1В

3.Суть запліднення і біологічні механізми, що забезпечують зустріч гамет. Запліднення – складний біологічний процес, що полягає у проникненні спермія у цитоплазму яйцеклітини, об’єднанні їх ядер з утворенням нового типу клітин – зиготи, з якої шляхом відповідної трансформації в гені таліях самки розвивається плід з властивими йому індивідуальними особливостями росту, розвитку та продуктивності. Запліднення відбувається у ампельній частині яйцепроводу.

У процесі еволюції у ссавців виробилися пристосування, що сприяють зустрічі чоловічих та жіночих статевих клітин. В першу чергу, це відповідна морфологія та фізіологія статевої системи, морфологія та фізіологія гамет.

Проходженню сперміїв уздовж статевих шляхів самки сприяє їх здатність до реотаксису – руху проти течії. Проте, одним реотаксисом не можна пояснити швидкого проникнення сперміїв у яйцепроводи. У тварин з матковим типом осіменіння цьому сприяють особливості статевого акту. Великий об’єм еякуляту, заповнюючи просвіт рогів матки, сприяє швидкому наближенню сперміїв до яйцепроводу. У тварин з піхвовим типом осіменіння з високою концентрацією введених сперміїв у шийку матки проникає лише 0,5%. Велика складчастість СО шийки матки та густий в’язкий секрет затримують тут спермії. Істотну роль у їх просуванні по статевих шляхах самки відіграє моторика матки та яйцепроводів, яка різко зростає з настанням тічки та охоти. Її підсилює виділюваний задньою долею гіпофізу окситоцин. Також після еяколяції у спермі утворюється ацетилхолін, що підсилює моторику матки. Сильні ритмічні скорочення м’язів матки супроводжуються розслабленням циркулярних м’язів, що призводить до скорочення матки і розкриття церві кального каналу.

Отже, швидке просування сперміїв по статевих шляхах самки відбувається за рахунок реотаксису, динаміки статевого акту та скорочень матки. У яйцепроводі долають ще рухи війчастого епітелію та зростання тиску черевних стінок. З цього можна зробити висновок, що швидкість переміщення сперміїв по статевих шляхах самки залежить від виду осіменіння, рухливості сперміїв, реакції самки на присутність самця, подразнення рецепторів гені талій під час статевого акту чи штучного осіменіння.

4.Нейрогуморальна регуляція маммогенезу, лактогенезу, лактопоезу.

Маммогенез – розвиток молочної залози від закладки до повного становлення.

Лактогенез – запуск секреції молока ( молозивний період).

Лактопоез – підтримання вже усталеної секреції молока на певному рівні.

Розвиток молочної залози здійснюється під впливом гормонів — естрогенів та прогестерону. Естрогени викликають розвиток молочних ходів, тоді як прогестерон забезпечує збільшення та проліферацію альвеол. Гармонійний розвиток молочної залози забезпечується оптимальними співвідношеннями цих двох гормонів. Проте головною ланкою в гормональному механізмі, що управляє ростом молочної залози , є гормон гіпофізу — пролактин, він регулює секрецію стероїдів яєчника, які стимулюють розвиток молочної залози, крім того, гіпофіз може впливати на розвиток залози через соматотропний гормон і побічно через кору надниркових залоз (андрогени) та щитовидну залозу. На процес мамогенезу також впливають інші гормони гіпофізу (соматотропний, адренокортикотропний, тиротропний), підшлункової залози (інсулін) та плаценти (хоріальний гонадотропін, хоріальний сомато- мамотропін)

Лактопоез забезпечується, з одного боку, секрецією молока епітеліальними клітинами альвеол, спорожненням альвеол і переходом секрету в молочні ходи, а з іншого — актом смоктання. Подразнення дійки при смоктанні викликає рефлекторно інгібування гіпоталамусу і тим самим посилює утворення пролактину. Одночасно у задній частці гіпофізу утворюється окситоцин, який стимулює скорочення міоепітеліальних клітин альвеол та молочних ходів, сприяючи виділенню молока. В регуляції лактопоезу беруть участь також соматотропний та тиреотропний гормони передньої частки гіпофізу, які сприяють утворенню молока (лактогенез) та локальній дії пролактину. Таку ж властивість має АКТГ, який опосередковано через надниркову залозу бере участь у метаболізмі складових частин молока.

