Добавил:
добрый аноним) пользуйтесь, ветеринары будущие Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
вопросы, которых нет.docx
Скачиваний:
60
Добавлен:
17.03.2017
Размер:
133.08 Кб
Скачать

Варіант 2.

1.Істор.виникнення дисц. Школи акушерів. Ветеринарне акушерство – галузь клінічної ветеринарної медицини, що висвітлює фізіологічні та патологічні процеси, які відбуваються в організмі самок свійських тварин протягом їх репродуктивного життя, вагітності, родів та післяродового періоду, у їх статевих органах та молочній залозі.

Свої витоки ВА бере від давніх часів, від часу одомашнення тварин.

Із виникненням кінноти з‘явилася потреба в професійному її обслуговуванні. Особливо відчутною стала потреба у ветеринарних фахівцях із зародженням капіталізму. У Франції, Німеччині виникли ветеринарні школи, у яких одним із навчальних предметів була родова допомога тваринам. З’явилися перші підручники та посібники з цієї дисципліни. Також почали свій розвиток навчальні заклади і в Росії та на підлеглих їй територіях – це ветеринарні школи у Хорошові та Спаську, ветеринарні інститути у Варшаві (1840 ), Дерпті (1849), Харкові( 1851), Казані( 1873) та Львові( 1881).

Чимала заслуга в розвитку ВА в Україні належить відомим школам ВА – Львівській школі професора Звєревої, що підготувала біля 100 учнів. Київській школі професора Нагорного, Харківській школі професора Логвинова. А у 80 рр. ХХ ст.. сформувався новий напрям досліджень – імунологія відтворення тварин – школа професора Яблонського. На основі досягнень ВА в 70 рр. ХХ ст.. українські вчені Сергієнко та Косенко запровадили в практику тваринництва новий метод діагностики, терапії та профілактики неплідності тварин – акушерську та гінекологічну диспансеризацію.Нині ВА – важлива галузь клінічної ветеринарії, з цілим арсеналом діагностичних, терапевтичних та профілактичних заходів, що широко використовуються в практиці тваринництва.

2.асфіксія новонароджених. Асфіксія новонароджених – порушення чи припинення дихання у новонародженого на момент виходу його з родових шляхів при важких родах, коли плід защемлюється і затримується у тазовій порожнині роділлі. Часто асфіксія виникає при народженні плода у тазовому передлежанні, коли пуповина притискається плодом до кісток тазу. Однією з причин асфіксії плода може бути недостатній вміст оксисену в крові матері, в результаті чого у плода рефлекторно виникають дихальні рухи і це сприяє потраплянню навколоплідних вод у дихальні шляхи. Клінічно розрізняють дві форми асфіксії плода: синюшну і білу. Синюшна форма вважається більш легкою. Вона характеризується посинінням СО, важким диханням з хрипами, частим і слабким пульсом. Біла асфіксія характеризується блідістю СО, відсутністю дихальних рухів, слабкими тонами серця, кровотечею із судин пуповини. При синюшній асфіксії телята інколи видужують, а при білій – переважно гинуть.При народженні теляти необхідно негайно звільнити носову та ротову порожнини від слизу. Одночасно новонародженого обприскують холодною водою та розтирають тіло, обов’язково роблять штучне дихання. Для збудження центру дихання, теляті підшкірно вводять 1 мл 1% розчину лобеліну, а для серця – кофеїн. Через пупкову вену вводять до 50 мл 7% розчину глюкози.

Варіант 5.

