIX ст. історики здебільшого були одночасно й етнографами. Саме вони

9