Регуляція лактогенезу складна. Вивільнення плацентарного соматомамотропного гормону при відторгненні (вигнанні) плаценти та зниження вмісту естрогенів і прогестерону усувають інгібування( затримання функцій) гіпоталамусу й молочної залози. Різко зростає активність пролактину. Пролактин прямо впливає на секреторні клітини альвеол молочної залози, стимулюючи синтез рибонуклеопротеїнів та лактози. Поряд з пролактинінгібуючими факторами в регуляції лактогенезу беруть участь прогестерон, естрогени, соматотропний і адренокортикотропний гормони гіпофізу, рилізинг-фактор тиротропного гормону та інсулін.

3В

7.Динаміка процесу запліднення .

Процес запліднення включає такі стадії: 1) проникнення спермія крізь прозору оболонку; 2) активування яйця і блокада поліспермії; 3) утворення чоловічого та жіночого пронуклеусів: 4) заміна пронуклеусів хромосомними групами; 5) об’єднання двох хромосомних груп (сингамія) Прозора оболонка– це густе плетиво глікопротеїдів, у петлях якого є вуглеводні компоненти – кортикальні гранули, є специфічним рецептором для спермія. Прикріпившись до нього, спермій виділяє фермент акрозин ,під впливом якого у прозорій оболонці виникає канал для проникнення спермія. Далі вступає у дію другий глікопротеїд ,що викликає затвердіння прозорої оболонки і захищає яйцеклітину від проникнення інших сперміїв. Наступає “блок поліспермії”. Під час проникання спермія у глибину цитоплазми яйця завершується другий поділ мейозу тадозрівання яйцеклітини, виділяється друге напрямне тільце

Момент доторкання голівки спермія до яйця є початковою ланкою у ланцюгу по слідовних змін, що розпочинаються з активування яйцеклітини: у неї зростає.проникність прозорої оболонки для йонів К⁺ та Са⁺⁺; активується синтез ліпідів, білків, змінюється в’язкість та інші колоїдальні властивості білків; знижується мембранний потенціал яйця; жовткова оболонка потовщується, відтісняється від поверхні ооплазми, утворюючи перивітеліновий простір. .

Спермії, що зосередилися у верхній третині яйцепроводу, перебувають у стані анабіозу і лише за декілька годин до овуляції піддаються капацитації

Зразу після проникнення спермія крізь жовткову оболонку його голівка відокремлюється від джгутика, збільшується в об’ємі і рухається у напрямку ядра яйцеклітини. Воно трансформується у жіночий пронуклеус, а ядро спермія – у чоловічий пронуклеус. Чоловічі та жіночі пронуклеуси зближуються, зменшуються у об’ємі і втрачають свої оболонки, перетворюючись у хромосомні. Кінцевою стадією запліднення є сингамія – об’єднання хромосомних наборів самця і самки у одне ядро і виникнення нової клітини – зиготи з геномом нового індивіда.

Поділ зиготи торкається лише ядра при збереженні цілості прозорої оболонки. Внаслідок першого поділу зиготи утворений зародок має два бластомери. Кожне наступне покоління бластомерів виявляється меншим попереднього, тому цей поділ називають дробленням, що триває: у корів та телиць близько 8-ми діб. Приблизно через кожних 24 години кількість бластомерів подвоюється, хоча у ссавців уже на ранніх стадіях ця чіткість може порушуватися.

Новоутворені бластомери не розходяться на боки, а залишаються компактною масою. З першого поділу зиготи розпочинається складний процес внутрішньоутробного розвитку нового організму, що завершується врешті формуванням життєздатного плода.

Таким чином, у процесі запліднення беруть участь, з одного боку, – мільйони сперміїв, а з другого – лише одна яйцеклітина. І доля майбутнього зародка залежить, у першу чергу від якості яйцеклітини. Серед мільйонів сперміїв завжди знайдеться якась кількість високоякісних, зате, якщо яйцеклітина виявиться неповноцінною, то запліднення або ж не наступить, або новоутворений зародок буде нежиттєвим.