1.схема функціонув. Гіпофіз-гіпотал-оваріо-маткової сист. Загальну схему роботи ГГОМС можна представити так. Інформація від різноманітних джерел навколишнього (світло, температура, присутність самця) і внутрішнього середовища, від аналізаторів і залоз внутрішньої секреції (яєчники), надходить до ЦНС і передається у гіпоталамус. Тут ця інформація обробляється, підсилюється, перетворюється у гуморальний сигнал у вигляді Гн-РГ і передається в аденогіпофіз, де знову підсилюється і за допомогою гонадотропних гормонів направляється до яєчників. За механізмом негативного зворотного зв'язку, який спрацьовує при зниженні концентрації статевих гормонів, зокрема прогестерону, активується секреція ФСГ і його дія на яєчники. Вони реагують на гонадотропний сигнал шляхом імпульсного росту фолікулів, гранульоза яких інкретує естрогени. Чим більшим стає фолікул, тим більше він виділяє у кров інгібіну і естрогенів, а вони в свою чергу діють на чисельні органи-мішені: прискорюють течію крові у судинах геніталій, розширюють судини і збільшують їх кількість, у результаті чого викликають почервоніння і набряк слизової оболонки статевих органів, ініціюють відновлення ендометрію і тічку, підсилюють скоротливу діяльність міометрію, а при лопанні граафового фолікула, коли концентрація естрогенів стає максимальною, вони формують у головному мозку осередок статевого збудження, забезпечують еструсну поведінку і статеву охоту. Інгібін через гіпофіз зменшує секрецію ФСГ, блокує розвиток нових крупних фолікулів і викликає їх атрезію в результаті розладу ароматизації андрогенів в етрогени та накопиченні андрогенів у фолікулярній рідині.

2.морфофункц.хар-ка мол.залози.особливості. Молочна залоза – це залозистий орган, що складається паренхіми (залозиста тканина) та вивідних проток, між якими розміщені інтерстиціальна сполучна тканина, судини , нерви. Залозиста тканина вим’я формується альвеолами клітинами. У неактивному стані залозисті клітини мають циліндричну форму, при наповненні секретом вони стають кубічними, а після виділення секрету – плоскими. Кожна залозиста клітина оточена міоепітелієм. Відростки міоепітелію утворюють навколо кожної альвеоли своєрідну сітку, скороченням якої з альвеол ви- давлюється молоко у молочні протоки. Ззовні до міоепітелію прилягає тонка сполуч- нотканинна облямівка – скловидна кайма, що переходить у інтерстиціальну тканину. Альвеоли – це секреторна частина, що формує паренхіму вим’я. Від кожної альвеоли відходить вивідна протока (дрібна). Дрібні протоки впадають у середні вивідні протоки (молочні канали), вони – у великі молочні ходи ,що впадають у цистерну, яка відкривається у дійку .Середні та великі вивідні протоки на своєму протязі мають чисельні розширення та звуження, що сприяє утриманню молока у великій системі в проміжках між доїннями. Альвеоли, молочні протоки та цистерни разом утворюють ємкісну систему вим’я. Молочна залоза вівці та кози складається з двох чітко розмежованих половин з однією дійкою на кожній. Внаслідок недостатнього розвитку підвішуючого апарату вим’я сильно відвисає, особливо в період лактації, що сприяє частим механічним пошкодженням. Дійки у овець конусоподібні і мають по одному вивідному отвору.Молочна залоза свиней складається з 8–16 (іноді 20) залозистих часток (пакетів), симетрично розміщених по обидва боки білої лінії. Кожна така частка складається з групи залозок з вивідними протоками у дві, рідше три невеликих цистерни, які в свою чергу відкриваються двома – трьома отворами на верхівці соска.Молочна залоза кобили розміщена в лобковій ділянці і складається з двох половин, розділених на невидимі ззовні передню і задню чверті. Кожна чверть має самостійні системи альвеол та проток, що відкриваються біля основи дійки у дві – три невеликі цистерни, які закінчуються двома – трьома отворами на верхівці дійки.Молочна залоза сук складається з 10 пакетів, розміщених симетрично. Молочних цистерн у них немає. Молочні ходи об’єднуються у 6–12 великих молочних проток, що відкриваються окремими отворами на верхівці соска.

1.Класиф. методів діагностики вагітності. Поділяються на клінічні(рефлексологічний (самцем-пробником), зовнішнє та внутрішнє дослідження, в тому числі УЗД) та лабораторні. Зовнішнє дослідження включає огляд, пальпацію і аускультацію, а внутрішнє – піхвове та ректальне дослідження. Оглядом установлюють зміни об’єму черевної стінки та її асиметрію, рухи плода, виповнення молочної залози у нелактуючих самок, набряк молочної залози. Метод пальпації ґрунтується на виявленні плода через черевні стінки матері (застосовують у другій половині вагітності). Цей метод застосовується для визначення вагітності у другій її половині. Піхвовим дослідженням користуються дуже рідко і тільки в сумнівних випадках вагітності. Ректальне дослідження статевих органів застосовують у кобил та корів (можна і у свиней). Метод ґрунтується на виявленні стану матки (шийки, тіла, рогів), яєчників, зв’язок, маткових судин. До лабораторних методів відносять: дослідження цервікального і піхвового слизу, визначення вмісту прогестерону в крові і молоці, визначення раннього фактору вагітності. Установлювані при цьому ознаки можуть бути справжніми (об’єктивними) і ймовірними (суб’єктивними).Об’єктивними ознаками вагітності є специфічні, характерні (патогномічні) тільки для вагітних тварин – виявлення плода, а ймовірними (суб’єктивними) є ознаки і симптоми, які можуть виявлятися як у вагітних, так і у неплідних тварин (відсутність прояву стадії збудження статевого циклу; покращення апетиту і вгодованості, спокійна поведінка, зменшення і призупинення лактації, збільшення кількості актів сечовиділення і актів дефекації, поява набряків, збочення апетиту).

2.Травми мол.залози. До цієї категорії захворювань відносять рани та забиття кінцівками вим’я, забиття, нориці молочної залози. Рани бувають поверхневими і глибокими; рваними, колотими, різаними, за- битими. Часто рани ускладнюються проникненням мікробів у глибокі тканини і розвитком гнійного маститу, флегмони і т. п. Лікування: при великих та глибоких ранах в їх нижній кут вставляють марлевий дренаж і тоді накладають шви. При проникаючих ранах дійок роблять пластичні операції. Забиття вим’я (сontusio uberis)- через травми тупими предметами. Уражена частка набрякла, почервоніла, гаряча, болюча. В молоці з’являються домішки крові. Лікування. Необхідно забезпечити тварині спокій. В перші дні застосовують холо- дові компреси – накладають торбинки з снігом чи льодом; роблять обмазування шкіри вим’я рідкою, холодною (краще з домішками снігу чи льоду) глиною. Можна втирати в ділянки забиття гепаринову, гепатотромбінову та інші мазі. Якщо запальний процес не згасає, то з 3–4-го дня застосовують теплові процедури. На 5–6-й день великі гематоми розрізають і видаляють згустки крові. В порожнину гематоми вносять суль- фаніламідні препарати. Нориця молочної залози (ulcus fistulosum receptaculi) – виникає на ґрунті проникаючих ран, абсцесів, некротичних фокусів у стінці цистерни. На поверхні ураженої частки (дійки) з’являються отвори величиною з макове зернятко, крізь які виділяється молоко. Навколо отвору (нориці) розростається рубцева тканина. Лікування. У лактуючих корів роблять резекцію нориці з навколишньою рубцевою тканиною , накладають 2-3 кетгутних шви, відпрепарувують шмат шкіри, натягують його на поверхню рани так, щоб він закрив собою шов .Зверху рану накривають колодійною пов’язкою. У сухостійних корів попередньо освіжають краї рани. У дійковий канал на весь період загоєння вводять вкорочений молочний катетер і закріплюють його 2–3 нитками або ж вставляють поліхлорвінілову трубку.

13.Періоди утробного розвитку. Утробний розвиток тварин умовно розрізняється на два періоди:— ембріональний,— плодовий (фетальний).Ембріональний період триває 1/4-1/5 вагітності, від зиготи до виявлення зовнішніх ознак, які характерні для цього виду (у великих тварин — 60 днів) У цей період утворюються зачатки всих найважливіших орган і систем організму, формується тулуб, зачатки кінцівок, закінчується плацентація.Фетальний період триває до народження плода. У цей час плід швико росте, розвиваються органи і системи, закладені в ембріональний період.

За А. П. Студенцовим, розрізняють третій період — постфетальний від народження до статевого дозрівання, а в ньому виділяють стадію новонародженості, яка триває до 10 днів, від народження плода до відпадання пуповини.У гуманній медицині розрізняють 4 періоди утробного розвитку: — стадія ембріона (другий місяць вагітності); — стадія плод. — стадія зиготи (до 24 год після запліднення); — стадія зародка (протягом першого місяця вагітності);Дроблення і ембріогенез. У нижчих тварин після запліднення відбувається ділення зиготи.Цей процес характеризується розходженням кожного бластомера по­полам і тому їх число завжди є парним 2-4-8-16 і т.д.Стадія морули - характеризується тим, що вся порожнина прозорої оболонки заповнена бластомерами. Морула схожа у цей час па ягоду шовковиці і має 12-16 клітин Починається диференціація бластомерів на трофобластичні і ембрюбластичні трофобласт утворюють більш дрібні і світлі клітини, які групуються під прозо­рою оболонкою, а ембріобласт формують більші і темніші клітини, які «находяться всередині.Після того як морула поступає до матки, розмноження клітин різко прискорюється, між ними накопичується рідина і утворюється внутрішня маса клітин, а стінка прозорої оболонки потоншується під дією протеолітичних ферментів ембріона і ендометрію. Зародок вилуплюється із прозорої оболонки і перетворюється у бластоцисту, або бластулуІмплантаціяукорінення зародка у слизову оболонку матки.рофобласт має виражену протеолітичну дію на слизову оболонку матки, епітелій якої розплавляється, утворюючи заглиблення, куди занурюється ембріон.

Розвиток ембріобласта після імплантації. До 21-22-го дня з клітин ембрібласта закладається нервова труб­ка, у тканинах, що утворилися, ростуть кровоносні судини, формується серце і починається серцебиття (180-140 скорочень на хвилину, а на 26-й день— 140-150) диференціюється апарат травлення, закладаються

27.Характеристика статевого циклу за Хіпом.

Уолтер Хіп у1898 році описав 4 стадії ст..циклу:

1.передтічкова(proestrum)або підготовча стадія. Підвищ. Конц.ФСГ через який підсилюється ріст фолікулів і зростає секреція естрогену які активують кровоносії окремих ст.орг.і слиз.об. піхви і ШМ набуває яскраво червоного кольору, вульва і піхвова част.ШМ набрякають, починає виділятьсь слиз з церві.каналу,який в цей час дещо відкривається, такими чином настає тічка, у сук виділ.мають кров’янистий колір.2.Тічка(oestrum)-період ст.акт.самки, під час якого в яєчнику дозріває яйцеклітина і в орг. створюються умови для запліднення. Це зовнішній і видимий прояв внутр. процесів, а саме овуляція.Самка стає привабливою для самця. Ст.збудж набуває домінуючого характеру що самка прагне до паруванняПерші дві стадії ст.циклу називаються фолікулярною або естрогеновою фазою. В цей пер-д жовте тіло попередн.циклу вже не функціонує,в цей час швидко росте фолікул3.Післяродова (Metaoestrum)припиняється секреція яєчниками естрогенів, знижується гіперемія,набряк, ослизнення вульви піхви і шм. Шийка закрив.,починається форм жовтого тіла.4.Урівноважування(Dioestrum,anoestrum)Стадія активності жовтого тіла.Воно секретує прогестерон.Тварина в стані спокою, Шийк.матк. закрита.Сл.о.ст.орг. секретує лужний слиз.Сл.об.передвер’я і піхви бліді.Ці дві стадії складають лютеальну або прогестеронову фазу ст..цикла.

48. Неплідність внаслідок загального голодування,не повноцінності раціону щодо вуглеводів вітамінів мінеральних речовин макро- мікроелементів.Неплідність- тимчасова чи постійна нездатність тварини до відтворення нащадків.Аліментарна неплідність- розлади відтворення тварин на грунті загальної чи якісної неповноцінності їх годівлі.

Постійне недогодовування тварин – загальне чи за окремими речовинами (білки, жири, вуглеводи та ін.) призводить до того, що в організмі невистачає необхідних ре- човин для забезпечення його життєдіяльності. Відбуваються зміни в роботі серцево-судинної системи, обміну речовин, виникають набряки кінцівок, підгрудка, нижньої черевної стінки; знижується актив- ність вегетативної нервової системи, відбувається атрофія статевих та ендокринних залоз, наступає анафродизія або статеві цикли бувають неповноцінними, наступають атрофічні зміни в яєчниках, настає гіпотрофія і атрофія статевих залоз, розлади в системі нейро- гормональної регуляції статевих органів, що клінічно проявляється порушенням рит- му статевого циклу і неплідністю. За недостатнього постачання тварин вітамінами (А, В, Е, С.) порушується функція ферментів і гормонів, що негативно відбивається на морфології яєчників і матки, гальмуються процеси їх нейрогуморальної регуляції. Клінічно такі розлади проявляються неповноцінним статевим циклом з анафродизією або німфоманією. При дефіциті вітаміну Д у тварин наступають аборти. Дефіцит кальцію і фосфору або їх порушене співвідношення, особливо при недо- стачі вітаміну D, викликає у корів розвиток остеомаляції і остеопорозу. При дефіциті марганцю гальмується статеве дозрівання тварин, ріст, розвиток і дозрівання фолікулів у дорослих самиць, виникають аборти.цинк активізує функцію багатьох ферментів і впливає на обмін і продукцію гормонів та функцію яєчників.

При гіпокобальтозі порушується синтез нуклеїнових кислот, м’язових білків, ак- тивність гідролітичних ферментів, що зумовлює гіпофункцію матки, затримання по- сліду, субінволюцію матки та розлади відтворної здатності тварин.

49. Підготовка тварин до родів,догляд за новонародженими і породіллю.Підготовка тварин до родів. У кожному тваринницькому господарстві треба мати родильне відділення, що сприяє нормальному забезпеченню перебігу родів, є ефективним заходом профілактики захворювань породіль і новонароджених, і дозво- ляє кваліфіковано надавати акушерську допомогу.Це приміщення має бути теплим, сухим і мати вентиляцію. Під однією покрівлею з родильним відділенням відводять приміщення для ново- народжених телят (профілакторій). Профілакторій повинен бути ізольованим від при- міщення для породіль. Новонароджені перебувають у ньому не менше 10 днів.У родильне відділення тварин переводять з появою ознак наближення родів. Пе- ред цим тварину треба старанно почистити, зовнішні статеві органи, промежину, хвіст та частину крупа обробити слабким дезрозчином, копита вимити. Тут тварина повинна перебувати не менше 5–7 днів при нормальному перебігу родів та післяро- дового періоду.Перед переведенням нової тварини у родильне відділення станок або денник для неї слід продезінфікувати і покласти свіжої підстилки, яку треба міняти щоденно. Після народження плода у породіллі звичайно настає період спокою. Потуги при- пиняються, і тварина стоїть або лежить спокійно, захоплена турботою про новонаро- дженого.Надалі треба продовжувати нагляд за відходом посліду. Ні в якому разі не можна прискорювати відокремлення посліду потягуванням його за ті частини, що виступа- ють з родових шляхів. Не рекомендується і відокремлювати штучно послід до певного часу, бо таке втручання без потреби травмує матку. З першими ковтками слини і молозива у травний канал новонароджених попадає мікрофлора, тому дотримання ветеринарно-санітарних правил має велике значення. Попадання патогенної мікрофлори може призвести до захворювання новонародже- них. В нормі у травному каналі поступово розвивається переважно молочнокисла мікрофлора.

50.Основні заходи аліментарної неплідності.Основними заходами для запобігання аліментарної неплідності є повноцінна годівля тварин з врахування їх фізіологічного стану,продуктивності і характеру використання, збалансований за білками,жирами,вуглеводами,вітамінами та мікро- і макроелементами раціон, регулярний моціон та випасання.

Замороження. Сперма є специфічною біологічною рідиною. У процесі заморожування вона по- винна пройти крізь зону субнормальних температур (20…0 °С), у якій можливий температурний шок; зону низьких температур (від 0° до мінус 50°), – тут можлива кристалізація внутрішньоклітинної води та осмотичні зрушення; зону дуже низьких температур (від –50 до –196°), тобто тверду фазу, у якій хімічні реакції сповільнюються чи зупиняються, процеси старіння та переродження припиняються. Тому необхідними передумовами успішного заморожування сперми є захист сперміїв від холодового удару під час охо- лодження до 0 °С та захист сперміїв від кристалізації внутрішньоклітинної вологи під час заморожування. Цього можна досягти при суворому дотриманні технології розрідження, охолодження та заморожування і забезпеченні стабільної температури у процесі зберігання. Припинення процесів старіння та переродження у замороженій спермі дозволяє зберігати її безмежно довго. Після розморожування життєвість спер- міїв, їх рухливість та запліднююча здатність поновлюються і введені у статеві шляхи самки вони виконують свою біологічну місію.Для захисту сперміїв від кристалізації води до складу розріджувача вводять кріопро- тектори (гліцерин, лактозу, сахарозу чи рафінозу).

Хронічний катарально-гнійний ендометрит ndometritis catarchalis et purule- nta chronica).Проникнення в порожнину матки при хронічному катаральному ендометриті збудників гнійної неспецифічної інфекції (стафілокок, стрептокок, ешеріхія) – основна причина переходу катарального запалення в катарально-гнійне і гнійне.

За присутності гнійної мікрофлори дистрофічні процеси в ендометрії посилюються: епітелій лізується, стінки залоз руйнуються, інфільтрація клітинними елементами наростає, ексудація збільшується. У внутрішньому середовищі матки на- копичуються токсичні продукти.Субклінічний хронічний ендометрит. Найчастіше зустрічається у корів і сук. В першу стадію збудження статевого циклу після отелення його виявляють у 67 % корів.При запаленні ендометрію і незавершенні інволюції матки у її внутріш- ньому середовищі накопичуються продукти розпаду білків, секрету залоз та мікроор- ганізмів, в тому числі і сірковмісні амінокислоти, що діють токсично на спермії.Піометра (pyometra). Піометра – ускладнення хронічного гнійного ендометриту, що виникає при закритій шийці матки, при якому в порожнині матки накопичується ексудат. Реєструється переважно у сук і кішок, рідше у корів.Патологія яйцепроводівУраження яйцепроводів виникають самостійно, як результат механічного пошкодження, або, частіше, внаслідок переходу запального процесу із сусідніх органів або при інших захворюваннях. Патологію яйцеводів найчастіше діагностують у корів. Вона може бути одно- або двостороньою.Запалення яйцепроводів – сальпінгіт (salpingitis). Патологія яєчників

Від стану яєчників найбільше залежить здатність самиць до відтворення нащадків. Розлади в системі нейрогормональної регуляції гіпоталамус-гіпофіз-яєчники виключають основну функцію яєчників – фолікулогенез і овогенез. Патологічні зміни в яєчниках клінічно проявляються неповноцінним статевим циклом і неплідністю.- Гіпоплазія яєчників (hypoplasia ovari). Недорозвиток яєчників проявляється порушенням їх функції у статевозрілих самиць. - Гіпофункція яєчників (hypofunctio ovarii) – стан яєчників, при якому порушується їх секреторна функція.

- Запалення яєчників (oophoritis, ovariіtis). Найчастіше виникає у корів і кобил, перебігає в гострій і хронічній формах. За характером ексудату може бути серозним, геморагічним, гнійним і фібринозним.- Персистентне жовте тіло (сorpus luteum persistens). Жовте тіло, що не розсмокталося протягом 25–30 днів з часу утворювання (циклічне жовте тіло) чи після отелення (жовте тіло вагітності), називають персистентним. Єдиної думки відносно ролі персистентного жовтого тіла як причини неплідності немає. Вва- жають, що воно обумовлює неплідність - Атрофія яєчників (аtrofhia ovarium). Атрофію найчастіше діагностують у корів. Вона виникає в одному або у двох яєчниках як незворотний процес і характеризується зменшенням їх об’єму і зниженням або випадінням функції. Не можна плутати чи ототожнювати атрофію із аліментарною гіпотрофією яєчників- Склероз яєчників (sclerosis ovarium). Захворювання немає широкого розповсюдження і характеризується заміщенням паренхіми коркового шару яєчника сполуч- ною тканиною.- Новоутворення в яєчниках (neoplasma, tumoris ovariorum). Фіброма, аденома, саркома, карціонома та інші, новоутворення в яєчниках зареєстровані у багатьох самиць свійських тварин, але найчастіше зустрічаються у корів. Серед пухлин яєчників у сук переважають папілома, аденома, аденокарцинома, серозна цистедома, фолікулома або аденома граафового міхурця Кіста яєчників (cystis ovariorum).Розрізняють фолікулярну кісту яєчника і кісту жовтого тіла.

.